Постанова № 42099890, 23.12.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2014 року № 813/6173/14

об 11 год., 55 хв. м. ЛьвівЛьвівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Саковець Б.П., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним

позовом Приватного підприємства «Петробуд», представник - Працьовитий Б.Р.,до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, представник - Сенюк В.Р.про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії, визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень

Позивач - Приватне підприємство «Петробуд» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним адміністративним позовом, в якому із врахуванням позовних вимог просило:

- визнати неправомірним дії відповідача в частині завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах позивача із ТОВ «Сократ Систем» за квітень 2014 року в сумі 4866464,36 грн.

- визнати неправомірними дії відповідача в частині безпідставно сформованого податкового зобов'язання по взаєморозрахунках із ТОВ «Диференціал-4» за квітень 2014 року на загальну суму 4866464,36 грн.

- визнати неправомірним дії відповідача в частині заниження суми податкового зобов'язання з ПДВ за квітень 2014 року на суму 271720,60 грн.

- скасувати податкове повідомлення - рішення № 0003342204 від 09.09.2014 року.

- скасувати податкове повідомлення - рішення № 0003352204 від 09.09.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії відповідача при проведенні перевірки без встановлених законом підстав та не відповідають вимогам чинного законодавства. Реальність здійснення господарських операцій позивача із його контрагентами належними чином підтверджується первинними документами, що надані до перевірки. Позивачем виключно на підставі проведених господарських операцій та належним чином оформлених податкових накладних сформовано податковий кредит звітного періоду. Факти здіснення господарських операцій відповідачем не спростовані, відповідно висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства є неправомірними.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та письмові докази, просив суд позов задоволити повністю.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву, у якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, що перевіркою позивача правомірно встановлено порушення податкового законодавства. Докази надані позивачем не підтверджують реальність здійснення господарських операцій. Відповідно відповідачем правомірно встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечення підтримала, надала додаткові пояснення та докази, просила суд в задоволені позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

13.08.2014 року відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах, тощо) результатів операцій по господарських відносинах з ТОВ «Сократ Систем» за період березень-квітень 2014р., а також документальне підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) від вищевказаного контрагента. За результатами проведеної перевірки складено акт № 1012/23-04/32126959.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем:

1.) п.198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198, п.201.1. ст.201 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ «Сократ Систем» за квітень 2014 року в сумі ПДВ 4866464,36 грн.

2.) п.185.1. ст.185, п.188.1. ст. 188, п. 201.10. ст. 201 ПК України, в результаті чого безпідставно сформовано податкові зобов'язання по взаєморозрахунках з ТОВ «Диференціал-4» за квітень 2014 року на загальну суму ПДВ 4866464,36 грн.

3.) п.198.2. п. 198.3. ст. 198, п.200.1. ст.200, п.201.1. ст.201 ПК України, занижено суму податкового зобов'язання з ПДВ за квітень 2014 року на суму ПДВ 271720,60грн.

4.) ст. 44, п. 85.2. ст.85 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами і доповненнями у зв'язку із ненаданням до перевірки первинних документів.

09.09.2014 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення за №0003342204, яким згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 123.1. ст. 123 ПК України на підставі акта перевірки від 13.08.2014 року за № 1012/22-04/32126959 встановлено порушення позивачем п. 185.1. ст. 185, п. 188.1. ст. 188, п. 200.1. ст. 200, п. 201.1. ст. 201 ПК України та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 339651,25 грн. в тому числі за основним платежем 271721,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 67930,25 грн.

09.09.2014 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення за №0003352204, яким згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 121.1. ст. 121 ПК України на підставі акта перевірки від 13.08.2014 року за № 1012/22-04/32126959 встановлено порушення позивачем п.п. 44.1., 44.3. ст. 44 п. 121.1. ст. 121 ПК України та збільшено суму грошового зобов'язання за платежем фінансові санкції на 510 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 44.1. ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п. 44.3. ст. 44 цього ж Кодексу, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї ж статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим же Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно п. 185.1. ст. 185 цього ж Кодексу, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього ж Кодексу.

Згідно п. 188.1. ст. 188 цього ж Кодексу, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього ж Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Згідно п. 200.1. ст. 200 цього ж Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 201.1. ст. 201 цього ж Кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно п. 121.1. ст. 121 цього ж Кодексу, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього ж Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Стаття 161 КАС України встановлює, що суд крім іншого повинен перевірити кожну обставину, що входить до підстав позову або підстав заперечення, і з'ясувати, якими саме доказами кожна з них підтверджується або спростовується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього ж Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

Судом не враховується обґрунтування позовних вимог щодо визнання неправомірними дій відповідача в частині завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах позивача із ТОВ «Сократ Систем» за квітень 2014 року в сумі 4866464,36 грн., в частині безпідставно сформованого податкового зобов'язання по взаєморозрахунках із ТОВ «Диференціал-4» за квітень 2014 року на загальну суму 4866464,36 грн., в частині заниження суми податкового зобов'язання з ПДВ за квітень 2014 року на суму 271720,60 грн., оскільки судовому захисту підлягає лише порушене право. Відповідно, дії суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі дії вчинені владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорювані дії є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку. В даному випадку позивачем не подано будь-яких доказів існування порушення або оспорювання його прав на момент звернення до адміністративного суду з позовними вимогами в цій частині.

За юридичною природою актом є службовий документ в якому викладені певні обставини та який підтверджує факт проведення перевірки позивача на предмет дотримання вимог податкового законодавства і є лише носієм доказової інформації про виявлені посадовою особою обставини зазначені в цьому ж акті. Складення акта за результатами проведення перевірки платника є службовою діяльністю контролюючого органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації стосовно вчинених платником порушень податкової дисципліни. Посадові особи відповідача при складанні акта перевірки лише виклали свою суб'єктивну оцінку результатів перевірки позивача.

