Рішення № 42109017, 26.12.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2014 р. Справа № 914/3370/14

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Прокурора м. Борислава, в інтересах держави - уповноваженого органу місцевого самоврядування в особі Бориславської міської ради Львівської області,

(м. Борислав)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» в особі структурного підрозділу - Нафтогазовидобувного управління «Бориславнафтогаз» (м. Борислав, Львівська обл.)

про: внесення змін до договору оренди землі від 04.10.2010 року № 04.10.439.00130

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Пшеничній В.С.

Представники:

від прокурора: Леонтьєва Н.Т. - ст. прокурор прокуратури м. Львова, посвідчення №005508 від 24.09.2012 року.

від позивача: Не з'явився.

від відповідача: Не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Прокурора м. Борислава, в інтересах держави - уповноваженого органу місцевого самоврядування в особі Бориславської міської ради Львівської області (м. Борислав) до Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» в особі структурного підрозділу - Нафтогазовидобувного управління «Бориславнафтогаз» (м. Борислав, Львівська обл.) про внесення змін до договору оренди землі від 04.10.2010 року № 04.10.439.00130.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.09.2014 року (суддя Долінська О.З.) порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 02.10.2014 року. Ухвалою суду від 02.10.2014 року розгляд справи відкладено до 16.11.2014 року, у зв'язку із неявкою сторін в судове засідання та невиконанням сторонами вимог попередньої ухвали суду. Ухвалою суду від 16.10.2014 року розгляд справи відкладено до 30.11.2014 року, у зв'язку із неявкою сторін в судове засідання та невиконанням сторонами вимог попередньої ухвали суду.

У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Долінської О.З., на підставі проведеного автоматизованого розподілу, 29.10.2014 року справа для розгляду передана судді Пазичеву В.М.

Ухвалою суду від 30.10.2014 року розгляд справи відкладено до 04.11.2014 року, у зв'язку з клопотанням відповідача та відсутністю його представника. Ухвалою суду від 04.11.2014 року розгляд справи відкладено до 11.11.2014 року, у зв'язку з клопотанням відповідача та відсутністю його представника. Ухвалою суду від 11.11.2014 року розгляд справи відкладено до 18.11.2014 року, для надання доказів. Ухвалою суду від 18.11.2014 року розгляд справи відкладено до 27.11.2014 року, для надання доказів. Ухвалою суду від 27.11.2014 року розгляд справи відкладено до 02.12.2014 року, в зв'язку з відсутністю представників прокурора та відповідача та клопотанням відповідача. Ухвалою суду від 02.10.2014 року розгляд справи відкладено до 10.12.2014 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 10.12.2014 року розгляд справи відкладено до 26.12.2014 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача.

Прокурор вимог ухвали суду про відкладення від 16.10.2014 року, від 30.10.2014 року, від 04.11.2014 року, від 11.11.2014 року, від 18.11.2014 року, від 27.11.2014 року, від 02.12.2014 року, від 10.12.2014 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

10.12.2014 року за вх.№54774/14 прокурор подав клопотання про уточнення назви особи відповідача, в якому зазначив, вважати відповідачем по справі Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» в особі структурного підрозділу - Нафтогазовидобувне управління «Бориславнафтогаз».

Позивач вимог ухвали суду про відкладення від 16.10.2014 року, від 30.10.2014 року, від 04.11.2014 року, від 11.11.2014 року, від 18.11.2014 року, від 27.11.2014 року, від 02.12.2014 року, від 10.12.2014 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить Реєстр №1459 на відправлення рекомендованої кореспонденції за 18.12.2014 року, а явка позивача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

30.10.2014 року за вх.№46493/14 позивач подав клопотання по справі.

30.10.2014 року за вх.№46497/14 позивач подав заяву про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

18.11.2014 року за вх.№4972/14 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

27.11.2014 року за вх.№51482/14 позивач подав пояснення по справі.

Відповідач вимог ухвали суду про відкладення від 16.10.2014 року, від 30.10.2014 року, від 04.11.2014 року, від 11.11.2014 року, від 18.11.2014 року, від 27.11.2014 року, від 02.12.2014 року, від 10.12.2014 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить Реєстр №1459 на відправлення рекомендованої кореспонденції за 18.12.2014 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

29.10.2014 року за вх.№46099/14 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

31.10.2014 року за вх.№46839/14 відповідач подав відзив на позовну заяву.

