Рішення № 42103184, 08.12.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/3900/14-ц Головуючий у І інстанції Ярмола О.Я. Провадження № 22-ц/780/6522/14 Доповідач у 2 інстанції Журба С.О.Категорія 42

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Даценко Л.М., Сержанюка А.С.,

за участю секретаря Химинець Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 на заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Білоцерківського МВ Управління ДМС України в Київській області, комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційної контори №1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та зняття з реєстраційного обліку,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним позовом, який мотивувала наступним:

Позивач є власником квартири АДРЕСА_1. Разом з нею у квартирі зареєстровані її донька - ОСОБА_4, онука ОСОБА_3, онука ОСОБА_5 та колишній зять - ОСОБА_2

З вересня 2013 року відповідач не проживає за місцем своєї реєстрації, його місце теперішнього проживання позивачу не відомо, в добровільному порядку відповідач знятись з реєстрації не бажає. З урахуванням уточнення позовних вимог просила суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування належною їй квартирою, стягнути з нього на її користь оплачений судовий збір та кошти за розміщення оголошення про виклик до суду в ЗМІ.

Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

23.09.2014 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області заяву ОСОБА_2 про перегляд вказаного заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішення суду, представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповноту та неправильність встановлення обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити по справі нове рішення про відмову у задоволенні позову. Скаргу обґрунтував тим, що судом не взято до уваги ту обставину, що ОСОБА_2 не добровільно змінив своє місце проживання, а у зв'язку з направленням на роботу у іншу місцевість. Крім того, законом передбачено строк в один рік відсутності за місцем проживання для визнання особи такою, що втратила право проживання в приміщенні, тоді як до часу ухвалення рішення по справі він не проживав в квартирі близько 9 місяців.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків:

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. В той же час оскаржуване рішення не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам.

Згідно п.2 ст. 405 ЦК України при тимчасовій відсутності члена сім'ї власника житла, він втрачає право на користування цим житлом у разі його відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Як зазначає сама позивач у своєму позові, відповідач не проживає в спірній квартирі з вересня 2013 року. Підтверджує цю обставину й відповідач. Таким чином на час ухвалення оскаржуваного рішення встановлений законом строк для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, не сплив, що зумовлює відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2014 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: