Ухвала суду № 42103656, 16.12.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/5355/14-ц Головуючий у І інстанції Мора О.М.Провадження № 22-ц/780/6943/14 Доповідач у 2 інстанції АнтоненкоКатегорія 46 16.12.2014

УХВАЛА

Іменем України

16 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Антоненко В.І.,

суддів: Касьяненко Л.І., Кулішенка Ю.М.,

за участю секретаря - Химинець Н.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 29 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Реєстраційна служба Обухівського міськрайонного управління юстиції про визнання недійсним договору іпотеки, визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотеко держателя та зобов"язання вчинити певні дії.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2014 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, разом з яким подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок та земельну ділянку. Заяву обґрунтовано тим, що оскільки позивачем до суду подано позов про визнання недійсним договору іпотеки від 29 жовтня 2013 року, у зв»язку з чим позивачем припинено сплату платежів на користь відповідача-іпотекодержателя, внаслідок чого іпотекодержатель в силу умов спірного договору іпотеки набув право звернення стягнення на предмет іпотеки та можливість зареєструвати за собою право власності на належне позивачу майно на підставі спірного договору про забезпечення вимог іпотекодержателя, що утруднить або унеможливить виконання рішення суду у даній справі, а тому з метою недопущення порушення прав позивача просив суд про забезпечення позову.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 29 жовтня 2014 року заяву задоволено. Накладено арешт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку. Заборонено Реєстраційній службі Обухівського МРУЮ реєструвати право власності на житловий будинок та земельну ділянку. Заборонено ОСОБА_1 здійснювати будь-які дії, направлені на звернення стягнення на житловий будинок та земельну ділянку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду, як постановлену з порушенням норм процесуального права та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України одним з заходів забезпечення позову є накладення арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або інших осіб.

Наведені у заяві доводи вказують на те, що ОСОБА_2 подала позов про визнання недійсним договору іпотеки від 29 жовтня 2013 року. Відповідно до п.14 Договору про задоволення вимог іпотекодержателя даний договір є підставою для реєстрації права власності ОСОБА_1 на майно згідно ч.1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», починаючи з 01 листопада 2014 року.

Так, з метою недопущення порушення прав позивача на належне йому майно, право власності на яке відповідач має реальну можливість зареєструвати за собою на підставі оспорених договорів, суд першої інстанції вважав за доцільне задовольнити заяву про забезпечення позову.

Однак, не погоджуючись з оскаржуваною ухвалою суду, апелянт зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову не може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також зауважує, що судом першої інстанції порушено вимоги ст. 152 ЦПК України.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем доведено реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, а отже доводи апеляційної скарги не обгруновані та не підлягають задоволенню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, наведених судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі.

За наведених обставин, ухвала Обухівського районного суду Київської області від 29 жовтня 2014 року постановлена з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст. ст. 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 29 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: