Рішення № 42109020, 26.12.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2014 р. Справа № 914/3613/14

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Представництва Американського Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу (м. Львів)

до відповідача: Кам'янко-Бузької міської ради Львівської області (м. Кам'янка-Бузька, Львівська обл.)

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фізична особа-підприємець Павлюк Жаннета Іллівна (м. Львів)

про: зобов'язання вчинити дії

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Пшенична В.С.

Представники:

від позивача: Шейхет Мейлах - директор Представництва Американського Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, паспорт № РО 443379, виданий 24.09.2007 року.

Шнир Я.Б. - довіреність б/н від 03.11.2014 року.

від відповідача: Шпирка О.М. - довіреність № 1680/02-20 від 14.10.2014 року.

від третьої особи: Не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Представництва Американського Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу (м. Львів) до Кам'янко-Бузької міської ради Львівської області (м. Кам'янка-Бузька, Львівська обл.) про зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.10.2014 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 22.10.2014 року. Ухвалою суду від 22.10.2014 року розгляд справи відкладено до 27.10.2014 року, у зв'язку з відсутністю представників сторін. Ухвалою суду від 27.10.2014 року розгляд справи відкладено до 04.11.2014 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 04.11.2014 року розгляд справи відкладено до 11.11.2014 року, згідно з клопотанням відповідача. Ухвалою суду від 11.11.2014 року розгляд справи відкладено до 18.11.2014 року, для надання доказів. Ухвалою суду від 18.11.2014 року розгляд справи відкладено до 26.11.2014 року, для надання доказів. Ухвалою суду від 26.11.2014 року розгляд справи відкладено до 02.12.2014 року, згідно клопотання позивача. Ухвалою суду від 02.12.2014 року розгляд справи відкладено до 08.12.2014 року, для надання доказів та згідно клопотання позивача. Ухвалою суду від 08.12.2014 року розгляд справи відкладено до 11.12.2014 року, для надання доказів. Ухвалою суду від 11.12.2014 року розгляд справи відкладено до 16.12.2014 року, в зв'язку з відсутністю третьої особи та для надання доказів. Ухвалою суду від 16.12.2014 року розгляд справи відкладено до 18.12.2014 року, згідно клопотання відповідача та в зв'язку з відсутністю представника третьої особи. Ухвалою суду від 18.12.2014 року розгляд справи відкладено до 26.12.2014 року, в зв'язку з відсутністю представника третьої особи та клопотанням позивача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 15.10.2014 року, про відкладення від 22.10.2014 року, від 27.10.2014 року, від 04.11.2014 року, від 11.11.2014 року, від 18.11.2014 року, від 26.11.2014 року, від 02.12.2014 року, від 08.12.2014 року, від 11.12.2014 року, від 16.12.2014 року, від 18.12.2014 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

03.11.2014 року за вх. № 47040/14 позивач подав заяву про долучення доказів до матеріалів справи.

17.11.2014 року за вх. № 49698/14 позивач подав письмові пояснення по справі.

18.11.2014 року за вх. № 50184/14 позивач подав заяву про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

26.11.2014 року за вх. № 51419/14 позивач подав письмові заперечення на відзив.

26.11.2014 року за вх. № 51420/14 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог.

26.11.2014 року за вх. № 51421/14 позивач подав заяву про долучення доказів до матеріалів справи.

26.11.2014 року в судовому засіданні позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

02.12.2014 року за вх. № 52383/14 позивач подав заяву про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

02.12.2014 року за вх. № 52385/14 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог.

02.12.2014 року за вх. № 5735/14 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи понад строк, що встановлений ст. 69 ГПК України.

04.12.2014 року за вх. № 52762/14 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просить зобов'язати Кам'янка-Бузьку міську раду Львівської області (Код ЄДРПОУ: 04056196, адреса: 80400 Львівська обл., м. Кам'янка - Бузька вул. Шевченка, 2) у встановленому законодавством України порядку розглянути питання про можливе затвердження детального плану території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у місті Камянка-Бузька Львівської області (ділянка №1 по вул. Незалежності), детального плану території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у місті Камянка-Бузька Львівської області (ділянка №2 по вул. Шашкевича), детального плану території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у місті Камянка-Бузька Львівської області (ділянка №3 по вул. Шевченка), детального плану території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у місті Камянка-Бузька Львівської області (ділянка №4 в с. Забужжя).

08.12.2014 року за вх. № 53166/14 позивач подав заяву про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

11.12.2014 року за вх. № 53940/14 позивач подав письмові пояснення по справі.

16.12.2014 року за вх. № 54540/14 позивач подав письмові пояснення по справі.

18.12.2014 року за вх. № 54855/14 позивач подав додаткові пояснення по справі.

18.12.2014 року за вх. № 54969/14 позивач подав узагальнюючі письмові пояснення по справі.

18.12.2014 року за вх. № 54968/14 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

26.12.2014 року за вх. № 56483/14 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

26.12.2014 року за вх. № 56484/14 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

26.12.2014 року за вх. № 56611/14 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 15.10.2014 року, про відкладення від 22.10.2014 року, від 27.10.2014 року, від 04.11.2014 року, від 11.11.2014 року, від 18.11.2014 року, від 26.11.2014 року, від 02.12.2014 року, від 08.12.2014 року, від 11.12.2014 року, від 16.12.2014 року, від 18.12.2014 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

04.11.2014 року за вх. № 47425/14 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

11.11.2014 року за вх.№48566/14 відповідач подав відзив на позовну заяву.

18.11.2014 року в судовому засіданні відповідач подав доповнення до відзиву на позовну заяву.

25.11.2014 року за вх. № 51252/14 відповідач подав пояснення по справі.

01.12.2014 року за вх. № 52143/14 відповідач подав клопотання про припинення провадження в справі.

01.12.2014 року за вх. № 52144/14 відповідач подав пояснення по справі.

16.12.2014 року за вх. № 54538/14 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

18.12.2014 року за вх. № 54970/14 відповідач подав пояснення по справі.

Третя особа вимог ухвали суду про відкладення від 18.11.2014 року, від 26.11.2014 року, від 02.12.2014 року, від 08.12.2014 року, від 11.12.2014 року, від 16.12.2014 року, від 18.12.2014 року не виконала, явку поважного представника в судове засідання не забезпечила, хоча і була своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлена про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить Реєстр №1467 на відправлення рекомендованої кореспонденції за 19.12.2014 року, а явка третьої особи була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою

02.12.2014 року за вх. № 52206/14 третя особа подала письмові пояснення по справі.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 26.12.2014 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 28 серпня 2012 року Рішенням № 15 Кам'янко-Бузької міської ради надано дозвіл Представництву американського об'єднання комітетів для євреїв на розробку детального плану території по відведенню земельної ділянки для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у м. Кам'янка-Бузька по вул. Незалежності, вул. М. Шашкевича та вул. Шевченка. Визначено міську раду замовником містобудівної документації, зазначеної у п. 1 цього рішення. Фінансування робіт по розробленню детального плану території вирішено здійснити за кошти позивача.

Позивач наголошує, що рішенням Кам'янка-Бузької міської ради від 29.05.2007 р. «Про умовне визначення меж старовинних єврейських кладовищ» визначено умовно історичні межі трьох єврейських кладовищ, а саме: по вул. Незалежності (територія кінотеатру, райдрукарні і котельні ПТМ «Кам'янкатеплокомуенерго»); частина вулиці М. Шашкевича (земельна ділянка між будинками № 53 і № 55 по вул. Шевченка до р. Західний Буг); частина території комбікормового заводу по вул. Шевченка.

Позивач звертає увагу на те, що за трьохстороннім Договором № П-5/-13 на виконання детального плану території від 18.12.2013 р., відповідач, як замовник, доручив виконати власними силами та засобами комплекс робіт щодо розробки детального плану території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у місті Кам'янка-Бузька Львівської області (ділянка № 1 по вул. Незалежності), детального плану території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у місті Кам'янка-Бузька Львівської області (ділянка № 2 по вул. Шашкевича), детального плану території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у місті Кам'янка-Бузька Львівської області (ділянка № 3 по вул. Шевченка), детального плану території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у c. Забужжя Львівської області (ділянка № 4 в с. Забужжя).

Позивач зобов'язався оплатити вартість вказаних робіт на підставі актів виконаних робіт за фактично виконану роботу протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт замовником (п.2.2 Договору).

