Постанова № 42053045, 11.12.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2014 року (18 год.35 хв.)Справа № 808/6650/14 ДО/808/376/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого - судді Максименко Л.Я.

при секретарі судового засідання Приймаку Є.О.,

представників сторін

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 20.10.2014

від відповідача 1: ОСОБА_18, довіреність від 04.11.2014

від відповідача 2: не з'явився

від відповідача 3: Степура Ю.М., довіреність № 3/20-385 від 22.10.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: ОСОБА_4, м. Маріуполь

до відповідача 1: Командира військової частини 3057 Національної гвардії України ОСОБА_17, м. Маріуполь

відповідача 2: Першого заступника командира військової частини 3057 Національної гвардії України ОСОБА_16, м. Маріуполь

відповідача 3: Головного управління Національної гвардії України, м. Київ

про: визнання неправомірними дій, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся із адміністративним позовом до командира військової частини 3057 Національної гвардії України ОСОБА_17 (далі - відповідач 1), першого заступника командира військової частини 3057 Національної гвардії України ОСОБА_16 (далі - відповідач 2), Головного управління Національної гвардії України (далі - відповідач 3), в якому позивач просить суд (з урахуванням уточнених заяв):

- визнати неправомірними дії командира військової частини 3057 підполковника ОСОБА_17 11.06.2014 під час призначення службового розслідування та затвердження 17.06.2014 висновку за його результатами;

- визнати протиправними дії першого заступника командира частини - начальника штабу військової частини 3057 майора ОСОБА_16 під час проведення службового розслідування призначеного наказом командира військової частини 3057 від 11.06.2014 № 161;

- визнати незаконним та скасувати висновок службового розслідування за фактом неналежного виконання обов'язків чергового частини капітаном ОСОБА_4 з 09.05.2014 на 10.05.2014;

- визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини 3057 від 11.06.2014 № 161;

- визнати незаконним та скасувати наказ командувача Національної гвардії України № 164 від 17.07.2014 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника фізичної підготовки і спорту військової частини 3057 капітана ОСОБА_4», стосовно накладення на ОСОБА_4 дисциплінарного стягнення: «позбавлення військового звання»;

- зобов'язати командувача Національної гвардії України внести зміни до наказу від 15.08.2014 № 70 о/с в частині позбавлення військового звання та звільнення ОСОБА_4, а саме: «Згідно з пунктом 77 Положення «Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» позбавлено військового звання та відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України за підпунктом «в» пункту 1 частини 8 (у зв'язку із позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку)» замінивши на: «У зв'язку зі скороченням посади начальника фізичної підготовки і спорту військової частини 3057 та відповідно до п. «г» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України. Замінити підставу з: «наказ командувача Національної гвардії України від 18.07.2014 № 170» на: «наказ командувача Національної гвардії України від 23.05.2014 № 38»;

- визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини 3057 (по особовому складу) від 29.08.2014 № 41 в частині виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення ОСОБА_4;

- зобов'язати командира військової частини 3057 видати наказ (по особовому складу) стосовно виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення ОСОБА_4 з урахуванням внесених змін до наказу командувача Національної гвардії України від 15.08.2014 № 70 о/с;

- зобов'язати командира військової частини 3057 внести зміни до наказу від 29.08.2014 № 41 в частині підстави та формулювання причини звільнення з «Звільнений у запас ЗСУ за пп. «В» п. 1 ч. 8 (у зв'язку із позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку) ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» на: «Звільнений у запас ЗСУ за п. «г» ч. 6 (у зв'язку зі скороченням посади) ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

