Постанова № 42080867, 25.12.2014, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2014 року м. ЛуцькСправа № 803/2405/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого, судді Смокович В.І.,

при секретарі судового засідання Литвиненко І.П.,

за участю представників позивача Шевчука Я.Ю., Понедільника І.А.,

представника відповідача Зуєва А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекорд Оіл» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекорд Оіл» (далі - позивач, ТзОВ «Рекорд Оіл», підприємство) звернулося в суд з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - відповідач, Луцька ОДПІ, інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 жовтня 2014 року №0010622201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Луцькою ОДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Рекорд Оіл» з питань здійснення фінансово-господарських операцій, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість за період з 01 липня 2014 року по 31 липня 2014 року. За результатами перевірки інспекцією складено акт від 02 жовтня 2014 року №8136/2201/38339862, на підставі якого прийняте податкове повідомлення-рішення від 21 жовтня 2014 року №0010622201, яким донараховано податок на додану вартість у розмірі 1 321 073,00 грн за основним платежем та 330 268,25 грн за штрафними санкціями. Позивач вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки про нікчемність правочинів укладених із ТзОВ «Антарес» та ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» помилковими, оскільки сторони договорів в повному обсязі виконали свої зобов'язання. З наведених підстав просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 жовтня 2014 року №0010622201.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали додаткові докази в обґрунтування позовних вимог (первинні документи, що підтверджують факт реалізації придбаного палива на АЗС) та просили позов задовольнити (т.2 а.с.19).

Відповідач, Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області, у запереченнях від 15 грудня 2014 року (т.1 а.с.222-225), додаткових поясненнях від 25 грудня 2014 року (т.2 а.с.35-38) та її представник в судовому засіданні проти позову заперечили з тих підстав, що позивачем під час перевірки не надано доказів транспортування нафтопродуктів від ТзОВ «Антарес» та ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта». Крім того, з договорів зберігання нафтопродуктів не зрозуміло на яких саме нафтобазах вони розміщувалися, до перевірки не надані докази перевезення нафтопродуктів з нафтобази до АЗС, доказів їх завантаження та розвантаження. Як на підтвердження нереальності господарських операцій інспекція також посилається на акт ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про неможливість проведення зустрічної звірки з ТзОВ «Антарес» від 21 серпня 2014 року №175/04-61-22-2/31037491. Представник інспекції додатково в судовому засіданні посилався на невідповідність у ТТН в часі завантаження/розвантаження та кілометражі (т.1 а.с.226-239).

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх письмовими доказами, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю, з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 17 по 25 вересня 2014 року працівниками Луцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області проводилася документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ "Рекорд Оіл" з питань здійснення фінансово-господарських операцій за період з 01 липня 2014 року по 31 липня 2014 року, за результатом якої складений акт від 02 жовтня 2014 року №8136/2201/38339862 (т.1 а.с.15-26).

Відповідно до висновків акту перевірки, податковим органом встановлено порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2014 року в сумі 1 674 384,00 грн (т.1 а.с.26).

Вказані висновки мотивовані тим, що між позивачем, ТзОВ «Антарес» та ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» були укладені договори поставки нафтопродуктів. Під час перевірки не були надані первинні документи, які підтверджують перевезення нафтопродуктів з нафтобаз до АЗС, які орендує ТзОВ «Рекорд Оіл», навантаження (розвантаження) нафтопродуктів, відомостей про те, хто відвантажував товар та хто отримував нафтопродукти не надано. Також, ТТН на перевезення нафтопродуктів надано частково, а решта накладних передана на зберігання ПАТ «Дніпронафтопродукти», згідно договору від 01 липня 2014 року №4079. Перевезення нафтопродуктів здійснювалося ТзОВ «Рісол», однак до перевірки надано лише 4 факсові копії ТТН. Сукупність цих обставин стала підставою для висновку перевіряючих про нереальність господарських операцій та неправомірне формування податкового кредиту ТзОВ «Рекорд Оіл» (т.1 а.с.21-25).

