Рішення № 42079029, 19.12.2014, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/10713/13-ц

Провадження № 2/0182/757/2014

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2014 року Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого суддіОСОБА_1при секретаріОСОБА_2розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нікополя цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Нікопольської міської ради, третя особа реєстраційна служба Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним, встановлення факту родинних відносин, встановлення факту проживання однією сімєю, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

25.11.2013 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом (а.с.2-4), який неодноразово уточнював (а.с.25-27,62) та яким остаточно просив визнати дійним договір купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Нікополь, вул. Довгалівська, 35, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, зареєстрований на товарній біржі «Новий вік» за № 4-135; встановити факт того, що він є сином ОСОБА_5; встановити факт спільного проживання однією сімєю з ОСОБА_6 в період з 1986 року по 23.01.2006 року; визнати за ним право власності на 1/13 частину житлового будинку з надвірними будівлями № 35 по вулиці Довгалівська в м. Нікополь Дніпропетровської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5; визнати за ним право власності на 3/13 частини житлового будинку з надвірними будівлями № 35 по вулиці Довгалівська в м. Нікополь Дніпропетровської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6.

В обґрунтування своїх вимог посилається на наступні обставини.

10.12.1998 року він разом з матірю ОСОБА_5 та вітчимом ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрованого на товарній біржі «Новий вік» за № 4-135, придбали 6/13 частин житлового будинку з надвірними будівлями № 35 по вулиці Довгалівська в м. Нікополь Дніпропетровської області.

02.09.2005 року померла його мати ОСОБА_5

Після її смерті залишилося спадкове майно, яке складається з: 2/13 частини житлового будинку з надвірними будівлями № 35 по вулиці Довгалівська в м. Нікополь Дніпропетровської області, що належала спадкодавцеві на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.12.1998 року, посвідченого товарною біржею «ОСОБА_2 століття» за № 4-135.

Відповідно до ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.1 ст.1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Таким чином, після смерті ОСОБА_5, він та його вітчим - чоловік померлої ОСОБА_5, як спадкоємці першої черги, успадкували її частку, а саме кожен по 1/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями № 35 по вулиці Довгалівська в м. Нікополь Дніпропетровської області.

Він звернувся до Другої Нікопольської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5, однак отримав відмову у звязку з тим, що Договір купівлі-продажу нерухомого майна, який зареєстрований на товарній біржі від 10.12.1998 року, нотаріальної не посвідчувався. Крім того, ним не доведений родинний звязок зі спадкодавцем, що підтверджується листом Другої Нікопольської державної нотаріальної контори № 1198/01-16 від 31.05.2011 року. Для вирішення цих питань йому було запропоновано звернутись до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

23.01.2006 року помер його вітчим ОСОБА_6

Після його смерті залишилося спадкове майно, яке складається з: 2/13 частини житлового будинку з надвірними будівлями № 35 по вулиці Довгалівська в м. Нікополь Дніпропетровської області, що належала спадкодавцеві на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.12.1998 року, посвідченого товарною біржею «ОСОБА_2 століття» за № 4-135.

Він звернувся до приватного нотаріуса Нікопольського міського нотаріального округа Дніпропетровської області ОСОБА_7 з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6, однак отримав відмову у звязку з тим, що Договір купівлі-продажу нерухомого майна, який зареєстрований на товарній біржі від 10.12.1998 року, нотаріальної не посвідчувався. Крім того, ним не доведений родинний звязок зі спадкодавцем, що підтверджується листом приватного нотаріуса Нікопольського міського нотаріального округа Дніпропетровської області ОСОБА_7 № 18/01-16 від 19.06.2013 року. Для вирішення цих питань йому було запропоновано звернутись до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Відповідно до ст.1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сімєю не менш як пять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Він постійно проживав з ОСОБА_6 однією сімєю в період з 1998 року до моменту його смерті, вів з ним спільне господарство, а отже він-позивач є спадкоємцем четвертої черги та має право на спадкування майна, яке належало ОСОБА_6 на момент відкриття спадщини, а саме на 3/13 частини житлового будинку з надвірними будівлями № 35 по вулиці Довгалівська в м. Нікополь Дніпропетровської області: 2/13 частини вказаного житлового будинку з надвірними будівлями № 35 по вулиці Довгалівська в м. Нікополь Дніпропетровської області належала спадкодавцеві ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.12.1998 року, посвідченого товарною біржею «ОСОБА_2 століття» за № 4-135, та 1/13 частини вказаного житлового будинку з надвірними будівлями, яку він успадкував після смерті ОСОБА_5