Позивач зазначає, що після розробки усіх чотирьох детальних планів (мета розроблення - накладення сервітутів на території поховань) території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ, позивач звернувся до відповідача з листом, в якому, на підставі листа відповідача від 18.12.2013 р. № 1618102-20, Рішення Кам'янка-Бузької міської ради № 15 від 28.08.2012 р., Рішення Кам'янка-Бузької міської ради від 29.05.2007 р. «Про умовне визначення меж старовинних єврейських кладовищ», Протоколу № 25 постійної депутатської комісії з питань землеустрою та землекористування від 24.07.2007 р. та керуючись ст.ст. 8, 19, 21 п. 3 ст. 10 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2011 року № 555 «Про затвердження Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні», ст.ст. 12, 123 Земельного Кодексу України, ст. 50 Закону України «Про землеустрій», ст. 12 Закону України "Про основи містобудування», - просив:

1. Вжити усіх заходів та затвердити детальний план території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у місті Камянка-Бузька Львівської області (ділянка № 1 по вул. Незалежності), детальний план території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у місті Камянка-Бузька Львівської області (ділянка № 2 по вул..Шашкевича), детальний план території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у місті Камянка-Бузька Львівської області (ділянка № 3 по вул. Шевченка), детальний план території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у с. Забужжя Львівської області (ділянка № 4 в с. Забужжя).

2. Вважати затверджені детальні плани території зміною та уточненням діючої містобудівної документації міста в межах їх розробки.

Однак, позивач зазначає, що отримав відповідь, яка підтверджує повну бездіяльність Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області як замовника, так і суб'єкта, зобов'язаного затверджувати детальні плани території, враховуючи порушення таких норм.

Одним із основних принципів місцевого самоврядування, у відповідності до ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є законність.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про основи містобудування», до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.

Позивач зазначає, що можливість захисту порушених прав та інтересів позивача, окрім наведеного, вбачається також із змісту наведених нижче норм і міжнародних угод.

Згідно п. 1 Угоди про охорону і збереження культурної спадщини, підписаною Урядом України і Урядом Сполучених Штатів Америки 04.03.1994 р., Уряди держав погодили, що кожна із Сторін вживатиме належних заходів для охорони і збереження культурної спадщини всіх національних, релігійних або етнічних груп, які проживають або проживали на її території і були такими жертвами Другої світової війни.

Позивач зазначає, що будь-який правовий зв'язок особи з державою, органами місцевого самоврядування тощо відображається насамперед в їхніх взаємних правах та обов'язках. Підстави й порядок виникнення таких прав та обов'язків передбачені законами України і Конституцією України. У правовій системі місце і роль особи, як суб'єкта права, характеризуються через її правовий статус, що дає можливість розглянути фактичне та юридичне становище особи у громадянському суспільстві. Відповідно розрізняють загальний, спеціальний (родовий) та індивідуальний правовий статус.

Загальний правовий статус особи складають такі структурні елементи: а) відповідні правові норми; б) правосуб'єктність; в) загальні для всіх суб'єктивні права, свободи та обов'язки; г) законні інтереси; є) юридична відповідальність.

Ядром загального правового статусу є суб'єктивні права, свободи, законні інтереси та обов'язки особи.

Конституція України закріплює основні права і свободи людини та громадянина, що становлять основу будь-яких інших прав і свобод. До них відносять громадянські й політичні, економічні, соціальні, екологічні, сімейні й культурні права, особисті права-гарантії, що забезпечують їх здійснення, а також основні обов'язки особи.

На думку позивача, наявність правового зв'язку між позивачем як частиною органу місцевого самоврядування та відповідачем підтверджується наступним:

Держава гарантує всім національним меншинам права на національно-культурну автономію: користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови в державних навчальних закладах або через національні культурні товариства, розвиток національних культурних традицій, використання національної символіки, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії, задоволення потреб у літературі, мистецтві, засобах масової інформації, створення національних культурних і навчальних закладів та будь-яку іншу діяльність, що не суперечить чинному законодавству.

Пам'ятки історії і культури національних меншин на території України охороняються законом, (стаття 6 Закону України „Про національні меншини в Україні).

Держава гарантує національним меншинам право на збереження життєвого середовища у місцях їх історичного й сучасного розселення (стаття 10 Закону України „Про національні меншини в Україні).

Позивач наголошує, що порушення прав вбачається з огляду на те, що відповідач має вирішити питання щодо затвердження детальних планів на земельних ділянках старовинних єврейських кладовищ, документація по яких зібрана і подана відповідачу позивачем. Отже, законні права та інтереси позивача, зокрема, в аспекті Рішення Конституційного суду України від 1 грудня 2004 року у справу N 1-10/2004 про охоронюваний законом інтерес, які порушуються є:

права на розвиток етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності апелянта як національної меншини України (ст. 11 Конституції України);

право на збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, (стаття 54 Конституції України);

права на розвиток національних культурних традицій, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії (стаття 6 Закону України „Про національні меншини в Україні);

право на збереження життєвого середовища у місцях їх історичного й сучасного розселення (стаття 10 Закону України „Про національні меншини в Україні).

інтерес до прагнення користування конкретним матеріальним та нематеріальним благом, зумовлене загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкованого у суб'єктивному праві простого легітимного дозволу на розвиток етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності апелянта як національної меншини України, збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, розвиток національних культурних традицій, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії, збереження життєвого середовища у місцях їх історичного й сучасного розселення з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб.

За твердженням позивача, прийняттям судового рішення суд не втручається в діяльність відповідача, так як із врахування позовних вимог та уточнень позовних вимог він просить по суті спонукати відповідача виконати обов'язок (вирішити питання), прийняти рішення «щодо», а не «про» затвердження детальних планів. Більш того, у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється (ч. 3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»). Зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється (ч.4 ст.24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Таким чином, за твердженням позивача, затвердження детального плану є необхідним як для позивача, так і для територіальної громади, юридичних та фізичних осіб, які мають намір отримати у користування (продовжити строк оренди) чи власність земельну ділянку.

Крім того, позивач зазначає, що статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. Дана норма кореспондується з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, якою визначено також способи захисту суб'єктом господарювання та споживачем своїх прав і законних інтересів.

Позивач зазначає, що обов'язок розглянути і затвердити Детальний план території у межах населеного пункту відповідною сільською, селищною, міською радою передбачений п. 8 ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 - право на ефективний спосіб захисту прав. Тобто, особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Щодо правової оцінки належності обраного зацікавленою особою способу захисту та його ефективності, з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Зміст зобов'язань за ст. 13 Конвенції, також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

04.12.2014 року за вх.№52762/14 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд спонукати до зобов'язання і зобов'язати Кам'янка-Бузьку міську раду Львівської області (Код ЄДРПОУ: 04056196, адреса: 80400 Львівська обл., м. Кам'янка - Бузька вул. Шевченка, 2) у встановленому законодавством України порядку розглянути питання про можливе затвердження детального плану території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у місті Камянка-Бузька Львівської області (ділянка № 1 по вул. Незалежності), детального плану території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у місті Камянка-Бузька Львівської області (ділянка № 2 по вул. Шашкевича), детального плану території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у місті Камянка-Бузька Львівської області (ділянка № 3 по вул. Шевченка), детального плану території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у місті Камянка-Бузька Львівської області (ділянка № 4 в с. Забужжя).

У своїх доповненнях до позовної заяви позивач зазначає, що, враховуючи уточнення позовних вимог, позивач, на підставі ст.ст. 8, 13, 14. ч. 2 ст. 19 Конституції України, Закону України «Про охорону культурної спадщини», Закону України «Про основи містобудування», Закону України «Про планування і забудову територій», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Угоди, укладеною між Урядом України та Урядом США 04.03.1994 р. «Про охорону і збереження культурної спадщини», Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи (м. Гранада, 03.10.1985 р.), ратифікованою Законом України N 165-У від 20.09.2006 р., ст.ст. 1, 2, 54 - 57 п. 1, п. 6 ч. 1 ст. 12, ст.ст. 53, 38 ГПК України, просить спонукати до зобов'язання і зобов'язати Кам'янка-Бузьку міську раду Львівської області (Код ЄДРПОУ: 04056196, адреса: 80400 Львівська обл., м. Кам'янка - Бузька вул. Шевченка, 2) у встановленому законодавством України порядку розглянути питання про можливе затвердження детального плану території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у місті Кам'янка-Бузька Львівської області (ділянка №1 по вул. Незалежності), детального плану території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у місті Кам'янка-Бузька Львівської області (ділянка №2 по вул. Шашкевича), детального плану території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у місті Кам'янка-Бузька Львівської області (ділянка №3 по вул. Шевченка), детального плану території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у місті Кам'янка-Бузька Львівської області (ділянка №4 в с. Забужжя)».

