Постанова № 42081150, 20.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13181/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Гром Л.М.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Салон опалювальної техніки "Будерус" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Салон опалювальної техніки "Будерус" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Салон опалювальної техніки "Будерус" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 08 квітня 2013 року № 0003292270 та № 0003302270.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Салон опалювальної техніки "Будерус" звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Салон опалювальної техніки "Будерус" з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», ТОВ «Екітем», ТОВ «Ювілайт» за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 25 березня 2013 року №152/1-22-70-32766919.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток всього у сумі 220 397,00 грн. та п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет в загальній сумі 208 195 грн.

На підставі встановлених порушень, 08 квітня 2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від №0003292270, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 270 348,00грн. (за основним платежем 220 397,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 49 951,00 грн.) та податкове повідомлення-рішення №0003302270, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 260 244,00 грн. (за основним платежем 208 195,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 52 049,00 грн.).

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Так, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», ТОВ «Екітем», ТОВ «Ювілайт» у період, що перевірявся.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції у повній мірі, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В силу п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.198.6 п. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Салон опалювальної техніки "Будерус" (Покупець) та ТОВ «Форсаж-Мадіамаркет» (Продавець) укладено договори поставки №01/11-2011 від 01 листопада 2011 року та №05/01-2012 від 05 січня 2012 року, предметом яких була поставка будівельних матеріалів.

Так, у період листопад місяць 2011 року по травень місяць 2012 року ТОВ «Форсаж-Мадіамаркет» були виписані податкові накладні на загальну суму 874 750,42 грн., у т.ч. ПДВ - 145 791,74 грн.

Суми податку на додану вартість по виписаних ТОВ «Форсаж-Мадіамаркет» податкових накладних включені ТОВ "Салон опалювальної техніки "Будерус" до складу податкового кредиту протягом листопада 2011 року - травня 2012 року та відображені у Додатках 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкових декларацій з ПДВ відповідних періодів, що містяться в матеріалах справи.

Також, за період листопад місяць 2011 року по травень місяць 2012 року ТОВ «Форсаж-Мадіамаркет» були виписані видаткові накладні всього на суму 874 750,42 грн., у т.ч. ПДВ - 145 791,74 грн., без ПДВ - 728 958,68 грн.

Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку «Валові витрати», ТОВ "Салон опалювальної техніки "Будерус" вартість за отримані роботи по контрагенту ТОВ «Форсаж-Мадіамаркет» була віднесена Підприємством до складу валових витрат за II - IV квартали 2011 року у сумі 89 543,42 грн.

Оплата за отриманий товар була проведена ТОВ "Салон опалювальної техніки "Будерус" на розрахунковий рахунок ТОВ «Форсаж-Мадіамаркет» на суму 874 750,42 грн., у т.ч. ПДВ - 145 791,74 грн.

Судом також встановлено, що між Позивачем (Покупець) та ТОВ «ЕКІТЕМ» (Продавець) укладено Договір поставки №11/06-2012 від 11 червня 2012 року, предметом якого була поставка будівельних матеріалів.

Так, у період червень-липень 2012 року ТОВ «ЕКІТЕМ» було виписано податкові накладні на загальну суму 235 822,20 грн., у т.ч. ПДВ - 39 303,71 грн.

Суми податку на додану вартість по виписаних ТОВ «ЕКІТЕМ» податкових накладних були включені ТОВ "Салон опалювальної техніки "Будерус" до складу податкового кредиту у червні 2012 року у сумі 15 250,39 грн., липні 2012 року у сумі 24 053,32 грн. та відображені у Додатках 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкових декларацій з ПДВ відповідних періодів, що містяться в матеріалах справи.

Також, у період червень-липень 2012 року ТОВ «ЕКІТЕМ» були виписані видаткові накладні на загальну суму 235 822,20 грн., у т.ч. ПДВ - 39 303,71 грн., без ПДВ - 196 518,49 грн.

Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку «Валові витрати», ТОВ "Салон опалювальної техніки "Будерус" вартість за отримані роботи по контрагенту ТОВ «ЕКІТЕМ» була віднесена Підприємством до складу валових витрат за I півріччя 2012 року у сумі 76 252,00 грн., за 9 місяців 2012 року у сумі 196 71 грн., за 2012 рік у сумі 196 519,00 грн.

Оплата за отриманий товар була проведена ТОВ "Салон опалювальної техніки "Будерус" на розрахунковий рахунок ТОВ «ЕКІТЕМ» на суму 235 822,00 грн., в т.ч. ПДВ 39 303,71 грн.

Судом встановлено, що між Позивачем (Покупець) та ТОВ «ЮВІЛАЙТ» (Продавець) було укладено Договір поставки №15/08-2012 від 15 серпня 2012 року, предметом якого була поставка будівельних матеріалів.

Так, у серпні 2012 року ТОВ «ЮВІЛАЙТ» були виписані податкові накладні на загальну суму 138 600,678 грн., у т.ч. ПДВ - 23 100,11 грн.

Суми податку на додану вартість по виписаних ТОВ «ЮВІЛАЙТ» податкових накладних були включені ТОВ "Салон опалювальної техніки "Будерус" до складу податкового кредиту у серпні 2012 року у сумі 23 100,11 грн. та відображені у Додатках 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з ПДВ за серпень 2012 року, що міститься в матеріалах справи.

