Постанова № 42104289, 25.12.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/9556/14-п Головуючий у І інстанції Мельник О.О.Провадження № 33/780/978/14 Доповідач у 2 інстанції ДригаКатегорія 147 25.12.2014

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 грудня 2014 року м. Київ

Суддя Апеляційного суду

Київської області Дрига А.М.,

за участю правопорушника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2014 року,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2014 року,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, працює в ТОВ «Автосаміт Лтд» на посаді інженера з технічної діагностики відділу технічної підтримки та навчання, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,-

- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП накладене адміністративне стягнення у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

- постановою стягнуто судовий збір у розмірі 36,54 гривень.

ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 22 серпня 2014 року близько 10 години 10 хвилин в с. Любарці Бориспільського району Київської області по вул. Леніна керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з ротової порожнини. В присутності двох свідків від проходження огляду у встановленому законом порядку на стан алкогольного сп'яніння у лікаря нарколога відмовився, тобто, порушив вимоги п.2.5 ПДР України і вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що постанова в частині накладення адміністративного стягнення є надто суворою, а тому просить суд змінити вид адміністративного стягнення і накласти адміністративне стягнення у виді штрафу.

На думку апелянта, судом першої інстанції не в повній мірі враховано особу правопорушника, а також те, що він визнав свою вину, щиро кається у вчиненні правопорушення, водійське посвідчення необхідно йому для роботи, а також у випадку позбавлення його права керування транспортними засобами, він не зможе протягом більш ніж два роки належним чином утримувати себе та свою родину, оплачувати квартирну плату, що може призвести до скрутного матеріального становища. Вказує, що викладений в оскаржуваній постанові висновок про його вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП він не оспорює і повністю визнає свою вину. Зазначає, що судом першої інстанції не було враховано пом'якшуючі покарання обставини, оскільки апелянт не мав фізичної можливості надати суду з цього приводу пояснення внаслідок того, що суд не повідомив апелянта про час і дату розгляду справи. Крім цього, вказує, що він вперше притягується до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, за період роботи досить часто використовує посвідчення водія для здійснення своїх трудових обов'язків, до того ж, водійське посвідчення на даний час має суттєве значення та фактично є єдиним джерелом прибутку.

Крім того, ОСОБА_2 просить поновити строк на подачу апеляційної скарги посилаючись на те, що постанову суду він отримав лише 25.11.2014 року, розгляд справи в суді першої інстанції було проведено без нього, жодної повістки на його адресу від суду першої інстанції не надходило, а тому строк на подачу апеляції ним було пропущено з поважних причин.

Заслухавши думку правопорушника, який підтримав вимоги поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного

Відповідно до ч.2 ст. 294 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк для апеляційного оскарження постанови місцевого суду.

Наведені ОСОБА_2 причини пропуску строку на подачу апеляційної скарги визнаються судом поважними, оскільки в матеріалах справи відсутні дані, що він отримав судову повістку на 22.09.2014 року, а копію постанови суду першої інстанції ним було отримано 27.11.2014 року, у зв'язку із чим суд вважає за необхідне поновити строк на оскарження постанови суду від 22.09.2014 року.

Висновки судді про доведеність події правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП за обставин, наведених у постанові та доведеність вини ОСОБА_2 його вчиненні стверджуються зібраними у справі доказами і не оспорюються самим ОСОБА_2 На підставі зібраних у справі доказів суддя дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП із накладенням на нього стягнення за цією статтею.

Але поряд з цим суд вважає, що при вирішенні питання про вид стягнення суддя припустився помилки.

У відповідності до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України,

а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

За змістом ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Зазначених вимог закону суддею, при розгляді справи про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами у повній мірі не дотримано. На думку суду, із урахуванням обставин вчинення правопорушення, даних про особу правопорушника, який позитивно характеризується за місцем роботи, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався та обставин, які пом'якшують відповідальність правопорушника, якими є: визнання ОСОБА_2 своєї вини у вчиненні правопорушення, потреба у використанні транспортного засобу для матеріального забезпечення сім'ї - визначеній у ст. 23 КУпАП меті адміністративних стягнень буде сприяти стягнення у виді штрафу. В зв'язку із цим суд вважає за необхідне змінити вид накладеного на ОСОБА_2 стягнення, застосувавши щодо нього стягнення у виді штрафу.

Враховуючи наведене, постанова судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2014 року щодо ОСОБА_2 підлягає зміні в частині накладеного адміністративного стягнення шляхом його пом'якшення до штрафу.

Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2014 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2014 року щодо ОСОБА_2 змінити в частині накладення адміністративного стягнення.

Накладене на ОСОБА_2 за ч.1 ст. 130 КУпАП стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на два роки пом'якшити до штрафу в розмірі 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 2550 гривень.

В іншій частині постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2014 року щодо ОСОБА_2 - залишити без зміни.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя А.М. Дрига