Постанова № 42081059, 26.12.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 грудня 2014 рокум. ПолтаваСправа №816/4945/14

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Кукоба О.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Полтавської міської ради до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Дрібної Юлії Анатоліївни, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - прокуратура міста Полтави про визнання неправомірною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Полтавська міська рада звернулась до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області (надалі - ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області), старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Дрібної Юлії Анатоліївни (надалі - державний виконавець) про визнання неправомірною та скасування постанови від 25 листопада 2014 року ВП №44991107 "Про накладення штрафу".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням позачергової сорок другої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 16.06.2014 "Про питання виконання рішення сімнадцятої сесії Полтавської міської ради п'ятого скликання від 09.08.2007 "Про надання згоди на прийняття до комунальної власності міста жилих будинків ДП "Виробниче об'єднання "Знамя" та рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради від 18.06.2014 №77 "Про внесення змін до складу комісії з питань передачі відомчих об'єктів у комунальну власність" фактично виконано вимоги судового рішення в адміністративній справі №816/2132/14, а відтак, винесена ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області постанова від 25.11.2014 ВП №44991107, якою на позивача накладено штраф за повторне невиконання рішення суду в розмірі 1360 грн, є незаконною.

Відповідачі позов не визнали. У письмових запереченнях державний виконавець посилався на правомірність та обґрунтованість спірної постанови. Зазначав, що позивачем не надано державному виконавцю доказів виконання судового рішення в адміністративній справі №816/2132/14.

У судове засідання 25 грудня 2014 року з'явились прокурор та представник позивача.

Відповідачі заявили клопотання про розгляд справи без їх участі, що судом задоволено.

Керуючись приписами частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового процесу у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.07.2014 у справі №816/2132/14 зобов'язано Полтавську міську раду Полтавської області усунути порушення вимог законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", Цивільного кодексу України, причин і умов, що їм сприяють, шляхом прийняття у комунальну власність територіальної громади міста Полтави Полтавської області житлового будинку по вул. Алмазна, 4 в м. Полтаві Полтавської області, балансовою вартістю 1299901,74 грн.

24.09.2014 Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №816/2132/14.

Даний виконавчий лист стягувач пред'явив до виконання ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області 07.10.2014 /а.с. 32/.

Постановою державного виконавця від 08.10.2014 у ВП №44991107 відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного виконавчого листа та надано боржнику 7-денний строк для добровільного виконання судового рішення /а.с. 33-34/.

Постановою державного виконавця від 17.10.2014 у ВП №44991107 виправлено описку у постанові про відкриття виконавчого провадження від 08.10.2014 /а.с. 35/.

У зв'язку з невиконанням боржником вимог судового рішення, 07.11.2014 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 680 грн та надано позивачу новий строк для виконання судового рішення - до 14.11.2014 /а.с. 43-44/.

Посилаючись на повторне невиконання вимог судового рішення боржником, державним виконавцем 25.11.2014 винесено постанову про накладення на Полтавську міську раду штрафу в розмірі 1360 грн /а.с. 45-45/.

Стверджуючи про те, що відповідач не врахував факт виконання боржником судового рішення від 09.07.2014 у справі №816/2132/14, позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконною та скасування постанови від 25.11.2014 ВП №44991107.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення /частина друга статті 75 Закону України "Про виконавче провадження"/.

Якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав /частина третя статті 75 Закону України "Про виконавче провадження"/.

Частиною другою статті 89 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Таким чином, підставою для застосування до боржника штрафних санкцій є невиконання останнім судового рішення без поважних на те причин.

Судом встановлено, що стверджуючи про виконання вимог судового рішення в адміністративній справі №816/2132/14 позивач посилається на рішення позачергової сорок другої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 16.06.2014 "Про питання виконання рішення сімнадцятої сесії Полтавської міської ради п'ятого скликання від 09.08.2007 "Про надання згоди на прийняття до комунальної власності міста жилих будинків ДП "Виробниче об'єднання "Знамя" та рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради від 18.06.2014 №77 "Про внесення змін до складу комісії з питань передачі відомчих об'єктів у комунальну власність".

Разом з цим, правову оцінку наведеним доводам позивача надано Полтавським окружним адміністративним судом в ході розгляду адміністративної справи №816/2132/14.

