Рішення № 42086744, 16.12.2014, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/2712/13-ц

Провадження № 2/191/1722/14

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2014 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого: судді Порошиної О.О.

при секретарі: Силкіній О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Синельникове цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 15 травня 2006 року відповідач отримав кредит у розмірі 2400,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач надав згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг та Правилами користування платіжною карткою складає між сторонами договір.

При укладанні ОСОБА_2 сторони керувалися ч.1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до п.9.12. Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії ОСОБА_2, він автоматично лонгується на такий же термін.

Статтею 599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.ст.526,527,530 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобовязання за вказаним договором не виконував належним чином. Відповідно до ч.2 ст.1054 , ч.2 ст.1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

ПАТ КБ Приватбанк свої зобовязання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі встановленому законом.

Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, а також іншими витратами відповідно до умов ОСОБА_2, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також порушенням ст.ст.509,626,1054 ЦК України, відповідач зобов?язання за вказаним договором не виконав і станом на 30.04.2013 року відповідач має заборгованість в розмірі 22952,36 грн., яка складається з:

заборгованості за кредитом в розмірі 5794,10 грн.,

заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 15589,10 грн.,

а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: штрафу (фіксована частина) в розмірі 500 грн., штрафу (процентна складова) в розмірі 1069,16 грн.

До початку судового засідання представник позивача надала уточнення до позовної заяви, згідно якого, відповідно до п.п. 3.2 та 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, якими ОСОБА_2 керується щодо зміни кредитного ліміту, зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

02.06.2006 року відповідачу встановлено кредитний ліміт в розмірі 2400 грн., після чого останній через банкомат отримав готівкою кошти в розмірі 2300,00 грн. за що сплатив комісію в розмірі 69 грн. Відповідачу за сумлінне виконання умов та правил по кредитній картці було підвищено кредитний ліміт: 13.04.2007 року до 3000,00 грн., після чого 25.04.2007 року отримав готівкою через банкомат в розмірі 10,00 грн. та сплатив комісію за зняття 0,30 грн. У цей же час здійснив погашення у розмірі 230 грн. 06.12.2007 року підвищено до 5800,00 грн., після чого 07.12.2007 року отримав готівкою через банкомат в розмірі 2600,00 грн. та сплатив комісію за зняття 78,00 грн. 31.10.2008 року відповідачу було нараховано % за користування кредитним лімітом у розмірі 160,23 грн., борг на цей день у останнього складає 5789,53 грн. Відповідач про це знав, але ж 01.11.2008 року отримав готівкою через банкомат в розмірі 160,00 грн. та сплатив комісію за зняття готівкою 4,80 грн. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною картою складає між ним та Банком Договір, підтверджується підписом у заяві.

Відповідно до п.9.12. Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії ОСОБА_2, він автоматично лонгується на такий же термін.