В обґрунтування позову посилається на те, що наказом командира військової частини 3057 від 29.08.2014 позивача було звільнено у запас Збройних Сил України за п.п. «в» п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» без права носіння військової форми одягу. Позивач вважає звільнення незаконним, з огляду на те, що зазначені в ньому підстави для звільнення не відповідають дійсним обставинам справи, а при застосуванні заходів дисциплінарного стягнення було допущено порушення вимог чинного законодавства. Вказує, що службове розслідування в порушення вимог абз.1 ст. 85 Дисциплінарного статуту ЗС України призначено із порушенням строків особою, яка не мала на це право та проведено зацікавленою особою, без участі безпосереднього начальника позивача, чим порушено вимоги ст. 85 Дисциплінарного статуту ЗС України. Зазначає, що в ході проведення самого службового розслідування було грубо порушено його порядок, багаторазово допущені помилки, вказана інформація не відповідає дійсності, що суперечить вимогам Інструкції про порядок проведення службових розслідувань у ВВ МВС України. Проти викладених у висновку службового розслідування обставин заперечує, посилаючись на те, що особовий склад що мав заступати у добовий наряд на розвід, у визначенні командиром частини час, не прибув, внаслідок чого, неможливо було провести розвід; сигнал тривоги 09.05.2014 не надходив, підстави для оповіщення відсутні; інструкції на випадок евакуації у чергового частини не існує, крім того, не визначене його обов'язками дії при евакуації (передислокації); вся зброя, боєприпаси, спеціальні засоби, що знаходились у кімнаті зберігання зброї чергового частини позивачем були збережені в повному обсязі; близько 19.00 09.05.2014 від командира частини позивач отримав наказ залишити територію частини, що і було виконано. Вважає, що наряд з 09.05.2014 на 10.05.2014 не може вважатись прийнятим.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги з підстав, викладених вище, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач 1 адміністративний позов не визнав, у письмових запереченнях від 10.11.2014 б/н посилається на те, що капітан ОСОБА_4 ніс військову службу та отримував грошове забезпечення у складі військової частини 3057, а тому наказ про призначення та проведення службового розслідування стосовно неналежного виконання обов'язків чергового частини капітаном ОСОБА_4 цілком законно та обґрунтовано винесено командиром військової частини 3057 підполковником ОСОБА_17 Вказує, що в ході службового розслідування було встановлено, що капітан ОСОБА_4 09.05.2014 виконуючи обв'язки чергового частини під час проведення евакуації належним чином покладені на нього обов'язки не виконав. У порушення ст.ст. 295, 298 Статуту внутрішньої служби ЗС України не оповістив особовий склад частини та його посадових осіб про проведення евакуації; під час знищення службової документації чергового частини з грифом таємності ним не була знищена та не була вивезена книга видачі зброї; спеціальне обладнання та інші матеріальні засоби евакуйовані не було, що призвело до їх втрат. Вказані обставини на думку ОСОБА_17 свідчили про неналежне виконання обов'язків чергового частини капітаном ОСОБА_4 Тому, 17.06.2014 відповідачем 1 було затверджено висновок службового розслідування та у відповідності до вимог ст. 92 Дисциплінарного статуту ЗС України направлено письмове клопотання про накладення дисциплінарного стягнення. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

ОСОБА_17 та його представник у судових засіданнях підтримали письмові заперечення, просять у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Відповідач 2 адміністративний позов також не визнав, у письмових запереченнях від 10.11.2014, крім викладених підполковником ОСОБА_17 обставин, зазначає, що під час складання висновку службового розслідування було враховано оперативну обстановку, яка склалась на момент виконання обов'язків чергового частини капітаном ОСОБА_4 у період з 09.05.2014 по 10.05.2014, поведінку самого позивача та об'єктивно оцінені його дії як офіцера Національної гвардії України, зокрема, щодо самоусунення від виконання службових обов'язків під час складної обстановки шляхом перебування на лікарняному тривалий час. З урахуванням викладеного, вважає висновки службового розслідування об'єктивними та законними, а позовні вимоги ОСОБА_4 необґрунтованими та безпідставними. Просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

У судове засідання 11.12.2014 відповідач 2 не прибув, у попередніх судових засіданнях підтримав викладені письмово заперечення.