Позивач зазначає, що місцеві ради вирішують інші питання у сфері містобудування відповідно до закону, а також можуть делегувати вирішення питань, що належать до їх компетенції, своїм виконавчим органам або відповідним місцевим державним адміністраціям.

Позивач наголошує, що на території Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області немає утвореного органу з питань містобудування та архітектури, відповідні повноваження у цій сфері виконує місцева державна адміністрація, яка має у своєму складі архітектора, повноваження якого міський голова замінити не може.

Позивач звертає увагу на те, що за умовами Договору № П-5/-13 про виконання детального плану, не передбачено умови про окреме завдання детального плану. Згідно п.10.5 Договору, усі правовідносини, що виникають у зв'язку із виконанням умов Договору і не врегульовані ним, регламентуються згідно із законодавством України. Законодавством України, зокрема Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено затвердження замовником завданням на розроблення містобудівної документації для розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою (ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Для детального плану території, який є містобудівною документацією, в розумінні п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», завдання на розроблення як обов'язкове не передбачено. Однак, таке було підписане повноважною особою - архітектором місцевої держадміністрації.

Позивач зазначає, що в процесі розгляду справи позивач повторно звернувся (відправив поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення, згідно п. 10.4 Договору) з листом про затвердження вказаних вище чотирьох детальних планів, додавши до такого звернення акти виконаних робіт.

Частинами 4, 5 ст. 54 Конституції України передбачено, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України "Про охорону культурної спадщини".

Згідно ст. 1 вищевказаного Закону об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність. Охорона культурної спадщини - це система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини.

Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що згідно із ч. 1 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна та з інших підстав, окрім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути погодженні за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення відповідно до законів України та міжнародних договорів України Віднесено до відання інших органів.

Відповідач звертає увагу на те, що, як підставу, за якої даний спір повинен бути розглянутий господарським судом, позивач посилається на Постанову Верховного суду України від 27.04.2010 року в справі № 21-2328 во 098 та Постанову пленуму Вищого господарського суду від 17.05.2011 року № 6, проте таке, на думку відповідача, не є вірним, оскільки, згідно із п. 1.2 Постанови Верховного суду України від 27.04.2010 року в справі № 21-2328 во 09, Господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності. Тобто, в даному випадку відсутні будь-які майнові права, які можуть бути порушені, та за захистом яких позивач звертається до суду.

Відповідач зазначає, що, згідно із п. 3.1. Постанови пленуму Вищого Господарського суду України від 24.10.2011 року № 10, Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема за таких умов:

участь у спорі суб'єкта господарювання;

наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих, Цивільним кодексом України, господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, а також спору про право, що виникає із відповідних відносин;

наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

відсутність в законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Відповідач звертає увагу на те, що із суті позовних вимог, вбачається, що позивач просить зобов'язати Кам'янка-Бузьку міську раду Львівської області прийняти рішення щодо затвердження детального плану території для встановлення історичних меж староєврейських кладовищ у місті Кам'янка-Бузька (земельні ділянки вул. Шевченка, вул. М. Шашкевича, ділянка в с. Забужжя).

Згідно із ч. 3 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території

За твердженням відповідача, детальний план території не є документом, який посвідчує майнове право позивача на вказані земельні ділянки, а відтак і відсутній спір про право між сторонами.

Відповідач звертає увагу на те, що із суті позовних вимог вбачається, що позивач просить суд зобов'язати Кам'янка-Бузьку міську раду Львівської області прийняти рішення щодо затвердження детального плану території для встановлення історичних меж староєврейських кладовищ у місті Кам'янка-Бузька. Сама суть заявленого позву зводиться до неправомірних дій та бездіяльності, які, на думку позивача, вчиняються відповідачем (Кам'янка-Бузькою міською радою).

Згідно із ч.1 ст. 80 ГПК України, Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України, якщо господарський спір не вирішується по суті відкладення розгляду справи, зупинення, припинення провадження у справі, залишення позову без розгляду) господарський суд виносить ухвалу.

Згідно із ст. ст. 22. ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право знайомитись із матеріалами справи, знімати копії, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів заявляти клопотання…

Відтак, використовуючи свої процесуальні права, при цьому керуючись ст.ст. 22, 80, 86, ГПК України, відповідач просить провадження в справі № 914/3613/14 за позовом Представництва Американського об'єднання комітетів для Євреїв Бувшого Радянського союзу до Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області про зобов'язання вчинити дії, припинити.

Відповідач звертає увагу на те, що позивачем при обґрунтуванні позовних вимог, акцентується увага на укладеному трьохсторонньому договорі № П-5/-13 про виконання детального плану території, а також, стверджується, що позивач звертався до Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області із листом про вжиття заходів та затвердити детальний план території для встановлення історичних меж староєврейських кладовищ у місті Кам'янка-Бузька (земельні ділянки вул. Шевченка, вул. М. Шашкевича, ділянка в с. Забужжя, вул. Незалежності), та вважати затверджені детальні плани зміною та уточненням діючої містобудівної території міста в межах їх забудови.

Проте, на думку відповідача, таке не відповідає дійсності, а також діючому Законодавству України та є його порушенням, оскільки той факт, що 18.12.2013 року між позивачем, відповідачем та ФОП «Павлюк Ж.І.» (Виконавець) було укладено трьохсторонній Договір № П-5/-13 на виконання детального плану території ніким із сторін не заперечується, в тому числі й відповідачем.

Однак, на думку відповідача, не можна залишити поза увагою твердження позивача, про те, що Кам'янка-Бузька міська рада Львівської області, як замовник по даному договору зобов'язана затвердити детальні плани територій, оскільки умови зазначеного договору не передбачають такого обов'язку для відповідача, як Замовника по договору, затвердити детальні плани території, а саме: земельні ділянки по вул. Шевченка, вул. Шашкевича, ділянка в с. Забужжя, вул. Незалежності.

Відповідач зазначає, що не повністю відповідає фактичним обставинам, а також нічим не підтверджений і той факт, що позивач звертався до відповідача із листом про вжиття заходів та затвердити детальний план території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у місті Кам'янка-Бузька, (ділянка № 1 вул. Незалежності), детальний план території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у місті Кам'янка-Бузька (ділянка № 2 по вул. Шашкевича), детальний план для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у місті Кам'янка-Бузька, детальний план для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у місті Кам'янка-Бузька (ділянка № 3 по вул. Шевченка), детальний план для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у місті Кам'янка-Бузька (ділянка № 4 в с. Забужжя). Так, позивач звертався із листом, про який йде мова у позові, а саме, лист від 12.08.2014 року вих. №263-2014. Згідно із п. 1 даного листа, позивач просив вжити заходів та затвердити детальний план території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у місті Кам'янка-Бузька, (ділянка № 1 вул. Незалежності), питання про затвердження детальних планів земельних ділянок по вул. Шашкевича, вул. Шевченка та земельної ділянки в с. Забужжя в даному листі не ставилось. Із п. 2 вказаного листа, вбачається, що позивач просить вважати затверджений детальний план території зміною та уточненням містобудівної документації міста в межах його розробки, проте таке не могло бути задоволеним, оскільки зміни та уточнення містобудівної документації вносяться при умові проходження нижченаведеного порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про основи містобудування", містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об'єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування, спорудження інших об'єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об'єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

Статтею 12 Закону України "Про основи містобудування" визначено, що до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на їх території зокрема належить затвердження, відповідно до законодавства, місцевих містобудівних програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Забезпечення в установленому законодавством порядку розробки і подання на затвердження відповідних рад місцевих містобудівних програм, генеральних планів, детальних планів, планів червоних ліній, місцевих правил забудови населених пунктів, відповідно до статті 14 Закону України "Про основи містобудування" належить до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування.

Згідно статті 17 Закону України "Про основи містобудування", містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій.

Містобудівна документація є основою для вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій.

Розробка містобудівної документації здійснюється проектними організаціями, іншими юридичними особами, які мають ліцензії на виконання відповідних робіт, що видаються в порядку, встановленому законодавством.

Зміни до містобудівної документації вносяться рішенням органу, який затвердив містобудівну документацію, за поданням відповідного спеціально уповноваженого органу з питань містобудування та архітектури.

Правові та організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій визначено Законом України "Про планування і забудову територій", який спрямований на забезпечення сталого розвитку населених пунктів з урахуванням громадських і приватних інтересів.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про планування і забудову територій", генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, яка визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Статтею 10 Закону України "Про планування і забудову територій" визначено, що планування територій на місцевому рівні забезпечується відповідними місцевими радами та їх виконавчими органами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до їх повноважень, визначених законом, і полягає у розробленні та затвердженні генеральних планів населених пунктів, схем планування територій на місцевому рівні та іншої містобудівної документації, регулюванні використання їх територій, ухваленні та реалізації відповідних рішень про дотримання містобудівної документації.

