Рішення № 42112659, 22.12.2014, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №1312/5190/12

Провадження №2/463/71/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2014 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого - судді Нора Н.В.

при секретарі Заверуха О.Б.

з участю позивача ОСОБА_1

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

третьої особи ОСОБА_5

представника третьої особи органу опіки та піклування ЛРА ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7, третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_8, органу опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про поділ майна подружжя,

зустрічний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_1, третьої особи Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про поділ майна подружжя, суд -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про поділ майна подружжя, у встановленому законом порядку позовні вимоги уточнила і в кінцевому просить ухвалити рішення, яким визнати спільною сумісною власністю подружжя майно, перелік якого наведено в заяві про внесення змін до позову, здійснити поділ майна подружжя і визнати право власності позивача на квартиру АДРЕСА_1, а решту майна залишити у власності відповідача. Мотивує тим, що за час шлюбу, зареєстрованого у 1995р., було спільно набуте майно, перелік якого наведено в заяві про внесення змін до позову. Оскільки таке нажите у період шлюбу, то є спільною сумісною власністю, досягти згоди з відповідачем щодо поділу не може, тому просить поділити таке майно між сторонами відповідно до чинного законодавства. Також просить стягнути судові витрати по справі. У підтвердження вимог покликається на копії товарних і касових чеків про придбання вказаного в позові майна, технічних паспортів, копії довідок та інші долучені до справи документи, які просить вважати вичерпними в обґрунтування вимог.

В судовому засіданні позивач та її представники ОСОБА_2, ОСОБА_3, по належних довіреностях від 17.11.2014р. та 18.12.2014р. відповідно, вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні вищенаведеним мотивам позову. Просять позов задоволити, вимоги за зустрічним позовом вважають безпідставними.

Представник відповідача ОСОБА_4, по належній довіреності від 24.05.2013р., у судовому засіданні проти обґрунтованості позову заперечив частково, мотивуючи тим, що квартира АДРЕСА_1 належала батьку відповідача ОСОБА_8, який отримав її у 1968 році, однак у звязку із випискою основного квартиронаймача ОСОБА_8 у м. Київ, виконавчим комітетом ЛМР у 1992 році було розглянуто заяву ОСОБА_7 про зміну договору найму та дозволено проживати у вказаній квартирі, отже така не являється спільним майном подружжя. Що стосується решти майна, то просить таке поділити між подружжям у відповідності до вимог зустрічного позову, який підтримав. Крім того, просить ухвалити про визнання права власності за ОСОБА_7 на 1/4 обєктів реконструкції квартири АДРЕСА_2, оскільки добудова та ремонт вказаної квартири здійснювались за рахунок спільних коштів ОСОБА_7 та ОСОБА_1 В звязку з наведеним просить задоволити вимоги за зустрічним позовом та відмовити в задоволенні первісного.

Третя особа ОСОБА_5 первісний позов підтримала, просить такий задоволити, проти зустрічного позову заперечила.

Представник третьої особи відділу опіки і піклування ЛРА ЛМР ОСОБА_6, по належній довіреності від 11.04.2014р., в судовому засіданні у вирішенні спору просить врахувати інтереси дитини та задоволити первісний позов, у задоволенні зустрічного відмовити.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши представлені суду документи та постановляючи рішення у відповідності до вимог ст. 215 ЦПК України, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення частково, зустрічний позов ОСОБА_7 слід відхилити, виходячи з таких мотивів.

Встановлено, що з 11.11.1995р. по 19.11.2012р. сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають дитину ОСОБА_9, 15.05.1998р.н. (а.с. 66, 67 т.1)

У відповідності до вимог ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

З долученої до матеріалів справи копії свідоцтва про право власності від 22.09.1997р., вбачається що ОСОБА_7 належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1. (а.с. 185) З пояснень наданих в судовому засіданні відповідачем, вказана квартира була отримана його батьком ОСОБА_8 у 1968 році, однак у звязку із випискою основного квартиронаймача ОСОБА_8 у м. Київ, виконавчим комітетом ЛМР у 1992 році було розглянуто заяву ОСОБА_7 про зміну договору найму та дозволено проживати у вказаній квартирі.

У відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду". Тобто квартира, одержана громадянином під час шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки така не є майном, набутим подружжям під час шлюбу, а отримана громадянином у власність шляхом здійснення свого права на приватизацію (постанова Верховного Суду України від 15 лютого 2012 р. у справі № 6-98цс11).

