Вирок № 42091536, 19.12.2014, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/12326/14-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.12.2014 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Бенца К.К.,

при секретарі Вайда Я.П.

з участю стоін кримінального провадження:

прокурора Мельничин В.В.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

перекладача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області в м. Ужгород кримінальне провадження за № 308/12326/14-к , внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014070200000096 від 25.07.2014 р. про обвинувачення

ОСОБА_2, 12.03.1980 року

народження, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1,

Ужгородського району, громадянина України,

не одруженого, не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_2,

судимого

- 05.05.2011 року Ужгородським міськрайонним судом за

ч.3 ст.185 КК України до позбавлення волі на 3 роки. На

підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання

приєднано невідбуту частину покарання за вироком

Ужгородського міськрайонного суду від 26.09.2007 року

та остаточно до відбуття призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

24.07.2014 року біля 18 год 00 хв. ОСОБА_2, діючи таємно, умисно, з корисливих спонукань, з метою заволодіння чужим майном , за допомогою принесеного з собою накидного ключа, демонтував та викрав із критого вантажного вагону № 23648488, який знаходився на п'ятій колії парку перевантаження ст. Чоп Львівської залізниці, одну магістральну частину повітророзподілювача гальмівної системи, разом із чотирма гайками кріплення, чим заподіяв вагонному депо «Ужгород» ДТГО «Львівська залізниця» матеріальну шкоду на суму 1899,26 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

До суду надійшов обвинувальний акт разом з угодою про визнання винуватості укладеної 18 серпня 2014 року в приміщенні Закарпатської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері між заступником Закарпатського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері молодшим радником юстиції ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_2 про визнання винуватості з додержанням наступних умов.

На підставі наведеного, суд розглянув справу відповідно положень ст. ст. 472, 473, ч.4 ст.474 КПК України.

Зі змісту угоди вбачається, що старшим слідчим СВ ЛВ на станції Чоп УМВС України на Львівській залізниці ОСОБА_5 за погодженням із заступником Закарпатського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері молодшим радником юстиції ОСОБА_4, 14.08.2014 року ОСОБА_2 була висунута підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

Підозрюваний ОСОБА_2 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні і зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні, сприяти досудовому слідству. При цьому сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_2 за ч.2 ст.185 КК України у вигляді трьох років позбавлення волі із звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на один рік і шість місяців та покласти на нього обов'язки передбачені п.п. 2; 3 ст. 76 КК України.

Із запропонованим видом та мірою покарання ОСОБА_2 згідний. Наслідки укладення та затвердження означеної угоди, згідно ст.ст. 473, 394, 424, 474, 476 КПК України та ст.389-1 КК України оговорені сторонами.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 підтвердив суду, що угода про визнання винуватості від 18.08.2014 року укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь - яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, та просив її затвердити.

Обвинувачений ОСОБА_2 пояснив, що права, надані йому законом у зв'язку з укладенням угоди про визнання винуватості він повністю розуміє; з наслідками укладення та затвердження угоди про визнання винуватості обізнаний; характер обвинувачення та його суть зрозумілі; обраний вид покарання, який застосовується до нього у разі затвердження угоди, із ним узгоджено та є цілком зрозумілим; свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.185 КК України визнав повністю.

Органом досудового слідства дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно - вірно.

Суд не вправі перевіряти фактичні обставини вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, оскільки не здійснює оцінку доказів у кримінальному провадженні під час проведення підготовчого судового засідання, виходячи з того, що межі розгляду встановлюються лише змістом угоди про визнання вини.

Судом на виконання вимог ст.474 КПК України сумніву у добровільності та істинності позиції обвинуваченого ОСОБА_2 не встановлено. В підготовчому судовому засіданні суд переконався у добровільності укладення сторонами угоди і що угода про визнання винуватості від 18.08.2014 року не є наслідком застосування насильства, примусу погроз, обіцянок, дії будь-яких інших обставин ніж ті, які передбачені в угоді.

Ухвалюючи вирок, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами та оцінені судом, відповідно до ст.94 КПК України, суд приходить до висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2, склад кримінального правопорушення з кваліфікуючими ознаками таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно вказує на кваліфікацію діяння за ч. 2 ст.185 КК України, обвинувачений визнав свою вину повністю.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує, що узгоджені сторонами в угоді про визнання винуватості вид і міра покарання відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань та розміру призначеного покарання, які встановлені КК України.

Кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим ОСОБА_2 за ч.2 ст. 185 КК України, є злочином середньої тяжкості.

При вирішенні питання про відповідність угоди про визнання винуватості від 18.08.2014 року вимогам ст.ст.469, 474 КПК України, суд враховує, що умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам цього кодексу, зокрема щодо змісту та порядку укладення угоди, а також щодо узгодженої між сторонами міри покарання, яка відповідає загальним правилам призначення кримінальних покарань, встановленим КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, правова кваліфікація дій кримінального правопорушення вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб. Не встановлені підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, не є очевидною можливість невиконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань за угодою, фактичні підстави для невизнання винуватості відсутні.

Суд при прийняті рішення у підготовчому судовому засіданні згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України має право затвердити угоду.

Згідно ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Згідно ст.65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання вини, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угодою.

За таких обставин суд вважає, що виправленню та перевихованню обвинуваченого ОСОБА_2 може сприяти покарання, не пов'язане з його ізоляцією від суспільства і призначає узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості у вигляді трьох років позбавлення волі із звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на один рік і шість місяців та покласти на нього обов'язки передбачені п.п. 2; 3 ст. 76 КК України.

З врахуванням вищевказаного, суд приходить до висновку про затвердження угоди про визнання винуватості укладеної 18 серпня 2014 року в приміщенні Закарпатської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері між заступником Закарпатського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері молодшим радником юстиції ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_2

За наведених обставин, угоду належить затвердити, а ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст.100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні відсутній.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368,370,374,376,395,472, 473,474,475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Угоду про визнання винуватості від 18 серпня 2014 року, укладену між обвинуваченим ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 та заступником Закарпатського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері молодшим радником юстиції ОСОБА_4 затвердити.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України засудженого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 звільнити від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі, якщо він протягом одного року і 6 / шість / місяців іспитового строку не вчинить нового злочину з покладенням відповідно до ст.76 КК України на засудженого ОСОБА_2 обовязків не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, навчання.

Роз'яснити ОСОБА_2, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої законом.

Міра запобіжного заходу ОСОБА_2 - не обиралась.

Речові докази по справі:

- одну магістральну частину повітророзподілювача та чотири гайки із вантажного вагону №23648488, які передано на відповідальне зберігання у Вагонне депо Ужгород Ужгородської дирекції залізничних перевезень - залишити в розпорядженні вагонного депо «Ужгород» ДТГО «Львівська залізниця»;

- накидний ключ розміром 17х19 та поліетиленовий пакет чорного кольору, які знаходяться в камері зберігання речових доказів ЛВ на ст. Чоп УМВС України в Закарпатській області знищити.

Оскарження вироку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставин не допускається.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України в апеляційний суд Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити засудженому та прокурору.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_6