Містобудівна документація затверджується відповідною місцевою радою з визначенням строку її дії та переліку раніше прийнятих рішень, що втрачають чинність, а також тих рішень, до яких необхідно внести відповідні зміни.

Відповідач наголошує, що зміни до містобудівної документації вносяться рішенням ради, яка затвердила містобудівну документацію, після погодження з відповідним спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про планування і забудову територій", сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, а також Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, згідно до генеральних планів населених пунктів, вирішують питання щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій.

Забудова територій, відповідно до статті 23 Закону України "Про планування і забудову територій", полягає в розміщенні та здійсненні будівництва нових об'єктів, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування існуючих об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств (далі - будівництво).

Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки при проектуванні і здійсненні будівництва об'єкта містобудування.

Порядок проведення державної експертизи містобудівної документації визначено постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. №522 (Далі Постанова №522).

Відповідно до пункту 2 Постанови №522, експертизі підлягають усі види містобудівної документації (Генеральна схема планування території України, схеми планування територій, генеральні плани населених пунктів, детальні плани територій, проекти забудови територій, містобудівні обґрунтування) незалежно від замовника та джерел фінансування.

Окрім того, експертизі підлягають також усі зміни, що вносяться до містобудівної документації, у тому числі ті, що вносяться за результатами громадського обговорення.

Проведення експертизи схем планування територій районів, генеральних планів населених пунктів, детальних планів територій, проектів забудови територій, містобудівних обґрунтувань, відповідно до пункту 4 Постанови №522, забезпечують Рада міністрів Автономної Республіки Крим та обласні держадміністрації.

У процесі проведення експертизи визначається відповідність змісту містобудівної документації законодавству, державним стандартам, нормам і правилам, рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань планування і забудови територій, соціального та економічного розвитку, раціонального використання земель та природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, санітарного та епідемічного благополуччя населення, пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту населення і територій, збереження культурної спадщини, соціальним стандартам життєдіяльності населення, а також вимогам завдань з розроблення містобудівної документації.

За результатами проведеної експертизи, проект містобудівної документації може бути рекомендований до затвердження, разом з обґрунтуванням повернутий замовникові для доопрацювання або відхилений у зв'язку з неможливістю його реалізації (пункт 10 Постанови №522).

Детальний порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів сільських населених пунктів, а також порядок внесення змін до них регламентовано ДБН Б. 1.1-9:2009, затвердженого наказом Мінрегіонбуду від 13 березня 2009 року № 104. Пунктом 6.22 вказаного порядку також визначено, що при внесені змін до генерального плану населеного пункту обов'язковою умовою є проведення експертизи внесення змін.

Згідно п.1.4 Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 290 від 16.11.2011 року «Про затвердження порядку розроблення містобудівної документації» (надалі - Порядок), організація розроблення містобудівної документації або внесення змін до неї здійснюється шляхом забезпечення:

- оприлюднення рішення про розроблення містобудівної документації або внесення змін до неї;

- визначення розробника містобудівної документації або внесення змін до неї та укладання договору з урахуванням положень, встановлених Законом України «Про здійснення державних закупівель»;

- складання разом із розробником та затвердження проекту завдання на розроблення містобудівної документації або внесення змін до неї;

- надання розробнику вихідних даних, а також вимог щодо розміщення об'єктів державного й регіонального значення або доручення щодо їх збирання;

- фінансування розроблення містобудівної документації або внесення змін до неї відповідно до укладеного договору;

- надання розробнику оновленої картографічної основи, складеної відповідно до вимог законодавства;

- здійснення контролю за розробленням або внесенням змін до містобудівної документації;

- розгляду проекту містобудівної документації архітектурно-містобудівною радою згідно зі статтею 20 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності";

- подання проекту містобудівної документації з планування території на державному рівні в частині схем планування окремих частин території України, містобудівної документації з планування територій на регіональному рівні, генерального плану міст експертній організації для проведення експертизи в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 р. N 548 "Про затвердження Порядку проведення експертизи містобудівної документації";

- подання на затвердження завершеного проекту містобудівної документації.

Згідно із п. 4.9 Порядку, Замовник розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні забезпечує проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів у проекті містобудівної документації на місцевому рівні в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 р. N 555 "Про затвердження Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні".

Відтак, на думку відповідача, з аналізу вказаних норм, детальні плани по ділянках, вказаних в резолютивній частині позову повинні пройти процедуру громадського обговорення оскільки такі зміни в містобудівній документації призводять до можливих порушень інтересів територіальної громади міста.

За твердженням відповідача, розгляд та вирішення питань планування і забудови територій, розробки, затвердження, фінансування розробки містобудівної документації не здійснюється на підставі заяв та клопотань будь-яких осіб, а вчиняється місцевими радами самостійно на свій розсуд в порядку здійснення дискреційних повноважень адміністративного органу, що передбачено нормами Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відповідач вважає, що й позовні вимоги про зобов'язання Кам'янка-Бузької міської ради прийняти рішення щодо затвердження детального плану території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у місті Кам'янка-Бузька, (ділянка № 1 вул. Незалежності), детального плану території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у місті Кам'янка-Бузька (ділянка № 2 по вул. Шашкевича), детального плану для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у місті Кам'янка-Бузька, детального плану для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у місті Кам'янка-Бузька (ділянка № З по вул. Шевченка), детального плану для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у місті Кам'янка-Бузька (ділянка № 4 в с. Забужжя), не можуть бути задоволені ще й по тій причині, що Кам'янка-Бузька міська рада є колегіальним органом, а тому, суд не вправі втручатись в його діяльність шляхом зобов'язання його прийняти конкретне рішення.

Відповідач зазначає, що у судовому засіданні від 18.11.2014 року виникли питання, щодо виконання умов договору № П-5/-13 про виконання детального плану території відповідачем, а саме п. 4.3 договору, та щодо затвердження завдання, на розробку детального плану, відтак, на виконання вимог суду, відповідач зазначає, що, згідно із п. 4.1. вище вказаного договору, приймання виконання виконаних робіт оформляється актом приймання - передачі виконаних робіт, що складається та підписується Виконавцем та надсилається Замовнику та Платнику упродовж 3-х днів з моменту фактичного виконання робіт. Однак, в порушення умов договору, такий акт від Виконавця не надходив, а відтак, і не був підписаним Замовником.

Щодо затвердження завдання на виконання детального плану, то з цього приводу, відповідач зазначає, що, згідно із ч. 3 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про планування і забудову територій", генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, яка визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Детальний план території може бути затверджений, за умови розробки генерального плану населеного, пункту.

За твердженням відповідача, станом на день розгляду справи, генеральний план м. Кам'янка-Бузька знаходиться в стадії розроблення, а відтак, вносити будь-які зміни, в тому числі й деталізування тих чи інших територій населених пунктів, стане можливе при умові розробки генерального плану, а тому з цієї причини Кам'янка-Бузькою міською радою не було погоджено завдання для розробки детального плану.

Відповідач зазначає, що, згідно із п. 4.1. Договору, приймання виконаних робіт оформляється актом приймання виконаних робіт, що складається та підписується Виконавцем та надсилається Замовнику та Платнику у продовж трьох днів з моменту фактичного виконання робіт. Згідно із п. 4.2. Договору, замовник та платник зобов'язані підписати та повернути один примірник підписаного акту в продовж 3-х днів з моменту його отримання. Згідно із п. 4.3. Договору, якщо Замовник та/або Платник не поверне виконавцю один примірник підписаного акту або Протоколу, упродовж трьох днів з моменту отримання акту, то виконані роботи вважаються такими, що виконані у повному обсязі, вчасно та якісно прийняті замовником.

Однак, за твердженням відповідача, в порушення взятих на себе обов'язків, в частині оформлення та направлення акту виконаних робіт Замовнику, Виконавцем такого акту не направлялось, незважаючи на строки, встановлені в договорі.

У відзиві на позовну заяву третя особа зазначає, що позовні вимоги підтримує повністю.

Третя особа зазначає, що детальні плани території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у місті Камянка-Бузька Львівської області розроблено на замовлення Камянка-Бузької міської ради, у відповідності з Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», ДБН Б.1.1-14:2012, ДСП 173-96 та ДБН В.2.3-5-200. Клопотання Камянка-Бузької міської ради за підписом міського голови з проханням розробити детальні плани є у складі кожного детального плану, копії яких є в матеріалах справи.

