Рішення № 42087462, 23.12.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 2/94/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2014 Справа № 908/4454/14

Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"(м. Маріуполь, Донецька область, тел. (0629) 56-40-03, (0629) 56-43-55, факс: (0629) 53-03-27, адреса електронної пошти: pvs@ilyish.donetsk.ua)

до відповідача: Державного підприємства "Донецька залізниця", м. Донецьк (тел. (0622) 19-44-00, 19-44-50, факс: (0622) 91-54-59)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" (м. Ровеньки, Лу-ганська область, тел.(06433)9-39-44, адреса електронної пошти: ShamkiyVN@dtek.com)

про стягнення 2238,06 грн.

за участю представників:

від позивача - Огненний А.Б., довіреність №09/29 від 01.01.2014р.;

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до Державного підприємства "Донецька залізниця" про стягнення збитків у розмірі 2238,06 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 10.06.2014р. за залізничною накладною №49231681 (досильною накладною №49324205) була здійснена поставка антрациту навалом у вологому стані. 14.06.2014р. відповідач видав вантаж позивачу з комерційним актом AQ654368/19/348, який свідчить про недостачу антрациту у напіввагоні №67569954 у кількості 3,350 тон на суму 2238,06 грн., яку позивач просить стягнути.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 16, 22, 623, 909, 920, 924 Цивільного кодексу України, ст. ст. 224, 307, 314 господарського кодексу України, ст. ст. 110, 114, 115 Статуту залізниць України.

Ухвалою господарського суду від 03.11.2014 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/94/14 та призначено розгляд справи на 25.11.2014р. В судовому засіданні 25.11.2014р. оголошену перерву до 26.11.2014р. Ухвалою від 26.11.2014р. відкладено розгляд справи на 10.12.2014р.

У судовому засіданні 26.11.2014р.представник відповідача підтримала письмовий відзив на позовну заяву, отриманий судом 22.11.2014р. та вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, оскільки відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України вантажо-відправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності та неповноти відомостей зазначених ними у накладній. Залізниця має право, а не обов'язок перевіряти правильність цих відомостей, що зазначаються у накладній.

Для надання додаткових доказів та залучення до участі у справі третьої особи ухвалою від 10.12.2014р. розгляд справи відкладено на 23.12.2014р.

В судовому засіданні 23.12.2014р. був присутній представник позивача, за заявою якого фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач та третя особа в судове засідання своїх представників не направили. Третя особа по електронній пошті направила клопотання про відкладення розгляду спору. Дане клопотання залишено без задоволення, оскільки третя особа, як вбачається з її клопотання, ухвалу суду від 10.12.2014р. отримала та відповідно до ст. 22 ГПК України мала можливість до 23.12.2014р. ознайомитись з матеріалами справи. Крім того, в ухвалі суду викладено суть спору у справі з посиланням на конкретну поставку та документи по ній, отже відправник міг надати будь-які пояснення чи заперечення по суті спору та документи по цій поставці навіть електронною поштою.

Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений у судовому засіданні 10.12.2014р., що зафіксовано у протоколі судового засідання. Також відповідач та третя особа повідомлені ухвалою господарського суду від 10.11.2014 р., яка надсилалась на електронну пошту відповідача та третьої особи.

Відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті і розгляд справи можливий без присутності представників відповідача та третьої особи.

В судовому засіданні 23.12.2014р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача і відповідача, суд встановив наступне.

30.12.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ТРЕЙДІНГ" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (покупець) укладено договір поставки № УПр-14/28/162 (а.с. 10-15), за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність покупця вугільну продукцію, а покупець зобов'язувався прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах, передбачених договором та специфікаціями до цього договору, які є його невід'ємними частинами.

10.06.2014р. на виконання цього договору ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит»по залізничній накладній №49231681 (досильна накладна №49324205) на адресу Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" зі станції Фащевка Донецької залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний у напіввагоні №67569954 відвантажив вугілля АС(6-13)-антрацит навалом у вологому стані.

В залізничній накладній зазначено, що вантаж завантажувався засобами вантажовідправника, нижче бортів у вологому стані у вагон, який є власністю Укрспецва-гон. Вантаж закріплено згідно гл.3,4,8гл1прил14СМГСр2пар3-5ТУ (п.20). Зважування вантажовідправником здійснювалось на 150 тн. вагонних вагах.

Як пояснила представник відповідача у судовому засіданні 10.12.2014р., напіввагон № 67569954 переданий Укрспецвагон Донецькій залізниці у користування на підставі договору, який відповідач не може надати у зв'язку з втратою цього договору під час здійснення АТО. Отже, як з'ясовано судом напіввагон № 67569954 не належить вантажовідправнику.

Також судом встановлено, що при оформленні вищевказаної залізничної накладної відправником вказано масу вантажу 139000кг (п.24), з них у на піввагоні №67569954 згідно відомості вагонів - 69000 кг, а вага тари -23200кг.

В пункті 7 накладної також відображено, що маркування здійснено нанесенням двох паралельних борозен шириною 100мм по довжині вагону з вапна на поверхню вантажу.

11.06.2014р. цей напіввагон прибув на станцію Волноваха Донецької залізниці, якою складено акт загальної форми ГУ-23 № 31916 від 11.06.2014р. В даному акті зазначено, що при огляді потягу у парку приймання виявлено наступне: навантаження нижче рівня бортів 20-30см, не розрівнено. Вантаж маркований двома паралельними смугами по довжині вагону вапняним розчином жовтого кольору. Справа по ходу потягу над 4-5 і 6-7 люками воронкоподібне заглиблення довжиною 250см, шириною 200см, у глибину 50см. В районі заглиблень маркування порушено. Течі вантажу немає. Вагон бездвірний, розвантажувальні люки закриті на запірний механізм.

12.06.2014р. на підставі акту загальної форми ГУ-23 № 31916 від 11.06.2014р. за результатами проведеної перевірки Донецькою залізницею складено комерційний акт № АQ654368/19/349, згідно якого навантаження нижче рівня бортів 20-30см, не розрівняно. Вантаж маркований двома паралельними смугами по довжині вагону вапняним розчином жовтого кольору. Справа по ходу потягу над 4-5 і 6-7 люками є воронкоподібне заглиблення довжиною 250 см, шириною 200 см, у глибину 50см. В районі заглиблень маркування пору-шено. Течі вантажу немає. Вагон бездвірний, розвантажувальні люки закриті на запірний механізм. Напіввагон № 67569954 комісійно переважено на справних вагонних вагах 150тн (держповірка 06.02.2014) і виявлено невідповідність даних вказаних у залізничній накладній та фактичною вагою вантажу, а саме: по документу значиться : тара-23200 кг., нетто 69000 кг., а фактично: брутто-88850кг, тара-23200кг.,нетто-65650кг, що менше документу на 3350кг.

Вищевказаний комерційний акт підписаний належними особами згідно п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за N 567/6855: зам.начальника станції Волноваха, прийомоздавальником, комерційним агентом та вантажоодержувачем. Зазначено також, що завідуючого вантажним двором в штаті немає.

14.06.2014р. на станції Маріуполь-Сортировочний напіввагон № 67569954 згідно досильної накладної №49324205 був виданий вантажоодержувачу з відміткою про складання комерційного акту.

За рахунком № 1131 від 30.06.2014 року (а.с. 11) ціна 1т кам'яного вугілля,АС(6-13) становить 946,73 грн.(без врахування ПДВ).

Враховуючи вищенаведене і надані сторонами докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача виходячи з наступного:

Відповідно до приписів ст.307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст.908 Цивільного кодексу України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст.ст. 307, 314 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та Правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

Згідно абзацу 4 пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 р., вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Статтями 22, 23 Статуту залізниць України передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.

Як вбачається із залізничної накладної завантаження вантажу у напіввагон №67569954 здійснювалось відправником, а відповідно до вимог ч.3 ст. 308 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст.917 ЦК України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов'язку вантажовідправника підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування містяться і у ст.32 Статуту залізниць України, згідно з якою навантаження вантажу здійснюється відправником з виконанням Технічних умов.

Згідно абзацу 4 пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 р., встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Також пунктом 3 цих же Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, визначено, що залізниця може не приймати вантаж до перевезення у разі відсутності або неналежного його маркування, а також у тарі, що не відповідає вимогам стандартів або інших нормативних документів.

Пунктом 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542 передбачено, що з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Пунктом 3.8 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" №04-5/601 від 29.05.2002 року зазначено, що відповідно до параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.

Як вище встановлено судом, за даними накладної № 49231681 вантаж відправником розміщено і закріплено згідно гл.3,4,8гл1прил14СМГСр2пар3-5ТУ та відповідним чином було марковано двома паралельними бороздами по всій довжині вагону. На станції відправлення залізницею будь-яких зауважень до стану вантажу та вагону не було, що свідчить про те, що відправником були виконані вищезазначені вимоги Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.

Відповідно до ст.26 Закону України "Про залізничний транспорт", ст.129 Статуту залізниць України, обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, посвідчуються комерційними актами.

Факт нестачі вантажу підтверджено складеним залізницею комерційним актом № АQ654368/19/349, в якому зафіксовано, що вантаж був маркований двома паралельними смугами по довжині вагону вапняним розчином жовтого кольору. Справа

по ходу потягу над 4-5 і 6-7 люками є воронкоподібне заглиблення довжиною 250 см, ши-риною 200 см, у глибину 50см. В районі заглиблень маркування порушено. Течі вантажу

немає. Вагон в технічно справний. Отже наявність воронкоподібного заглиблення у вагоні та порушення маркування вантажу є ознаками втрати вантажу.

Наведене вище дає суду підстави вважати, що недостача виникла саме під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагону, вантажу, його маркування та кріплення у вагоні, залізницею на станції відправлення вантаж був прийнятий без зауважень, просипання вантажу не було виявлено. Про наявність заглиблень та порушення маркування у вагонах залізницею станції відправлення зазначено не було, що в свою чергу, свідчить про відсутність вини вантажовідправника у недостачі вантажу. Також ні на одній з попутних залізничних станцій від станції відправлення до станції Волноваха про протікання вантажу, наявність заглиблень чи претензій до напіввагону №67569954 або вантажу у цьому вагоні не зазначалось. Не містять матеріали справи і доказів непридатності напіввагону у комерційному відношенні. Отже прибуття вагону на станцію Волноваха Донецької залізниці з ознаками втрати вантажу, а саме: наявність заглиблень у напіввагоні та порушення маркування вантажу дає підстави вважати, що недостача вантажу сталась саме під час його перевезення.

За даних обставин твердження відповідача про вину відправника та неправильне зазначення саме ним відомостей у залізничній накладній є безпідставними і такими, що не знайшли підтвердження в ході судового розгляду.

Статтями 110, 113, 114 Статуту залізниць України та ст.ст.306, 314, 315 Господарського кодексу України передбачено, що залізниця несе відповідальність за схоронність вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу і, як перевізник, відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних причин.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Судом розрахунок позивача перевірено та встановлено, що останнім вірно розрахована маса втраченого вантажу з урахуванням граничного розходження визначення цієї маси і норми природної втрати (2%), встановленої п. 27 Правил видачі вантажів, зат-верджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, яка становить 1970,00 кг, а також вартість з ПДВ 2238,06 грн., виходячи з вартості однієї тони поставленого вугільного концентрату відповідно до рахунку №1131 від 30.06.2014р.

За приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та надати належні і допустимі докази. Відповідач не довів як того вимагає закон, що нестача вантажу виникли з незалежних від нього причин.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає вимоги позивача про стягнення 2238 грн. 06 коп. обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 110, 113, 114, 129 Статуту залізниць України, ст. ст.23, 26 Закону України „Про залізничний транспорт", ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Донецька залізниця" (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, м. Маріуполь, вул. Левченко,1, код ЄДРПОУ 00191129) збитки у розмірі 2238 (дві тисячі двісті тридцять вісім) грн. 06 коп. та судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Видати наказ.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Рішення оформлено та підписано 29.12.2014 р.

і набирає законної сили після закінчення

десятиденного строку з дня його підписання.