Ухвала суду № 42091816, 04.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 грудня 2014 рокусправа № 811/3967/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Кіровоградської області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року

у справі № 811/3967/13-а

за позовом приватного підприємства «Поліконстракт ДМ»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Кіровоградської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року приватне підприємство «Поліконстракт ДМ» звернулося у Кіровоградський окружний адміністративний суд з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 29 листопада 2013 року № 0001362202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 899342,00 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів Кіровоградської області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник приватного підприємства «Поліконстракт ДМ» у судовому засіданні заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін.

Представник Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Кіровоградської області у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів Кіровоградської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку приватного підприємства «Поліконстракт ДМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Меблі Світ» за період лютий, квітень 2012 року та товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер Міт» за період травень, червень 2012 року, за результатами якої складено акт від 20 листопада 2013 року №137/11-23-22-02/36904865.

Перевіркою встановлено порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 599561,00 грн., в тому числі: за лютий, квітень 2012 року в частині взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Меблі Світ» в розмірі 496561,00 грн. та за червень 2012 року в частині взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер Міт» в розмірі 103000,00 грн.

На підставі акту перевірки Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів Кіровоградської області на винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 29 листопада 2013 року № 0001362202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 899342,00 грн., в тому числі 599561,00 грн. за основним платежем та 299781,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між приватним підприємством «Поліконстракт ДМ» та товариством з обмеженою відповідальністю «Меблі Світ» укладено договір купівлі-продажу від 26 січня 2012 року № 260113, з урахуванням додаткової угоди від 05 березня 2012 року № 1, відповідно до умов якого позивачем придбано товар (будівельні матеріали). Факт виконання зобов'язань за договором підтверджується податковими накладними, видатковими накладними. Транспортування товару здійснювалось за рахунок контрагента шляхом залучення ним фізичної особи підприємця ОСОБА_1, що підтверджується відповідними документами та товарно-транспортними накладними. Розрахунок проведено шляхом видачі позивачем простого векселя на суму 2979363,00 грн., строк платежу за яким встановлено 30 березня 2015 року, факт передачі векселя засвідчується актом приймання-передачі. Суми податку на додану вартість віднесено до податкового кредиту: 86, 00 грн. у лютому 2012 року та 496475,00 грн. у квітні 2012 року.

Також, судом встановлено, що між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер Міт» (постачальник) укладено договір поставки від 26 березня 2012 року №260301, за умовами якого позивачем придбано у контрагента товар (м'ясну сировину). На підтвердження виконання умов договору позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні. Оплата здійснена в повному обсязі шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується платіжними дорученнями. Суми податку на додану вартість віднесено до податкового кредиту у червні 2012 року в розмірі 103000,00 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому в пункті 198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, приватним підприємством «Поліконстракт ДМ» надано первинні документи, якими оформлені господарські операції та дійсно підтверджується реальність вчинених правочинів з контрагентами, що відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податкового кодексу України (в тому числі договори, податкові накладні, видаткові накладні). Крім того, в подальшому придбаний товар використано позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується первинними документами.

Таким чином, позивачем задекларовано податковий кредит у порядку та у розмірі, передбаченому нормами чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів Кіровоградської області не надано належних доказів, які б підтверджували висновки щодо нікчемності правочинів, а тому твердження відповідача в даному випадку є лише його припущенням.

Так, за вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Для визнання правочину недійсним необхідно встановлювати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним. Тобто, повинні існувати докази того, що, вчиняючи правочин, сторони діяли з метою, яка була спрямована на порушення публічного порядку (умисні дії, наявність яких може бути підтверджена дише обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили або іншим рішенням, яке матиме преюдиціальний характер), факт порушення норм податкового законодавства, зазначеного в акті перевірки (можливе лише у разі, коли платник податків не оскаржив відповідне повідомлення рішення, або правильність нарахування штрафних санкцій, зазначених в акті перевірки підтверджена рішенням суду).

Угоди, укладені між приватним підприємством «Поліконстракт ДМ» та контрагентами, не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами. До того ж, матеріалами справи підтверджено виконання сторонами умов договорів.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо задоволення позовних вимог приватного підприємства «Поліконстракт ДМ».

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Кіровоградської області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим