Постанова № 42091795, 30.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30 грудня 2014 року 08:05 № 826/10606/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Саніна Б.В., при секретарі судового засідання Дмитрієвій В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м.Києва третя особа про 1. Кредитна спілка "Володар" 2. ОСОБА_2 визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі-позивач/ОСОБА_1) з адміністративним позовом до Державного реєстратора Соколянського Д.В., уповноваженої особи Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві (надалі-відповідач/Державний реєстратор Соколянський Д.В., уповноважена особа РС ГУЮ у м. Києві), в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення РС ГУЮ у м. Києві від 03.06.2014 р. №13532495 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) (надалі-Рішення №13532495).

2. Зобов'язати РС ГУЮ у м. Києві скасувати право власності на нерухоме майно за КС «Володар» на об'єкт житлової нерухомості, а саме квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 376525080000.

3. Судові витрати в сумі 73,08 грн. покласти на відповідача.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.08.2014 р. було відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду, а також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Кредитну спілку «Володар» (надалі-третя особа-1/КС «Володар»).

В той же час, в судовому засіданні судом протокольною ухвалою в порядку визначеному положеннями ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі-КАС України) було замінено неналежного відповідача Державного реєстратора Соколянського Д.В., уповноважену особу РС ГУЮ у м. Києві на належного Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві (надалі-РС ГУЮ у м. Києві). Водночас, в судовому засіданні було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 (надалі-третя особа-2/ ОСОБА_2).

В судове засідання з'явився позивач, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити з підстав викладених в адміністративному позові, зокрема зазначає, що Рішення №13532495 винесене відповідачем є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В судове засідання з'явився представник відповідача, який проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити з підстав викладених в письмових запереченнях, зокрема зазначає, що оскаржуване Рішення №13532495 є правомірним та таким, що прийнято з дотриманням норм чинного законодавства.

В судове засідання треті особи не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду справи були належним чином повідомлені, заяв щодо перенесення розгляду справи, або слухання справи за їх відсутності до суду не подавали, про причини неявки суду не повідомляли.

Зважаючи на неявку в судове засідання третіх осіб, а також беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, на підставі ст.3 та ч.6 ст.128 КАС України, суд дійшов висновку про можливість перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення позивача відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.06.2014 р. розглянувши заяву уповноваженої особи КС «Володар» Савісько Ю.В. на підставі дублікату договору іпотеки посвідченого 29.11.2013 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за №4202, РС ГУЮ у м. Києві було прийнято Рішення №13532495 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого відповідачем було проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за КС «Володар».

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем Рішенням №13532495, вважаючи його протиправним та таким, що порушує законні права та інтереси позивача, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень) (надалі-Закон №1952).

Згідно ч.1 ст.1 Закону №1952 ( в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав (ч.1 ст.3 Закону №1952).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону №1952, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема право власності на нерухоме майно.

Зокрема в ч.1 ст.6 Закону №1952 визначено, що систему органів державної реєстрації прав становлять, зокрема: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав;органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством.

Указом Президента України №401/2011 від 06.04.2011 р. «Про затвердження Положення про Державну реєстраційну службу України» затверджено Положення про Державну реєстраційну службу України (надалі - Положення №401).

Так, в п.1 Положення №401 визначено, що Державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України та входить до системи органів виконавчої влади. Укрдержреєстр є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади м. Києва, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності

Відповідно до ч.1 п.3 Положення №401 основними завданнями Укрдержреєстру є реалізація державної політики у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади м. Києва, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності. При цьому, відповідно до ч.8 та ч.10 п.4 Положення №401 Укрдержреєстр відповідно до покладених на нього завдань організовує роботу, пов'язану із забезпеченням діяльності у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно; здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Наказом Міністерства юстиції України №198/5 від 02.02.2012 р. «Про затвердження переліку реєстраційних служб територіальних органів юстиції» було затверджено серед переліку реєстраційних служб - Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону №1952 орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Отже, РС ГУЮ у м. Києві є структурним підрозділом Укрдержреєстру - головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, який з 01.01.2013р. реалізує повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визначені вимогами Закону №1952.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що відповідач наділений правом проводити державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.07.2009 р. між КС «Володар» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №ДЗ-61/10-01 (надалі-Договір фінансового кредиту №ДЗ-61/10-01), відповідно до якого Кредитодавець надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах строковості, платності, забезпеченості та цільового використання фінансовий кредит у сумі 150 00,00 грн., а Позичальник приймає кредит та зобов'язується використовувати його відповідно до умов цього договору, повернути (погасити) кредит у визначений цим договором строк та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі та порядку, передбаченому цим договором.

Водночас, з метою забезпечення виконання умов Договору фінансового кредиту №ДЗ-61/10-01, 20.07.2009 р. між КС «Володар» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за №4171, відповідно, до якого було передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

В той же час, як встановлено судом під час розгляду адміністративної справи, що підтверджується поясненнями сторін, 28.05.2014 р. з метою проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1, уповноваженою особою КС «Володар» Савісько Ю.В. було подано до РС ГУЮ у м. Києві заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (реєстраційний №6795152), до якої було додано наступні документи, зокрема: копію паспорту; довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; довіреність б/н від 01.10.2013 р.; дублікат договору іпотеки; Договір про надання фінансового кредиту №ДЗ-61/10-01; копію вимоги про усунення порушень Договору про надання фінансового кредиту №ДЗ-61/10-01.

Розглянувши подані КС «Володар» документи, 03.06.2014 р. державним реєстратором прав на нерухоме майно Соколянським Д.В. було прийнято оскаржуване Рішення №13532495 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого відповідачем було проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за КС «Володар», про що було внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, суд критично ставиться до дій відповідача щодо винесення оскаржуваного Рішення №13532495, з огляду на наступне.