Головне управління Національної гвардії України у письмових запереченнях від 10.11.2014 адміністративний позов не визнало. Вказує на те, що після видання наказу командира військової частини 3057 від 03.06.2014 № 118 позивач не здавав посаду начальника фізичної підготовки та спорту та не був виключений із списків особового складу військової частини 3057 та всіх видів забезпечення, а також те, що він не прибув у розпорядження начальника управління Східного територіального командування внутрішніх військ МВС України і не був призначений на нову військову посаду, позивач відповідно до положень абз. 17 п. 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України вважається таким, що проходив службу у військовій частині 3057. Зазначає, що починаючи з 03.06.2014 по 22.07.2014 позивач перебував на лікарняному в загальній кількості 36 днів, які не включаються до загального періоду перебування позивача у розпорядженні начальника управління Східного територіального командування внутрішніх військ МВС України, тому твердження позивача що 03.08.2014 його мали призначити на посаду або звільнити, спростовується. Також зазначає, що у порядку реалізації дисциплінарного стягнення, передбаченого п. «ж» ст. 68 Дисциплінарного статуту ЗС України та на підставі наказу командувача Національної гвардії України від 17.07.2014 № 164 було видано наказ від 15.08.2014 № 70 о/с, яким капітана ОСОБА_4 звільнено з військової служби у запас ЗС України. Враховуючи викладене вважає, що накази командувача Національної гвардії України від 17.07.2014 № 164 та від 15.08.2014 № 70 о/с є законними, виданими відповідною особою в належному порядку та в межах повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов'язані із порушенням прав та інтересів позивача. Просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Під час розгляду справи по суті представник відповідача 3 підтримав заперечення викладені вище.

Відповідно до ст.41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

В судовому засіданні 11.12.2014 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що ОСОБА_4 згідно наказу ХВУ від 15.07.2002 № 631 призваний на військову службу.

З 22.06.2012 ОСОБА_4 був укладений контракт з Міністерством внутрішніх справ України терміном дії до липня 2017 року. Станом на 08.05.2014 капітан ОСОБА_4 проходив службу на посаді начальника фізичної підготовки і спорту військової частини 3057.

11.06.2014 наказом начальника військової частини 3057 підполковником ОСОБА_17 «Про призначення службового розслідування за фактом неналежного виконання обов'язків чергового частини ОСОБА_4» № 161 призначено проведення службового розслідування за фактом неналежного виконання обов'язків чергового частини капітаном ОСОБА_4 з 09.05.2014 на 10.05.2014. Провадження службового розслідування доручено першому заступникові командира частини - начальника штабу майору ОСОБА_16

17.06.2014 командиром військової частини 3057 підполковником ОСОБА_17 затверджено висновок службового розслідування за фактом неналежного виконання обов'язків чергового частини капітаном ОСОБА_4 з 09.05.2014 на 10.05.2014. У висновку зазначено про порушення капітаном ОСОБА_4 вимог статей 11, 16, 17, 295, 296, 297, 298 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також свідоме негативне ставлення до військової служби, виконання військового обов'язку та вірності військовій присязі, нехтування обов'язком із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, ураховуючи суспільно-політично обстановку в регіоні, вирішено клопотати в порядку, встановленому статтею 92 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України перед командувачем Національної гвардії України про накладення на начальника фізичної підготовки та спорту капітана ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, особистий номер: НОМЕР_1 дисциплінарного стягнення «звільнення з військової служби за службовою невідповідністю».

Наказом командувача Національної гвардії України № 164 від 17.07.2014 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника фізичної підготовки і спорту військової частини 3057 капітана ОСОБА_4» начальнику фізичної підготовки та спорту військової частини 3057 капітану ОСОБА_4 оголошено дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення військового звання.

15.08.2014 наказом Командувача Національної гвардії України № 70 о/с «По особовому складу» згідно з пунктом 77 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України капітана ОСОБА_4 позбавлено військового звання та відповідно до ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» припинити (розірвати) контракт та звільнити їх з військової служби у запас Збройних Сил України за п. «в» п. 1 ч. 8 (у зв'язку із позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку).

29.08.2014 наказом командира військової частини 3057 № 41 (по стройовій частині) виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення ОСОБА_4

Не погоджуючись із проведеним службовим розслідуванням, наказами від 17.07.2014 № 164, від 15.08.2014 № 70 о/с та від 29.08.2014 № 41 ОСОБА_4 звернувся до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ (в редакції чинній на момент виникнення відносин) порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначено Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).