04.11.2014 року за вх.№47269/14 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

04.11.2014 року за вх.№47282/14 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

18.11.2014 року в судовому засіданні відповідач подав довідку по справі.

25.11.2014 року за вх.№51033/14 відповідач подав додаткові пояснення по справі.

25.11.2014 року за вх.№51034/14 відповідач подав клопотання по справі.

02.12.2014 року за вх.№52170/14 відповідач подав клопотання по справі.

10.12.2014 року за вх.№53436/14 відповідач подав клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача у судовому засіданні.

26.12.2014 року за вх.№56421/14 відповідач подав клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 26.12.2014 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, проведеною Прокуратурою міста Борислава у Бориславській міській раді Львівської області перевіркою встановлено порушення дотримання договірних зобов'язань зі сторони ПАТ „УКРНАФТА".

Прокурор зазначає, що між Бориславською міською радою (надалі - позивач), як орендодавцем, та ВАТ „УКРНАФТА" (на момент розгляду справи - ПАТ „Укрнафта") (надалі - відповідач), від імені якого діє структурна одиниця - Нафтогазовидобувне управління „Бориславнафтогаз", як орендарем, 04 жовтня 2010 року укладено Договір оренди землі, який зареєстровано у Бориславському міському відділі Львівської регіональної філії Центру державного земельного кадастру 24 грудня 2010 року за № 04.10.439.00130 (надалі - Договір).

Відповідно до умов Договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,1022 гектарів земель промислового призначення, для обслуговування свердловини № БП-2 НГВУ „БОРИСЛАВНАФТОГАЗ" ВАТ „УКРНАФТА".

Прокурор наголошує, що, відповідно до п. 5 Договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на час укладання Договору становила 47247 (сорок сім тисяч двісті сорок сім) гривень 06 коп. Договір укладено терміном на двадцять п'ять років.

Прокурор зазначає, що п. 9 Договору визначено, що на момент укладання Договору, орендна плата, згідно рішення Бориславської міської ради від 06.03.2008 року № 568, становить 3% від нормативної грошової оцінки і вноситься орендарем у формі та розмірі 118 (сто вісімнадцять) гривень 12 коп. щомісячними платежами.

Прокурор звертає увагу на те, що рішенням Бориславської міської ради від 23.09.2011 року № 373, затверджено нормативну грошову оцінку земель міста Борислава. Рішенням Бориславської міської ради від 17.11.2012 року № 420 внесено доповнення до Положення про порядок визначення і справляння орендної плати за земельні ділянки несільськогосподарського призначення в м. Бориславі. Даним Положенням врегульовані ставки орендної плати в залежності від категорій земельних ділянок, які здаються в оренду. Зокрема, п.п. 2.4. п. 2 зазначеного Положення встановлено ставку орендної плати за земельні ділянки у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки за земельні ділянки для обслуговування: свердловин з видобутку нафти та газу, об'єктів інфраструктури, які належать до нафтогазової галузі.

У зв'язку з викладеним, за твердженням прокурора, Бориславською міською радою на адресу відповідача листом від 31.07.2012 року № 3-21/1877 направлено повідомлення про зміну річної суми податкового зобов'язання по земельному податку та орендній платі за земельні ділянки комунальної власності та з пропозицією укласти Додаткову угоду до Договору. Листом від 28.11.2012 року за № 3-18/3076 з тією ж пропозицією відповідачу направлено підготовлену Додаткову угоду до Договору оренди землі. У відповіді на наведену пропозицію укласти Додаткову угоду Бориславська міська рада 07.12.2012 року за вих. № 04-146 отримала лист, в якому йшлося про надання згоди на укладення Додаткової угоди до Договору за умови, що річний розмір орендної плати за земельну ділянку становитиме 3%. У відповідь, Бориславською міською радою, листом від 14.12.2012 року за вих. № 3-18/3255, у прийнятті вказаних умов відмовлено та повторно направлено пропозицію укласти Додаткову угоду до Договору на попередніх умовах. Однак, відповіді на наведену пропозицію укласти Додаткову угоду Бориславська міська рада не отримала, отже, між міською радою та відповідачем не досягнуто згоди щодо встановлення нового розміру орендної плати, відповідно до вимог закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 288.1 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Отже, правовідносини щодо оренди землі полягають у оплатному користуванні земельною ділянкою на умовах, передбачених договором. Граничні розміри орендної плати визначені в ст. 288.5 Податкового кодексу України та напряму залежать від нормативної грошової оцінки. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності (ст. 18 Закону України „Про оцінку земель").

Прокурор наголошує, що, відповідно до п. 13 Договору, розмір орендної плати може переглядатися один раз в рік, у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами; в інших випадках передбачених законом.

Прокурор зазначає, що пунктом 36 Договору передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору, спір розв'язується в судовому порядку.

Відповідно до ст. 30 Закону України „Про оренду землі", зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Проте, договір містить умови, при наявності яких він підлягає зміні, якщо на цьому наполягає одна із сторін (п. 13 Договору).

Відповідно до ст. 288.5 Податкового Кодексу України, розмір орендної плати залежить від нормативної грошової оцінки землі, зокрема, річна сума орендної плати не може бути меншою трикратного розміру земельного податку та не може бути більшою ніж 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Відповідно до ст. 271 Податкового Кодексу України, базою оподаткування для визначення земельного податку є нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Відповідно до ст. 274 Податкового кодексу України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до ст. 21 Закону України „Про оренду землі", розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Таким чином, на думку прокурора, законом визначено, що зміна розміру грошової оцінки землі має наслідком зміну земельного податку щодо відповідних земельних ділянок, та, відповідно, і орендної плати за земельні ділянки, а тому наявні передбачені договором умови, при яких його зміна є обов'язковою для сторін.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (п. 3 ст. 188 Господарського кодексу України).

Так, за твердженням прокурора, Бориславською міською радою пропозицію у формі листів з повідомленням про зміну річної суми податкового зобов'язання по земельному податку та орендній платі за земельні ділянки комунальної власності та пропозицією укласти Додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки направлено на адресу відповідача листами від 31.07.2012 року № 3-21/1877, від 28.11.2012 року № 3-18/3076, від 14,12.2012 року № 3-18/3255. Однак, відповідач не погодився на пропозицію міської ради щодо внесення змін до договору оренди землі, доводи не спростував.

Частиною 4 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

На думку прокурора, діючим законодавством України передбачено, що сторона за договором може звернутися до суду з вимогою щодо внесення змін до діючого договору за умови, якщо сторони не дійшли згоди про внесення відповідних змін у договірному порядку.

До того ж, на думку прокурора, необхідно зауважити, що рішення Бориславської міської ради від 23.09.2011 року № 373 та від 17.11.2011 року № 420 є чинними та, відповідно до статті 73 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", є обов'язковими для виконання всіма розташованими на території міста органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на території міста.

Прокурор звертає увагу на те, що, згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.02.2012 року № 686, що був наданий Управлінням Держкомзему у місті Борислав Львівської області, нормативно грошова оцінка земельної ділянки площею 1022 кв.м., що розташована в м. Борислав та знаходиться на праві користування у НГВУ „БОРИСЛАВНАФТОГАЗ" ПАТ „УКРНАФТА", становить 81142 грн. 65 коп. Таким чином, розмір орендної плати складає 9737 грн. 12 коп. в рік або 811 грн. 43 коп. в місяць.

З урахуванням зазначеного, за твердженням прокурора, в Договір оренди землі необхідно внести зміни до п.5, п. 9 та викласти їх в наступній редакції:

„п.5 Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 81142,65 грн., відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданого Управлінням Держкомзему у м. Борислав Львівської області від 14.02.2012 року №686";

„п.9 Орендна плата згідно рішення Бориславської міської ради від 17 листопада 2011 року № 420 становить 12% (дванадцять) від нормативної грошової оцінки і вноситься орендарем у грошовій формі, що складає 9737,12 грн. в рік (дев'ять тисяч сімсот тридцять сім гривень 12 коп.), або 811,43 грн. (вісімсот одинадцять гривень 43 коп.) в місяць, щомісячними платежами на розрахунковий рахунок 33210812700012 в УДКСУ у м. Бориславі Львівської області, код ЗКПО 37942974, код платежу 13050200, отримувач Бориславська міська рада".

Відповідно до ст. 653 Цивільного Кодексу України, зміни до договору оренди земельної ділянки матимуть юридичну силу для сторін договору з моменту набрання судовим рішенням законної сили.

У своїх поясненнях до позовної заяви позивач повністю підтримує позицію, викладену у позовній заяві.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» не погоджується з позовними вимогами, вважає їх необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач зазначає, що 04 жовтня 2010 року Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» та Східницька селищна рада уклали договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться на території Бориславської міської ради, строком на 25 років. Договір зареєстровано у Бориславському міському відділі Львівської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» від 24.12.2010 року за реєстровим №04.10.439.00130.