Третя особа наголошує, що робота оплачена Платником та виконана повністю Виконавцем, що підтверджується актом виконаних робіт, який наданий для підпису Платнику (позивачу), а останнім - замовнику. Заперечень і претензій до робіт від замовника не надходило.

З приводу завдання детального плану, відносно якого у представника відповідача виникали запитання, то третя особа зазначає, що детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території (п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»). Третя особа наголошує, що за умовами Договору № П-5/-13 про виконання детального плану не передбачено умови про окреме завдання детального плану. Згідно п.10.5 Договору, усі правовідносини, що виникають у зв'язку із виконанням умов Договору і не врегульовані ним, регламентуються згідно із законодавством України. Законодавством України, зокрема Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», передбачено затвердження замовником завданням на розроблення містобудівної документації для розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою (ст. 17 Закону). Для детального плану території, який є містобудівною документацією, в розумінні п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», завдання на розроблення, як обов'язкове, не передбачено.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Стаття 13 Конституції України визначає, що земля, яка знаходяться в межах території України, є об'єктом права власності Українського народу.

Зі змісту положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11. 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133. 148, 152, 197, 283 ГК України, статей 80, 84, 123, 324. 127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. У таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144 Конституції України.

З аналізу цих конституційних норм вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ч.1 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про основи містобудування», до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій. Детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Згідно ст. 14 Закону України «Про основи містобудування», до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать:

визначення території для містобудівних потреб згідно з рішенням відповідної ради;

встановлення в межах своїх повноважень на відповідній території режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність;

надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок;

забезпечення в установленому законодавством порядку розробки і подання на затвердження відповідних рад місцевих містобудівних програм, генеральних планів, детальних планів, планів червоних ліній;

проведення робіт з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством;

організація охорони культурної спадщини;

організація робіт, пов'язаних із створенням і веденням містобудівного кадастру населених пунктів;

забезпечення в установленому законом порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації під час планування та забудови відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації та проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоду навколишньому природному середовищу;

здійснення контролю за забезпеченням надійності та безпечності експлуатації будинків і споруд незалежно від форми власності в районах, що зазнають впливу небезпечних природних і техногенних явищ та процесів.

Виконавчі комітети сільських, селищних і міських рад вирішують й інші питання містобудівної діяльності, визначені законом.

Згідно ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану.

Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Для населених пунктів з чисельністю населення до 50 тисяч осіб генеральні плани можуть поєднуватися з детальними планами всієї території таких населених пунктів.

Для населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, в межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови та розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об'єкти культурної спадщини.

Склад, зміст та порядок розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.

Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації в установлений строк:

1) подають пропозиції до проекту відповідного місцевого бюджету на наступний рік або про внесення змін до бюджету на поточний рік щодо потреби у розробленні містобудівної документації;

2) визначають в установленому законодавством порядку розробника генерального плану населеного пункту, встановлюють строки розроблення та джерела його фінансування;

3) звертаються до обласної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим (для міст обласного та республіканського Автономної Республіки Крим значення), центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування (для міст Києва та Севастополя), щодо визначення державних інтересів для їх урахування під час розроблення генерального плану населеного пункту;

4) повідомляють через місцеві засоби масової інформації про початок розроблення генерального плану населеного пункту та визначають порядок і строк внесення пропозицій до нього фізичними та юридичними особами;

5) забезпечують попередній розгляд матеріалів щодо розроблення генерального плану населеного пункту архітектурно-містобудівними радами відповідного рівня;

6) узгоджують проект генерального плану населеного пункту з органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси суміжних територіальних громад, з метою врегулювання питань планування територій у приміських зонах.

Строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується.

Зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися не частіше, ніж один раз на п'ять років.

Такі зміни вносяться органом місцевого самоврядування, який затверджував генеральний план населеного пункту. Питання про дострокове внесення змін до генерального плану населеного пункту може порушуватися за результатами містобудівного моніторингу перед відповідною сільською, селищною, міською радою відповідною місцевою державною адміністрацією.

У разі виникнення державної необхідності рішення щодо доцільності внесення змін до генерального плану населеного пункту приймається Кабінетом Міністрів України.

Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання.

Матеріали генерального плану населеного пункту не можуть містити інформацію з обмеженим доступом та бути обмеженими в доступі. Загальна доступність матеріалів генерального плану населеного пункту забезпечується шляхом його розміщення на веб-сайті органу місцевого самоврядування та у місцевих періодичних друкованих засобах масової інформації, а також у загальнодоступному місці у приміщенні такого органу. Матеріали генерального плану населеного пункту надаються за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Експертизі містобудівної документації на місцевому рівні підлягають виключно генеральні плани міст.

Порядок проведення експертизи визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.

Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації забороняється.

При вирішенні відповідно до Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності" питань відчуження для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадські слухання не проводяться.

Сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи зобов'язані забезпечити:

1) оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками;

2) оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні та доступ до цієї інформації громадськості;

3) реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні (у разі її утворення);

4) узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію;

5) оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

Оприлюднення проектів генеральних планів, планів зонування територій, детальних планів територій здійснюється не пізніш як у місячний строк з дня їх надходження до відповідного органу місцевого самоврядування.

Оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування.

Пропозиції громадськості мають бути обґрунтовані в межах відповідних законодавчих та нормативно-правових актів, будівельних норм, державних стандартів і правил та надаватися у строки, визначені для проведення процедури громадських слухань.

Пропозиції, надані після встановленого строку, не розглядаються.

Пропозиції до проектів містобудівної документації на місцевому рівні мають право надавати:

1) повнолітні дієздатні фізичні особи, які проживають на території, щодо якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні;

2) юридичні особи, об'єкти нерухомого майна яких розташовані на території, для якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні;

3) власники та користувачі земельних ділянок, розташованих на території, щодо якої розробляється документація, та на суміжній з нею;

4) представники органів самоорганізації населення, діяльність яких поширюється на відповідну територію;

5) народні депутати України, депутати відповідних місцевих рад.

Для розгляду спірних питань, що виникають у процесі громадських слухань, може утворюватися погоджувальна комісія.

До складу погоджувальної комісії входять:

1) посадові особи відповідного органу місцевого самоврядування;

2) представники органу земельних ресурсів, природоохоронного і санітарно-епідеміологічного органу, органу містобудування та архітектури, охорони культурної спадщини та інших органів;

3) представники професійних об'єднань та спілок, архітектори, науковці;

4) уповноважені представники громадськості, які обираються під час громадських слухань. Кількість представників громадськості має становити не менше 50 відсотків і не більше 70 відсотків загальної чисельності комісії.

Головою погоджувальної комісії є посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування.

Погоджувальна комісія протягом двох тижнів після її створення розглядає спірні питання, зафіксовані у протоколі громадських слухань, та ухвалює рішення про врахування або мотивоване відхилення цих пропозицій (зауважень).

Засідання погоджувальної комісії є правомочним, якщо у ньому взяли участь не менше двох третин її членів (з них не менше половини представників громадськості).

Рішення погоджувальної комісії приймається більшістю присутніх членів та оформлюється відповідним протоколом.

У разі неспроможності погоджувальної комісії врегулювати спірні питання між сторонами остаточне рішення приймає відповідний орган місцевого самоврядування. Урегульовані погоджувальною комісією спірні питання між сторонами або прийняті відповідним органом місцевого самоврядування рішення є підставою для внесення змін до проекту відповідної документації.

Оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється у двотижневий строк з дня їх прийняття шляхом опублікування в засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення таких рішень на офіційних веб-сайтах цих органів.

Особи, які оприлюднюють проекти генеральних планів населених пунктів, зонування територій, детальних планів територій, є відповідальними за їх автентичність.

Фінансування заходів щодо врахування громадських інтересів здійснюється за рахунок органів місцевого самоврядування.

Порядок проведення громадських слухань визначає Кабінет Міністрів України.

Згідно ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва.

Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.

Згідно ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема:

34) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин;

42) затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації;

43) затвердження договорів, укладених сільським, селищним, міським головою від імені ради, з питань, віднесених до її виключної компетенції;

44) встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність;

Згідно ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема:

а) власні (самоврядні) повноваження:

1) організація за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва, реконструкції і ремонту об'єктів комунального господарства та соціально-культурного призначення, жилих будинків, а також шляхів місцевого значення;

2) виконання або делегування на конкурсній основі генеральній будівельній організації (підрядній організації) функцій замовника на будівництво, реконструкцію і ремонт житла, інших об'єктів соціальної та виробничої інфраструктури комунальної власності;

3) розгляд і внесення до відповідних органів виконавчої влади пропозицій до планів і програм будівництва та реконструкції об'єктів на відповідній території;

4) залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності до участі в розвитку потужностей будівельної індустрії і промисловості будівельних матеріалів, у створенні, розвитку та реконструкції об'єктів інженерного забезпечення і транспортного обслуговування;

5) визначення у встановленому законодавством порядку відповідно до рішень ради території, вибір, вилучення (викуп) і надання землі для містобудівних потреб, визначених містобудівною документацією;

6) підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації;

7) встановлення на відповідній території режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність;

8) координація на відповідній території діяльності суб'єктів містобудування щодо комплексної забудови населених пунктів;

9) надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок;

10) проведення громадського обговорення містобудівної документації;

б) делеговані повноваження, зокрема:

5) організація охорони, реставрації та використання пам'яток історії і культури, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових і садибних комплексів, природних заповідників;

6) вирішення відповідно до законодавства спорів з питань містобудування.

Згідно ст. 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Згідно ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Детальний план території за межами населених пунктів розробляється відповідно до схеми планування території (частини території) району та/або області з урахуванням державних і регіональних інтересів.

Розроблення детального плану території за межами населених пунктів та внесення змін до нього здійснюються на підставі розпорядження відповідної районної державної адміністрації.

На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід'ємною частиною детального плану території.

Детальний план території визначає:

1) принципи планувально-просторової організації забудови;

2) червоні лінії та лінії регулювання забудови;

3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами;

4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території;

5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування;

6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови;

7) черговість та обсяги інженерної підготовки території;

8) систему інженерних мереж;

9) порядок організації транспортного і пішохідного руху;

10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі;

11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об'єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів.

Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Матеріали детального плану території не можуть містити інформацію з обмеженим доступом та бути обмеженими в доступі. Загальна доступність матеріалів детального плану території забезпечується шляхом його розміщення на веб-сайті органу місцевого самоврядування, у місцевих друкованих засобах масової інформації, а також у загальнодоступному місці у приміщенні такого органу. Матеріали детального плану території надаються за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, відповідна районна державна адміністрація забезпечують оприлюднення детального плану території протягом 10 днів з дня його затвердження.

Детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.

Детальний план території за межами населеного пункту розглядається і затверджується відповідною районною державною адміністрацією протягом 30 днів з дня його подання.

Детальний план території не підлягає експертизі.

Відповідно до п.п. 3.2. п. 3 Постанови Пленуму ВГСУ від 24.10.2011 р. № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам», господарські суди вирішують спори, зокрема, у сфері містобудування, в тому числі за участю центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК України, підвідомчі господарським судам (зазначеної правової позиції дотримується, зокрема, Пленум Вищого господарського суду у Постанові від 17.05.2011 року № 6).

В контексті вищезазначеного, та з врахуванням викладеного в абз. 2 п. 17, п.п. 3.1 п. 3 Постанови Пленуму ВГСУ від 24.10.2011 р. № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам», даний спір є спором про право, що виникає з актів цивільного та господарського законодавства, а правовідносини між позивачем і відповідачем у зв'язку із зволіканням до вчинення дій не є адміністративно-правовими, що вказує на помилковість тверджень представника відповідача про те, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, на підставі листів Американсько-Українського бюро з прав людини від 14.03.2001 р. та від 25.04.2001 р. про вимогу на визнання історичних меж старовинних єврейських кладовищ, відповідно до зібраних архівних документів та з метою недопущення подальшого будівництва на умовно визначених територіях кладовищ і недопущення використання земельних ділянок для несумісних потреб, керуючись розпорядженням КМ України № 604 від 20.07.1998 р. та враховуючи Україно-Американську Угоду про збереження культурної спадщини від 04.03.1994 р., Виконавчий комітет Кам'янко-Бузької міської ради прийняв рішення № 209 від 29.05.2007 р. «Про умовне визначення меж старовинних єврейських кладовищ», згідно якого визначив умовно історичні межі трьох єврейських кладовищ, а саме: по вул. Незалежності (територія кінотеатру, райдрукарні і котельні ПТМ «Кам'янкатеплокомуенерго»); частина вулиці М. Шашкевича (земельна ділянка між будинками № 53 і № 55 по вул. Шевченка до р. Західний Буг); частина території комбікормового заводу по вул. Шевченка, а також заборонив на територіях умовно визначених єврейських кладовищ будь-яке будівництво і використання вище згаданих земельних ділянок для несумісних потреб.

На засіданні XXVI сесії VI скликання 28.08.2012 р. Кам'янко-Бузькою міською радою на підставі листа Представництва Американського Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу № 807 від 24.04.2012 р. про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на території єврейських поховань у м. Кам'янка-Бузька, протоколу засідання постійної депутатської комісії з питань землеустрою та землекористування від 24.07.2012 року, керуючись ст.ст. 17, 21, 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.14 Закону України «Про основи містобудування», ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», прийнято рішення № 15 «Про дозвіл на розробку детального плану території по відведенню земельної ділянки для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у м. Кам'янка-Бузька по вул. Незалежності, вул. М.Шашкевича, вул. Шевченка», згідно якого надала дозвіл Представництву американського об'єднання комітетів для євреїв на розробку детального плану території по відведенню земельної ділянки для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у м. Кам'янка-Бузька по вул. Незалежності, вул. Шашкевича та вул. Шевченка.

Пунктом 2 цього рішення визначено міську раду замовником містобудівної документації, зазначеної у п. 1 цього рішення.

Пунктом 3 цього рішення, встановлено, що фінансування робіт по розробленню детального плану території здійснити за кошти Представництва американського об»єднання комітетів для євреїв.

Пунктом 4 цього рішення зобов'язано, після розроблення та проведення громадських слухань, подати зазначений детальний план на затвердження сесії Кам'янка-Бузької міської ради.

На засіданні сесії міської ради 22.11.2012 року прийнято рішення щодо надання дозволу на розробку проекту детального плану території по відведенню земельної ділянки для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ в с. Забужжя.

На підставі вищенаведеного, 18.12.2013 р. між Кам'янко-Бузькою міською радою в особі голови - Омеляна О.Я. (надалі - Замовник), ФОП Павлюк Жаннетою Іллівною (надалі - Виконавець) та Шейхетом Мейлахом Гершовичем (надалі - Платник) було укладено договір на виконання детального плану території № П-5/-13 (надалі - Договір).

За трьохстороннім Договором № П-5/-13 на виконання детального плану території від 18.12.2013 р., відповідач, як замовник, доручив виконати власними силами та засобами комплекс робіт щодо розробки детального плану території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у місті Кам'янка-Бузька Львівської області (ділянка № 1 по вул. Незалежності), детального плану території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у місті Кам'янка-Бузька Львівської області (ділянка № 2 по вул. Шашкевича), детального плану території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у місті Кам'янка-Бузька Львівської області (ділянка № 3 по вул. Шевченка), детального плану території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у с. Забужжя Львівської області (ділянка № 4 в с. Забужжя).

Відповідно до п. 4.1. Договору, приймання виконаних робіт оформляється актом приймання-передачі робіт (надалі - Акт), що складається та підписується Виконавцем та надсилається Замовнику та Платнику упродовж 3 днів з моменту фактичного виконання робіт.

Відповідно до п. 4.2. Договору, Замовник та Платник зобов'язані підписати Акт та повернути один примірник підписаного Акту упродовж 3 днів з дня його отримання.

Відповідно до п. 4.3. Договору, у випадку, якщо замовник та/або Платник не поверне Виконавцю один примірник підписаного Акту або Протоколу упродовж 3 днів з моменту отримання Акту, то виконані роботи вважаються такими, що виконані у повному обсязі, вчасно та якісно та прийняті Замовником.

Відповідно до п. 4.4. Договору, у разі направлення Замовником та/або Платником Виконавцю Протоколу, Виконавець повинен його розглянути та, у випадку згоди з мотивованими застереженнями та/або претензіями (з посиланням на чинне законодавство) Замовника та/або Платника, зазначеними у Протоколі, усунути вказані недоліки, якщо це можливо. У разі неможливості усунення таких недоліків, Виконавець повинен зменшити загальну вартість робіт на вартість тих робіт, які неналежно виконані.

Відповідно до п. 4.5. Договору, якщо Виконавець не погоджується з мотивованими застереженнями та/або претензіями Замовника та/або Платника, він зобов'язаний направити Замовнику та/або Платнику письмову відмову від задоволення вимог замовника та/або Платника у триденний термін від дати отримання Протоколу.