Відповідно до ст.15 Закону України від 10.12.1991 року № 1956-XII «Про товарну біржу» (в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.12.1998 року), угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

На момент укладення вказаного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.12.1998 року, законодавство, що діяло на той час, дозволяло реєстрацію договорів, повязаних з нерухомістю товарними біржами на підставі статті 15 Закону України від 10.12.1991 року «Про товарну біржу».

Однак, в той же час, згідно зі ст.227 ЦК УРСР (який діяв на час укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.12.1998 року), договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин.

На час укладення договору купівлі-продажу від 10.12.1998 року, будучи неповнолітнім і не володіючи нормами права, він не знав про наявність протиріч у законодавстві та про те, що даний договір підлягав нотаріальному посвідченню. Крім того, оскільки КП «НМБТІ» зареєструвало право власності на вказаний обєкт нерухомості по вищевказаному договору, а в самому договорі, який складався представниками товарної біржі, що він відповідно до ст.15 Закону України «Про товарну біржу» не підлягає нотаріальному посвідченню, тому у нього не було сумнівів щодо невідповідності форми договору положенням ЦК УРСР.

ОСОБА_5 є його матірю, яка до розлучення з його-позивача батьком мала прізвище «Жалибіна». Приблизно у 1985-1987 році вона вдруге вийшла заміж, після чого їй було присвоєно прізвище «Суміна», однак свідоцтво про реєстрацію вказаного шлюбу не збереглось.

Його адвокатом був направлений відповідний запит до ВДРАЦС Жовтневого районного управління юстиції Миколаївської області, де міг бути зареєстрований шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, оскільки на той час вони мешкали у Жовтневому району Миколаївської області, однак у наданні вказаної інформації було відмовлено у звязку з її конфіденційністю.

Факт родинних відносин із спадкодавцем ОСОБА_5 підтверджується Договором купівлі-продажу нерухомого майна від 10.12.1998 року, в якому зазначено, що цей договір укладається ним зі згоди матері, а в договорі міститься прізвище лише однієї жінки, а саме - ОСОБА_5 та може бути підтверджений показаннями свідків. Крім того, імя та по-батькові його матері, яке зазначене у його свідоцтві про народження, співпадає з імям та по-батькові, зазначеними у свідоцтві про смерть ОСОБА_8

Позивач надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, на позовних вимогах наполягає, просить їх задовольнити. У судовому засіданні від 20.10.2014 року позивач обставини викладені в позові та вимоги позову підтримав.

20.11.2014 року від представника відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечує. У судовому засіданні 19.02.2014 року представник відповідача визнав позов частково. Заперечував про задоволення позову в частині визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.12.1998 року. Крім того, заперечував проти задоволення позову в частині визнання за позивачем права власності на 3/13 частини спірного житлового будинку з надвірними будівлями в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, який помер 23.01.2006 року, так як на його думку ОСОБА_6 не прийняв спадщину після смерті дружини ОСОБА_5, а тому позивачем невірно визначені частки у спадщині. У судовому засіданні 20.10.2014 року представник відповідача проти уточнених позовних вимог не заперечував.

Представник реєстраційної служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області у судове засідання не зявився, був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

Суд, вивчивши матеріали справи, беручі до уваги показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, надані в судовому засіданні 20.10.2014 року, вважає, що позов на підставі ст.ст. 1216,1217,1218,1220-1222,1228,1258,1261,1264,1268,1269 ЦК України підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що 10.12.1998 року між ОСОБА_4, далі - Продавець, та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який діє зі згоди матері, які проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, далі - Покупці, уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме 6/13 частин житлового будинку з надвірними будівлями № 35 по вулиці Довгалівська в м. Нікополь Дніпропетровської області, зареєстрований Товарною біржею «ОСОБА_2 століття» за № 4-135, який 15.03.1999 року був зареєстрований КП «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» за реєстраційним № 94 (а.с.5).