Позивач не погодився з такими висновками Луцької ОДПІ та подав заперечення на акт перевірки від 09 жовтня 2014 року №83-10-14 (т.1 а.с.27-28). Листом від 16 жовтня 2014 року №15650/10/03-18-22-1 інспекція повідомила, що залишає заперечення без уваги, оскільки підприємством не надано документального підтвердження, яке б спростувало висновки перевірки (т.1 а.с.29).

На підставі акту перевірки від 02 жовтня 2014 року №8136/2201/38339862 Луцькою ОДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішення від 21 жовтня 2014 року №0010622201, яким донараховано податок на додану вартість у розмірі 1 321 073,00 грн за основним платежем та 330 268,25 грн за штрафними санкціями (т.1. а.с.14).

За результатом адміністративного оскарження, рішенням Головного управління ДФС у Волинській області від 13 листопада 2014 року №538/10/03-20-10-03-06 первинну скаргу ТзОВ «Рекорд Оіл» на податкове повідомлення-рішення від 02 жовтня 2014 року №8136/2201/38339862 залишено без задоволення (т.1 а.с.32-34).

Надаючи правову оцінку вищенаведеному податковому повідомленню-рішенню, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Рекорд Оіл" 06 вересня 2012 року зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Луцької міської ради Волинської області. Підприємство з 01 квітня 2013 року зареєстроване як платник податку на додану вартість. Основними видами діяльності товариства згідно КВЕД-2010 є 46.71 «Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами», 47.19 «Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах», 47.30 «Роздрібна торгівля пальним (основний)», 64.99 «Надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), н. в. і. у.», 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна». Вказані обставини підтверджуються вступною частиною акту перевірки від 02 жовтня 2014 року №8136/2201/38339862 (т.1.а.с.15-16).

Контрагенти позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Антарес» та Публічне акціонерне товариство «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Рісол» з 26 грудня 2005 року, 02 липня 1997 року та 11 листопада 2010 року відповідно зареєстровані як платники ПДВ, що підтверджується відповідними свідоцтвами (т.1. а.с.156-158).

Матеріалами справи підтверджується, що 02 липня 2014 року у місті Дніпропетровську між Товариством з обмеженою відповідальністю «Антарес» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекорд Оіл» (покупець) був укладений договір поставки нафтопродуктів №ДГ-0207-4 відповідно до якого, постачальник зобов'язувався передати у власність покупцю, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити нафтопродукти (т.1. а.с.35-36). У додатковій угоді №1407310000000081 від 02 липня 2014 року сторони узгодили назву, кількість та вартість нафтопродуктів, умови поставки (т.2 а.с.37).

Факт приймання-передачі нафтопродуктів загальною вартістю 4 706 106,64 грн, з яких ПДВ становить 784 350,94 грн, зафіксований актом прийому-передачі від 31 липня 2014 року (т.1 а.с.38). На вказану суму ПДВ ТзОВ «Антарес» була виписана податкова накладна від 31 липня 2014 року №83 (т.1 а.с.39).

Також, 01 липня 2014 року у місті Кременчузі, Полтавська область між Публічним акціонерним товариством «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекорд Оіл» (покупець) був укладений договір поставки нафтопродуктів №2075/2/2118 відповідно до якого, постачальник зобов'язувався передати у власність покупцю, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити нафтопродукти, в асортименті, кількості і по ціні, яка узгоджена сторонами у в додатках до договору (т.1. а.с.40). У специфікації від 01 липня 2014 року сторони узгодили назву, кількість та вартість нафтопродуктів, умови поставки (т.2 а.с.41).

Факт приймання-передачі нафтопродуктів загальною вартістю 5 473 409,37 грн, з яких ПДВ становить 912 234,89 грн, зафіксований актом прийому-передачі від 31 липня 2014 року (т.1 а.с.42). На вказану суму ПДВ ПАТ «Укртатнафта» були виписані податкові накладні від 31 липня 2014 року №12860, №12861 (т.1 а.с.43-44).

Для перевезення вищенаведених нафтопродуктів автомобільним транспортом, між ТзОВ «Рекорд Оіл» та ТзОВ «Рісол» був укладений договір від 01 липня 2014 року №09/07/14 (т.1 а.с.45-46).