Відповідно до п. 4.6. Договору, якщо Замовник та/або Платник направляє Виконавцю Протокол з простроченням строку, встановленого у п. 4.3. цього Договору або Застереження в Протоколі не будуть мотивовані (з посиланням на чинне законодавство), то такий Протокол Виконавцем не розглядається, а виконані роботи вважаються такими, що виконані у повному обсязі, вчасно та якісно, і є прийняті Замовником.

Відповідно до п.7.1. Договору, у випадку порушення зобов'язань Сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України та цього Договору. Невиконання або неналежне виконання зобов'язань згідно з Договором є його порушенням.

Позивач зобов'язався оплатити вартість вказаних робіт на підставі актів виконаних робіт за фактично виконану роботу протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт замовником (п. 2.2 Договору).

Згідно п. 10.5. Договору, усі правовідносини, що виникають у зв'язку з виконанням умов Договору і не врегульовані ним, регламентуються згідно із законодавством України.

В зв'язку з вищенаведеним, 21.05.2013 року міським головою м. Кам'янка-Бузька Омеляном О.Я. на адресу Виконавця - ФОП Павлюк Ж.І. було скеровано клопотання з проханням про необхідність виконання вищезазначених рішень, а саме: про необхідність розроблення детальних планів на вищезазначені в рішенні Кам'янко-Бузької міської ради № 15 від 28.08.2012 року території старовинних єврейських кладовищ з покладенням фінансування за проведені роботи на позивача.

Також, 18.12.2013 року листом №1618/02-20 замовник звернувся до Виконавця з проханням розробити детальні плани територій згідно прийнятих рішень Кам'янка-Бузькою міською радою, а саме:

рішення виконкому міської ради від 29.05.2001 року № 209 «Про умовне визнання історичних меж старовинних єврейських кладовищ»;

XXVI сесії VI скликання від 28.08.2012 року № 15 «Про дозвіл на розробку детального плану території по відведенню земельної ділянки для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у м. Кам'янка-Бузька по вул. Незалежності, вул. М.Шашкевича, вул. Шевченка»;

XXIX сесії VI скликання від 22.11.2012 року № 5 «Про дозвіл на розробку детального плану території по відведенню земельної ділянки для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ в с.Забужжя».

Фінансування робіт по розробленню детального плану території Замовник просив здійснити за кошти Представництва американського об'єднання комітетів для Євреїв бувшого Радянського Союзу.

Отже, Камянка-Бузька міська рада Львівської області, як замовник по трьохсторонньому договору № П-5/-13 про виконання детального плану зобов'язана затверджувати детальні плани території, оскільки п.10.5 Договору передбачено, що усі правовідносини, що виникають у зв'язку із виконанням умов Договору і не врегульовані ним, регламентуються згідно із законодавством України. Законодавство України в даному випадку передбачає обов'язок відповідача затверджувати детальні плани території та встановлює строки такого затвердження.

Тому, після розробки усіх чотирьох детальних планів території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ, позивач звернувся до відповідача з листом, в якому, на підставі листа відповідача від 18.12.2013 р. № 1618/02-20, Рішення Камянка-Бузької міської ради № 15 від 28.08.2012 р., Рішення Камянка-Бузької міської ради №209 від 29.05.2007 р. «Про умовне визначення меж старовинних єврейських кладовищ», Протоколу № 25 постійної депутатської комісії з питань землеустрою та землекористування від 24.07.2007 р. та керуючись ст.ст. 8, 19, 21 п. 3 ст. 10 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2011 року № 555 «Про затвердження Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні», ст.ст. 12, 123 Земельного Кодексу України, ст. 50 Закону України «Про землеустрій», ст. 12 Закону України "Про основи містобудування», просив:

1. Вжити усіх заходів та затвердити детальний план території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у місті Кам'янка-Бузька Львівської області (ділянка № 1 по вул. Незалежності), детальний план території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у місті Кам'янка-Бузька Львівської області (ділянка № 2 по вул. Шашкевича), детальний план території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у місті Кам'янка-Бузька Львівської області (ділянка № 3 по вул. Шевченка), детальний план території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у с. Забужжя Львівської області (ділянка № 4 в с. Забужжя).

2. Вважати затверджені детальні плани території зміною та уточненням діючої містобудівної документації міста в межах їх розробки.

Однак, відповідач заперечив наявність правових підстав до задоволення цих вимог, а в обґрунтування своєї позиції зазначив, що:

- Кам'янка-Бузька міська рада Львівської області, як замовник по трьохсторонньому договору №П-5/-13 про виконання детального плану не зобов'язана затверджувати детальні плани території, оскільки умови зазначеного договору не передбачають такого обов'язку;

- Нічим не підтверджений і той факт, що позивач звертався до відповідача із листом про вжиття заходів та затвердження детальних планів території по вул. Шашкевича, вул. Шевченка та земельної ділянки в с. Забужжя;

- Необхідне проведення державної експертизи містобудівної документації у порядку, визначеному Постановою Кабміну від 20 травня 2009 року № 522;

- Необхідне проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів, оскільки такі зміни призводять до можливих порушень інтересів територіальної громади міста.

Також, відповідач у своєму відзиві зазначив, що суд не вправі втручатись в діяльність відповідача шляхом зобов'язання прийняти ним конкретне рішення.

Разом з тим, вказана вище позиція спростовується тим, що Камянка-Бузька міська рада Львівської області, як замовник по трьохсторонньому договору № П-5/-13 про виконання детального плану зобов'язана затверджувати детальні плани території, оскільки п.10.5 Договору передбачає, що усі правовідносини, що виникають у зв'язку із виконанням умов Договору і не врегульовані ним, регламентуються згідно із законодавством України. Законодавство України в даному випадку передбачає обов'язок відповідача затверджувати детальні плани території та встановлює строки такого затвердження. Так, відповідно до стаття 12 Закону України «Про основи містобудування» до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства, місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій. Детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою (п. 8 ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Отже, як встановлено в ході судового розгляду справи, позивач неодноразово звертався з вимогою про затвердження детальних планів території, зокрема надсилав листа, до якого додав усі чотири детальні плани, надсилав позовну заяву, яка містить вимоги про затвердження усіх чотирьох детальних планів території, і також, додатково надіслав відповідного листа після порушення провадження у справі. Слід звернути увагу, що законодавець передбачає обов'язок для відповідача вирішити питання про затвердження детального плану не з моменту звернення певних осіб, а з моменту подання таких детальних планів, що безпосередньо вбачається із змісту п. 8 ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Також, не є доведеною нормами чинного законодавства України та обставина, що має місце необхідність проведення державної експертизи містобудівної документації у порядку, визначеному Постановою Кабміну від 20 травня 2009 року № 522, оскільки вказана Постанова не є чинною та скасована на підставі Постанови Кабінету Міністрів України N 548 від 25.05.2011 р., що була опублікована в офіційному віснику України від 06.06.2011 р. № 40 (стор. 20, стаття 1642, код акту 56764/2011) та в Урядовому кур'єрі від 06.07.2011 № 120. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України N 548 (548-2011-п) від 25.05.2011 р., експертизі підлягає лише така містобудівна документація:

- Генеральна схема планування території України;

- схеми планування окремих частин території України;

- схеми планування території Автономної Республіки Крим, областей, районів;

- генеральні плани міст - після проведення громадських слухань їх проектів.

Крім того, детальні плани території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у місті Кам'янка-Бузька Львівської області розроблено на замовлення саме Кам'янка-Бузької міської ради у відповідності з Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», ДБН Б.1.1-14:2012, ДСП 173-96 та ДБН В.2.3-5-200, на виконання п. 1 та п. 2 рішення Кам'янко-бузької міської ради № 15 від 28.08.2012 р. Клопотання Кам'янка-Бузької міської ради за підписом міського голови з проханням розробити детальні плани є у складі кожного детального плану, копії яких долучено до матеріалів справи.

Робота оплачена Платником та виконана повністю, що підтверджується актом виконаних робіт, який Виконавцем наданий для підпису Платнику (позивачу), а останнім -Замовнику. Заперечень і претензій до робіт від Замовника не надходило.

Також, слід зазначити, що умовами Договору № П-5/-13 про виконання детального плану не передбачено умови про необхідність оформлення окремого завдання для виготовлення детального плану. Згідно п. 10.5 Договору, усі правовідносини, що виникають у зв'язку із виконанням умов Договору і не врегульовані ним, регламентуються згідно із законодавством України. Законодавством України, зокрема Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», передбачено затвердження замовником завдання на розроблення містобудівної документації для розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою (ст. 17 Закону). Для детального плану території, який є містобудівною документацією, в розумінні п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», необхідність оформлення завдання на розроблення, як обов'язкове, не передбачено.