Ст. 70 СК України регламентує, що у разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

З долучених до матеріалів справи копій товарних і касових чеків про придбання майна та визнаного сторонами переліку наявного на даний час майна, вбачається що обєктами спільної сумісної власності подружжя є таке майно, а саме: мобільний телефон «Nokia N 73», ліжко-софа, шафа-купе, електропраска «Phillips», сигналізація, телевізор «Самсунг», телевізор «Тошиба», порохотяг «Самсунг», комод дубовий, м»який куток, мікрохвильова піч «Матсуї», комплект кухонних меблів з м»яким кутком, ортопедичне шкіряне крісло, письмовий стіл, сателітарний комплекс, ДВД програвач «Філіпс», ліжко-софа, ортопедичний матрац, холодильник «Електролюкс», пральна машинка 2001р.в., електрокосарка, стабілізатор напруги.

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку про належність вказаного вище спірного майна сторонам, набутого подружжям за час шлюбу.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Встановлено, що на імя ОСОБА_7 у ВАТ «Кредобанк» було відкрито особовий рахунок (а.с. 16-32 т.2) з 2002 по2010р.р. (а.с. 38-49 т.2), у АТ «ПроКредитБанк» був відкритий картковий рахунок з 01.10.2010р. по 22.10.2012р. (а.с. 147 т.2). В одному із попередніх засідань відповідач пояснив, про те, що кошти з вказаних рахунків були використані ним на сім»ю.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження. Тобто, позивач не довела тієї обставини, що вказані заощадження використані не в інтересах та для потреб сімї.

У п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» розяснено, що до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Судом враховується, те що на запит суду банком підтверджені грошові вклади відповідача в різні періоди до порушення питання про їх поділ та відсутність таких після предявлення позову 12.09.2012р. Також, що стосується автомобіля «Шкода Октавія» придбаного 09.11.2011р., згідно довідки-рахунку (а.с. 109 т.1), який 14.12.2012р. був перереєстрований на нового власника за договором купівлі-продажу, у звязку із кредиторською заборгованістю відповідача по поверненню позики. Крім того, заявою від 29.09.2011р. ОСОБА_1 підтвердила факт відсутності з її боку претензій на майно та майнові права ОСОБА_7, набуті ним з 01.01.2011р. та не відповідає за боргові зобовязання останнього (а.с. 150 т.1), про що не заперечила в судовому засіданні позивач.

При вирішенні судом вимоги зустрічного позову про визнання права власності за ОСОБА_7 на 1/4 обєктів реконструкції квартири АДРЕСА_2, враховується той факт, що вказана квартира належала на праві власності ОСОБА_1 та її бабці ОСОБА_10, частку якої після смерті бабці ОСОБА_10 успадкувала ОСОБА_5 Згідно свідоцтва про право власності на вказану квартиру від 13.12.1996р., така мала загальну площу 31,90 кв.м (а.с. 143 т.1), та після реконструкції площа вказаної квартири значно збільшилась. Однак, у звязку з тим, що вказане майно не було оформлено у встановленому законом порядку і позивачем не набуто право власності на новостворене майно, тому таке не може бути предметом поділу і вимога про визнання права власності на 1/4 обєктів реконструкції квартири АДРЕСА_2 задоволенню не підлягає.

Крім того, не підлягає до задоволення вимога про поділ майна шляхом присудження грошової компенсації, оскільки відповідною експертною установою не проведено оцінку наявного майна подружжя на даний час, так як існує природній знос речей при їх використанні, а тому закупівельна ціна предметів домашнього вжитку не відповідає існуючій вартості цих предметів після тривалого використання.

При цьому у відповідності до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по справі. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 60, 63, 69, 70 Сімейного Кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Визнати обєктами спільної сумісної власності подружжя майно, а саме, мобільний телефон «Nokia N 73», ліжко-софу, шафу-купе, електропраску «Phillips», сигналізацію, телевізор «Самсунг», телевізор «Тошиба», порохотяг «Самсунг», комод дубовий, м»який куток, мікрохвильова піч «Матсуї», комплект кухонних меблів з м»яким кутком, ортопедичне шкіряне крісло, письмовий стіл, сателітарний комплекс, ДВД програвач «Філіпс», ліжко-софа, ортопедичний матрац, холодильник «Електролюкс», пральна машинка 2001р.в., електрокосарка, стабілізатор напруги.

В решті позовних вимог відмовити у звязку з їх безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 1057,44 грн. судових витрат.

Зустрічний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_1, третьої особи Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про поділ майна подружжя залишити без задоволення за безпідставністю вимог.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Нор Н. В.