Факт перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом ТзОВ «Рісол» підтверджується актом виконання робіт і послуг від 31 липня 2014 року (т.1 а.с.47), а також товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (форма №1-ТТН нафтопродукт) (т.1 а.с.49-137).

Зберігання придбаних нафтопродуктів здійснювало Публічне акціонерне товариство «Дніпронафтопродукти» на підставі договору зберігання №4079 від 01 липня 2014 року (т.1 а.с.146-148). Крім того, між ПАТ «Дніпронафтопродукти» та ТзОВ «Бізторг 2010» був укладений договір про надання послуг №3234 від 01 лютого 2013 року, відповідно до якого останнє надавало в користування ПАТ «Дніпронафтопродукти» ємності для нафтопродуктів (т.2 а.с.8).

Керуючись принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі, оцінюючи реальність вищезазначених господарських операцій суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість суд з'ясовує рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Проаналізувавши подані ТзОВ «Рекорд Оіл» первинні документи, суд дійшов висновку, що вказані операції мають реальний характер, оскільки позивачем належними та допустимими доказами доведений факт наявності податкової правосуб'єктності у позивача та його контрагента, господарської мети при придбанні товару, а під час судового розгляду був підтверджений рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Зокрема, статутна діяльність позивача та види господарської діяльності згідно КВЕД, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідають змісту та суті господарських операцій, які були проведені ТзОВ «Антарес» та ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» - закупівля нафтопродуктів для їх подальшої роздрібної реалізації

Позивач має в наявності основні засоби, які дозволяють реалізовувати придбані нафтопродукти, зокрема автозаправні станції, які разом з відповідним обладнанням орендуються у ТзОВ «Вінтаж Плюс», ТзОВ «Гед Холдінгз», ТзОВ «Плеяда», ТзОВ «СП «Ліфтмаркетсервіс», ТзОВ «Рустель» (т.1 а.с.187-220).

Фактичне перевезення нафтопродуктів підтверджуються товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (форма №1-ТТН нафтопродукт) (т.1 а.с.49-137).

Якість придбаних нафтопродуктів підтверджується сертифікатами відповідності (т.1 а.с.182-186).

Нафтобаза, з якої здійснювалося навантаження та перевезення нафтопродуктів безпосередньо на АЗС зареєстрована як об'єкт підвищеної небезпеки та внесена до відповідного реєстру з 26 лютого 2013 року (т.1 а.с.221).

Доводи податкового органу, що нафтопродукти передані на зберігання ПАТ «Дніпронафтопродукти», а відпускалися ТзОВ «Бізторг-2010» не свідчать про нереальність господарської операції, оскільки, між цими підприємствами був укладений договір про надання послуг №3234 від 01 лютого 2013 року, відповідно до якого ТзОВ «Бізторг 2010» надавало в користування ПАТ «Дніпронафтопродукти» ємності для нафтопродуктів (т.2 а.с.8). У листі ТзОВ «Бізторг-2010» від 05 грудня 2014 року №19-12-14 підтверджується, що нафтопродукти відпускалися саме з нафтобази підприємства, згідно розпоряджень ПАТ «Дніпронафтопродукти». Зазначене пояснює, чому в товарно-транспортних накладних в якості вантажовідправника зазначене саме ТзОВ «Бізторг-2010» (т.2 а.с.9).

Оприбуткування та реалізація нафтопродуктів на АЗС підтверджується журналами обліку надходження нафтопродуктів (форма №13-НП), журналом обліку відбирання проб нафтопродуктів, змінними звітами (форма №17-НП) (т.2 а.с.20-34).

Зазначене спростовує доводи представника інспекції, що підприємство не веде первинні документи згідно Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка затверджена Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, оскільки, як з'ясовано за результатом судового розгляду, ТзОВ «Рекорд Оіл» веде всі необхідні первинні документи, за формою, яка встановлена інструкцією (форма N 1-ТТН (нафтопродукт), форма №13-НП «Журнал обліку надходження нафтопродуктів на АЗС», форма №17-НП «Змінний звіт АЗС»).

