Ухвала суду № 42098816, 10.12.2014, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 10.12.2014

Справа № 334/6130/14-к

Провадження № 1-кп/334/671/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі

головуючого судді Турбіної Т.Ф.,

при секретарі Нестеренко Ю.І.,

за участю прокурора Степанченко А.В.,

потерпілої ОСОБА_1,

представника потерпілої адвоката ОСОБА_2,

захисника обвинувачених адвоката ОСОБА_3

обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у м. Запоріжжі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014080000000103 від 28.03.2014р., за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 119, ч.2 ст. 296 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 296, ч.1 ст. 186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ухвали апеляційного суду Запорізької області від 14.10.2014р. на розгляд Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42014080000000103, складений щодо ОСОБА_4, якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 119, ч.2 ст. 296 КК України, та ОСОБА_5, якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296, ч.1 ст.186 КК України. Потерпілою від кримінального правопорушення є ОСОБА_1

До обвинувального акту додані реєстр матеріалів досудового розслідування, позовна заява ОСОБА_1 з додатками, розписки підозрюваних та їх захисника про отримання обвинувального акту, копії цивільного позову та реєстру матеріалів досудового розслідування, а також матеріали кримінального провадження №42014080000000103, які містять зібрані під час досудового розслідування докази, в 6 томах, які були долучені до вказаного обвинувального акту за клопотанням прокурора 29.07.2014р.

В підготовчому судовому засіданні представник потерпілої ОСОБА_1 заявив клопотання потерпілої про повернення вказаного обвинувального акту прокурору, оскільки він складений з грубим порушенням вимог КПК України, вважає, що характер дій і локалізація тілесних ушкоджень, причина припинення злочинних дій унеможливлюють кваліфікацію даного діяння ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 119 КК України.

Захисник обвинувачених адвокат ОСОБА_3 заявив клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 і ОСОБА_5 і закриття кримінального провадження у звязку із закінченням строку давності притягнення обвинувачених до кримінальної відповідальності. Обвинувачені підтримали клопотання захисника, про що надали суду письмову заяву.

Проти повернення обвинувального акту прокурору захисник та обвинувачені заперечують.

Прокурор вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам закону і підстав для його повернення немає. Клопотання захисника про звільнення ОСОБА_4 і ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності і закриття кримінального провадження прокурор підтримав вказуючи на те, що є наявні всі підстави, передбачені законом, для звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності і закриття кримінального провадження.

Заслухавши учасників процесу, перевіривши обґрунтованість їх доводів, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: 1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468 - 475 цього Кодексу; 2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4 - 8 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу; 3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; 4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; 5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Питання щодо повноти розслідування, щодо правильності викладених обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого відповідно до вимог Глави 27 КПК України «Підготовче провадження», не є предметом дослідження на підготовчому судовому засіданні.

Перевіряючи відповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України судом встановлено наступне.

Відповідно до змісту ч.1, ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором та має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер, анкетні відомості кожного обвинуваченого, анкетні відомості кожного потерпілого, прізвище, імя, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи помякшують покарання, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження.

Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до змісту п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України. Така невідповідність може бути, в тому числі, через недотримання вимог ч.2 ст.291 КПК України щодо викладання фактичних обставин кримінального провадження, які прокурор вважає встановленими, та формулювання обвинувачення.

Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення полягає у детальному описі об'єктивної сторони а також суб'єктивних ознак інкримінованого підозрюваному правопорушення. Недотримання цих вимог закону свідчить про неконкретність предявленого обвинувачення.

Дослідивши зміст обвинувального акту відносно ОСОБА_4 і ОСОБА_5, суд прийшов до висновку про його невідповідність вимогам ст.291 КПК України, про що свідчать істотні суперечності допущені в обвинувальному акті при викладанні обставин кримінального провадження та формулюванні обвинувачення.

Так, згідно обвинувального акту, ОСОБА_5 і ОСОБА_4 своїми діями скоїли кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 296 КК України грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб. Хуліганство вчинене ОСОБА_4, полягало у тому, що ОСОБА_4, вирішивши спільно з ОСОБА_5 самоствердитись за рахунок приниження інших членів суспільства, підбіг до ОСОБА_6 та наніс останньому не менше трьох ударів правою рукою в обличчя, заподіявши ОСОБА_6 тілесні ушкодження, які згідно з висновком судово-медичної експертизи у своїй сукупності становлять черепно-лицеву травму, яка супроводжувалася втратою свідомості, блювотою та аспірацією блювотних мас, що призвело до настання смерті, та яка (тобто черепно-лицева травма) у свою чергу, у своїй сукупності знаходиться у прямому причинно-наслідковому звязку з настанням смерті, яка наступила через деякий час після спричинення тілесних ушкоджень, та має ознаки тяжкого тілесного ушкодження.