Істотними умовами договору оренди є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст. 15 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідач зазначає, що, відповідно до п. 9 Договору, сторони домовились, що розмір орендної плати, згідно Рішення Бориславської міської ради від 06.03.2008 року №568, становить 3% від нормативної грошової оцінки землі.

На думку відповідача, цивільний кодекс України у ч.ч. 1, 2 ст. 632 передбачає застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідач наголошує, що пунктом 13 Договору сторони передбачили, що розмір орендної плати переглядається 1 раз на рік у разі: зміни умов господарювання передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках передбачених законом. Тобто, укладаючи Договір сторони дійшли до взаємної згоди щодо розміру орендної плати та підстав для її перегляду, серед яких такої підстави, як затвердження рішенням орендодавця нової нормативної грошової оцінки земель та/або нових ставок з орендної плати не передбачено.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

На думку відповідача, статтею 96 Земельного кодексу України, якою встановлені обов'язки землекористувачів, не передбачено обов'язку вносити зміни до розміру орендної плати на односторонню вимогу орендодавця, у зв'язку з затвердженням орендодавцем відповідних рішень. Не передбачено такого обов'язку й жодними положеннями законодавства, що регулює земельні правовідносини, зокрема й безпосередньо Законом України «Про оренду землі». Натомість, ст. 30 Закону України «Про оренду землі» чітко встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін, що в повній мірі кореспондується з п. 36 Договору. Таким чином, жодною нормою законодавства не передбачено в якості безумовної підстави для внесення змін до істотної умови договору оренди землі, затвердження рішенням орендодавця нової нормативної грошової оцінки земель та/або нових ставок з орендної плати.

Разом з тим, за твердженням відповідача, відповідно до ст. 288 ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою, крім земель сільськогосподарського призначення, трикратного розміру земельного податку (пп. 288.5.1), та не може перевищувати 12% нормативної грошової оцінки (пп. 288.5.2). Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (ст. 274 ПК України). Отже, положеннями податкового законодавства встановлено, що розмір орендної плати, визначений договором оренди землі, не може бути меншим 3% та не може перевищувати 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідач зазначає, що 23 вересня 2011 року Бориславська міська рада прийняла рішення № 373 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Борислава», яким затвердила технічну документацію з нової нормативної грошової оцінки землі м. Борислав. З огляду на вищевикладене та з метою недопущення порушень як майнового інтересу орендодавця, так і вимог чинного законодавства, відповідач, за власною ініціативою почав сплачувати мінімально визначений ПК України розмір орендної плати, тобто 3% від нової НГО земельної ділянки.

Відповідач звертає увагу на те, що, враховуючи той факт, що приписами ПК України також не передбачено обов'язку вносити зміни до діючих договорів оренди, а ПАТ «Укрнафта» фактично сплачує орендну плату на умовах Договору та на рівні, визначеному ПК України, що є навіть більше, ніж передбачено самим Договором, то права позивача жодним чином не порушуються, оскільки останній отримує орендну плату навіть більшу, ніж ту, на яку міг розраховувати при укладанні Договору, а тому, заявлені вимоги є безпідставними. На безпідставність відповідних вимог звернув увагу й Господарський суд м. Києва у справі № 5011-73/15860-2012 від 18.01.2013 року за позовом Токмацької міської ради до ПАТ «Укрнафта» про внесення змін до договру орени землі. Зокрема, в тексті рішення суд зазначив наступне: «Умовами договру не зазначено такої правової підстави для перегляду орендної плати, як затвердження міською радою коефіцієнтів орендної плати або затвердження нормативної оцінки землі. Таким чином, посилання позивача на рішення Токмацької міської ради, як на підставу внесення змін до договру оренди, суд визнає необгрунтованими, оскільки в даному випадку відсутні передбачені договором та законом підстави, наявність яких в сукупності є підставою для змін умов договору». Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України у справі № 5011-47/1210-2012 від 26.09.2012 року.

Отже, на думку відповідача, з комплексного аналізу вищезазначеного слідує, що ані чинним законодавством, ані умовами Договору не передбачено обов'язку сторін вносити зміни до розміру орендної плати, у зв'язку з затвердженням органом місцевого самоврядування відповідних рішень, а тому, вимоги позивача є безпідставними.

За твердженням відповідача, незаконним є посилання позивача на Постанову Верховного Суду України від 27 грудня 2010 року, як на підставу зміни Договору за односторонньою волею позивача. В Постанові ВСУ, зазначено: «Законодавча зміна граничного розміру орендної плати за землю є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору». Але при цьому суд вказує, що законодавча зміна розміру орендної плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, а не підставою для односторонньої зміни договору за бажанням орендодавця.

Відповідач наголошує, що перегляд умов договору здійснюється лише за взаємною згодою сторін, як це встановлено Законами України (Цивільний кодекс, Закон «Про оренду землі», Земельний кодекс). Постанова Верховного Суду України не може змінювати Закон. Як до вказаної Постанови ВСУ, так і після неї, Законом унормовано, що зміна договору допускається лише за взаємною згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, а акти цивільного чи земельного законодавства не дозволяють змінювати ставку орендної плати в односторонньому порядку на бажання орендодавця.

Відповідач зазначає, що безпідставними є доводи позивача, що орендна плата за земельні ділянки комунальної власності є регульованою ціною за рішенням органу місцевого самоврядування.

За статтею 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до повноважень виконавчих органів сільських рад в галузі цін належать, серед іншого, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні, транспортні та інші послуги.

Орендна плата за землю не є тарифом на послуги і її зміна, всупереч умовам Договору, за вказаним Законом до повноважень виконавчих органів сільських рад не належить.

На думку відповідача, є незаконним також посилання позивача, як на підставу позову, на те, що за ст. 144 Конституції України, рішення органів місцевого самоврядування є обов'язковим до виконання на відповідній території, і що за ст. 59 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення ради нормативно-правового характеру набирає чинності з дня офіційного оприлюднення.

На думку відповідача, такі посилання суперечать ст. 19 Конституції, в якій зазначено, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з приписами статті 1 ЦК України, цивільні відносини ґрунтуються на юридичній рівності і вільному волевиявленні їх учасників.

Відповідач наголошує, що договір оренди землі є цивільно-правовим та ґрунтується на засадах юридичної рівності сторін, а не адміністративного підпорядкування відповідача позивачу.

Відповідач звертає увагу на те, що зазначене твердження знайшло своє відображення в п. 1.2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», де зазначено наступне: «Реалізуючи повноваження щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності відповідні державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності». Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду України № 21-1041а10 від 14.02.2012 р., де зазначено, що: «Міськрада у справі, яка розглядається, є суб'єктом цивільних правовідносин і має такий самий правовий статус, що й інші учасники цих відносин. Реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, що перебувала у її власності, Міськрада, відповідно до статті 5 ЗК України, має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Тобто, при здійсненні повноважень власника землі відповідач є рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею. У цьому випадку відсутня підпорядкованість одного учасника земельних правовідносин (Товариство) іншому (Міськрада), яка має місце під час здійснення органом місцевого самоврядування владних управлінських функцій».

На думку відповідача, з зазначеного вбачається, що ПАТ «Укрнафта» та Бориславська міська рада, як орган місцевого самоврядування, є рівноправними сторонами Договору, що автоматично нівелює можливість підпорядкування однієї сторони договору іншій та, як результат, одностороннього встановлення або зміни розміру орендної плати.

Тому, за твердженням відповідача, рішення позивача, на підставі яких останній звернувся до суду, не можуть вважатись безумовною підставою для внесення змін до розміру орендної плати, оскільки такі зміни можливі виключно за взаємної згоди рівноправних сторін Договору та за наявності відповідних законодавчих або договірних підстав, які, в даному випадку, відсутні. Крім цього, сесійне рішення позивача про внесення змін до Договору, на думку відповідача, не має нормативно-правового характеру.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст. 121 Конституції України, на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді.

Крім того, право на звернення до господарського суду в інтересах держави визначено в статті 36-1 Закону України „Про прокуратуру" та ст. 2 ГПК України. Так, відповідно до ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру", підставою для представництва прокурором у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються між ними або державою. Згідно ст. 2 ГПК України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави з позовною заявою, вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99 у справі про офіційне тлумачення положень ст. 2 ГПК України, відповідно до ст.ст. 20, 36-1 Закону України „Про прокуратуру", передбачено, що із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям і лише прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Крім цього, відповідно до вищевказаного рішення Конституційного Суду України, під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, треба розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органу виконавчої влади.

Під представництвом прокуратурою України інтересів держави в господарському суді, за змістом п. 2 ст. 121 Конституції України та ст.ст. 2 і 29 Господарського процесуального кодексу України, треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави. Ці дії включають подання прокурором до господарського суду позовної заяви, його участь у розгляді справи за позовною заявою, а також у розгляді судом будь-якої іншої справи за ініціативою прокурора чи за визначенням суду, якщо це необхідно для захисту інтересів держави.