Так само безпідставними є доводи представника Луцької ОДПІ, що з первинних документів не зрозуміло хто саме забирав нафтопродукти з нафтобази та хто їх приймав на АЗС, оскільки прізвища та ініціали службових осіб позивача, які здійснювали завантаження та розвантаження нафтопродуктів чітко зазначено в товарно-транспортних накладних (водій автомобіля), та змінних звітах (оператор АЗС).

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на акт ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про неможливість проведення зустрічної звірки з ТзОВ «Антарес» від 21 серпня 2014 року №175/04-61-22-2/31037491, оскільки в ньому господарські операції з ТзОВ "Рекорд Оіл" безпосередньо не досліджувалися (т.1 а.с.226-239).

Стосовно доводів представника інспекції, що підприємство, яке здійснювало перевезення нафтопродуктів (ТзОВ «Рісол») зареєстроване у Рівненській області, суд зазначає, що суб'єкти господарювання мають право здійснювати свою господарську діяльність по всій території України в незалежності від місця свого розташування.

Крім того, помилковими є доводи податкового органу, що автомобілі, якими здійснювалися транспортування нафтопродуктів згідно відповіді УДАІ УМВС України у Волинській області не перетинала стаціонарні пости, оскільки система відео-контролю «Рубіж», на яку посилається Луцька ОДПІ, призначена виключно для службового використання органами МВС України, а інструкція, що регулює її діяльність не опублікована в установленому порядку та не є нормативно-правовим актом. Тому, суд не може брати до уваги, як належні докази, інформацію, що міститься в цій системі.

До того ж, податковим органом не врахована можливість доставки нафтопродуктів автомобільними шляхами, які не проходять через стаціонарні пости ДАІ «Цумань», «Маневичі» та «Вишнів», про які йшлося в запиті до УДАІ УМВС України у Волинській області. Зазначене пояснює і розбіжності у кілометражі, про які вказує представник Луцької ОДПІ, оскільки, враховуючи розгалужену мережу АЗС, доставка нафтопродуктів до населених пунктів Волинської області могло відбуватися в різній послідовності, що і зумовлювало різний кілометраж в окремих ТТН.

Пояснення представника відповідача про нереальність завантаження транспортних засобів за час, який встановлений у ТТН, а також про неможливість перевезення одним автомобілем різних видів палива, носять характер припущень та не беруться судом до уваги, оскільки сучасні транспортні засоби дозволяють перевозити різні види палива в одній ємності з відповідними перегородками.

Зазначені обставини в сукупності дозволяють суду дійти висновку про реальність господарської операції з огляду на наявність у позивача та його контрагента необхідної податкової правосуб'єктності для її здійснення, зв'язку між фактом постачання товар ів та господарською діяльністю платника податків, а тому податкове повідомлення-рішення від 21 жовтня 2014 року №0010622201 винесене необґрунтовано та неправомірно.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області, та його представник у судовому засіданні не довели суду обґрунтованість та правомірність податкового повідомлення-рішення від 21 жовтня 2014 року №0010622201. При цьому реальність господарських операцій доведена позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши податкове повідомлення-рішення від 21 жовтня 2014 року №0010622201 на предмет відповідності частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що воно винесене не на підставі, що передбачена Конституцією та Податковим кодексом України, без повного дослідження всіх обставин реальності господарських операцій, а також необґрунтовано.

Оскільки Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області, суб'єкт владних повноважень, не довела правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 21 жовтня 2014 року №0010622201, тому суд дійшов висновку, що зазначені в акті перевірки від 02 жовтня 2014 року №8136/2201/38339862 висновки в частині господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Антарес» та ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» є необґрунтованими та безпідставними, а податкове повідомлення-рішення таким, що не відповідає чинному законодавству та підлягає скасуванню. За таких обставин позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

За правилами частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як слідує з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекорд Оіл» згідно платіжного доручення від 27 листопада 2014 року №787 сплатило судовий збір у розмірі 487,20 грн (т.1 а.с.2). Оскільки суд задовольняє позовні вимоги, тому вказану суму необхідно стягнути на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись статтею 94, частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекорд Оіл» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 21 жовтня 2014 року №0010622201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекорд Оіл» (43020, м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3, ідентифікаційний код юридичної особи 38339862) судові витрати у сумі 487,20 грн (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст постанови виготовлений 30 грудня 2014 року.