Ухвала суду № 42069407, 23.12.2014, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

4-с/130/75/2014

130/3693/14-ц

У Х В А Л А

23.12.2014 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Шепеля К.А.

за участі секретаря Бондар С.В.,

представників боржника ОСОБА_1, ОСОБА_2 ,

головного державного виконавця Лапко М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Приватного підприємства «Адіс» м. Вінниця на постанову головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Жмеринської міськрайонного управління юстиції ОСОБА_3 про арешт коштів боржника від 28 листопада 2014 року,-

у с т а н о в и в :

Представник боржника ПП «Адіс» ОСОБА_1 звернувся до суду з даною скаргою, в якій вказав, що рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 09 вересня 2011 року було заборонено діяльність АЗС ПП "Адіс", що розташована по вул. Київській, 55, в м. Жмеринка, і яка створює загрозу життю, здоров'ю, майну ОСОБА_4 та його сім'ї, а також зазначена необхідність вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози життю, здоров'ю, майну ОСОБА_4 та його сім'ї шляхом демонтажу та перенесення ємностей для зберігання паливно-мастильних матеріалів відповідно до Державних будівельних норм. 28 листопада 2014 року головним державним виконавцем ВДВС Жмеринського МРУЮ ОСОБА_3 було винесено постанову про арешт коштів боржника ПП «Адіс» в рамках виконання виконавчого листа №2-539/11/0205 від 30 вересня 2011 року в частині вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози життю, здоровю, майну ОСОБА_4 та його сім`ї шляхом демонтажу та перенесення ємностей для зберігання паливно-мастильних матеріалів відповідно до ДБН. Представник зазначає, що головний державний виконавець в резолютивній частині постанови вказує, що арешт накладається на підставі рішення суду, хоча рішення суду, по якому відкрито виконавче провадження, не містило обовязків майнового характеру, які б давали державному виконавцю право накласти арешт на кошти боржника. В рішенні Апеляційного суду Вінницької області від 09 вересня 2011 року відсутня будь-яка вказівка, яка б зобовязувала ПП «Адіс» проводити демонтажні роботи. Локальний кошторис по проведенню демонтажних робіт не було погоджено з ПП «Адіс», кошторис не підписаний і ніким не затверджений. Дії державного виконавця спрямовані на оплату послуг по демонтажу та перенесенню підземних ємностей для зберігання паливно-мастильних матеріалів, є ніщо інше, як витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій, що входить до витрат виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому КМУ. Про стягнення з боржника витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу ДВС.

В судовому засіданні представник боржника, виходячи з вищевикладених обставин, просив визнати неправомірною та скасувати постанову від 28 листопада 2014 року головного державного виконавця ВДВС Жмеринського МРУЮ ОСОБА_3 про арешт коштів боржника ПП «Адіс» в рамках виконання виконавчого листа №2-539/11/0205 від 30 вересня 2011 року в частині вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози життю, здоровю, майну ОСОБА_4 та його сім`ї шляхом демонтажу та перенесення ємностей для зберігання паливно-мастильних матеріалів відповідно до ДБН, а також зобовязати державного виконавця зняти арешт з грошових коштів, які містяться на рахунку №26007126123 в АТ «ОСОБА_5 Аваль» та належить ПП «Адіс» в межах суми 43176 грн. та направити її на виконання в АТ «ОСОБА_5 Аваль». При цьому пояснив, що рішення Апеляційного суду в даний час виконане, хоча підприємство не перенесло ємності, але привело їх у відповідність з будівельними нормами.

Представник боржника ОСОБА_2 підтримав пояснення представника ОСОБА_1.

Головний державний виконавець ВДВС Жмеринського МРУЮ ОСОБА_3 подала письмові заперечення проти скарги і в судовому засіданні пояснила, що на виконанні в ВДВС Жмеринського МРУЮ перебуває виконавчий лист №2-539/11/0205 від 30 вересня 2011 року в частині вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози життю, здоровю, майну ОСОБА_4 та його сім`ї шляхом демонтажу та перенесення ємностей для зберігання паливно-мастильних матеріалів відповідно до ДБН. Виконавче провадження на даний час не закінчене. ПП «Дуумвірат» м. Бершадь було розроблено кошторис, відповідно до якого вартість демонтажних робіт становить 43176 грн.. (До цього часу з цим ПП не укладений відповідний договір, тому локальний кошторис не підписаний і без печатки тобто має рекомендаційний характер). Державним виконавцем було вжито заходів до пошуку можливих джерел фінансування демонтажних робіт, зокрема 30 вересня 2014 р. відділ ДВС звернувся до Головного управління юстиції в Вінницькій області з проханням оплатити виконання робіт ПП «Дуумвірат». Крім цього, 13 жовтня 2014 р. ВДВС направив листа ОСОБА_4 з приводу надання згоди на авансування витрат на здійснення виконавчих дій. Однак від ГУЮ у Вінницькій області надійшла відповідь про відсутність коштів на фінансування витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій, а від ОСОБА_4 згоди на авансування не надійшло. За таких обставин, державний виконавець прийняла рішення про проведення демонтажних робіт за рахунок коштів боржника, оскільки відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення суду. На підставі викладеного, просила відмовити в задоволенні скарги.

Заслухавши сторони та дослідивши матеріали скарги, суд приходить до такого.