Але відповідач свої зобовязання за договором не виконав, не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом,відсотками та іншими витратами по договору , тому 28.11.2008 року у відповідача виникла перша прострочена заборгованість щодо щомісячного платежу. 27.11.2008 року позивач змінив кредитний ліміт у звязку із несвоєчасною оплатою повного використаного кредитного ліміту до 5954,33. Позивач змінив кредитний ліміт до 6000 грн. 17.01.2014 року позивач змінив кредитний ліміт у звязку із несвоєчасною оплатою повного використаного кредитного ліміту до 5800,00 грн. 22.01.2014 року позивачем було встановлено кредитний ліміт відповідачу 5800,00 грн., після чого відповідач здійснив погашення у розмірі 200,00 грн. У відповідача була дебетова картка з терміном по 07 місяць 2011 року на якій станом на 28.01.2011 року залишилися кошти в розмірі 14,50 грн., які були відповідно до п. 5.2 правил користування платіжною карткою сплачено в рахунок погашення кредитної заборгованості спірного договору. У зв?язку з чим у відповідача станом на 30.04.2013 року відповідач має заборгованість в розмірі 22952,36 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 5794,10 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 15589,10 грн., а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: штрафу (фіксована частина) в розмірі 500 грн., штрафу (процентна складова) в розмірі 1069,16 грн. Відповідно до п. 9.3 правил карткові рахунки відкриті на не визначений термін за винятком умов викладених у п.9.6 та 9.7. Відповідно до п.9.4 у випадку наявності перевитрати платіжного ліміту по картці та не погашення його клієнтом протягом 6-ти місяців карта закривається, подальше відновлення дії картки можливе тільки після повного погашення заборгованості клієнтом. Відповідно до п.5.2 правил передбачено погашення кредиту поповнення картрахунку держателя, здійснюється шляхом внесення коштів у готівковому або безготівковому порядку і зарахування їх банком на картковий картрахунок держателя, а також шляхом договірного списання коштів з інших рахунків клієнта на підставі договору. Тобто відповідно до Умов спірного договору було пролонговано кредитний договір на підставі п.9.12 на ще термін 12 місяць. Відповідно до Умов, картковий рахунок закривається лише на підставі заяви держателя цього карткового рахунку та передбачено закриття банком лише якщо не відповідає п.9.6 та 9.7 але закривати кредитні картки закривати без заяви держателя не передбачено ні цими умовами та чинним законодавством. Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобовязання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ПАТ КБ «ПриватБанк».

Просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості в розмірі 22952,36 грн. та судові витрати в розмірі сплаченого судового збору 229 грн.52 коп.

Відповідач надав суду письмові заперечення проти уточненої позовної заяви, де зазначив, що між позивачем та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н від 15 травня 2006 року, за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу платіжну картку з кредитним лімітом на термін дії такої картки, а відповідач зобов'язався повернути отриманий кредит і сплатити відсотки у встановленому договором розмірі та строки. Відповідач виразив свою згоду на те, що заява разом з Памяткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг. Умовами ОСОБА_2 встановлено порядок погашення заборгованості без встановленого мінімального платежу як шляхом внесення коштів на картку клієнтом, так і списанням Банком коштів з Дебетної картки (заява клієнта). Поряд зі встановленням порядку пролонгації строку дії договору (п. 9.12. розділ 9 Умов і Правил надання банківських послуг) сторони встановили порядок і строки виконання боржником зобов'язань), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору, а саме в разі виникнення заборгованості, Клієнт зобов'язаний її погасити протягом 30 днів з моменту її виникнення. У випадках порушення Держателем умов даного ОСОБА_2 має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому чи у визначеній Банком частині (п. 6.9, 5.2 Умов і Правил надання банківських послуг). Дебетова картка «миттєва» №6762462038202666 було видана ПАТ «Приватбанк» у липні 2008 року строком дії по липень 2011 року. Зазначена картка видавалася для зняття готівки, яка була перерахована Відповідачу банком «Ренесанс» відповідно до кредитного договору на суму 13800 грн. Зняття готівки відбувалося протягом 3 банківських днів у жовтні 2008 року. Відповідно до п. 3.2.4 п. 3 розділу ІІ Правил користування платіжною карткою по карткам миттєвого випуску на базі Maestro можливі лише операції в банкоматах та терміналах (банківських і торгівельних) з введенням ПІН-коду. А що стосується списань з дебетної картки, то це фіктивна операція, про зняття коштів з цієї картки Позивач дізнався лише з уточнень до позовної заяви від 04.11.2014 року. Усі кошти по картці №6762462038202666 отримав у повній сумі ще у жовтні 2008 року. Вказівки на списання цих коштів банкові не давав, банк це зробив з метою перервати пропущений строк звернення до суду з цим позовом. Дії позивача розцінюються як такі, що виходять за межі загальних положень здійснення цивільних прав та не відповідають вимогам ст.13 ч.1,3,6 ЦК України, які зобов"язують особу здійснювати їх саме у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. І не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром.. зловживання правом. У разі не додержання згаданих меж цивільних прав... суд може... зобов"язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки встановлені законом. І право банку на застосування п.5.2 Умов для списання коштів, хоч і передбачене, укладеним сторонами ОСОБА_2, але у даному випадку дає право банку зловживати ним у невигідній для себе ситуації. Не зовсім справедливими є окремі пункти цього ОСОБА_2 ( п.п.3.2 , 3.3) Умов, які визначені з особливим пріоритетом банку по відношенню до клієнта. У них передбачена пряма і безумовна згода отримувача картки щодо будь-якої зміни розміру кредитного ліміту, встановленого одноособово банком і правом в любий момент змінити розмір. Що свідчить про нерівність сторін договору. Тоді як, Рішенням Конституційного Суду від 10.11.2011 року зазначено, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового і кредитного ринків, має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.

