Ухвала суду № 42056279, 25.12.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1849/14

Головуючий у 1-й інстанції: Матущак В.В.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

25 грудня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Боровицького О. А. Сушка О.О.

за участю секретаря судового засідання: Швець А.І.

за участю представників сторін:

представника відповідача: Власюка Андрія Володимировича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Славутського міськрайонного управління юстиції на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" до Відділу державної виконавчої служби Славутського міськрайонного управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови ,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Суффле Агро Україна" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу Державної виконавчої служби Славутського міськрайонного управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 07 серпня 2014 року даний позов задовольнив.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апелянт у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представником позивача подана заява про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 196 КАС України, колегія суддів визнала за можливе здійснювати апеляційний розгляд за відсутності представника позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення а постанову суду першої інстанції- без змін виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", код ЄДРПОУ 34863309, є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Славутської міської ради 18.01.2007 №1 675 102 0000 000265.

З матеріалів справи слідує, що 05.05.2014 на виконання до відділу ДВС надійшов наказ Господарського суду Київської області від 30.04.2014 у справі №911/3653/13 про стягнення з ТОВ "Суффле Агро Україна" заборгованості на користь СТ "Настуся" в сумі 865839,24 грн.

05.05.2014 відповідно до вимог ст.ст.18, 19, 25 Закону України "Про виконавче провадження" було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 43180923 про стягнення з ТОВ "Суффле Агро Україна" заборгованості на користь СТ "Настуся" в сумі 865839,24 грн. та надано позивачу 7-денний строк для самостійного виконання рішення, що зазначено у постанові та повідомлено про наслідки невиконання рішення суду.

Постанова про відкриття виконавчого провадження від 05.05.2014 направлена відповідачем до ТОВ "Суффле Агро Україна" 06.05.2014 рекомендованим листом.

Як встановлено судом, постанову ВП43180923 про стягнення з ТОВ "Суффле Агро Україна" заборгованості на користь СТ "Настуся" в сумі 865839,24 грн. підприємство отримало лише 13.05.2014.

У зв'язку з тим, що позивачем не було виконано вимоги постанови від 05.05.2014 самостійно протягом встановленого для добровільного виконання часу, 13.05.2014 відповідачем винесено постанову №43180923 про стягнення з ТОВ "Суффле Агро Україна" виконавчого збору.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із його обґрунтованості та передчасності прийнятої відповідачем постанови.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що боржник повинен отримати постанову про відкриття виконавчого провадження та, як слід, вчинити дії з її виконання або відмовитися від її виконання з повідомленням причин невиконання або без будь-якого повідомлення таких причин.

Обов'язковою умовою вчинення дій з примусового виконання рішення є обізнаність боржника про відкриття виконавчого провадження.

Боржник має право самостійно виконати рішення та лише невикористання такого права є підставою для його примусового виконання.

Державний виконавець на час прийняття постанови про стягнення виконавчого збору повинен встановити, що має місце свідоме невиконання постанови про відкриття виконавчого провадження.

Контроль за отриманням поштової кореспонденції, якою направляється постанова про відкриття виконавчого провадження, є засобом встановлення факту ухилення від виконання рішення, а не засобом контролю за діями боржника.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" в постанові про відкриття виконавчого провадження відповідачем було надано строк на самостійне виконання рішення боржником сім днів з моменту винесення постанови, але доказів отримання позивачем постанови від 05.05.2014 ВП №43180923 відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач позбавив позивача права та можливості виконати рішення самостійно протягом встановленого у оскаржуваній постанові часу, що в подальшому призвело до негативних наслідків для позивача у вигляді винесення постанови від 13.05.2014 №43180923.

Отже, аналізуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач не перевіривши отримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.05.2014, виніс постанову від 13.05.2014 про стягнення з позивача виконавчого збору.

Крім того позивач 14.05.2014 звернувся до Відділу Державної виконавчої служби Славутського міськрайонного управління юстиції із заявою про відкладення виконавчого провадження у зв'язку із невчасним отримання постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.05.2014 ВП43180923.

Вказане свідчить, що прийняття відповідачем постанови про стягнення з позивача виконавчого збору є неправомірною, оскільки ч. 3 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Враховуючи обставини отримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.05.2014 у відповідача були відсутні підстави для стягнення з позивача виконавчого збору, так як державним виконавцем не вчинялись дій передбачені Законом України "Про виконавче провадження" з примусового виконання рішення, тим самим відповідачем не були понесені витрати, пов'язані з організацією та проведенням цих дій.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладені норми відповідачем не доведено правомірність спірної постанови про стягнення виконавчого збору від 13.05.2014 року № 43180923, а отже позовні вимоги позивача про визнання її протиправною та скасування слід задовольнити.

З врахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а відтак, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Славутського міськрайонного управління юстиції залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 30 грудня 2014 року .

Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович

Судді Боровицький Олександр Андрійович

Сушко Олег Олександрович