Станом на 08-10 травня 2014 року капітан ОСОБА_4 проходив службу у військовій частині 3057 на посаді начальника фізичної підготовки та спорту. Вказана обставина підтверджується матеріалами справи та сторонами не оскаржується.

23.05.2014 наказом Командувача Національної гвардії України № 38 «Про організаційно-штатні заходи в Національній гвардії України» з метою підвищення ефективності виконання службово-бойових завдань, оптимізації організаційної структури Національної гвардії України затверджено Перелік змін до штатів територіальних управлінь, з'єднань, військових частин, установ та закладів Національної гвардії України. Згідно вказаного Переліку в окремому батальйоні з охорони громадського порядку Національної гвардії України у м. Маріуполь скорочено посаду начальника фізичної підготовки та спорту.

Наказом начальника управління Східного територіального командування внутрішніх військ МВС України від 30.05.2014 № 40 о/с капітана ОСОБА_4 звільнено з посади начальника фізичної підготовки і спорту та зараховано в розпорядження начальника управління Східного територіального командування внутрішніх військ МВС України.

На виконання вказаного наказу, наказом командира військової частини 3057 від 03.06.2014 № 118 відповідно до п. 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України звільнено з посади та зараховано у розпорядження начальника Східного територіального управління Національної гвардії України капітана ОСОБА_4, - начальника фізичної підготовки і спорту.

Відповідно до п.п. 1 п. 116 Положення № 1153/2008 зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі: розформування (реформування) військової частини або скорочення штатних посад, якщо до кінця встановленого строку проведення цих заходів не вирішено питання щодо дальшого службового використання вивільнених військовослужбовців.

Військовослужбовці, які зараховані в розпорядження відповідно до підпунктів 1-6, 7-1 цього пункту, продовжують проходити військову службу згідно з цим Положенням, виконуючи обов'язки військової служби в межах, визначених посадовою особою, в чиєму розпорядженні вони перебувають.

Військовослужбовець, якого звільнено з посади, вважається таким, що перебуває у розпорядженні відповідного командира (начальника) військової частини, у списках якої він перебуває, з дня, що настає за днем звільнення, та до дня, з якого він приступив до виконання обов'язків за новою військовою посадою, на яку його призначено (до дня зарахування у розпорядження посадової особи, яка має право призначення на посаду).

Час перебування військовослужбовців на лікуванні, в основній або додатковій відпустці виключається із загального періоду перебування у розпорядженні відповідних командирів (начальників).

Судом з'ясовано, що ОСОБА_4 у період з 12.05.2014 по 11.06.2014 перебував на лікарняному, що підтверджується наказом командира військової частини 3057 від 12.05.2014 № 101 (по стройовій частині) та не заперечується сторонами у справі.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що оскільки начальником управління Східного територіального командування внутрішніх військ МВС України ніяких розпоряджень щодо визначення обов'язків ОСОБА_4 не було винесено і позивач не був виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення він продовжував проходити військову службу у військовій частині 3057 та підпорядковуватись командиру цієї військової частини, принаймні станом на 11.06.2014.

11.06.2014 наказом начальника військової частини 3057 підполковником ОСОБА_17 «Про призначення службового розслідування за фактом неналежного виконання обов'язків чергового частини ОСОБА_4» № 161 призначено проведення службового розслідування за фактом неналежного виконання обов'язків чергового частини капітаном ОСОБА_4 з 09.05.2014 на 10.05.2014. Провадження службового розслідування доручено першому заступникові командира частини - начальника штабу майору ОСОБА_16

Позивач в адміністративному позові посилається на те, що під час призначення службового розслідування було порушено порядок та строки його призначення та проведення.

З цього приводу суд зазначає, що порядок проведення службових розслідувань у внутрішніх військах МВС України регулювався Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань у внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України, затверджену наказом Міністерства Внутрішніх Справ України від 22.10.2013 № 1000 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 13.11.2013 за № 1937/24469 (була чинна на момент виникнення спірних відносин, далі - Інструкція № 1000).

Згідно з п.п. 2.1.1 Інструкції № 1000 службове розслідування проводиться в разі невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, вимог законодавства, наказів начальників (керівників) чи інших розпорядчих документів, що негативно вплинуло на стан виконання покладених на внутрішні війська службово-бойових завдань або створило загрозу здоров'ю чи життю особового складу та/або призвело до порушення прав та законних інтересів громадян, до людських жертв чи інших тяжких наслідків, порушень громадського порядку, заподіяння шкоди державі, підприємству, установі, організації незалежно від форми власності чи об'єднанню громадян.

В наказі від 11.06.2014 № 161 зазначено, що підставою для призначення службового розслідування стало встановлення обставин невиконання черговим частини капітаном ОСОБА_4 в повному обсязі обов'язків щодо вивезення, збереження та знищення певних видів військового майна та документації, що призвело до їх втрат. Вказані підстави відповідають положеннями п. п. 2.1.1 Інструкції № 1000.

Відповідно до п. 3.2 Інструкції № 1000 рішення про проведення службового розслідування приймається начальником (командиром), який має право видавати письмові накази та притягати підлеглого військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Інші службові особи мають право в разі потреби звертатися з клопотанням за підпорядкованістю про призначення службового розслідування.

В даному випадку, начальником (командиром), який має право видавати письмові накази та притягати підлеглого військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності був підполковник ОСОБА_17, про що було викладено вище.

Тому, видання наказу підполковником ОСОБА_17 від 11.06.2014 № 161 «Про призначення службового розслідування за фактом неналежного виконання обов'язків чергового частини ОСОБА_4» входить до його повноважень.

Щодо нібито порушених строків призначення службового розслідування суд зазначає, що відповідно до п. 3.5 Інструкції № 1000 командир (начальник) зобов'язаний призначити службове розслідування з моменту, коли йому стало відомо про факт учинення правопорушення, подію, що потребують з'ясування обставин, за яких вони сталися.

Як свідчать матеріали справи, службове розслідування було призначено за результатами розгляду рапорту першого заступника командира частини - начальника штабу майора ОСОБА_16 від 11.06.2014.

Крім того, згідно наказу командира військової частини 3057 від 14.05.2014 № 103 (по стройовій частині) підполковник ОСОБА_17 з 14.05.2014 вибув на амбулаторне лікування до центру первинної медико-санітарної допомоги № 9 (м. Маріуполь).

Наказом командира військової частини 3057 від 13.06.2013 № 126 (по стройовій частині) підполковник ОСОБА_17 прибув із центру первинної медико-санітарної допомоги № 9 (м. Маріуполь).

В той же час, суду наданий наказ командира військової частини 3057 від 09.06.2014 № 122 (по стройовій частині) в якому зазначено про те, що у зв'язку із складною оперативною обстановкою у м. Маріуполі, обумовленою перебуванням у місті незаконних збройних формувань, які погрожують мирному існуванню громадян та функціонуванню державних та комунальних закладів, на підставі того, що значна частина особового складу військової частини 3057 перебуває у пункті тимчасової дислокації аеропорті Маріуполь під командуванням майора ОСОБА_7, а решта особового складу виконує свої функціональні обов'язки у розташуванні військової частини 3057 (м. Маріуполь, пр.-т. Нахімова, 186), з метою недопущення порушень військової дисципліни та всебічного і повного виконання службово-бойових завдань, з 09.06.2014 підполковник ОСОБА_17 приступив до виконання обов'язків командира військової частини 3057 у пункті постійної дислокації військової частини 3057 (м. Маріуполь, пр.-т. Нахімова, 186).

Таким чином, суд вважає, що підполковник ОСОБА_17 виніс наказ про призначення службового розслідування після отримання рапорту майора ОСОБА_16 від 11.06.2014.