Зокрема, у постанові Полтавського окружного адміністративного суду від 09.07.2014, що залишена без змін ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2014 та Вищого адміністративного суду України від 13.11.2014, зазначено, що за умовами рішення позачергової сорок другої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 16.06.2014 факт передачі житлового будинку у комунальну власність територіальної громади м. Полтава має підтверджуватись актом приймання-передачі, однак, доказів фактичного підписання акта приймання-передачі суду не надано.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що належним доказом виконання вимог судового рішення в адміністративній справі №816/2132/14 буде підписаний у встановленому законом порядку акт приймання-передачі житлового будинку по вул. Алмазна, 4 в м. Полтаві Полтавської області.

Однак, такий акт ні державному виконавцю, ані до суду не надано.

З приводу посилань управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради у листі від 30.10.2014 вих. №01-0601/07/2392 на те, що ДП "ВО "Знамя" не передано до Полтавської міської ради технічну документацію на зазначений вище житловий будинок, суд встановив наступне.

Дійсно пунктом 8 Положення про порядок передачі у комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському або оперативному управлінні підприємств, установ, організацій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 №891, визначено, що передача відомчого житлового фонду у комунальну власність міста провадиться разом з відповідною технічною документацією на будинок (інвентарна справа, акт прийняття в експлуатацію, плани зовнішніх мереж та інші), а також документами, що встановлюють право на нього.

Матеріалами справи підтверджено, що технічна документація на житловий будинок по вул. Алмазна, 4 в м. Полтава направлена балансоутримувачем ДП "ВО "Знамя" цінним листом від 03.10.2012 №3699511284001 з описом вкладення та з повідомленням про вручення поштового відправлення /а.с. 39-40/. Як підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення, вказаний лист вручено працівнику управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради 03.10.2012 під особистий підпис /а.с. 41/.

Таким чином, ДП "ВО "Знамя" виконано наведені вище вимоги пункту 8 Положення про порядок передачі у комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському або оперативному управлінні підприємств, установ, організацій.

За вищевикладених обставин, суд погоджується з доводами державного виконавця про те, що позивач повторно не надав до ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області докази виконання судового рішення в адміністративній справі №816/2132/14.

Згідно з частиною п'ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Принцип обов'язковості судових рішень є одним із основоположним принципів адміністративного судочинства, що закріплено у статтях 7, 14, 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

Крім того, варто врахувати положення частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

В силу вимог статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" зазначив: "пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (пункт 43).

Враховуючи наведені вище положення, варто зазначити, що остаточне судове рішення є обов'язковим до виконання, а тому, боржник має вчинити всіх залежних від нього дій для виконання такого рішення у найкоротший строк.

Судове рішення в адміністративній справі №816/2132/14 переглянуто в апеляційному та касаційному порядку і набуло статусу остаточного, з огляду на що є обов'язковим до виконання.

За приписами статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

На виконання вимог Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець двічі встановлював позивачу строк для виконання судового рішення в адміністративній справі №816/2132/14.

Однак, доказів виконання вказаного судового рішення позивач не надав.

Більш того, безпосередньо позивачем, який є боржником у виконавчому провадженні №44991107, не надано державному виконавцю жодних пояснень щодо виконання чи причин невиконання судового рішення, про що свідчить залучена до матеріалів справи копія матеріалів вказаного виконавчого провадження.

За вищевикладених обставин, враховуючи факт повторно невиконання боржником судового рішення у визначений державним виконавцем строк, суд дійшов висновку, що спірною постановою на Полтавську міську раду правомірно накладено штраф в розмірі 1360 грн.

У відповідності до частини першої статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з цим, як визначено частиною першою вказаної статті, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивач доказів, що свідчили б про виконання судового рішення в адміністративній справі №816/2132/14 не надав. Натомість, залученими до матеріалів справи в їх сукупності підтверджено правомірність спірного рішення державного виконавця.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що при винесенні оскарженої постанови державний виконавець діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття оспорюваного рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

У зв'язку із безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог Полтавської міської ради, у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 122, 128, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Полтавської міської ради до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Дрібної Юлії Анатоліївни, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - прокуратура міста Полтави про визнання неправомірною та скасування постанови відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Кукоба