Ухвала суду № 42090392, 24.11.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8037/14 Справа № 175/2784/14 Головуючий у 1 й інстанції - Новік Л. М. Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 48

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Макарова М.О.,

суддів: Болтунової Л.М.,Тамакулової В.О.

при секретарі - Завідоновій К.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського районного суду дніпропетровської області від 07 серпня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина та на утримання сина у звязку з навчанням,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду із даним позовом до відповідача посилаючись на те, що вона знаходиться з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 28 жовтня 1995 року. Від шлюбу вони мають двох дітей, малолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та повнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, який навчається у Дніпродзержинському металургійному коледжі. Діти проживають з нею та знаходиться на її повному утриманні, але відповідач добровільно матеріальну допомогу на утримання дітей не надає та надавати не бажає, а тому вважає, що відповідач зобов'язаний надавати матеріальну допомогу на утримання дитини, у зв'язку з чим просила стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей у розмірі 600 грн. до настання повноліття ОСОБА_4 та 600 грн. до закінчення навчання ОСОБА_5, а саме до 30 червня 2015 року, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дітей відповідного віку.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2014 року позов задоволено та ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3: на утримання повнолітнього сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти у розмірі 600 грн., з всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімум для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26 червня 2014 року до закінчення дитиною навчання, тобто до 30 червня 2015 року; на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі 600 грн., з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26 червня 2014 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 року, а також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони з 28 жовтня 1995 року перебувають у шлюбі та від спільного шлюбу мають двох дітей, малолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, та повнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають з позивачкою та перебувають на її утриманні (а.с. 5-7).

Крім того, відповідно до довідки № 2694 від 25 липня 2014 року повнолітній ОСОБА_5 навчається в Дніпродзержинському металургійному коледжі з 01 вересня 2011 року та є студентом 4 курсу денної форми навчання, та перебуває на неповному державному утриманні (а.с. 19).

Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а згідно із ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Частиною 2 ст. 182 СК України передбачено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 СК України, а згідно ч.1 ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Крім відповідно до ст. 199 СК України - якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу, а статтею 200 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Задовольняючи позов місцевий суд виходив з того, що відповідач зобов'язаний утримувати дітей та брати участь у витратах на їх утримання, а тому враховуючи стан здоров'я та матеріальне становище дітей, які потребують піклування та утримання, матеріальне становище позивачки та її стан здоров'я, а також матеріальне становище самого відповідача, який є працездатним, не працює, має мінливий заробіток, місцевий суд дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів в твердій грошовій сумі.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що він хворіє та має на утриманні хвору мати, а також взагалі він не має доходів, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки таких доказів відповідно до ст. 60 ЦПК України суду надано не було, а також колегія суддів звертає увагу, що крім позивача обов'язок з утримання дітей покладено також і на відповідача.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалене з додержанням норм процесуального права та у відповідності з нормами матеріального права і відсутні передбачені ст.309 ЦПК України підстави для скасування або його зміни.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Макаров М.О.

Судді Болтунова Л.М.

Тамакулова В.О.