КП «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» видало ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 технічний паспорт на житловий будинок індивідуального житлового фонду за адресою: м. Нікополь вул. Довгалівська, буд. 35, зареєстрованого за № 94-4 (а.с.6-8).

Згідно довідки КП «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» № 46 від 14.01.2014 року (а.с.50), станом на 31.12.2012 року право власності на житловий будинок з надвірними будівлями № 35 по вулиці Довгалівська в м. Нікополь Дніпропетровської області було зареєстроване за: 2/13 частини - за ОСОБА_5 - на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.12.1998 року, посвідчений Товарною біржею «ОСОБА_2 століття», реєстровий № 4-135; 2/13 частини - за ОСОБА_6 - на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.12.1998 року, посвідчений Товарною біржею «ОСОБА_2 століття», реєстровий № 4-135; 2/13 частини - за ОСОБА_3 - на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.12.1998 року, посвідчений Товарною біржею «ОСОБА_2 століття», реєстровий № 4-135; 7/13 частини з за ОСОБА_11 - на підставі договору дарування від 07.11.2011 року, реєстровий № 1335.

Згідно Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 16112668 від 14.01.2014 року (а.с.48,49), право власності на житловий будинок з надвірними будівлями № 35 по вулиці Довгалівська в м. Нікополь Дніпропетровської області зареєстроване: 7/13 частини на праві приватної спільної часткової власності за ОСОБА_11 - на підставі договору дарування, ВРО № 372909 ВРО № 372910 рн. 1335, 07.11.2011 року, ОСОБА_7, приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу; 2/13 частини на праві приватної спільної часткової власності зареєстровано за ОСОБА_3 - на підставі договору купівлі-продажу, рн. 4-135, 10.12.1998 року, Товарна біржа «ОСОБА_2 століття»; 2/13 частини на праві приватної спільної часткової власності зареєстровано за ОСОБА_6 - на підставі договору купівлі-продажу, рн. 4-135, 10.12.1998 року, Товарна біржа «ОСОБА_2 століття»; 2/13 частини на праві приватної спільної часткової власності зареєстровано за ОСОБА_5 - на підставі договору купівлі-продажу, рн. 4-135, 10.12.1998 року, Товарна біржа «ОСОБА_2 століття».

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в частині вимог щодо визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.12.1998 року, посвідченого Товарною біржею «Новий вік» за № 4-135, так як право власності на житловий будинок з надвірними будівлями № 35 по вулиці Довгалівська в м. Нікополь Дніпропетровської області було належним чином зареєстровано в КП «НМБТІ» та в Реєстраційній службі Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області.

02.09.2005 року померла ОСОБА_5 (а.с.14).

Після її смерті залишилося спадкове майно, яке складається з: 2/13 частини житлового будинку з надвірними будівлями № 35 по вулиці Довгалівська в м. Нікополь Дніпропетровської області, що належала спадкодавцеві на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.12.1998 року, посвідченого товарною біржею «ОСОБА_2 століття» за № 4-135 (а.с.48-50).

За життя ОСОБА_5 заповіту не склала, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 36318356 від 14.01.2014 року (а.с.53).

Відповідно до ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.1 ст.1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Таким чином, після смерті ОСОБА_5, позивач та його вітчим - чоловік померлої ОСОБА_5, як спадкоємці першої черги, успадкували її частку, а саме кожен по 1/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями № 35 по вулиці Довгалівська в м. Нікополь Дніпропетровської області. Інших спадкоємців судом не встановлено.

ОСОБА_6 спадщину після смерті дружини - ОСОБА_5 прийняв фактично, мешкаючи у спірному житловому будинку, користуючись господарчими будівлями, що підтвердилося в судовому засіданні поясненнями свідків.

Позивач звернувся до Другої Нікопольської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5, однак отримав відмову у звязку з тим, що Договір купівлі-продажу нерухомого майна, який зареєстрований на товарній біржі від 10.12.1998 року, нотаріальної не посвідчувався. Крім того, ним не доведений родинний звязок зі спадкодавцем, що підтверджується листом Другої Нікопольської державної нотаріальної контори № 1198/01-16 від 31.05.2011 року (а.с.16). Для вирішення цих питань позивачу було запропоновано звернутись до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Після смерті ОСОБА_5 спадкова справа не відкривалась, свідоцтво про право на спадщину не видавалося, що підтверджується листом Першої Нікопольської державної нотаріальної контори № 38/01-16 від 15.01.2014 року, Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 36318349 від 14.01.2014 року (а.с.51,52).

У свідоцтві про народження Серія ІІІ-ФП № 306234 від 11.11.1982 року, заповненого на російській мові, зазначено, що 02.10.1982 року у м. Миколаїв, УРСР, народився «Жалыбин Юрий Васильевич», у графі батько записаний - «Жалыбин Василий Александрович», у графі мати записана - «Жалыбина Любовь Ефимовна» (а.с.13).

Як вбачається з договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.12.1998 року, вказаний договір був укладений ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зі згоди його матері - ОСОБА_5.

Згідно довідки квартального комітету № 39 від 13.05.2013 року, позивач з 1998 року проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 зі своєю матірю ОСОБА_5, яка померла 02.09.2005 року, та вітчимом - ОСОБА_6, який помер 23.01.2006 року (а.с.12).

Свідоцтво про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_12 та ОСОБА_6, після чого їй було присвоєно прізвище «Суміна», не збереглось.

Опитана в судовому засіданні 20.10.2014 року свідок ОСОБА_9, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 та була сусідкою ОСОБА_5 та ОСОБА_6, суду пояснила, що позивача знає з 1998 року, коли позивач, його мати ОСОБА_5 та вітчим-чоловік ОСОБА_5 - ОСОБА_6, придбали житловий будинок з надвірним будівлями № 35 по вул. Довгалівська в м. Нікополь. Свідок підтвердила, що померла 02.09.2005 року ОСОБА_5 дійсно є матірю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. У вищевказаному будинку, позивач, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживали втрьох. Свідку відомо, що позивач завжди проживав у вказаному будинку та за життя ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вів з ними спільне господарство. Після смерті ОСОБА_5, у вітчима позивача - ОСОБА_6 та позивача були хороші відносини, як у батька та сина. Позивач називав свого вітчима батьком. Їй відомо, що позивач відбував покарання, однак точний період вказати не може. Зазначила, що на фотографіях, які наявні в матеріалах справи (а.с.72), зображені позивач та його мати ОСОБА_5

Опитана в судовому засіданні 20.10.2014 року свідок ОСОБА_10, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, суду пояснила, що знає позивача з кінця 90-х років, приблизно з 1998-1999 року. Мати свідка - ОСОБА_13 дружила з матірю позивача - ОСОБА_5 Свідок підтвердила, що померла 02.09.2005 року ОСОБА_5 дійсно є матірю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Пояснила, що позивач постійно проживав разом зі своєю матірю ОСОБА_5 та вітчимом ОСОБА_6 у придбаному ними у 1998-1999 році житловому будинку № 35 по вул. Довгалівська в м. Нікополь. Їй відомо, що позивач відбував покарання у місцях позбавлення волі, але у який період назвати не може. Вказала, що на фотографіях, які наявні в матеріалах справи (а.с.72), зображені позивач та його мати ОСОБА_5

Враховуючи викладене, у суду не виникає сумніву в тому, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сином ОСОБА_5, яка померла 02.09.2005 року в м. Нікополі Дніпропетровської області. А тому вимоги позову в частині встановлення факту родинних відносин підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/13 частину житлового будинку з надвірними будівлями № 35 по вулиці Довгалівська в м. Нікополі Дніпропетровської області в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_5, яка померла 02.09.2005 року.

23.01.2006 року помер вітчим позивача - ОСОБА_6.

Після його смерті залишилося спадкове майно, яке складається з: 2/13 частини житлового будинку з надвірними будівлями № 35 по вулиці Довгалівська в м. Нікополь Дніпропетровської області, що належала спадкодавцеві на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.12.1998 року, посвідченого товарною біржею «ОСОБА_2 століття» за № 4-135 (а.с.48-50); та 1/13 частини вказаного житлового будинку з надвірними будівлями № 35 по вулиці Довгалівська в м. Нікополь Дніпропетровської області, яку він успадкував після смерті ОСОБА_5 на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України (а.с.12).

За життя ОСОБА_6 заповіту не склав, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 36318397 від 14.01.2014 року (а.с.56).

Позивач звернувся до приватного нотаріуса Нікопольського міського нотаріального округу ОСОБА_7 з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6, однак отримав відмову у звязку з тим, що Договір купівлі-продажу нерухомого майна, який зареєстрований на товарній біржі від 10.12.1998 року, нотаріальної не посвідчувався. Крім того, позивачем не доведений родинний звязок зі спадкодавцем, що підтверджується листом приватного нотаріуса Нікопольського міського нотаріального округа Дніпропетровської області ОСОБА_7 № 18/01-16 від 19.06.2013 року (а.с.17). Для вирішення цих питань позивачу було запропоновано звернутись до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Після смерті ОСОБА_6 спадкова справа не відкривалась, свідоцтво про право на спадщину не видавалося, що підтверджується листом Першої Нікопольської державної нотаріальної контори № 39/01-16 від 15.01.2014 року, Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 36318395 від 14.01.2014 року (а.с.54,55).

Відповідно до ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Спадкоємців 1-ої, 2-ої та 3-ої черги судом не виявлено.

Відповідно до ст.1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сімєю не менш як пять років до часу відкриття спадщини.

Згідно довідки квартального комітету № 39 від 13.05.2013 року, позивач з 1998 року проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 зі своєю матірю ОСОБА_5, яка померла 02.09.2005 року, та вітчимом - ОСОБА_6, який помер 23.01.2006 року (а.с.12).

Згідно поясненнь свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, позивач дійсно проживав зі своєю матірю та відчимом ОСОБА_6 однією сімєю з 1998 року.

Згідно довідки Нікопольського міськрайонного суду № 11964 від 20.11.2014 року, вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.01.2006 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, був визнаний винним за ст. 185 ч.3, ст. 186 ч.2 КК України і йому було призначено покарання по ст.185 ч.3 КК України - 3 роки позбавлення волі, по ст.186 ч.2 КК України із застосуванням ст.69 КК України у вигляді 3 років 3 місяців позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити 3 роки 3 місяці позбавлення волі. Строк покарання рахувати з 21.03.2003 року.

Та обставина, що позивач відбував покарання, на думку суду, не є перешкодою для зарахуання цього до часу до періоду проживання позивача із спадкодавцем однією сімєю.

На підставі вищевикладеного, беручі до уваги показання свідків, обставини справи, суд вважає можливим встановити факт проживання позивача з ОСОБА_6 однією сімєю в період з 1998 року по день смерті спадкодавця 23.01.2006 року.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_3 право власності на 3/13 частини житлового будинку з надвірними будівлями № 35 по вулиці Довгалівська в м. Нікополі Дніпропетровської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, який помер 23.01.2006 року.

Керуючись ст.ст. 10,11,60,209,212-215,218,256-259 ЦПК України, ст.ст. 1216,1217,1218,1220-1222,1228,1258,1261,1264,1268,1269 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 задовольнити частково.

Встановити юридичний факт того, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_6, є сином ОСОБА_5, яка померла 02.09.2005 року в м. Нікополі Дніпропетровської області.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/13 частину житлового будинку з надвірними будівлями № 35 по вулиці Довгалівська в м. Нікополі Дніпропетровської області в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_5, яка померла 02.09.2005 року.

Встановити юридичний факт того, що ОСОБА_3 проживав зі спадкодавцем ОСОБА_6, який помер 23.01.2006 року, однією сімєю в період з 1998 року по 23.01.2006 року.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 3/13 частини житлового будинку з надвірними будівлями № 35 по вулиці Довгалівська в м. Нікополі Дніпропетровської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, який помер 23.01.2006 року.

В іншому відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя:

ОСОБА_1