Рішення № 42090325, 22.12.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6915/14 Справа № 419/6259/12 Головуючий у 1 й інстанції - Дубіжанська Т.О. Доповідач - Варенко О.П.Категорія 5

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Варенко О.П.,

суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Кондратенко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційними скаргами ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3; ОСОБА_4

на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2014 року

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5

на додаткове рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2014 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, до ОСОБА_4, Дніпропетровської міської ради, третя особа: Орган опіки та піклування Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради, про визнання права користування житловим приміщенням, усунення перешкод шляхом виселення, вселення та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, КП «Жилсервіс-1», Дніпропетровської міської ради, третя особа: Орган опіки та піклування Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради, про визнання розпорядження про приватизацію незаконним, скасування свідоцтва про право власності і державну реєстрацію та визнання права користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом до ОСОБА_8, основного квартиронаймача квартири АДРЕСА_1, після смерті якого позовні вимоги заявила до КЖЕП «Південне» Дніпропетровської міської ради, посилаючись на те, що 16 вересня 2005 року уклала шлюб з ОСОБА_9, від шлюбу мають сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після реєстрації шлюбу та народження дитини вона постійно проживала у вказаній квартирі, де її чоловік разом зі своїм братом були зареєстровані й також проживали. Оскільки вона була зареєстрована за іншим місцем проживання, то на їх спільну з чоловіком заяву про реєстрацію у цій квартирі вона отримала відмову. ІНФОРМАЦІЯ_3 її чоловік помер, вона знялась з реєстрації у с. Гвардійське Новомосковського району, проте брат чоловіка - ОСОБА_8 - відмовив у дачі згоди на реєстрацію у спірній квартирі, однак проти проживання не заперечував.

З урахуванням викладеного просила визнати за нею з дитиною право користування квартирою АДРЕСА_1, оскільки проживала в ній тривалий час однією сім'єю з чоловіком ОСОБА_9, вели спільне господарство, іншого житла немає.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 та за її неповнолітнім сином ОСОБА_6 право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1. Зобов'язано КЖЕП «Південне» Дніпропетровської міської ради зареєструвати ОСОБА_2 та її сина у вказаній квартирі.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 липня 2012 року касаційну скаргу ОСОБА_4, яка не була залучена до участі у справі задоволено частково.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2010 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2010 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

У серпні 2012 року до суду надійшла позовна заява, яку позивачка неодноразово змінювала та уточнювала, в остаточній редакції уточнила 18.06.2014 року, якою просила суд постановити рішення, яким визнати за нею та її сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, право користування квартирою АДРЕСА_1, усунути їй та неповнолітньому ОСОБА_6 перешкоди у користуванні належною їм на праві приватної власності квартирою АДРЕСА_1, шляхом: виселення відповідачки ОСОБА_4 зі спірної квартири, вселення її та неповнолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в кв. АДРЕСА_1 та стягнути з відповідачки судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог посилалася на обставини, викладені в первісному позові, доповнивши їх та зазначивши, що з травня 2011 року вона та її неповнолітній син ОСОБА_6 є власниками спірної квартири, якою їм перешкоджає користуватися ОСОБА_4, яка з липня 2009 року самовільно зайняла місце в квартирі та почала створювати нестерпні умови для проживання їй та її сину. Вважає, що ОСОБА_4 не набула права користування житловим приміщенням у АДРЕСА_1, оскільки своєї згоди вона на вселення ОСОБА_4 ніколи не надавала.

У січні 2013 році ОСОБА_4, яка діє своїх інтересах та в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_12 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою, в якій просила визнати розпорядження про приватизацію незаконним, скасувавши свідоцтво про право власності та державну реєстрацію на АДРЕСА_1, визнати за нею та за її малолітньою донькою право користування спірною квартирою. В обґрунтування позовних вимог позивачка вказала на те, що 26.09.2008 року вона вступила в шлюб з ОСОБА_8 Після чого, вона постійно проживала з чоловіком за адресою: АДРЕСА_1, в якій її чоловік проживав з 09.07.1992 року. Згідно виписки із рішення адміністрації та профспілкового комітету КЖЕП «Південне» від 24.08.2008 року пр. № 224 ОСОБА_8 був основним та єдиним квартиронаймачем зазначеного житлового приміщення. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 загинув. Після смерті чоловіка та станом на теперішній час ОСОБА_4 та її малолітня дочка ОСОБА_12 проживають у спірній квартирі, іншого житла для проживання у них немає.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Дніпропетровської міської ради, третя особа Орган опіки та піклування Красногвардійської районної у м. Дніпропетровську ради, про визнання права користування житловим приміщенням та вселення - відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, КП «Жилсервіс-1», Дніпропетровської міської ради, третя особа Орган опіки та піклування Красногвардійської районної у м. Дніпропетровську ради про визнання розпорядження про приватизацію незаконним, скасування свідоцтва про право власності і державну реєстрацію та визнання права користування житловим приміщенням - задоволено частково.

Визнано розпорядження від 10.05.2011 року № 46-11 про приватизацію квартири АДРЕСА_1 незаконним.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 10.05.2011 року виданого КЖЕП «Південне», скасувавши державну реєстрацію прав власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та ОСОБА_6 за реєстровим номером 33899203 від 15.06.2011 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2014 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати за подачу позову пропорційно задоволених вимог у розмірі 53 грн. 65 коп.

Додатковим рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Дніпропетровської міської ради, третя особа Орган опіки та піклування Красногвардійської районної у м. Дніпропетровську ради про виселення ОСОБА_4- відмовлено.

В апеляційних скаргах ОСОБА_2, ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції частково в частині відмови ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4, Дніпропетровської міської Ради, третя особа Орган опіки та піклування Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську Ради, про визнання права користування житловим приміщенням та вселення та в частині задоволення частини позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2, КП «Жилсервіс-1», Дніпропетровської міської Ради, третя особа Орган опіки та піклування Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську Ради, про визнання розпорядження про приватизацію незаконною, скасування свідоцтва про право власності і державну реєстрацію та постановити по справі нове рішення, яким:

Визнати за ОСОБА_2 та неповнолітнім ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 право користування квартирою АДРЕСА_1. Усунути ОСОБА_2 та неповнолітньому ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1, вселення ОСОБА_2 та її неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в квартиру АДРЕСА_1.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2, КП «Жилсервіс-1», Дніпропетровської міської Ради, третя особа: Орган опіки та піклування Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську Ради, про визнання розпорядження про приватизацію незаконною, скасування свідоцтва про право власності і державну реєстрацію та визнання права користування житловим приміщенням відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі.

В своїй апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати додаткове рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2014 року та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_2 задовольнити у повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати.

ОСОБА_4 також частково не погодилась з рішенням суду першої інстанції та, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2014 року в частині визнання за нею та за її малолітньою дочкою ОСОБА_12 права користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1, задовольнивши її позовні вимоги. В інших частинах рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2014 року залишити без змін.

Вислухавши учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та додаткових рішень в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_2 та її представників ОСОБА_3, ОСОБА_5 - підлягають частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_4 - відхиленню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову, суд першої інстанції, керуючись ст.ст.64, 65 ЖК України, посилався на те, що скасовуючи 11.07.2012 року попередні рішення судів, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (т. 2, а.с.387-389), розглядаючи справу за касаційною скаргою ОСОБА_4, зазначив, що задовольняючи позов, апеляційний суд у порушення положень ст. 65 ЖК України та вимог ст. 212-214, 316 ЦПК України не звернув уваги на те, що необхідними умовами вселення в жиле приміщення інших осіб є: по-перше, дотримання порядку вселення, під яким треба розуміти дотримання правил реєстрації, по-друге, наявність письмової згоди всіх осіб, які проживають разом з ним; у рішенні апеляційного суду відсутні докази дотримання наведених умов для застосування положень ст. ст. 64, 65 ЖК України, зокрема, дотримання правил реєстрації у спірній квартирі та письмової згоди як основного квартиронаймача - ОСОБА_8, так і її чоловіка - ОСОБА_9; посилання позивачки на згоду її чоловіка на постійне проживання у спірній квартирі не підтверджене документально (відповідною заявою), а крім того, до смерті її чоловіка позивач була зареєстрована за адресою своїх батьків і у порушення вимог ст. ст. 212-2014 ЦПК України апеляційний суд при таких обставинах не дав оцінки тому, чи набула позивачка при вселенні до наймача як членів сім`ї права користування займаним жилим приміщенням, якщо вона зберегла за собою право користування іншим жилим приміщенням.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимоги позивачки за первісним позовом про визнання за нею та її сином ОСОБА_6 право користування квартирою АДРЕСА_1, усунення ОСОБА_2 та неповнолітньому ОСОБА_6 перешкоди у користуванні квартирою № АДРЕСА_1, виселення відповідачки ОСОБА_4 з спірної квартири, вселення ОСОБА_2 та неповнолітнього в кв. АДРЕСА_1, є необґрунтованими і безпідставними та такими що не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, а тому і не підлягають задоволенню.

Проте, з даними висновками та рішенням суду першої інстанції в цій частині повністю погодитись неможливо з огляду на наступне:

Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч.ч.1 ст.ст.317, 319, 321 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном; власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За ч.1 ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_2 та її неповнолітній син ОСОБА_6 є власниками на праві спільної часткової власності квартири АДРЕСА_1, згідно свідоцтву про право власності на житло від 10 травня 2011 року (т.2 а.с.315), яке є чинним на теперішній час. Право власності на спірну квартиру, згідно витягу про державну реєстрацію прав, зареєстроване за ОСОБА_2 та ОСОБА_6 за реєстраційним номером 33899203 від 15.06.2011 року (т.2 а.с.316).

В спірній квартирі проживає без реєстрації та без згоди власників ОСОБА_4, яка чинить ОСОБА_2 та ОСОБА_6 перешкоди у користуванні належною їм власністю.

Таким чином, суд першої інстанції, вирішуючи спір в цій частині, не встановив характер правовідносин, що склалися між сторонами, не застосував до цих правовідносин відповідні норми ЦК України та ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам ст.ст. 213, 214 ЦПК України. В зв'язку з вищевикладеним:

-рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині обґрунтування мотивів відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права користування житловим приміщенням, оскільки обраний позивачем спосіб захисту своїх прав в цій частині не відповідає вимогам діючого законодавства та матеріалам справи. ОСОБА_2 та її син є власниками спірної квартири та відповідно до вищевказаних норм ЦК України мають право користування нею. Дане право не потребує додаткового визнання;

-в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Дніпропетровської міської ради, третя особа: Орган опіки та піклування Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради, про усунення перешкод шляхом виселення, вселення рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2014 року та додаткове рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2014 року - підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, до ОСОБА_4, Дніпропетровської міської ради, третя особа: Орган опіки та піклування Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради, про усунення перешкод шляхом виселення, вселення слід задовольнити і усунути ОСОБА_2 та неповнолітньому ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, перешкоди у користуванні належною їм на праві власності квартирою АДРЕСА_1; виселити ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1; вселити ОСОБА_2 та неповнолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в квартиру АДРЕСА_1.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, КП «Жилсервіс-1», Дніпропетровської міської ради, третя особа: Орган опіки та піклування Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради, про визнання права користування житловим приміщенням, суд першої інстанції, керуючись ст.ст.64, 65 ЖК України, обгрунтовано посилався на те, що дані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 допитаних у судовому засіданні зі сторони відповідачки ОСОБА_4 та посилання самої відповідачки у судовому засіданні на той факт, що її постійне місце проживання з чоловіком та донькою Ульяною було за адресою АДРЕСА_1, а також на те, що іншого житла вона з донькою для проживання немає, суд обгрунтовано не взяв до уваги як належні та допустимі докази, оскільки згідно ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В судовому засіданні було встановлено, що письмова згода на вселення відповідача ОСОБА_4 в спірну квартиру зі сторони основного квартиронаймача на той час ОСОБА_8 відсутня, ОСОБА_4 з малолітньою дочкою ОСОБА_12 не були прописані в спірному жилому приміщенні, а належних та допустимих доказів чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем ОСОБА_8 і відповідачкою певний порядок користування жилим приміщенням, суду не надано. Крім того, малолітня ОСОБА_12 не була рідною донькою ОСОБА_8

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони фактично повторюють доводи зустрічної позовної заяви, будь-яких мотивів щодо незаконності чи необгрунтованості рішення суду першої інстанції в цій частині не містять.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає залишенню без змін.

Задовольняючи зустрічний позов в частині визнання розпорядження від 10.05.2011 року № 46-11 про приватизацію квартири АДРЕСА_1 незаконним та визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 10.05.2011 року виданого КЖЕП «Південне», скасувавши державну реєстрацію прав власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та ОСОБА_6 за реєстровим номером 33899203 від 15.06.2011 року, суд першої інстанції керувався Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та посилався на те, що рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.10.2010 року (т.2, а.с.239-241), яким було визнано за ОСОБА_2 та її неповнолітнім сином ОСОБА_6 право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 та на підставі якого позивачка ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини здійснила реєстрацію у спірній квартирі, приватизувала її та отримала свідоцтво про право власності на дану квартиру, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.07.2012 року рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.10.2010 року було скасовано.

Проте, з даними висновками та рішенням суду першої інстанції в цій частині погодитись неможливо з огляду на наступне:

Відповідно до ч.1,2 ст.345 ЦК України, фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності; приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Підстави припинення права власності визначені ст.346 ЦК України.

Згідно ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 про визнання за нею права користування спірною квартирою. Таким чином, підстави для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 в частині визнання розпорядження про приватизацію незаконним, скасування свідоцтва про право власності і державну реєстрацію відсутні, оскільки вона є неналежним позивачем за даним спором.

З огляду на зазначене, рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, КП «Жилсервіс-1», Дніпропетровської міської ради, третя особа: Орган опіки та піклування Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради, про визнання розпорядження про приватизацію незаконним, скасування свідоцтва про право власності і державну реєстрацію підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, додаткове рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2014 року підлягає скасуванню, а з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати в розмірі 243 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та її представників ОСОБА_3, ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2014 року змінити в частині обгрунтування підстав відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Дніпропетровської міської ради, третя особа: Орган опіки та піклування Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради, про визнання права користування житловим приміщенням.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Дніпропетровської міської ради, третя особа: Орган опіки та піклування Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради, про усунення перешкод шляхом вселення; в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, КП «Жилсервіс-1», Дніпропетровської міської ради, третя особа: Орган опіки та піклування Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради, про визнання розпорядження про приватизацію незаконним, скасування свідоцтва про право власності і державну реєстрацію та додаткові рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2014 року і від 22 жовтня 2014 року - скасувати і ухвалити в цих частинах нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, до ОСОБА_4, Дніпропетровської міської ради, третя особа: Орган опіки та піклування Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради, про усунення перешкод шляхом виселення, вселення задовольнити.

Усунути ОСОБА_2 та неповнолітньому ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, перешкоди у користуванні належною їм на праві власності квартирою АДРЕСА_1.

Виселити ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1.

Вселити ОСОБА_2 та неповнолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в квартиру АДРЕСА_1.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, КП «Жилсервіс-1», Дніпропетровської міської ради, третя особа: Орган опіки та піклування Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради, про визнання розпорядження про приватизацію незаконним, скасування свідоцтва про право власності і державну реєстрацію - відмовити.

В решті рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2014 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 243 грн. 60 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий: О.П.Варенко

Судді: В.С.Городнича

О.В.Лаченкова