Крім цього, за висновками Верховного Суду України про застосування ст. 257 ЦК України до правовідносин, у яких використовуються платіжні картки як спосіб надання/отримання кредитних коштів, викладеними у постанові від 01 жовтня 2014 року № 6-134цс14, за таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Згідно умов, укладеного сторонами договору, порядок погашення кредиту визначений щомісячними платежами в розмірі 7% суми заборгованості.

Списання банком з дебетової картки боржника коштів саме 22 січня 2011 року проведено не під час погашення чергового платежу, а поза строками дії картки. Разом з тим, це не перериває перебігу позовної давності, бо згідно зі ст.264 ЦК України він може перерватися лише вчиненням самою особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов"язку. Відповідач про ці дії банку не знав. Ніяких особистих дій по визнанню боргу саме у цей період не вчиняв. Натомість такі дії вчинив сам Позивач, списавши кошти з дебетової картки Відповідача. Про існування простроченої заборгованості у Відповідача по кредитному договору Позивачеві стало відомо ще 31.10.2008 року, що не заперечується останнім в уточненнях до позову, і зазначається про існування боргу у розмірі 5789,53 грн. Однак будь-яких дій по стягнення заборгованості Позивачем не вживалося, а натомість самостійно банком підвищувався кредитний ліміт (27.11.2008 р. підвищено до 6000 грн.). З огляду на вищезазначене, зважаючи, що термін дії картки закінчився у травні 2009 року, останній платіж за кредитною картою здійснений Відповідачем 30.01.2009 року, і більше платежів не надходило, то позивачу стало відомо про порушення свого права щодо повернення місячних платежів - з 31.01.2009 року, а щодо повернення кредиту в повному обсязі з 01.06.2009 р. (наступний день після закінчення останнього дня місяця дії картки). ПАТ КБ «Приватбанк» використав своє право на звернення до суду із зазначеним позовом лише 17.06.13 року, тобто Позивач пропустив строки позовної давності, передбачених ст. 257, 258 ЦК України.

Щодо погашення Відповідачем суми заборгованості 22.01.2014 року у розмірі 200 грн., слід зазначити, що будь-якої сплати по кредитному договору після 30.01.2009 року не здійснювалось, позовні вимоги заявлені станом на 30.04.2013 року у сумі 22952,36 грн. і на теперішній час не змінювалися, докази погашення позивачем не надано (розрахунок суми заборгованості здійснений станом на 30.04.2013 року).

Представник позивача ОСОБА_3 до початку судового засідання надала заяву в якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі і просить їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 до початку судового засідання надала суду заяву в якій просить справу розглянути без її участі, проти задоволення позовних вимог заперечувала, підтрималп письмові заперечення проти позову і просила у задоволенні позовних вимог відмовити у звязку з пропущенням позивачем позовної давності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не зявився, однак надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора забовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до укладеного кредитного договору №б/н від 15.05.2006 року позивач відкрив ОСОБА_1 картковий рахунок та видав платіжну кредитну картку «Универсальна» з кредитним лімітом у розмірі 2400 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, термін дії картки 1 рік до травня 2007 року. (а.с.11-12).

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. (а.с.13-19).

З розрахунку заборгованості на а.с.5-10 вбачається факт невиконання відповідачем умов кредитного договору та наявність заборгованості за кредитом, комісії та штрафних санкцій станом на 30 квітня 2013 року в загальному розмірі 22952,36 грн., яка складається з:

заборгованості за кредитом в розмірі 5794,10 грн.,

заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 15589,10 грн.,

а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: штрафу (фіксована частина) в розмірі 500 грн., штрафу (процентна складова) в розмірі 1069,16 грн.

