Постанова № 42115190, 23.12.2014, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/11163/14-а

пр.№ 2-а/464/272/14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.12.2014 року

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого-судді Чорна С.З.

при секретарі Дзюба І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження,-

в с т а н о в и в :

позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову державного виконавця Сихівського ВДВС ЛМУЮ про закінчення виконавчого провадження від 27.10.2014 року з примусового виконання виконавчого листа № 1319/9960/2012, виданого 13.01.2014 року Сихівським районним судом м.Львова. В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що 27.10.2014 року державним виконавцем Сихівського ВДВС ЛМУЮ Семків С.І. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 41541608 з виконання виконавчого листа № 1319/9960/2012, виданого 13.01.2014р. Сихівським районним судом м.Львова. Вказану постанову вважає незаконною, оскільки згідно даного виконавчого листа, управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова зобов'язано здійснити перерахунок надбавки до пенсії і проводити відповідні виплати на користь ОСОБА_1 як члену сім'ї політично репресованого, згодом реабілітованого і якого було примусово переселено в розмірі, передбаченому п.«г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 12.04.2012р. з урахуванням проведених виплат. Однак, рішення суду на даний час не виконане, державним виконавцем не проведено в повному обсязі необхідних виконавчих дій з його виконання, а тому постанова про закінчення виконавчого провадження підлягає скасуванню як незаконна. Крім того, відповідач закінчив виконавче провадження на підставі того, що боржник рішення суду не виконав нібито з поважних причин, а саме у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування, що вважає неправомірним.

Позивач подала до суду клопотання згідно якого, позов підтримує в повному обсязі, просить такий задоволити, а справу розглядати у її відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте подав письмове заперечення, згідно якого позовні вимоги заперечує з тих підстав, що державним виконавцем Сихівського ВДВС ЛМУЮ вчинено усі передбаченні законодавством дії щодо виконання рішення суду, проте у зв'язку з відсутністю фінансових ресурсів державного бюджету України, а також беручи до уваги відмову у зміні способу виконання рішення суду, було прийнято рішення про закінчення вказаного у позові виконавчого провадження, а відтак, за відсутності вагомих підстав для скасування постанови державного виконавця, просить в задоволені позову відмовити.

Враховуючи неявку сторін в судове засіданні та поданні останніми заяви про розгляд справи у їх відсутності, суд вважає за можливе розглядати справу на підставі наявних в справі доказів, без фіксування судового процесу технічними засобами згідно ч.1 ст.41 КАС України.

З'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановою Сихівського районного суду м.Львова від 29.10.2012р. по справі № 1319/9960/2012 відмовлено в задоволені позову ОСОБА_1 до УПФУ у Галицькому районі м.Львова про перерахунок підвищення до пенсії як реабілітованій особі.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013р. по справі № 1319/9960/2012 постановлено скасувати рішення Сихівського районного суду м.Львова та вирішено зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова здійснити перерахунок надбавки до пенсії і проводити відповідні виплати на користь ОСОБА_1 як члену сім'ї політично репресованого, згодом реабілітованого і якого було примусово переселено в розмірі, передбаченому п.«г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 12.04.2012р. з урахуванням проведених виплат. Вказана постанова апеляційної інстанції набрала законної сили, на підставі чого, 13.01.2014 року Сихівським районним судом м.Львова видано виконавчий лист № 1319/9960/2012.

Судом встановлено, що 20 січня 2014р. державним виконавцем Сихівського ВДВС ЛМУЮ Семків С.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 41541608 з виконання виконавчого листа № 1319/9960/2012. На виконання рішення суду, 08.09.2014р. державним виконавцем було скеровано подання до Сихівського районного суду м.Львова про заміну способу виконання виконавчого листа № 1319/9960/2012, за результатами розгляду якого судом винесено ухвалу від 29.09.2014р., якою у зміні способу виконання постанови по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до УПФУ у Галицькому районі м.Львова про зобов'язання здійснити перерахунок підвищення до пенсії як реабілітованій особі - відмовлено. В подальшому, постановою державного виконавця Сихівського ВДВС ЛМУЮ Семків С.І. від 27 жовтня 2013р. виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 1319/9960/2012, виданого 13.01.2014р. Сихівським районним судом м.Львова, закінчено у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування.