Відтак в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивач оскарживши по суті висновки акту перевірки, помилився в обраному способі захисту.

Щодо спірних податкових повідомлень рішень, судом також не враховуються обґрунтування позовних вимог в цій частині, оскільки право розпорядження позовними вимогами належить виключно позивачу, а суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, і не може виходити за межі (підстав та предмету) позовних вимог. Протиправність спірних податкових рішень позивачем обґрунтовується лише протиправністю на думку позивача дій відповідача. Суд зазначає, що будь які дії відповідача при правомірному встановлені порушення платником податку вимог податкового законодавства не можуть бути підставою для скасування правильних по суті податкових повідомлень-рішень відповідача. При тому протиправні дії відповідача можуть бути самостійним предметом спору.

Судом враховуються заперечення відповідача, оскільки перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань позивача встановлено порушення вимог податкового законодавства, а саме:

Між ПП «Петробуд» (Підрядник) та ТОВ «Диференціал-4» (Замовник) укладено договір підряду від 03.01.2014 року, згідно якого Підрядник зобов'язується провести будівельні роботи за адресою: м. Львів, вул. Волинська, 10. На підтвердження виконання вищевказаного договору до матеріалів справи долучені акти приймання-передачі виконаних робіт за адресою м. Львів, вул. Волинська, 10. Згідно п.п. 3.2, 3.3 п. 3 вищевказаного договору обов'язок по забезпеченню робіт витратними матеріалами несе Підрядник, обов'язок по забезпеченню робіт проектною документацією покладається на Підрядника. До матеріалів справи не долучено кошториси використаних матеріальних ресурсів при проведенні ремонтно-будівельних робіт, проектної документації.

Крім цього в матеріалах справи відсутні дозвільні документи (ліцензії) на виконання підрядних робіт, журнали обліку проведених ремонтно-будівельних робіт, тощо.

Також між ТОВ «Сократ Систем» (Постачальник) та ПП «Петробуд» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу будівельних матеріалів. Пунктом 2 вищевказаного договору визначено, що якість товару повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій первинній документаці, яка встановлює вимоги до його якості або зразкам, що підтверджується товаросупровідними документами, які передаються Постачальником разом із товаром. Згідно п.3 вищевказаного договору зазначено, що кількість товару та його асортимент, що підлягає поставці, визначається Специфікацією, яка додається на кожну партію товару.

В матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують якість товару, придбаного ПП «Петробуд» у ТОВ «Сократ Систем». До матеріалів справи також не долучено специфікацій щодо кількості товару та його асортименту, який придбавався Позивачем, документів, що засвідчують факт проведення фінансово-господарської діяльності, сертифікатів якості та відповідності.

До матеріалів справи долучено товарно-транспортні накладні від 30.04.2014 року та від 22.04.2014 року. У графі «Автопідприємство» вищевказаних ТТН зазначено підприємство - ТОВ «Меркурій-Україна», однак до матеріалів справи не долучено договорів, укладених із вищезазначеним підприємством на перевезення вантажу, не додано довіреностей на отримання вантажу.

Відображенню в податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту. Тому господарська операція, яка фактично не відбулась, не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямованана лише на формування платником податкового кредиту у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Також судом зазначається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Щодо договорів, копії яких є у справі, суд зазначає про відсутність у них змісту та обсягу господарських операції, одиниць виміру господарських операцій тощо. Сторони домовились про те, що найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару що підлягає поставці визначаються накладною, відповідно за вказаними умовами, що саме придбає позивач та за яку ціну, останній дізнавався лише по факту поставки такого товару, що по суті спростовує мету та використання у власній господарській діяльності такої операції. Те саме стосується договору підряду, додатком до якого не визначену будь яку величину будівельних робіт. На думку суду неправильним є укладення угоди про придбання невідомо чого та по якій ціні.

Будь-який договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Досягнення згоди з істотних умов договору жодним чином не обмежує волі сторін в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Безпредметні на думку суду договори з недолугими зобов'язаннями сторін, які мають удавані наслідки лише для самих сторін таких договорів, жодним чином не підтверджують реальність здійснення господарських операцій, оскільки такі підписуються сторонами з метою одержання податкової вигоди та не мають правових наслідків для платника податків, і за своєю суттю не узгоджуються із конституційним принципом, відповідно до якого кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Судом не враховуються докази надані позивачем в обґрунтування позовних вимог, оскільки такі виходять за межі підстав позовних вимог. Крім цього, епізодичні первині документи, як підтвердження здійснення позивачем господарських операційне є підтвердженням реальності таких, так як реальність господарської операції має бути підтверджена певними доказами (документами) послідовність та порядок складання яких визначено законодавством. Лише за наявності всіх необхідних для певної господарської операції документів, алгоритм яких визначений законом та погоджений сторонами, судом може бути надана оцінка їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу зокрема, а також достатність і взаємний зв'язок їх у сукупності щодо реальності господарської операції.

Відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправними і скасування спірних податкових повідомлень-рішень також задоволенню не підлягають.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що позивачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, позовні вимоги Приватного підприємства «Петробуд» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії, визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень, задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 2 ст. 94 КАС України, судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Петробуд» (ЄДРПОУ 32126959, вул. Газова, 30/А, м. Львів) на користь Державного бюджету України 4055,94 грн. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 29.12.2014 року.

Суддя Гавдик З.В.