Також, у період серпні 2012 року ТОВ «ЮВІЛАЙТ» були виписані видаткові накладні на загальну суму 138 600,67 грн., у т.ч. ПДВ - 23 100,11 грн., без ПДВ - 115 500,56 грн.

Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку «Валові витрати», ТОВ "Салон опалювальної техніки "Будерус" вартість за отримані роботи по контрагенту ТОВ «ЮВІЛАЙТ» була віднесена Підприємством до складу валових витрат за 9 місяців 2012 року у сумі 115 501, 00 грн., за 2012 рік у сумі 115 501,00 грн.

Так, асортимент, ціна та кількість будівельних матеріалів, визначалась сторонами в рахунках-фактурах, що є невід'ємними частинами договорів поставки, завірені копії яких позивачем долучено разом із апеляційної скаргою.

Оплата за отриманий товар була проведена ТОВ "Салон опалювальної техніки "Будерус" на розрахунковий рахунок ТОВ «ЮВІЛАЙТ» на суму 138 600,67 грн., в т.ч. ПДВ 23 100,11 грн.

На підтвердження проведення оплати за вищевказаними правочинами з ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», ТОВ «Екітем», ТОВ «Ювілайт», позивачем надано копії платіжних доручень.

Транспортування будівельних матеріалів за укладеними правочинами здійснювалось позивачем, факт чого підтверджується доданими до матеріалів справи копіями подорожніх листів вантажного автомобіля.

Крім того, судом встановлено, що придбаний у ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», ТОВ «Екітем», ТОВ «Ювілайт» товар використовувався позивачем у власній господарській діяльності, зокрема з ПАТ «Тако», ТОВ «Фарма Старт», ПП «Дружба 2000», ТОВ «Тайра Груп», ТОВ «Енергозберігаючі технології та теплова автоматика «Еста», ТОВ «Маєток-Будівництво», ТОВ «Інкон», що підтверджується первинними документами, наданими позивачем.

Так, згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Салон опалювальної техніки "Будерус" знаходиться за адресою: м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 126, корп. 1, площею 502,3 кв. м.

В матеріалах справи містяться Договори оренди № 1 від 29 грудня 2010 року (термін дії з 30 грудня 2010 року по 30 грудня 2011 року) та № 1 від 30 грудня 2011 року (термін дії з 30 грудня 2011 року по 30 грудня 2012 року), згідно умов яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Салон опалювальної техніки "Будерус" приймає майно у платне строкове користування під офісне приміщення та склад за адресою: м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 126, корп. 1, площею 502,3 кв. м. (Т.1 а.с. 33-36).

Крім того, 03 січня 2012 року між позивачем (Орендар) та ОСОБА_3 (Орендодавець) укладено договір про надання в оренду транспортного засобу MERCEDEZ-BENZ 308D державний № НОМЕР_3 для транспортування обладнання та роботи на об'єктах орендатора.

Також, в матеріалах справи містяться штатні розписи Товариства з обмеженою відповідальністю "Салон опалювальної техніки "Будерус" на 2011 та 2012 роки, згідно яких на Товаристві працює 14 осіб.

Тобто, позивачем підтверджено наявність необхідної кількості працівників, власних офісних та складських приміщень у період здійснення господарської діяльності з контрагентами, а також наявність транспортного засобу.

Як вбачається з Акту перевірки, податковий орган дійшов висновку про відсутність факту реального здіснення господарських операцій позивача з контрагентами, у зв'язку з відсутністю інформації про складські приміщення, наявність автомобільного транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що жодних зауважень щодо досліджених під час перевірки первинних документів, складених між позивачем та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», ТОВ «Екітем», ТОВ «Ювілайт» у податкового органу не виникло.

З приводу посилань на відсутність сертифікатів якості на товар, що постачався, колегія суддів зазначає, що податковим органом не доведено, що придбаний товар має відношення до переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що матеріали справи підтверджують вчинення позивачем дій спрямованих на реальне виконання умов укладених угод, зокрема, надання послуг, оплата їх вартості, використання їх у подальшій господарській діяльності з третіми особами.

Колегія суддів також зазначає, що відповідачем не надано доказів визнання правочинів між позивачем та контрагентами недійсними у судовому порядку, або доказів наявності судових рішень, які б набрали законної сили з приводу незаконних дій посадових осіб як позивача, так і його контрагентів.

Крім того, судом першої інстанції взято до уваги матеріали актів перевірок податковими органами контрагентів позивача.

Разом з тим, в даному випадку належним доказом може бути виключно вирок суду щодо даних юридичних осіб, який в матеріалах справи відсутній.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи податкового органу щодо заниження ТОВ "Салон опалювальної техніки "Будерус" податку на прибуток у сумі 220 397,00 грн. та податку на додану вартість на загальну суму 208 195 грн. є необґрунтованими та безпідставними.

Аналізуючи обставини справи та норми законодавства, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Салон опалювальної техніки "Будерус", а тому рішення суду підлягає скасуванню із винесенням нового рішення про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи, викладені в апеляційній скарзі, спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Салон опалювальної техніки "Будерус" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2013 року скасувати та прийняти нове рішення.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Салон опалювальної техніки "Будерус" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби від 08 квітня 2013 року № 0003292270 та № 0003302270.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.