Як вбачається з матеріалів справи, позов заявлено прокурором м. Борислава Львівської області в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Бориславської міської ради для захисту її прав, передбачених Законом України "Про місцеве самоврядування" та Податковим кодексом України, оскільки невиконання відповідачем зобов'язань призводить до невиконання функцій органу місцевого самоврядування, передбачених Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні", Податкового кодексу України, а тому суд вважає, що прокурором доведено підставність звернення з відповідним позовом.

Стаття 13 Конституції України визначає, що земля, яка знаходяться в межах території України, є об'єктом права власності Українського народу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації (ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України). Згідно з ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст.1 ЗУ "Про оренду землі").

Відповідно до ст. 21 Закону України „Про оренду землі", розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Як встановлено в ході судового розгляду справи, між Бориславською міською радою (надалі - позивач), як орендодавцем, та ВАТ „УКРНАФТА" (на момент розгляду справи - ПАТ „Укрнафта") (надалі - відповідач), від імені якого діє структурна одиниця - Нафтогазовидобувне управління „Бориславнафтогаз", як орендарем, 04 жовтня 2010 року укладено Договір оренди землі, який зареєстровано у Бориславському міському відділі Львівської регіональної філії Центру державного земельного кадастру 24 грудня 2010 року за № 04.10.439.00130 (надалі - Договір).

Відповідно до умов Договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,1022 гектарів земель промислового призначення, для обслуговування свердловини № БП-2 НГВУ „БОРИСЛАВНАФТОГАЗ" ВАТ „УКРНАФТА".

Відповідно до п. 5 Договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на час укладання Договору, становила 47247,06 грн. (сорок сім тисяч двісті сорок сім) гривень 06 коп. Договір укладено терміном на двадцять п'ять років.

Пунктом 9 Договору визначено, що, на момент укладання Договору, орендна плата, згідно рішення Бориславської міської ради від 06.03.2008 року № 568, становить 3% від нормативної грошової оцінки і вноситься орендарем у формі та розмірі 118,12 грн. (сто вісімнадцять) гривень 12 коп. щомісячними платежами.

Рішенням Бориславської міської ради від 23.09.2011 року № 373 затверджено нормативну грошову оцінку земель міста Борислава.

Рішенням Бориславської міської ради від 17.11.2012 року № 420 внесено доповнення до Положення про порядок визначення і справляння орендної плати за земельні ділянки несільськогосподарського призначення в м. Бориславі. Даним Положенням врегульовані ставки орендної плати в залежності від категорій земельних ділянок, які здаються в оренду. Зокрема, п.п. 2.4. п. 2 зазначеного Положення встановлено ставку орендної плати за земельні ділянки у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки за земельні ділянки для обслуговування: свердловин з видобутку нафти та газу, об'єктів інфраструктури, які належать до нафтогазової галузі.

Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.02.2012 року № 686, що був наданий Управлінням Держкомзему у місті Борислав Львівської області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 1022 кв.м., що розташована в м. Борислав та знаходиться на праві користування у НГВУ „БОРИСЛАВНАФТОГАЗ" ПАТ „УКРНАФТА", становить 81142 грн. 65 коп. Таким чином розмір орендної плати складає 9737 грн. 12 коп. в рік або 811 грн. 43 коп. в місяць.

Відповідно до ст. 288.1 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Отже, правовідносини щодо оренди землі полягають у оплатному користуванні земельною ділянкою на умовах, передбачених Договором. Граничні розміри орендної плати визначені в ст. 288.5 Податкового кодексу України та напряму залежать від нормативної грошової оцінки.

Відповідно до ст. 288.5 Податкового Кодексу України, розмір орендної плати залежить від нормативної грошової оцінки землі, зокрема, річна сума орендної плати не може бути меншою трикратного розміру земельного податку та не може бути більшою ніж 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Відповідно до ст. 271 Податкового Кодексу України, базою оподаткування для визначення земельного податку є нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Відповідно до ст. 274 Податкового кодексу України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності (ст. 18 Закону України „Про оцінку земель"). Зазначеною статтею передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою.

Згідно з п. 14.1.125 ст. 14 Податкового кодексу України, нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка використовується при визначенні розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок, згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 13 вказаного Закону, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 цього ж Закону, дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються, як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,1022 га, яка знаходиться в м. Борислав, що є об'єктом договору, внесення змін до якого є предметом позовних вимог позивача, становить 81142 грн. 65 коп., що підтверджується витягом з технічної документації Управління Держкомзему у м. Борислав Львівської області від 14.02.2012 р. № 686.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель", технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Ст. 20 зазначеного Закону України передбачено, що за результатами бонітування грантів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Отже, виходячи з вищенаведених рішень міської ради та затвердженої нормативної грошової оцінки землі, розмір річної орендної плати за користування земельною ділянкою площею 1022 кв. м. має становити 9737 грн. 12 коп.

Відповідно до ст. 30 Закону України „Про оренду землі", зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. Проте, Договір містить умови, при наявності яких він підлягає зміні, якщо на цьому наполягає одна із сторін (п. 13 Договору).

Відповідно до п. 13 Договору, розмір орендної плати може переглядатися один раз в рік, у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами; в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 36 Договору передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору, спір розв'язується в судовому порядку.

Як зазначено вище, Бориславською міською радою 23.09.2011 р. було прийнято рішення № 373 "Про затвердження грошової оцінки земель м. Борислава", яке, у відповідності до п. 271.1.1 ст. 271 Податкового кодексу України, набрало чинності та підлягає застосуванню до бюджетного періоду, в межах якого спір розглядається судом.

Відповідно до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк, з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ст.188 ГК України).

Судом встановлено, що Бориславською міською радою на адресу відповідача листом від 31.07.2012 року № 3-21/1877 направлено повідомлення про зміну річної суми податкового зобов'язання по земельному податку та орендній платі за земельні ділянки комунальної власності та з пропозицією укласти Додаткову угоду до Договору. Листом від 28.11.2012 року за № 3-18/3076 з тією ж пропозицією відповідачу направлено підготовлену Додаткову угоду до Договору оренди землі.

У відповіді на наведену пропозицію укласти Додаткову угоду, Бориславська міська рада 07.12.2012 року за вих. № 04-146 отримала лист, в якому йшлося про надання згоди на укладення Додаткової угоди до Договору за умови, що річний розмір орендної плати за земельну ділянку становитиме 3%. У відповідь, Бориславською міською радою листом від 14.12.2012 року за вих. № 3-18/3255 у прийнятті вказаних умов відмовлено та повторно направлено пропозицію укласти Додаткову угоду до Договору на умовах, що були запропоновані попередньо.

Однак, відповіді на наведену пропозицію укласти Додаткову угоду Бориславська міська рада не отримала, отже, між міською радою та відповідачем не досягнуто згоди щодо встановлення нового розміру орендної плати відповідно до вимог закону та умов Договору. Тому, міська рада, керуючись частиною ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України, якою передбачено, що, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк, з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення до суду, звернулась до суду.

Отже, діючим законодавством України передбачено, що сторона за договором може звернутися до суду з вимогою щодо внесення змін до діючого договору за умови, якщо сторони не дійшли згоди про внесення відповідних змін у договірному порядку.

Як зазначено вище, позивач звертався до відповідача з листами від 31.07.2012 р., 28.11.2012 р., 14.12.2012 р., у яких повідомив про необхідність внесення відповідних змін до договору. Проте, у позасудовому порядку досягти згоди щодо зміни умов договору сторонам не вдалося.

Також, неможливо погодитися з позицією відповідача, згідно якої останній вважає безпідставним твердження про те, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною. Стосовно цього існує чітка позиція, висловлена в Постанові Верховного Суду України від 27 грудня 2010 року № 27/15-10, у якій зазначено, що сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Відповідно до ч.1 ст.111-28 Господарського процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Правова позиція господарського суду також кореспондується із п. 2.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 (із змінами та доповненнями від 17.12.2013 р.), в якій зазначено, що, у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Згідно зі ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно до ч.1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість перегляду розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору, згідно ст. 632 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що рішення Бориславської міської ради від 23.09.2011 року № 373 та від 17.11.2011 року № 420 є чинними та, відповідно до статті 73 Закону України„ Про місцеве самоврядування в Україні", є обов'язковими для виконання всіма розташованими на території міста органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на території міста.

Також, слід зазначити, що Верховний Суд України у постанові від 20.11.2012 р. (справа №28/5005/640/2012) наголошує, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Отже, надсилання відповідачу пропозицій про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому, навіть у разі недотримання позивачем вимог ч. 2 ст.188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки, це не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Крім того, законом визначено, що зміна розміру грошової оцінки землі має наслідком зміну земельного податку щодо відповідних земельних ділянок, та, відповідно, і орендної плати за земельні ділянки, а тому наявні передбачені договором умови, при яких його зміна є обов'язковою для сторін.

Тому, слід звернути увагу на те, що відповідач помилково вважає посилання позивача на правову позицію Верховного суду України, що висловлена у відповідній Постанові від 27 грудня 2010 року, як на єдину підставу зміни Договору за односторонньою пропозицією позивача, оскільки, підставами внесення змін до Договору слугували положення п. 13 Договору, відповідно до якого, розмір орендної плати переглядається 1 раз у рік у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, та ст. 188 Господарського кодексу України, відповідно до якої, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, а сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (п. 3 ст. 188 Господарського кодексу України).

Враховуючи наведене, та беручи до уваги, що рішення Бориславської міської ради № 373 від 23.09.2011 р. "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Борислав" набрало чинності та не скасовано, суд вважає за необхідне позовні вимоги прокурора задоволити повністю та внести зміни до договору оренди землі від 04.10.2010 року № 04.10.439.00130.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження частини своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не спростував, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Прокурора м. Борислава, в інтересах держави - уповноваженого органу місцевого самоврядування в особі Бориславської міської ради Львівської області (м. Борислав) до Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» в особі структурного підрозділу - Нафтогазовидобувного управління «Бориславнафтогаз» (м. Борислав, Львівська обл.) про внесення змін до договору оренди землі від 04.10.2010 року №04.10.439.00130 є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до п.11 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються органи прокуратури при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід стягнути з відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 82- 85, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні - задоволити.

2. Внести зміни до Договору оренди землі від 04 жовтня 2010 року, який зареєстровано у Бориславському міському відділі Львівської регіональної філії Центру державного земельного кадастру 24 грудня 2010 року за № 04.10.439.00130, укладеного між Бориславською міською радою (адреса: 82300, Львівська область, м. Борислав, вул. Шевченка, буд. 42, код ЄДРПОУ 26181298) та Публічним акціонерним товариством «УКРНАФТА» в особі структурного підрозділу - Нафтогазовидобувного управління «Бориславнафтогаз» (82300, Львівська обл., м. Борислав, Карпатська Брама, 26, код ЄДРПОУ 00136544), та викласти п.5 Договору у наступній редакції: „п.5 Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 81142 (вісімдесят одна тисяча сто сорок дві) грн. 65 коп., відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданого Управлінням Держкомзему у м. Борислав Львівської області від 14.02.2012 року № 686".

3. Внести зміни до Договору оренди землі від 04 жовтня 2010 року, який зареєстровано у Бориславському міському відділі Львівської регіональної філії Центру державного земельного кадастру 24 грудня 2010 року за № 04.10.439.0000130, укладеного між Бориславською міською радою (адреса: 82300, Львівська область, м. Борислав, вул. Шевченка, буд. 42, код ЄДРПОУ 26181298) та Публічним акціонерним товариством «УКРНАФТА» в особі структурного підрозділу - Нафтогазовидобувного управління «Бориславнафтогаз» (82300, Львівська обл., м. Борислав, Карпатська Брама, 26, код ЄДРПОУ 00136544), та викласти п.9 Договору в наступній редакції: „п.9 Орендна плата згідно рішення Бориславської міської ради від 17 листопада 2011 року № 420 становить 12% (дванадцять) від нормативної грошової оцінки і вноситься орендарем у грошовій формі, що складає 9737 (дев'ять тисяч сімсот тридцять сім) гривень 12 коп. в рік, або 811 (вісімсот одинадцять) гривень 43 коп. в місяць, щомісячними платежами на розрахунковий рахунок 33210812700012 в УДКСУ у м. Бориславі Львівської області, код ЗКПО 37942974, код платежу 13050200, отримувач Бориславська міська рада".

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» в особі структурного підрозділу - Нафтогазовидобувного управління «Бориславнафтогаз» (82300, Львівська обл., м. Борислав, Карпатська Брама, 26, код ЄДРПОУ 00136544) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м.Львова, код отримувача (код ЄДРПОУ): 38007620, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області, код банку отримувача (МФО): 825014, рахунок отримувача: 31215206783006, код класифікації доходів бюджету: 22030001, код ЄДРПОУ суду: 03499974) 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

5. Накази видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 30.12.2014 року