Постанова № 42087668, 23.12.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2014 р.Справа № 915/717/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Воронюка О.Л.

суддів: Лашина В.В., Таран С.В.

(Склад судової колегії сформований згідно розпорядження від 26.11.2014)

при секретарі судового засідання Кияшко Р.О.

За участю:

Від ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" - Чеботарьов О.О.; довіреність № 010-01/4629; дата видачі: 05.07.2013;

Представники інших сторін у судове засідання не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області

від 16.09.2014 р. (про відмову у визнанні ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" грошових вимог у розмірі 1 804 679, 91 грн.)

у справі № 915/717/14

за заявою боржника Виробничого кооперативу "Віра" с.м.т. Воскресенське, Миколаївська область

кредитори:

1) фізична особа - підприємець ОСОБА_3 м. Дніпропетровськ;

2) Жовтнева об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у миколаївській області;

3) Публічне акціонерне товариство "Державний експортно - імпортний банк України" м. Київ в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Миколаєві

про визнання боржника банкрутом

Відповідно до ст.ст. 44, 811 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні 23.12.2014р. відповідно до ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановила:

Ухвалою господарського суд Миколаївської області від 16.09.2014 року відмовлено ПАТ «Державний експертно - імпортний банк України» у визнанні грошових вимог в розмірі 1 804 679,91грн.

Відмовляючи у задоволенні заяви про визнання грошових вимог скаржника до Виробничого кооперативу «Віра» у сумі 1 804 679,91грн. господарський суд Миколаївської області виходив із того, що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків коли законом або іншими нормативно - правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом,іншими ушкодженнями здоров'я або смертю, отже, у разі ліквідації боржника - сторони основного зобов'язання - право застави, що забезпечувало його виконання, також є припиненим.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою до суду із апеляційною скаргою звернувся ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Миколаївської області від 16.09.2014 року та включити до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" до Виробничого кооперативу «Віра» у сумі 1 804 679,91грн. та судовий збір за подання зави в сумі 1218.00грн.

В обґрунтування своїх вимог скаржник послався рішення господарського суду Миколаївської області у справі № 5016/712/2012(13/51).

20.10.2014 року до суду від кредитора ФОП ОСОБА_3 надійшло заперечення на апеляційну скаргу в якому кредитор просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги,а оскаржувану ухвалу залишити без змін з підстав викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представника ПАТ «Державний експортно - імпортний банк Україна» дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених обставин та їх юридичну оцінку, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Статтею 99 ГПК України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим Кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами ГПК України.

Як вбачається із матеріалів справи 11.06.2008року між ВАТ «Державний експортно - імпортний банк Україна» та ТОВ «Сотол» укладено Генеральну угоду № 62608N1 про проведення кредитних операцій із загальним лімітом заборгованості 2000,0 тис. грн. строком дії до 10.06.2013 року.

Відповідно до зазначеної Генеральної угоди укладено наступні кредитні договора: № 62610К6 від 26.07.2010 року з лімітом заборгованості 1 400 000,00грн. з кінцевим терміном погашення 25.07.2011 року та № 62611К4 від 26.04.2011 року з лімітом заборгованості 1 200 000,00грн. кінцевим терміном погашення 25.04.2012 року.

Також як вбачається із матеріалів справи, між ВАТ «Державний експортно - імпортний банк Україна» та Виробничим кооперативом «Віра» укладено договір іпотеки № 62608Z5 від 11.06.2008 року.

Відповідно до Іпотечного договору та з урахуванням внесених до нього змін Виробничий кооператив «Віра» зобов'язалось забезпечити всі вимоги банку, що випливають із Генеральної угоди від 11.06.2008 року № 62608N1 та всіх кредитних договорів, що є додатками до цієї Генеральної угоди, укладених АТ «Укрексімбак» з ТОВ «Сотол» для чого передало в іпотеку нерухоме майно.

Так відповідно до п.1.1 зазначеного договору іпотекою за цим Договором забезпечуються всі вимоги Іпекодержателя, що випливають із Генеральної угоди від 11.06.08 №62608N1 та всіх Кредитних договорів, що є додатками до Генеральної угоди.

Згідно п.1.2 договору предметом іпотеки, що є забезпеченням вкладених у Кредитному договорі зобовязань Боржника, є нерухоме майно, а саме нежитловий об'єкт, що знаходиться за адресою Миколаївська область, Жовтневий район, смт Воскресенське, вул. Дорожна, буд.5.

Пуктом 1.6 встановлено, що у випадку невиконання або неналежного виконання Боржником відповідних положень Кредитного договору та/або невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем відповідних положень цього договору, Іпотекодержатель має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок Предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами.

Також п. 2.1.5. зазначено, що за рахунок предмета іпотеки Іпотекодержатель має право задовольнити в повному обсязі вимоги, що випливають із Кредитного договору на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, неустойку, пеню, витрати повязані з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і звернення стягнення на предмет іпотеки, витрати на утримання, збереження Предмета іпотеки та страхування предмета іпотеки, а також інші збитки, завдані порушенням основного зобов'язання чи умов цього Договору.

Відповідно до п.5.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання Боржником умов Кредитного договору та/або порушення Іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим Договором. Іпотекодержатель має право вимогати дострокового припинення виконання зобов'язання Боржником, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

П.5.2 встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання на підставі договорупро задоволення вимог Іпотекодержателя.

Як вбачається із матеріалів справи, у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за Кредитними договорами рішенням господарського суду Миколаївської області від 24.05.2002 року по справі № 5016/712/2012(13/51) стягнено заборгованість за кредитними договорами в загальній сумі 1 804 679,91грн. в солідарному порядку з ТОВ «Сотол» та майнового поручителя Виробничого кооперативу «Віра» за рахунок звернення стягнення на заставлене майно за договором застави № 62608Z4 від 11.06.2008 року, договором іпотеки № 62608Z5 від 11.06.2008 року у т.ч. заборгованість по кредитах 1380000,00грн., по відсотках за користування кредиту 266812,81грн., по комісії за управління кредитом 16529,03грн., по комісії за зобов'язання 55,87грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту 124999,95грн.,пеня за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом 1244,72грн., пеня за несвоєчасне погашення комісії за зобов'язання 5,98грн.

29.05.2014 року ухвалою господарського суду Миколаївської області за заявою голови ліквідаційної комісії Виробничого кооперативу «Віра» порушено провадження у справі про банкрутство за ознаками ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

05.06.2014 року постановою господарського суду визнано Виробничий кооператив «Віра» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Відповідно до ч. 3 ст.95 Закону про банкрутство кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується банкрутом на офіційному веб - сайті Вищого господарського суду України в мережі інтернет.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Як вбачається із матеріалів справи, 27.06.2014 року до господарського суду Миколаївської області із заявою про визнання грошових вимог у сумі 1 804 679,91грн. звернувся ПАТ «Державний експортно - імпортний банк Україна», а офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство за однаками ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" було розміщено 29.05.2014 року.

Отже, строк на звернення із заявою про визнання грошових вимог скажником не пропущений.

Ухвалою господарського суд Миколаївської області від 16.09.2014 року відмовлено ПАТ «Державний експертно - імпортний банк України» у визнанні грошових вимог в розмірі 1 804 679,91грн.

Частиною 1 статті 554 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до частини 1 статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Положеннями статті 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, а солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Частиною 1 статті 11 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Майновий поручитель та основний боржник, зобов'язання якого перед кредитором забезпечені іпотекою майна, що належить на праві власності майновому поручителю, відповідають перед кредитором солідарно.

За таких обставин іпотекодержатель як кредитор має право вимагати виконання основного зобов'язання як від боржника і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо, а у разі пред'явлення таких вимог до майнового поручителя останній відповідає в межах узятих на себе зобов'язань перед іпотекодержателем.

Отже, судова колегія приходить до висновку, що забезпечені іпотекою вимоги Банку є грошовими та такими, що забезпечені заставою .

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Крім того, частиною 6 статті 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.

У відповідності до ч. 3 ст. 590 ЦК України у разі ліквідації юридичної особи - заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.

При цьому норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не обмежують право кредитора на звернення з грошовими вимогами до майнового поручителя у випадку, якщо основний боржник не сплатив борг.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що майновий поручитель та основний боржник, зобов'язання якого перед кредитором забезпечені заставою майна, що належить майновому поручителю на праві власності, відповідають перед кредитором солідарно, тому заставодержатель, як кредитор, вправі вимагати виконання основного зобов'язання як від основного боржника, так і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо. При цьому, вимоги кредитора-заставодержателя, заявлені у справу про банкрутство майнового поручителя, є грошовими, оскільки забезпечують виконання позичальником основного зобов'язання , яке за своєю правовою природою є грошовим, та забезпечені заставою майна майнового поручителя, тому повинні включатися до реєстру вимог кредиторів.

Як уже було вищезазначено, рішенням господарського суду Миколаївської області від 24.05.2002 року по справі № 5016/712/2012(13/51) стягнено заборгованість за кредитними договорами в загальній сумі 1 804 679,91грн. в солідарному порядку з ТОВ «Сотол» та майнового поручителя Виробничого кооперативу «Віра» за рахунок звернення стягнення на заставлене майно за договором застави № 62608Z4 від 11.06.2008 року, договором іпотеки № 62608Z5 від 11.06.2008 року у т.ч. заборгованість по кредитах 1380000,00грн., по відсотках за користування кредиту 266812,81грн., по комісії за управління кредитом 16529,03грн., по комісії за зобов'язання 55,87грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту 124999,95грн.,пеня за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом 1244,72грн., пеня за несвоєчасне погашення комісії за зобов'язання 5,98грн.

Як вбачається із матеріалів справи, зобов'язання ТОВ «Сотол» перед банком за кредитними договорами залишаються не виконаними, про що свідчать виписки по рахунках про облік простроченої заборгованості на балансі банку.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про незалежність судової влади» від 13.06.2007року № 8 зазначено, що за змістом частини 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими для виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Колегія суддів вважає, що господарський суд Миколаївської області дійшов помилкового висновку, за наявності рішення господарського суду Миколаївської області від 24.05.2002 року по справі № 5016/712/2012(13/51), яке набрало законної сили про відсутність підстав для задоволення заяви Банку про визнання грошових вимог до Виробничого кооперативу «Віра» у розмірі 1 804 679,91грн.

Вищенаведене свідчить про неповне з'ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, що призвело до неправильного застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, та відповідно до ст. 104 ГПК України є підставою для скасування рішення суду.

За таких обставин та з огляду на вищезазначені приписи чинного законодавства, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" слід задовольнити, ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.09.2014 р. (про відмову у визнанні ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" грошових вимог у розмірі 1 804 679, 91 грн.) у справі № 915/717/14 скасувати та визнати кредиторські вимоги ПАТ «Державний експортно - імпортний банк України» до Виробничого кооперативу «Віра» у сумі 1 805 897,91грн.

Керуючись ст.ст. 85, 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.09.2014 р. скасувати.

Визнати кредиторські вимоги ПАТ «Державний експортно - імпортний банк України» до Виробничого кооперативу «Віра» у сумі 1 805 897,91грн.

Повний текст постанови складено та підписано 29. 12. 2014р.

Головуючий суддя О.Л. Воронюк

Суддя В.В. Лашин

Суддя С.В. Таран