Твердження відповідача про те, що, в порушення взятих на себе обов'язків, в частині оформлення та направлення Акту виконаних робіт Замовнику, Виконавцем такого Акту не направлялось, судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, в ході судового розгляду справи судом встановлено, що дані Акти направлялися Виконавцем Платнику, як доказ виконаних робіт, з метою отримання оплати за їх виконання, а вже Платник, отримавши докази виконання даних робіт, надіслав їх Замовнику - відповідачу, для подальшого їх затвердження, на виконання п. 4 рішення Кам'янко-бузької міської ради № 15 від 28.08.2012 р., згідно довіреності Виконавця від 20.01.2014 р.

Судом встановлено, що позивач направляв відповідачу Акт виконаних робіт, а саме: листом від 19.11.2014 року за вих. № 374-2014, однак, примірники Акту або Протоколу повернулися на адресу Платника без підпису Замовника з листом відповідача № 6289/02-20 від 16.12.2014 р., в якому останній зазначає, що затвердження детальних планів територій, про які зазначено вище, можливе лише за умови розроблення та затвердження містобудівної документації по корегуванню генеральних планів м. Кам'янка-Бузька та с. Забужжя, що не було передбачено ні положеннями рішення Кам'янко-бузької міської ради № 15 від 28.08.2012 р., ні умовами Договору.

Також, слід звернути увагу на те, що будь-яких зауважень чи претензій щодо повноти, якості, строків виконання, інших умов виконання Виконавцем умов Договору з боку Замовника не надходило. Доказів наявності таких обставин суду не надано.

Крім того, слід зазначити, що проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів, у даному випадку, забезпечуються виключно відповідачем, що вбачається із змісту частини третьої статті 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", згідно якої, обов'язок по забезпеченню вирішення таких питань покладений на сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Також, порушення інтересів територіальної громади міста виключається встановленими гарантіями. Зокрема, відповідно до ч. 2 статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій. Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Також, слід звернути увагу на те, що в силу приписів статті 6 Закону України «Про національні меншини в Україні», держава гарантує всім і національним меншинам права на національно-культурну автономію: користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови в державних навчальних закладах або через національні культурні товариства, розвиток національних культурних традицій, використання національної символіки, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії, задоволення потреб у літературі, мистецтві, засобах масової інформації, створення національних культурних і навчальних закладів та будь-яку іншу діяльність, що не суперечить чинному законодавству.

Пам'ятки історії і культури національних меншин на території України охороняються законом. Статтею 21 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» гарантовано право релігійних організацій на заснування і утримування вільно доступних місць богослужінь або релігійних зібрань, а також місця, шановані в тій та іншій релігії (місця паломництва). Богослужіння, релігійні обряди, церемонії та процесії безперешкодно проводяться в культових будівлях і на прилеглих територіях, у місцях паломництва, в установах релігійних організацій, на кладовищах, в місцях окремих поховань і крематоріях, квартирах і будинках громадян, тощо.

Поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 1 ГПК України та інших законах України у логічно-змістовому зв'язку з поняттям "права", відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. у справі № 18-рп/2004р., потрібно розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Уряд України і Уряд Сполучених Штатів Америки, бажаючи посилити охорону культурної спадщини і забезпечити недискримінаційний доступ до скарбів національної та світової культури, прагнучи сприяти порозумінню, утвердженню толерантності і дружби між усіма націями, расовими або релігійними групами, будучи переконані в тому, що кожна культура має свою гідність і цінність, які мають поважатися і зберігатися, і що всі культури є часткою загальної спадщини, що належить усьому людству, вважаючи, що руйнування або зникнення об'єктів культурної спадщини, що належать будь-якій расовій, етнічній або релігійній групі, призводить до непоправного збіднення будь-якої країни і людства в цілому, підтверджуючи їхню рішимість вжити заходів з тим, щоб запобігти спробам тих, хто намагався або намагається знищити культурну спадщину будь-якої групи, прагнучи сприяти розвиткові та зміцненню поваги до світової культури і національної спадщини, вважаючи, що охорона культурної спадщини може бути ефективною лише за умови, якщо її забезпечено як на національній, так і на міжнародній основі серед держав, які діють у тісній співпраці, 04.03.1994 р. уклали угоду «Про охорону і збереження культурної спадщини». Відповідно до згаданої Угоди, сторони взяли на себе зобов'язання щодо охорони та збереження культурної спадщини; права сприяти охороні та збереженню культурної спадщини; доступу до неї громадськості. Поняття "культурна спадщина", в межах цієї Угоди, означає культові заклади, місця історичного значення, пам'ятники, кладовища та меморіали загиблим, а також архівні матеріали, які мають до цього відношення. Параграфами 4, 5 Угоди передбачено, що у випадках, коли власті та зацікавлені організації заявляють, що групи не в змозі самі забезпечити належну охорону та збереження своєї культурної спадщини, кожна із Сторін вживатиме спеціальних заходів з метою забезпечення такої охорони та збереження її на своїй території, а також запрошуватиме до співробітництва іншу Сторону та її громадян там, де є потреба в допомозі. З цією метою, майно, згадане в параграфі 4, яке має особливу значимість, буде визначене в списку власності, який буде оприлюднений і переданий відповідним місцевим органам, все майно, визначене таким чином, буде захищене, збережене і позначене спеціальною табличкою, до нього буде забезпечено доступ громадськості.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 4 ГПК України, Господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

У відповідності до положень ст. 11 Конституції України, держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст. 55 Конституції України).

Частинами 4, 5 ст. 54 Конституції України передбачено, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України "Про охорону культурної спадщини".

Згідно ст. 1 вищевказаного Закону, об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Охорона культурної спадщини - це система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини.

04.12.2014 року за вх.№52762/14 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд спонукати до зобов'язання і зобов'язати Кам'янка-Бузьку міську раду Львівської області (Код ЄДРПОУ: 04056196, адреса: 80400 Львівська обл., м. Кам'янка - Бузька вул. Шевченка, 2) у встановленому законодавством України порядку розглянути питання про можливе затвердження детального плану території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у місті Кам'янка-Бузька Львівської області (ділянка № 1 по вул. Незалежності), детального плану території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у місті Кам'янка-Бузька Львівської області (ділянка № 2 по вул. Шашкевича), детального плану території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у місті Кам'янка-Бузька Львівської області (ділянка № 3 по вул. Шевченка), детального плану території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у с. Забужжя Львівської області (ділянка № 4 в с. Забужжя).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не спростував, суд прийшов до висновку, що уточнені позовні вимоги Представництва Американського Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу (м. Львів) до Кам'янко-Бузької міської ради Львівської області (м. Кам'янка-Бузька, Львівська обл.) про зобов'язання Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області (Код ЄДРПОУ: 04056196, адреса: 80400 Львівська обл., м. Кам'янка-Бузька вул. Шевченка, 2) у встановленому законодавством України порядку розглянути питання про можливе затвердження детального плану території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у місті Кам'янка-Бузька Львівської області (ділянка № 1 по вул. Незалежності), детального плану території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у місті Кам'янка-Бузька Львівської області (ділянка № 2 по вул. Шашкевича), детального плану території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у місті Кам'янка-Бузька Львівської області (ділянка № 3 по вул. Шевченка), детального плану території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у с. Забужжя Львівської області (ділянка № 4 в с. Забужжя) є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №301 від 07.10.2014 року на суму 1218,00 грн. про оплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 84, 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Уточнені позовні вимоги - задоволити.

2. Зобов'язати Кам'янка-Бузьку міську раду Львівської області (Код ЄДРПОУ: 04056196, адреса: 80400 Львівська обл., м. Кам'янка-Бузька вул. Шевченка, 2) у встановленому законодавством України порядку розглянути питання про можливе затвердження детального плану території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у місті Кам'янка-Бузька Львівської області (ділянка № 1 по вул. Незалежності), детального плану території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у місті Кам'янка-Бузька Львівської області (ділянка № 2 по вул. Шашкевича), детального плану території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у місті Кам'янка-Бузька Львівської області (ділянка № 3 по вул. Шевченка), детального плану території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у с. Забужжя Львівської області (ділянка № 4 в с. Забужжя).

3. Стягнути з Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області (80400 Львівська обл., м. Кам'янка-Бузька, вул. Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 04056196) на користь Представництва Американського Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу (79054, м. Львів, вул. О. Кульчицької, 1/94, код ЄДРПОУ 21720365) 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

4. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 30.12.2014 року