Після цього ОСОБА_6 намагався припинити хуліганські дії ОСОБА_4 і ОСОБА_7, підійшов до них та сказав, що він лікар, проте ОСОБА_4 продовжуючи хуліганські дії, не припиняючи їх, завдав один удар ногою в тулуб ОСОБА_6, від якого останній упав на землю, зазнавши фізичного болю. Після цього ОСОБА_6 піднявся і побіг за будинок №15 по вул. Маршала Чуйкова у м. Запоріжжі.

Між тим, детальний опис об'єктивної сторони даного кримінального правопорушення відсутній, оскільки в обвинувальному акті не зазначено жодних встановлених фактичних обставин, за яких стало можливим продовження ОСОБА_4 хуліганських дій у відношенні до ОСОБА_6 після того, як внаслідок спричинених тілесних ушкоджень ОСОБА_6 втратив свідомість і помер.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що своїми діями скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 119 КК України вбивство, вчинене через необережність. Обєктивна сторона цього вбивства характеризується посяганням на життя іншої людини, наслідками у вигляді її смерті і причинним звязком між таким посяганням і наслідками.

Згідно фактичних обставин цього злочину, які прокурор вважає встановленими, посягання на життя ОСОБА_6 полягало у діях ОСОБА_4, який завдав правою рукою не менше трьох ударів в обличчя ОСОБА_6 та один удар ногою у область тулуба ОСОБА_6, внаслідок сукупності цих дій ОСОБА_6 було спричинено тілесні ушкодження, які згідно з висновком судово-медичної експертизи у своїй сукупності становлять черепно-лицеву травму, яка супроводжувалася втратою свідомості, блювотою та аспірацією блювотних мас, що і призвело до настання смерті, та яка у свою чергу, у своїй сукупності знаходиться у прямому причинно-наслідковому звязку з настанням смерті, яка наступила через деякий час після спричинення тілесних ушкоджень, та має ознаки тяжкого тілесного ушкодження.

Суд звертає увагу на наявні в обвинувальному акті очевидні суперечності щодо викладення причин смерті ОСОБА_6, оскільки вчиняючи хуліганство, в ході якого було заподіяно смерть потерпілого, ОСОБА_4 наніс три удари рукою в обличчя, чим спричинив ОСОБА_6 черепно-лицеву травму, яка у своїй сукупності знаходиться у прямому причинно-наслідковому звязку з настанням смерті, після чого наніс удар ногою у тулуб ОСОБА_6, а вчиняючи вбивство з необережності, ОСОБА_4 наніс три удари рукою в обличчя та один удар ногою у тулуб, чим спричинив ОСОБА_6 ті ж самі тілесні ушкодженні і черепно-лицеву травму, яка у своїй сукупності знаходиться у прямому причинно-наслідковому звязку з настанням смерті.

Відсутній детальний опис об'єктивної сторони вчиненого ОСОБА_5 грабежу, викладені в обвинувальному акті фактичні обставини цього злочину є суперечливими і неповними, оскільки ОСОБА_5 інкримінується вчинення грабежу - відкрите заволодіння телефоном ОСОБА_6, коли той знаходився у безпорадному стані. В чому полягав або чим був викликаний безпорадний стан ОСОБА_6, в обвинувальному акті не зазначено.

Об'єктивна сторона передбаченого ст.119 КК України кримінального правопорушення характеризується наслідком у вигляді смерті потерпілого. Вбивство через необережність вважається закінченим з моменту настання смерті потерпілого.

З огляду на вищенаведені суперечності, важливою обставиною кримінального провадження є момент смерті потерпілого. Момент смерті ОСОБА_6 в обвинувальному акті, як це встановлено органом досудового розслідування, не зазначено. Між тим, прокурор та інші учасники процесу у судовому засіданні пояснювали, що в ході досудового розслідування встановлені більш конкретні дані щодо часу смерті ОСОБА_6, однак це не знайшло відображення у обвинувальному акті.

Це свідчить про поверхневий виклад фактичного складу кримінального правопорушення, передбаченого с.1 ст. 119 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 В обвинувальному акті не розкрито повно склад злочину, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, не вказані мотив вчинення кримінального правопорушення.

Як зазначалося вище, дії ОСОБА_4 полягали у нанесенні ОСОБА_6 трьох ударів в обличчя і одного удару ногою в область тулуба (без зазначення їх локалізації). В результаті описаних діянь потерпілому спричинено тяжкі тілесні ушкодження черепно-лицеву травму, яка у своїй сукупності знаходиться у прямому причинно-наслідковому звязку з настанням смерті потерпілого, що свідчить про наявність двох суспільно небезпечних наслідків: первинний тяжкі тілесні ушкодження, похідний смерть.

З субєктивної сторони у даному випадку вбивство через необережність характеризується необережною формою вини злочинною недбалістю. Злочинна недбалість має місце тоді, коли особа не передбачала можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинна була і могла їх передбачити.

Таким чином, при кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч.1 ст. 119 КК України, в обвинувальному акті мають бути зазначені фактичні обставини, які свідчать що ОСОБА_4, наносячи удари ОСОБА_6, не передбачав можливості настання смерті ОСОБА_6, хоча мав фактичну можливість (повинен був і міг) передбачити настання його смерті.

Між тим, в обвинувальному акті вказується, що ОСОБА_4 розумів, що внаслідок його ударів ОСОБА_6 може втратити свідомість (чим супроводжувалась черепно-лицева травма). Також в обвинувальному акті зазначається, що ОСОБА_4 не передбачав можливості настання смерті ОСОБА_6 від аспірації блювотних мас, хоча мав фактичну можливість передбачити це, при цьому жодних фактичних обставин, з яким повязується такий висновок, не наведено.

Викладене у обвинувальному акті свідчить про різне психічне ставлення ОСОБА_4 до спричинення тілесних ушкоджень і до настання смерті від такого ушкодження. За таких обставин характер висунутого обвинувачення не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, які прокурор вважає встановленими.

Згідно обвинувального акту, потерпілою особою від кримінального правопорушення є ОСОБА_1 Кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.1 ст. 186 КК України, завдано матеріальних збитків на суму 461,30 грн., однак всупереч вимогам ст. 291 КПК України відомості про потерпілу особу, якій спричинено зазначений розмір шкоди, в обвинувальному акті не зазначено.

Поряд з порушеннями, допущеними слідчим при складанні обвинувального акту, були допущені порушення при складанні реєстру матеріалів досудового розслідування.

Так, у березні 2014 року дана кримінальна справа була направлена на додаткове розслідування з тих підстав, що під час судового розгляду справи були встановлені обставини, за яких постановою прокурора від 02.12.2013р. дії обвинувачених перекваліфіковані на ч.2 ст. 121 КПК України, що є більш тяжким злочином, від якого обвинувачені не захищалися. Всупереч вимогам ст.109 КПК України вказана процесуальна дія не відображена у реєстрі матеріалів досудового розслідування.

Аналіз наведених у обвинувальному акті процесуальних дій з 28.03.2014р. щодо внесення до ЄРДР відомостей про злочини, а також про обєднання матеріалів досудового розслідування, дають підстави для висновку, що внесення відомостей до ЄРДР про кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 119 КК України, у реєстрі матеріалів досудового розслідування не відображено.

Також слід зазначити, що до обвинувального акту, який надійшов на розгляд суду першої інстанції, на стадії підготовчого судового засідання долучені всі матеріали кримінального провадження з усіма доказами у справі, що є порушенням вимог КПК України, на яке в тому числі звертав увагу прокурор при вирішенні клопотання представника потерпілої про ознайомлення з матеріалами справи.

У відповідності до ч.3 ст.314 КПК України, рішення про повернення обвинувального акту прокурору у випадку його невідповідності вимогам закону суд приймає у підготовчому судовому засіданні.

З огляду на наявність підстав для повернення обвинувального акт прокурору, щодо клопотання про закриття кримінального провадження слід зазначити наступне.

Виходячи з аналізу змісту ч.1 ст. 49 КК України, звільнення від кримінальної відповідальності, можливе за умови встановлення, що особа щодо якої застосовується ця норма дійсно вчинила злочин, але з дня вчинення нею злочину минули певні строки.

Відповідно до роз'яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) повинен переконатися, що діяння, яке постановлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК. При цьому, звільнення особи від кримінальної відповідальності можна лише за наявності її згоди на закриття справи з відповідної підстави.

Вищенаведені обставини свідчать про невідповідність обвинувального акту вимогам ст.291 КПК України, а тому суд вважає, що його слід повернути прокурору для виправлення його змісту та форми згідно з вимогами КПК України, оскільки без усунення зазначених недоліків судом не може бути розглянуте по суті клопотання захисника про закриття кримінального провадження у зв'язку закінченням строків давності, оскільки із наданих матеріалів провадження суд не має можливості дійти обґрунтованого висновку, що діяння, яке постановлено особі за провину, дійсно містить інкримінований склад злочину, що прямо передбачено ст.49 КК України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт слід повернути прокурору, а клопотання захисника про закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності слід залишити без розгляду, як таке, що заявлено передчасно, оскільки за встановлених судом недоліків обвинувального акту розглянути клопотання по суті та прийняти обєктивне та обґрунтоване рішення не можливо.

Керуючись ст.ст. 291, 314, 376, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014080000000103 від 28.03.2014р., за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 119, ч.2 ст. 296 КК України та за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 296, ч.1 ст. 186 КК України, - повернути прокурору прокуратури Запорізької області для усунення зазначених недоліків.

Матеріали кримінального провадження №42014080000000103 в 6 томах повернути прокурору прокуратури Запорізької області.

Клопотання захисника ОСОБА_3 про звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України і закриття кримінального провадження залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області протягом семи днів після її проголошення.

Оголошення повного тексту ухвали 15.12.2014р. о 10 год. 00 хв.

Суддя: Турбіна Т. Ф.