Ухвала суду № 42062194, 25.12.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №294/1047/14-к Головуючий у 1-й інст. Замега І. І.

Категорія ст. 185 ч.3 КК України Доповідач Широкопояс Ю. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2014 року.

Апеляційний суд Житомирської області у складі суддів: Широкопояса Ю.В. - головуючого, Жизнєвського Ю.В. та Фоміна Ю.В., за участі: прокурора Селюченко І.І., обвинуваченого ОСОБА_3, секретаря судового засідання Парижан І.О., -

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі в режимі відеоконференції апеляційні скарги прокурора Козлова Ю.О. та обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Любарського районного суду Житомирської області від 29 жовтня 2014 року у кримінальному провадженні № 12014060320000228 за ч. 3 ст. 185 КК України щодо ОСОБА_3, що народився 13 травня 1959 року у с. Михайленки Чуднівського району Житомирської області, без постійного місця проживання.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_3 в підтримання апеляційних скарг, міркування прокурора в підтримання апеляційної скарги прокурора та часткове підтримання апеляційної скарги обвинуваченого, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд, -

у с т а н о в и в:

Вироком Любарського районного суду Житомирської області від 29 жовтня 2014 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Бердичівського міськрайонного суду від 14 квітня 2011 року та остаточно призначено покарання за сукупністю вироків, - 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Початок строку відбуття покарання вирішено рахувати з 7 жовтня 2014 року.

Вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 491 грн. 40 коп. судових витрат за проведення дактилоскопічної експертизи.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 червня 2014 року близько 24 год. 00 хв. на вул. Центральній у с. Михайленки Чуднівського району Житомирської області ОСОБА_3 шляхом пошкодження ножем вхідних дверей проник у приміщення магазину «Товари повсякденного попиту», звідки таємно викрав певне майно В.Коровинецького СТ Чуднівського РССТ на суму 361 грн. 21 коп.

Продовжуючи свої злочинні дії, 18 червня 2014 року близько 01 год. 00 хв. у тому ж місці обвинувачений ОСОБА_3 аналогічним способом викрав майно В.Коровинецького СТ Чуднівського РССТ на загальну суму 808 грн. 89 коп.

В апеляційних скаргах:

- заступник прокурора Житомирської області Козлов Ю.О. просить змінити вирок та пом'якшити покарання обвинуваченому у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Посилається на незаконне застосування місцевим судом ст. 71 КК України при визначенні остаточного покарання щодо ОСОБА_3, оскільки той був звільнений від покарання за попереднім вироком на підставі ч. 2 ст. 84 КК України у зв'язку з захворюванням на тяжку хворобу та повністю не одужав;

- обвинувачений ОСОБА_3 просить змінити вирок, застосувати ст. 69 КК України та пом'якшити йому покарання. Посилається на несправедливу суворість призначеного йому покарання, неповне врахування місцевим судом всіх пом'якшуючих обставин, у тому числі даних про його тяжке захворювання, неправильність призначення йому остаточного покарання за правилами ст. 71 КК України. Твердить також про помилкове незарахування місцевим судом його попереднього ув'язнення по даній справі з 21 червня по 21 серпня 2014 року.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за вказаних у вироку обставин, - є обгрунтованими та не оспорюються в апеляційному порядку.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України, суд першої інстанції в цілому додержався вимог ст. 65 КК України. Зокрема, судом правильно було враховано ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину та дані про його особу, в тому числі те, що він має попередні судимості за вчинення корисливих злочинів.

При цьому місцевий суд правильно застосував ст. 71 КК України та призначив остаточне покарання обвинуваченому за сукупністю вироків, оскільки ОСОБА_3 вчинив новий злочин до повного відбуття покарання за вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14 квітня 2011 року.

Ті обставини, що ОСОБА_3 був звільнений від покарання за вироком від 14 квітня 2011 року на підставі ст. 84 КК України у звязку з тим, що він захворів на тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, та не одужав до моменту постановлення вироку, не є підставою для незастосування ст. 71 КК України, оскільки зміст цієї норми закону зобов'язує суд призначити покарання за сукупністю вироків за умови вчинення нового злочину до повного відбуття покарання за попереднім вироком та не містить будь-яких виключень з цього правила, зокрема, у випадку попереднього застосування ст. 84 КК України.

Тому доводи апеляцій про неправильне застосування місцевим судом ст. 71 КК України апеляційний суд визнає необгрунтованими.

З врахуванням всіх даних про особу обвинуваченого, у тому числі його попередніх незнятих та непогашених судимостей, підстав для застосування щодо ОСОБА_3 ст. 69 КК України та призначення йому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 3 ст. 185 КК України, або іншого більш м'якого виду покарання, апеляційний суд не вбачає.

Разом з тим, враховуючи ті обставини, що 8 травня 2014 року Бердичівським міськрайонним судом обвинувачений ОСОБА_3 був звільнений від відбування покарання у виді позбавлення волі за попереднім вироком у зв'язку з тим, що він захворів на тяжку хворобу, яка прогресує та перешкоджає відбуванню покарання; має вкрай тяжкий стан здоров'я, що потребує невідкладної медичної допомоги (а. с. 126), на час розгляду справи місцевим та апеляційним судом обвинувачений продовжує хворіти на тяжку хворобу, - на переконання апеляційного суду, розмір призначеного судом першої інстанції ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі (5 років 6 місяців) є явно несправедливим.

Тому апеляційний суд визнає за необхідне максимально пом'якшити розмір покарання у виді позбавлення волі, призначеного ОСОБА_3 за вироком від 29 жовтня 2014 року, у межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України.

Крім того, з матеріалів справи видно, що у період з 22 червня по 21 серпня 2014 року обвинувачений тримався під вартою у даній справі як підозрюваний у вчиненні злочину (а. с. 9-11, 62). Тому є обгрунтованими доводи апеляційної скарги обвинуваченого про те, що в порушення ст. 374 КПК України, судом першої інстанції у вироку не вирішено питання про залік досудового тримання під вартою.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого задовольнити частково.

Вирок Любарського районного суду Житомирської області від 29 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_3 змінити.

Призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України, - 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України частково приєднати невідбуте покарання за вироком Чуднівського районного суду Житомирської області від 14 квітня 2011 року та остаточно призначити покарання ОСОБА_3, - 3 роки 1 місяць позбавлення волі.

У строк відбуття покарання ОСОБА_3 зарахувати час його попереднього ув'язнення по даній справі з 22 червня по 21 серпня 2014 року включно.

В решті цей вирок залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим ОСОБА_3, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Судді: