Ухвала суду № 42109018, 11.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1433/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

11 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Атіква" на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атіква" до Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Атіква" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 10 грудня 2013 року № 0005722200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Атіква" звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у м. Чернігові проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Атіква" з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за липень місяць 2013 року у складі податкового кредиту операцій з ТОВ "ДОРСЕТ" та Одеська залізниця.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 21 листопада 2013 року № 769/22/32736727.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Атіква" занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджетна загальну суму ПДВ 165000 грн. за липень місяць 2013 року.

На підставі встановлених порушень, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 10 грудня 2013 року № 0005722200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 247 500,00 грн. (у т. ч. за основним платежем - 165 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 82 500,00 грн.).

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 червня 2013 року між ТОВ "Атіква" (Замовник та ТОВ "ДОРСЕТ" (Підрядник) укладнено Договір підряду № 12/06, на виконання умов якого оформлена податкова накладна від 31 липня 2013 року № 217 у т.ч. ПДВ 165000,00 грн.

Судом встановлено, що сума податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включені ТОВ "Атіква" до податкового кредиту за липень місяць 2013 року.

До перевірки Товариством надано Акт прийняття виконаних будівельних робіт від 31 липня 2013 року № 761 у т.ч. ПДВ - 165 000,00 грн.

При цьому, авансові звіти про відрядження, товарно-транспортні накладні та платіжні доручення під час проведення перевірки посадовими особами ТОВ "Атіква" не надавались.

Також, під час проведення перевірки ТОВ "Атіква" встановлено, що розрахунки з ТОВ "ДОРСЕТ" в липні місяці не проводились.

На підтвердження фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення даної господарської операції, позивачем було приєднано до матеріалів справи договір субпідряду від 19 червня 2013 року № 13-12/06 укладений між ТОВ "ДОРСЕТ" та ТОВ "Гамастрой" щодо виконання субпідрядником робіт, відповідно до договору від 12 червня 2013 року № 12/06, довідку від 06 травня 2014 року, згідно якої ТОВ "Гамастрой" має відповідну техніку для проведення будівельних робіт, а відповідно до ліцензії Серії АЕ № 261268 виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцією України ТОВ "Гамастрой" має право здійснювати господарську діяльність пов'язану із створенням об'єктів архітектури.

Судом встановлено, що серед видів економічної діяльності ТОВ "Атіква" є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; роздрібна торгівля пальним; вантажний автомобільний транспорт; обслуговування напоями; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що за наявності у субпідрядника ТОВ "Гамастрой" ліцензії на виконання будівельних робіт з будівництва транспортних споруд (доріг автомобільних), останній не може здійснювати ремонтно-будівельні роботи резервуарів на нафтобазі, оскільки згідно Переліку робіт провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури такий вид робіт належить до іншої категорії господарської діяльності у сфері будівництва.

З огляду на те, що ремонтно-будівельні роботи резервуарів на нафтобазі здійснювало ТОВ "Гамастрой" на виконання умов договору від 12 червня 2013 року № 12/06 укладеного між ТОВ "Атіква" та ТОВ "ДОРСЕТ", суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відсутність ліцензії чи іншого дозвільного документа свідчить про те, що ТОВ "Гамастрой" не мало можливості та належної кваліфікації на здійснення такого виду робіт та вказує на відсутність здійснення цих робіт.

Так, позивачем надано договір оренди від 01 березня 2012 року № 013/12-Ор, укладений між ТОВ "Атіква" (Орендодавець) та ТОВ "Ватра-Тер" (Орендар), згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове користування нафтобазу (цілісний майновий комплекс), названий у подальшому "об'єкт, що орендується".

Згідно п. 6.2.1 Договору, Орендодавець зобов'язаний відшкодовувати Орендарю за його вимогою, здійснення реконструкції, технічне переоснащення, поліпшення об'єкта, що орендується, протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання рахунка і вимоги, а Згідно п.п. 7.4, 7.5 Договору визначено, що Орендар зобов'язується утримувати об'єкт, що орендується, у повній справності; здійснювати за власний рахунок поточний ремонт об'єкта, що орендується. Самостійно і за власний рахунок здійснювати капітальний ремонт об'єкта, що орендується, а також проводити за свій рахунок, калібрування, дефектоскопію резервуарів.

Тобто, обов'язок здійснення поточного та капітального ремонту нафтобази (у т.ч. резервуарів) покладений на ТОВ "Ватра-Тер" (Орендаря), а не на ТОВ "Атіква", що ставить під сумнів факт придбання послуг по ремонтно-будівельним роботам резервуарів на нафтобазі для здійснення господарської діяльності платника податку, та свідчить про відсутність господарської мети при вчиненні господарської операції з ТОВ "ДОРСЕТ".

Також, на підтвердження дійсності даної господарської операції ТОВ "Атіква" були надані акт приймання виконаних будівельних робіт від 31.07.2013 року № 761 (а.с. 12-14), підсумкові відомості ресурсів (а.с. 15-16, 17-18), локальний кошторис № 2-1-1 (а.с. 19-20), договірна ціна (а.с. 21), довідка про вартість виконаних робіт (а.с. 22).

Крім того, згідно договору від 12 червня 2013 року № 12/06, Замовник (ТОВ "Атіква") здійснює оплату за виконані роботи протягом 90 (дев'яносто) банківських днів після підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт на підставі акту приймання-передачі виконаних робіт, який складається з урахуванням фактично виконаних Підрядником (ТОВ "ДОРСЕТ") обсягів робіт та підписується Сторонами (п. 4.3 Договору).

Оскільки акт приймання-передачі виконаних робіт було підписано 31 липня 2013 року, судом першої інстанції вірно не прийнято до уваги платіжні доручення від 25 квітня 2014 року № 40, від 25 квітня 2014 року № 41 та банківську виписку від 25 квітня 2014 року.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем документи в даному випадку не мають силу первинних документів, внаслідок відсутності фактичного здійснення господарської операції та реальної зміни майнового стану платника податків.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що ТОВ "Атіква" не мала права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за відсутності факту придбання послуг по ремонтно-будівельним роботам резервуарів на нафтобазі навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що у Державної податкової інспекції у м. Чернігові були обґрунтовані підстави для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Атіква" та відмову у їх задоволенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атіква" - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.

Повний текст ухвали виготовлений 17.12.2014 року.

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.