Правовим актом, що визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна є Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень №868, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. (надалі-Порядок №868).

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.16 Закону №1952 заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх

обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Водночас, ч.7 ст.16 Закону №1952 визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

В п.35 та п.36 Порядку №868 (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) визначено, що під час проведення державної реєстрації речових прав заінтересованою особою є власник, інший правонабувач або сторона правочину, відповідно до якого виникли речові права. У випадку, передбаченому Законом №1952, державна реєстрація речових прав проводиться на підставі заяви кадастрового реєстратора, який є уповноваженою особою правонабувача земельної ділянки. Для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Відповідно пп.1 п.37 Порядку №868 документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат.

У разі подання заяви особисто заінтересованою особою, крім документа, що зазначений в абз.1 цього пункту, подається копія реєстраційного номера облікової картки платника податку згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків, крім випадків, коли фізична особа через свої релігійні або інші переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку, офіційно повідомила про це відповідним органам державної влади та має відмітку в паспорті громадянина України.

В той же час, п.40 Порядку №868 визначено, що для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає документ, що підтверджує факт надання іпотекодержателем або контролюючим органом згоди на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна.

В п.46 Порядку №868 зафіксовано, що для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає, зокрема: завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

В той же час, в п.1 ч.1 ст.9 закону №1952 визначено, що при здійсненні державної реєстрації, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав. Аналогічні за змістом вимоги містяться в п.15 Порядку №868.

Так, ч.1 ст.15 Закону №1952 визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви

про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених ст.18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд приймає до уваги, що не заперечується сторонами по справі, що для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, заявники зобов'язані подати документи, які передбачені чинним законодавством, а державні реєстратори зобов'язані встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам чинного законодавства, а також перевірити відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Як вбачається з матеріалів справи, що підтверджується позивачем, 04.01.2013 р. ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві на виконання виконавчого напису №6892 виданого 18.12.2012 р. Київським міським нотаріальним округом про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Володар» боргу у розмірі 276 146,56 грн., було винесено постанову про відкриття провадження ВП №35958003.

В той же час, 04.01.2013 р. ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження ВП №№35958003, якою було накладено арешт на АДРЕСА_1 та оголошено заборону здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить боржнику - ОСОБА_1

Так, відповідно до п.10 ст.16 Закону №1952 визначено, що під час подання заяви про державну реєстрацію прав особи, визначені у ч.7 цієї статті, повинні повідомити орган державної реєстрації прав, державного реєстратора про наявність встановленої законом заборони на відчуження нерухомого майна.

Таким чином, враховуючи вищевикладене оскільки КС «Володар» є стягувачем у ВП №35958003, суд приходить до висновку, що останньому було відомо про наявність не знятого арешту з майна позивача, а саме квартири АДРЕСА_1, як наслідок суд критично ставиться до дій третьої особи-1 щодо неповідомлення державного реєстратора про наявність встановленої ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві заборони відчуження нерухомого майна позивача, а саме квартири АДРЕСА_1

В той же час, суд критично ставиться до дій відповідача, щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1, що належить позивачу за КС «Володар», адже як вбачається зі змісту, наявного в матеріалах реєстраційної справи №376525080000, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №22542876 від 03.06.2014 р., запис про обтяження №2070369 (накладення арешту та оголошення заборони відчуження) було внесено до реєстру 10.08.2013 р., тобто станом на момент проведення державної реєстрації права власності на кв.АДРЕСА_1 за КС «Володар», відповідачу було відомо про наявність постанови ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві ВП №35958003 від 04.01.2013 р., якою було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 та оголошено заборону її відчуження.

Так, суд вважає за необхідне звернути увагу на положення п.1 ч.1 ст.9 Закону №1952, відповідно до якого державний реєстратор зобов'язаний при здійснення державної реєстрації встановити відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема встановити наявність обтяжень прав на нерухоме майно.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, оскільки станом на проведення державної реєстрації права власності на кв. АДРЕСА_1, що належить позивачу за КС «Володар», відповідачу було відомо про наявність не знятого арешту з майна позивача, а саме кв. АДРЕСА_1 та заборони її відчуження, суд погоджується з доводами позивача, на рахунок протиправності дій відповідача щодо винесення оскаржуваного Рішення №13532495, як наслідок суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо скасування такого рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання РС ГУЮ у м. Києві скасувати право власності на нерухоме майно за КС «Володар» на об'єкт житлової нерухомості, а саме квартиру АДРЕСА_1, суд зазначає наступне.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя, від так завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

За таких обставин суд, дотримуючись принципів законності, поділу влади, а також компетенції, визначеної Конституцією та законами України, не має права перебирати на себе повноваження державної реєстраційної служби щодо вирішення питання реєстрації права власності.

Таким чином, вимога позивача щодо зобов'язання відповідача скасувати право власності на нерухоме майно за КС «Володар» на об'єкт житлової нерухомості, а саме квартиру АДРЕСА_1, є формою втручання в дискреційні повноваження відповідачів, та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

В той же час, відповідно до положень ст.26 Закону №1952, записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Так, ч.2 ст.162 КАС України передбачено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправним та скасування Рішення №13532495 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а також зобов'язання РС ГУЮ у м. Києві внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 376525080000 за Кредитною спілкою «Володар».

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві №13532495 від 03.06.2014 р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу).

3. Зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 376525080000 за Кредитною спілкою «Володар».

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Присудити ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 70 (сімдесят) грн. 00 коп. із видатків Держаного бюджету України.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б.В. Санін