Отже, факт невиконання відповідачем умов кредитного договору доведений і розмір заборгованості за кредитним договором є встановленим. Сам відповідач факту його перебування у договірних правовідносинах з позивачем не оспорював, як не оспорював і факт наявності у нього заборгованості за кредитним договором, у звязку з чим дані факти є встановленими згідно ч.1 ст.61 ЦПК України.

Однак з матеріалів справи та пояснень представника відповідача вбачається, що позивачем пропущена позовна давність.

Так, у відповідності до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встовлюється тривалістю у три роки.

У ч.5 ст.261 ЦК України зазначено, що за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає причини пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту, про що зазначено в ч.5 ст.267 ЦК України.

Відповідно до вимог п.9.4 Умов та Правил надання банківських послуг, у випадку наявності перевищення платіжного ліміту по карті і непогашення її клієнтом протягом 6 місяців, карта закривається, наступне поновлення дії карти можливо лише після повного погашення заборгованості клієнтом.

Оскільки відповідно до п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг, сторонами було визначено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же термін.

Строк позовної давності сторонами договору не був обумовлений, як це зазначено у ст. 259 ЦК України, тому до спірних правовідносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Картка була видана відповідачу 08.02.2006 року, згідно виписки з карткового рахунку відповідача остання транзакція, а саме - погашення процентів за кредитним договором, було здійснено позичальником 30 січня 2009 року погашення процентів у розмірі 200 грн. (а.с. 8, 67), та з цього відповідачем заборгованість не сплачувалась. Твердження позивача щодо погашення відповідачем суми заборгованості 22.01.2014 року у розмірі 200 грн., не знашло свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки наданий позивачем розрахунок заборгованості станом на 30.04.2013 року. Разом з тим вбачається, що ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом 17.06.2013 року, тобто з пропуском трирічного строку для пред'явлення прозову, а відповідач, відповідно до ч. 3 ст. 257 ЦК України подав заяву про застосування строків позовної давності.

Доказів того, що відповідачем здійснювалося волевиявлення на продовження дії та перевипуск картки позивачем суду не надано.

Позивач банк не заявив суду щодо поновлення строку позовної давності. З матеріалів справи не вбачається підстав для визнання пропуску строку банком з поважних причин. Позивач продовжував щомісячно нараховувати проценти та штрафні санкції за прострочення зобов?язання по поверненню кредитних коштів після припинення відповідачем погашення заборгованості, що свідчить про обізнаність позивача про порушення свого права ( а.с. 5-10). При цьому умова договору про дію договору до повного виконання позичальником зобов?язання перед кредитодавцем не може розглядатися як доказ установлення строку дії договору, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якого строк визнаається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Матеріали справи не містять доказів в розумінні ст.ст. 57,58 ЦПК України, які б мали інформацію, що з відповідачем було укладено договір про збільшення позовної давності у письмовій формі.

Таким чином, перебіг позовної давності починається з часу не виконання зобовязання відповідачем, тому початок перебігу позовної давності починається саме з цієї дати, у звязку з чим позивачем пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Згідно ч.3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред?явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

У відповідності до ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

У п.31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин, розяснено, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У звязку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини 13 статті 11 Закону України Про захист прав споживачів застосовується й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Оскільки позовна давність до основної вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором спливла, то відповідно позовна давність спливла і до додаткових вимог щодо стягнення з відповідача процентів за користування кредитом, комісії та штрафних санкцій, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог і в цій частині.

Таким чином, суд не вважає наявність фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, встановленою.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати по справі стягненню з відповідача не підлягають у відповідності до ч.1 ст.88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.256, 257, ч.5 ст.261, ст.266, ч.4 ст.267, 526, 625, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 61, 88, 209, 212 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ПАТ КБ Приватбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:

ОСОБА_5