Згідно зі ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ч.2 ст.82 Закону України «Про виконавче провадження» боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Таким чином, одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

В судовому засіданні установлено, що рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 09 вересня 2011 року заборонено діяльність АЗС ПП "Адіс", що розташована по вул. Київській, 55, в м. Жмеринка, і яка створює загрозу життю, здоров'ю, майну ОСОБА_4 та його сім'ї, а також зазначено про вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози життю, здоров'ю, майну ОСОБА_4 та його сім'ї шляхом демонтажу та перенесення ємностей для зберігання паливно-мастильних матеріалів відповідно до Державних будівельних норм (а.с.5-6).

Відповідно до локального кошторису ПП «Дуумвірат» вартість демонтажних робіт становить 43176 грн. (а.с.7-8). Зокрема, в ці роботи входить перевезення бензоємностей 40 км, демонтажі фланців, відводів, клапанів; погрузка, перевезення та розгрузка металоконструкцій до 40 км (а.с.8 на звороті). В цьому кошторисі відсутні відомості про його затвердження, штампи, печатки та будь-які підписи.

Головний державний виконавець у судовому засіданні пояснила, що з підприємством, яке розробляло локальний кошторис, офіційної угоди не укладено, тому цей кошторис має рекомендаційний характер.

Суд у відповідності із ст.ст.58, 59 ЦПК України не може вважати належним і взяти до уваги даний кошторис як доказ, оскільки він, з огляду на його вище встановлену невідповідність, не стосується предмета доказування і одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ч.2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Як видно з матеріалів скарги, начальник відділу ДВС звертався до Головного управління юстиції у Вінницькій області з проханням внести зміни до кошторису Головного управління на 2014 рік по загальному фонду в сумі 43176 грн., а також до стягувача з проханням авансувати роботи по виконанню судового рішення (а.с.24-25), однак отримав відмову від Головного управління та мовчання від стягувача (а.с.30).

Відповідно до постанови головного державного виконавця ВДВС Жмеринського МРУЮ ОСОБА_3 від 28 листопада 2014 р. було накладено арешт на кошти боржника ПП «Адіс» в рамках виконання виконавчого листа №2-539/11/0205 від 30 вересня 2011 року в частині вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози життю, здоровю, майну ОСОБА_4 та його сім`ї шляхом демонтажу та перенесення ємностей для зберігання паливно-мастильних матеріалів відповідно до ДБН (а.с.4, 28).

При цьому головний державний виконавець керувалась ст.59 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та ст.ст.11, 52 Закону України «Про виконавче провадження».

Ст. 59 Закону України «Про банки та банківську діяльність» регламентує порядок накладення, зняття арешту з рахунків клієнтів банку, а також стягнення та зупинення операцій по рахунках.

Ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» визначає обовязки і права державних виконавців.

Суд не приймає до уваги посилання головного державного виконавця на ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» як на підставу правомірності своїх дій по накладенню арешту на рахунки ПП «Адіс», оскільки ця стаття стосується порядку звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, а рішення суду не містить вимог, які б зобовязували або надавали право державному виконавцю звертати стягнення на майно, в тому числі і на кошти, боржника. Рішення суду носить зобовязальний характер і зобовязує вчинити певні дії, а саме «вжити невідкладних заходів щодо усунення загрози життю, здоровю, майну ОСОБА_4 та його сімї шляхом демонтажу та перенесення ємностей для зберігання паливно-мастильних матеріалів відповідно до Державних будівельних норм» (а.с.6).

Умови закінчення виконавчого провадження зазначені в ст.49 Закону України «Про виконавче провадження». Як пояснила головний державний виконавець, виконавче провадження в даний час проводиться і не закінчене, про що свідчить і оскаржувана постанова від 28 листопада 2014 року про арешт коштів боржника, тому суд не приймає до уваги посилання представника боржника на реальне виконання судового рішення як на одну з підстав неправомірності вказаної постанови.

На думку суду, при виконанні рішення Апеляційного суду Вінницької області від 09 вересня 2011 року головний державний виконавець в першу чергу повинна була керуватись главою 7 Закону України «Про виконавче провадження», в якій йдеться про виконання рішень, за якими боржник зобовязаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, зокрема, ст.75, яка регламентує загальні умови виконання таких рішень.

Враховуючи вищенаведені доводи, приймаючи до уваги установлену судом невідповідність вимогам закону оскаржуваної постанови про накладення арешту на кошти боржника при виконанні судового рішення зобовязального характеру, суд приходить до висновку про підставність скарги та неправомірність оскаржуваної постанови, а звідси про задоволення скарги в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Керуючись ст.ст. 386, 387 ЦПК України, на підставі ст.ст. 11, 49, 57 Закону України "Про виконавче провадження", суд -

у х в а л и в :

Скаргу задовольнити повністю.

Визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Жмеринської міськрайонного управління юстиції ОСОБА_3 про арешт коштів боржника від 28 листопада 2014 року про накладення арешту на кошти Приватного підприємства «Адіс», що містяться на рахунку №26007126123 в АТ «ОСОБА_5 Аваль».

Зобовязати головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Жмеринської міськрайонного управління юстиції ОСОБА_3 винести постанову про зняття арешту з рахунку №26007126123 в АТ «ОСОБА_5 Аваль» у межах суми 43176 (сорок три тисячі сто сімдесят шість) грн. та направити її до АТ «ОСОБА_5 Аваль» на виконання.

На ухвалу може бути подана апеляція до Апеляційного суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд на протязі пяти днів з дня її проголошення.

Головуючий К.Шепель