Ухвала суду № 42081144, 20.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10203/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

20 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Гром Л.М.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дієса" звернувся до суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, скасування рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 07 травня 2013 року № 102/13.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Інспекція з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 07 травня 2013 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області було винесено Рішення №102/13 про накладення штрафу за порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Дієса" законодавства про рекламу, яким щодо позивача застосовано штраф в розмірі 1 700 грн.

Згідно даного рішення, при здійсненні контролю за дотриманням законодавства про рекламу щодо захисту прав споживачів реклами Товариство з обмеженою відповідальністю "Дієса" порушило п. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу», а саме: неподання на вимогу органу державної влади інформації, що підтверджує вартість розповсюдженої реклами.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами регулюються Законом України «Про рекламу» 03 липня 1996 року № 270/96-ВР.

Згідно ч.1 ст.26 вищевказаного Закону, контроль за дотриманням законодавства України про рекламу щодо захисту прав споживачів реклами здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

В силу ч. 1 ст.27 Закону України «Про рекламу», особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Частиною 6 ст.27 вищевказаного Закону передбачено, що за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, згідно ч.2 ст.26 Закону України «Про рекламу», на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю. Крім того, відповідний орган державної влади має право: вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; надавати (надсилати) рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень; приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження; приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 693.

Згідно п. п. 9 та 10 вищевказаного Порядку, підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів. Протокол про порушення законодавства про рекламу подається Держспоживінспекції або її територіальним органам за місцем вчинення порушення. Протокол розглядається у місячний строк.

Як вбачається зі змісту рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області №102/13, штраф було накладено на позивача за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами, в порядку передбаченому положеннями ст.27 Закону України «Про рекламу».

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, що не спростовано відповідачем, жодних запитів про надання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами до позивача від відповідача не надходило, доказів отримання позивачем запитів відповідачем не надано.

Так, разом з апеляційною скаргою відповідачем надано матеріали, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Згідно ч. 2 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що під час відкриття провадження по даній справи судом першої інстанції було зобов'язано Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області надати документи, на підставі яких було винесено оскаржуване рішення від 07 травня 2013 року № 102/13.

Також, матеріали справи свідчать, що судом першої інстанції було повторно покладено обов'язок на відповідача виконати вимоги ухвали суду про відкриття провадження та надати витребувані документи та матеріали.

Так, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи в суді першої інстанції, що підтверджується відмітками про вручення в рекомендованих поштових відправленнях від 16 липня 2013 року, від 28 липня 2013 року та від 05 серпня 2013 року.

Разом з тим, витребуваних судом першої інстанції документів відповідач не надав, про причини неможливості їх подання не повідомив.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем не було обґрунтовано ненадання витребуваних документів до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися.

Згідно ч. 6 ст. 72 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно ч. 2 ст. 72 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що під час розгляду даної справи відповідачем не надано доказів дотримання п.9 та п.10 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса".

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.