Згідно ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Представник відповідача (державний виконавець) в судове засідання не з'явився, подавши суду лише заперечення, при цьому не представивши достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови.

У відповідності до ч.2 ст.21 Закону України «Про виконавче провадження» на відділ примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції покладається виконання рішень за якими боржниками є територіальні підрозділи центральних органів державної влади.

Згідно ч.1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати усіх передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом оскаржуваної постанови та поданого заперечення державний виконавець Сихівського ВДВС ЛМУЮ Семків С.І. покликається на те, що боржником проведено перерахунок до пенсії, проте виконати виплату визначених рішенням суду коштів не дається можливим з огляду на відсутність бюджетного фінансування, а у зміні способу виконання рішення суду було відмовлено.

Відповідно до ч.1 ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку.

Статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено вичерпний перелік підстав закінчення виконавчого провадження.

Так, як вбачається з оскаржуваної постанови, виконавче провадження закінчено на підставі п.11 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає закінчення виконавчого провадження, у випадку повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу посадової особи, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Згідно з ч.3 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст.89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Однак, вказана стаття Закону України «Про виконавче провадження» передбачена Главою 7 вказаного Закону та застосовується в порядку виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, а відтак не може бути застосована до спірних правовідносин про стягнення грошових сум.

У відповідності до ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Відповідно до ст.89 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Таким чином, державний виконавець наділений повноваженнями накладати штрафи на посадових осіб юридичних осіб - боржників та здійснювати інші повноваження, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» за умови невиконання рішення без поважних причин. Однак, відповідачем не надано, а судом не здобуто жодних даних про інші вжиті державним виконавцем заходи спрямовані на виконання рішення, а в матеріалах справи наявна лише постанова про відкриття виконавчого провадження та ухвала Сихівського районного суду м.Львова від 29.09.2014р.

Крім того, суд не приймає до уваги покликання відповідача в постанові про закінчення виконавчого провадження на те, що боржником - УПФ України у Галицькому районі м.Львова не виконано в частині виплати коштів у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування, виходячи з наступного.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіттям з незалежних від них обставин, а також у старості та в, інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату позивачу недоплаченої суми надбавки до пенсії як члену сім'ї політично репресованого, згодом реабілітованого і якого було примусово переселено у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення», створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена допомога, однак, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка прямо передбачена законом та постановлена до стягнення судовим рішенням.

Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину неможливості виплатити кошти за рішенням суду, судом не може бути прийнято до уваги.

Частиною 2 ст.8 КАС України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права в Україні.

Відповідно до правової позиції Європейського суду по справі Кечко проти України, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, невиконання рішення суду УПФ України у Львівській області стосовно здійснення виплати на користь ОСОБА_1 надбавки до пенсії як члену сім'ї політично репресованого, згодом реабілітованого і якого було примусово переселено в розмірі, передбаченому п.«г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку з відсутністю коштів, є порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, та яка є частиною національного законодавства, а також ст.1 Протоколу №1 до Конвенції.

Враховуючи те, що боржником без поважних причин, всупереч п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України, не було виконано постанову суду, дії державного виконавця Сихівського ВДВС ЛМУЮ щодо винесення постанови від 27.10.2014р. про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 1319/9960/2012, виданого 13.01.2014 року Сихівським районним судом м.Львова є протиправними, а відтак постанова про закінчення виконавчого провадження винесена без дотримання вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому підлягає скасуванню.

На підставі ст.ст. 30, 49, 75, 89 Закону України «Про виконавче провадження», та керуючись ст.ст.1, 6, 8, 9, 11, 41, 69, 71, 86, 158-163, 167 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Семків С.І. від 27 жовтня 2014 року про закінчення виконавчого провадження № 41541608 з примусового виконання виконавчого листа № 1319/9960/2012, виданого 13.01.2014 року Сихівським районним судом м.Львова.

Апеляційна скарга на постанову судді подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий: