Ухвала суду № 42103176, 10.12.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/7352/13-к Головуючий у І інстанції Бурбела Ю.С.Провадження № 11/780/399/14 Доповідач у 2 інстанції ЗагоруйкоКатегорія 2 10.12.2014

УХВАЛА

Іменем України

«10» грудня 2014 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - ЗАГОРУЙКА В.В.,

суддів - ПАНАСЮКА С.П. та РУДНІЧЕНКО О.М.,

прокурора ПУХА І.Ю.,

потерпілої ОСОБА_1,

засудженого ОСОБА_2, його захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом 1-ї інстанції на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 жовтня 2014 року, за яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Бєстях Орджонікідзенського району Республіки Якутія Російської Федерації, громадянин України, неодружений, працює вантажником відділу складського господарства Департаменту корпоративних закупівель і логістики Виконавчої дирекції ПАТ «Київобленерго», проживає за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 раніше не судимий,

визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 124 КК України і призначено йому покарання у виді 2 років обмеження волі.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 150 000 гривень моральної шкоди.

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно з вироком, ІНФОРМАЦІЯ_2 року близько 01 год. 15 хв., біля будинку № 1 по вул. Гагаріна в с. Шпитьки Києво-Святошинського району Київської області між ОСОБА_2, ОСОБА_6, з однієї сторони та ОСОБА_7 і невстановленими особами з іншої сторони, на ґрунті неприязних відносин, які виникли внаслідок неправомірної поведінки ОСОБА_7 по відношенню до дівчини ОСОБА_2 ОСОБА_8, виникла сварка, яка в подальшому переросла в бійку, відбулося побиття ОСОБА_2 та його брата ОСОБА_6 невизначеною кількістю осіб, серед яких був потерпілий ОСОБА_9, які нанесли кожному з них удари руками та ногами по різних частинах тіла від чого ОСОБА_2 та ОСОБА_6 впали на землю.

Під час цих подій ОСОБА_2, згідно висновку експерта № 42 від 17.05.2010 року, спричинені тілесні ушкодження у виді синців на обличчі, шиї, правому плечі; саден та подряпин на обличчі, шиї, лівій вушній раковині, спині, лівій кисті, правій гомілці; зколу коронки 5-го зуба на нижній щелепі зліва, закритої черепно-мозкової травми: струсу головного мозку, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Під час цих подій ОСОБА_6, згідно висновку експерта № 43 від 02.05.2010 року, спричинені тілесні ушкодження у виді синця, садна та подряпин на обличчі, садна на слизовій оболонці нижньої губи, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

В ході вказаної бійки, захищаючи своє здоров'я та здоров'я свого брата ОСОБА_6 від суспільно небезпечного посягання, ОСОБА_2 взяв в руки розкладний ніж, який мав при собі та, перевищуючи межі необхідної оборони, вказаним ножем заподіяв ОСОБА_9, який разом з іншими особами приймав участь у його побитті, одне ножове поранення в область грудей, одне ножове поранення в область поперекової ділянки, а також два ножових поранення в область лівої ноги, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді колото-різаного поранення грудей; колото-різаного поранення поперекової ділянки зліва; крововтрату; наскрізну колото-різану рану лівого стегна; різану рану лівої підколінної ямки, серед яких ножове поранення в область грудей та ножове поранення в область поперекової ділянки, згідно висновку судово-медичної експертизи № 122/Д/80 від 27.04.2010 року відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.

Смерть ОСОБА_9 настала о 14-й годині ІНФОРМАЦІЯ_2 року в Боярській ЦРЛ внаслідок комбінованої травми у виді проникаючого колото-різаного поранення грудей з пошкодженням серця та розвитком крововтрати в поєднанні з проникаючим колото-різаним пораненням поперекової ділянки.

Заподіяні ОСОБА_2 ОСОБА_9 тілесні ушкодження у виді колото-різаного поранення грудей та колото-різане поранення поперекової ділянки знаходяться в прямому причинному зв'язку з наслідками що настали - смертю потерпілого ОСОБА_9

Не погоджуючись з даним вироком, прокурором, який брав участь у розгляді справи судом 1-ї інстанції подано апеляцію, в якій він просить вирок скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Апелянт вказує, що судом 1-ї інстанції допущено невірне застосування кримінального закону, що потягло за собою перекваліфікацію дій засудженого на ст. 124 КК України. Крім цього апелянт вказує, що досудовим слідством повністю доведена вина ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України доказами зібраними в матеріалах кримінальної справи. Крім цього, апелянт вказує, що допитаний як на досудовому слідстві так і в суді засуджений дав неправдиві покази, щодо обставин нанесення тілесних ушкоджень, та не надано належної оцінки показам свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав подану ним апеляцію, потерпілої, яка підтримала скаргу прокурора, виступи засудженого та його захисника, яки заперечували проти апеляції, звернення засудженого до суду в дебатах та з останнім словом, колегія суддів, обговоривши доводи апеляції, та вивчивши матеріали справи, знаходить вирок таким, що підлягає скасуванню, виходячи при цьому з наступного.

Згідно з ст. 323 КПК України (1960 року) вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Органами досудового слідства дії засудженого кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого. Проте, суд першої інстанції, перекваліфіковуючи дії засудженого з ч. 2 ст. 121 КК України на ст. 124 КК України - умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони, послався на те, що судом було встановлено, що мотивом спричинення тілесних ушкоджень потерпілому була необхідні оборона, яка застосовувалася ОСОБА_2 для відвернення протиправного насильницького посягання на його здоров'я та здоров'я його брата ОСОБА_6, але при цьому були перевищені її межі.

Відповідно до положень ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.

В судовому засіданні суду 1-ї інстанції встановлено, що ОСОБА_2 вимушений був захищатися від нападу групи осіб, які спричинили йому та його брату легкі тілесні ушкодження, а дії потерпілого та невстановлених слідством осіб були загрозливими для їх здоров'я і носили агресивний характер, однак, ОСОБА_2, використовуючи ніж, наніс ним два удари в життєво-важливі органи потерпілому, тобто обрав при цьому спосіб захисту, який явно не відповідав небезпечності посягання та обстановці захисту, а тому судом вірно кваліфіковано дії засудженого як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони.

При цьому суд не врахував положення ст. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 26 квітня 2002 року «Про судову практику у справах про необхідну оборону», продублювавшої п. 5 ст. 36 КК України, та згідно яких «правомірним слід вважати застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів незалежно від того, якої тяжкості шкода заподіяна тому, хто посягає, якщо воно здійснене для захисту від нападу озброєної особи або групи осіб». В зв'язку з цим суд 1-ї інстанції, встановивши обставини справи, дав їм невірну оцінку.

Крім того, поза увагою суду залишився факт невідповідності висновків експертів щодо отриманих загиблим тілесних ушкоджень, та розміру ножа, який був предметом експертного дослідження. Так, згідно висновку судово-медичного експерта № 122/Д/80, у ОСОБА_9 виявлено колото-різане поранення грудей з рановим каналом загальною протяжністю 11 см (т. 1, а.с. 124-125), в той час як довжина клинку ножа, наданого на експертизу, складає 80 мм (т. 1, а.с. 77-79). При цьому конструкція ножа практично виключає можливість спричинення поранення на більшу глибину, ніж довжина клинка.

Одночасно судом не надано оцінки показам підсудного ОСОБА_2, який показував на досудовому слідстві і в суді про те, що, обороняючись, він розмахував ножем. Однак при такому використанні ножу явно неможливо спричинити таки тілесні ушкодження, яки були встановлені у загиблого, і яки могли утворитись виключно при прямому ударі, а не при розмахуванні.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції при розгляді даної кримінальної справи неповно досліджені зібрані по ній докази, в результаті чого суд дійшов до передчасного висновку про вчинення тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони.

За таких умов, колегія суддів вбачає підстави для скасування вироку, та направлення справи на новий судовий розгляд, під час якого належить ретельно дослідити усі наявні докази, дати їм належну оцінку з урахуванням положень ст. 36 КК України, перевірити доводи сторони обвинувачення і захисту, та ухвалити по справі законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (1960 року), колегія суддів Апеляційного суду Київської області

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом 1-ї інстанції задовольнити, а вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 жовтня 2014 року стосовно ОСОБА_2 - скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.

ГОЛОВУЮЧИЙ

СУДДІ