Рішення № 42079736, 29.09.2014, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/8809/14-ц

Провадження № 2/263/3147/14

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2014 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі: головуючого судді Кулик С.В., при секретарі Кириллові М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча про стягнення заборгованості індексації по заробітній платі,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча індексації заробітної плати та компенсації за втрату частини доходів у звязку із порушенням строків виплати сум індексації по заробітній платі. Зазначила, що вона працювала у відповідача до 31.07.2006 року. Під час її роботи на підприємстві при виплаті заробітної плати не проводилася індексація передбачена діючим законодавством, внаслідок чого порушені її права на оплату праці, які мають бути відновлені шляхом стягнення з відповідача на її користь індексації заробітної плати та компенсації по заробітній платі. Тому, просить суд зобовязати відповідача провести розрахунок індексації та стягнути з відповідача індексацію заробітної плати та компенсацію. Крім того позивач зазначила, що діями відповідача їй заподіяно моральну шкоду, несвоєчасна виплата заробітку унеможливлювала їй витрачати її на своє утримання, тому просить стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 2000 грн.

Позивач в судове засідання не зявилась, надала суду заяву розглянути справу у її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі

Представник відповідача ПАТ "ММК ім. Ілліча" до судового засідання не з'явився, направив на адресу суду заперечення та просив розглядати справу за його відсутності. Відповідно до наданих заперечень, позовна заява позивача не відповідає вимогам ЦПК України, позивачем не надано доказів заборгованості відповідача перед позивачем, у відповідача відсутня будь-яка заборгованість перед позивачем по індексації та компенсації заробітної плати.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач з 03.04.2003 року по 31.07.2006 року перебувала у трудових відносинах із ПАТ "ММК ім. Ілліча", що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці.

За вказаний період позивачу нараховувалась та виплачувалась заробітна плата.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оплату праці" заробітною платою є винагорода у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Згідно ст.33 Закону України "Про оплату праці" в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078.

Індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру.

У відповідності з положеннями ч.5 ст. 2 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі, оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до ч. 1 ст.4 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, в якому індекс споживчих цін не перевищив поріг індексації, зазначений в частині першої цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Зазначений порядок індексації, заробітної плати передбачений і п. 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року, з наступними змінами та доповненнями.

Структуру заробітної плати визначено у статті 2 Закону України "Про оплату праці", якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 р. № 5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 р. за № 114/8713.

Таким чином, індексація є складовою частиною заробітної плати, є додатковою заробітною платою і у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком, як передбачено ч. 2 ст. 233 КЗпП України..

Вирішуючи питання щодо суми, яка підлягає стягненню, суд приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, під час роботи позивача на підприємстві з 03.04.2003 року по 31.07.2006 року, сума заборгованості індексації заробітної плати з компенсацією складає 1070,60 грн., що підтверджується довідкою підприємства. Вказаний розрахунок позивачем не оспорений та не спростований, крім того позивач просив зобовязати відповідача надати такий розрахунок, належного розрахунку на підтвердження позовних вимог позивачем не надано, тому суд аналізуючи надані докази, приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення індексації заробітної плати та компенсації підлягає задоволенню та з відповідача слід стягнути на користь позивача суму у розмірі 1012,3 грн., яка розрахована відповідачем.

Враховуючи, що індексація на заробітну плату входить до структури заробітної плати, з якої проводяться відрахування податків та обов'язкових платежів як з заробітної плати, а в наданому відповідачем розрахунку індексації, що підлягає виплаті позивачу, не зазначені суми відповідних відрахувань податків і обов'язкових платежів, суд приходить до висновку, що при виплаті відповідачем присуджених для позивача сум належить утримати з них передбачені законом податки і обов'язкові платежі.

Вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Враховуючи, те що Кодекс законів про працю України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин, то за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Позивач просив відшкодувати їй моральну шкоду в грошовому еквіваленті в сумі 2000 грн. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, характер порушення прав позивача, істотність вимушених змін у його житті через зусилля, вжиті для відновлення трудових прав, і приходить до висновку, що достатньою і справедливою буде компенсація моральної шкоди в розмірі 100 грн., у зв'язку з чим суд задовольняє позов в цій частині вимог частково.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати у вигляді судового збору у сумі 243,6 гривень.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 33 Закону України "Про оплату праці", ст.ст.2,4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", ст.ст. 233, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 57, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча про стягнення індексації заробітної плати та компенсації за втрату частини доходів у звязку із порушенням строків виплати сум індексації по заробітній платізадовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ММК ім. Ілліча", юридична адреса: м. Маріуполь, вул. Левченко, 1 (ЄДРПОУ 00191129) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, яка проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2 заборговану індексацію заробітної плати з компенсацією за період з 03.04.2003 року по 31.07.2006 у сумі 1070,6 грн. з утриманням ПАТ ММК ім. Ілліча з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при її виплаті та 100 грн. моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча на користь держави судовий збір в розмірі 243 гривні 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів від дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя. Особи, які приймали участь у справі, але не були присутніми при проголошенні судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів від дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.В. Кулик