Посилання представника позивача на те, що командир військової частини 3057 знав про ці обставини ще у травні 2014 року, а саме 10.05.2014 суд спростовує тим, що п. 3.8 Інструкції № 1000 не містить прив'язку щодо терміну призначення службового розслідування до самих обставин події. Вказана норма оперує поняттям «з моменту коли дізнався». Враховуючи оперативну ситуацію, що склалася після 09.05.2014 у м. Маріуполі, передислокацію військової частини в аеропорт Маріуполь, перебування командира військової частини підполковника ОСОБА_17 на лікарняному з 14.05.2014 суд вважає, що моментом коли посадова особа дізналася є саме отримання рапорту від 11.06.2014.

З огляду на викладене, суд вважає, що дії командира військової частини 3057 підполковника ОСОБА_17 що призначення службового розслідування та винесення у зв'язку із цим наказу № 161 від 11.06.2014 відповідають вимогам закону, вчинені у межах повноважень, а тому підстави для визнання їх протиправними у суду відсутні.

З викладених вище обставин, суд не вбачає правових підстав для скасування наказу від 11.06.2014 № 161, оскільки останній винесений належною особою, своєчасно та за наявності визначених законодавством підстав щодо проведення службового розслідування.

У зв'язку із викладеним, у задоволенні позову в цій частині суд відмовляє.

Пунктом 3.8 Інструкції № 1000 встановлені заборони проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або заінтересованим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього командира (начальника) порушника.

Позивачем не наведено, а судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що перший заступник командира частини - начальник штабу майор міліції ОСОБА_16 був співучасником правопорушення або зацікавлений у наслідках розслідування.

Тому у задоволенні адміністративного позову щодо визнання протиправними дій першого заступника командира частини - начальника штабу військової частини 3057 майора ОСОБА_16 під час проведення службового розслідування призначеного наказом командира військової частини 3057 від 11.06.2014 № 161, суд відмовляє.

У висновку службового розслідування за фактом неналежного виконання обов'язків чергового частини капітаном ОСОБА_4 з 09.05.2014 на 10.05.2014 зазначено про порушення позивачем вимог статей 11, 16, 17, 295, 296, 297, 298 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також свідоме негативне ставлення до військової служби, виконання військового обов'язку та вірності військовій присязі, нехтування обов'язком із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, ураховуючи суспільно-політично обстановку в регіоні, клопотати в порядку, встановленому статтею 92 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України перед командувачем Національної гвардії України про накладення на начальника фізичної підготовки та спорту капітана ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, особистий номер: НОМЕР_1 дисциплінарного стягнення «звільнення з військової служби за службовою невідповідністю».

Досліджуючи обставини порушення суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 295 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України черговий частини призначається з числа офіцерів управлінь військової частини та батальйонів, а також командирів рот та з тих, хто прирівнюється до них. Він відповідає за

своєчасне оповіщення підрозділів та управління військової частини про оголошення тривоги, за підтримання внутрішнього порядку у військовій частині і несення служби добовим нарядом, а також за зберігання пістолетів та боєприпасів офіцерів і прапорщиків військової частини. Черговий частини підпорядковується командирові

військової частини. Йому підпорядковується весь склад добового наряду військової частини.

Статтями 296-297 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено порядок прийняття чергування, яке полягає в тому, що перед розводом новопризначений черговий у визначений час прибуває до начальника штабу військової частини на інструктаж і для одержання пароля. На розводі новопризначений черговий частини перевіряє склад наряду, знання ним своїх обов'язків, наявність та стан озброєння, форму одягу, виявляє осіб, які скаржаться на стан здоров'я, дає вказівки про усунення недоліків та оголошує форму одягу на наступну добу. Після розводу новопризначений черговий приймає від попереднього чергового документи (додаток 7 до цього Статуту), а також зброю і боєприпаси офіцерів та прапорщиків військової частини. Зброя приймається поштучно, згідно з номерами та комплектністю. Потім разом із попереднім черговим частини він перевіряє справність технічних засобів оповіщення та охорони, приладів радіаційної і хімічної розвідки, а також уточнює за книгою заарештованих кількість заарештованих військовослужбовців і термін їх тримання на гауптвахті.

Позивач та його представник у судовому засіданні наполягали на тому, що ОСОБА_4 не прийняв чергування 09.05.2014, а тому йому не може ставитись у провину невиконання обов'язків чергового частини.

Судом з'ясовано, що Наказом командира військової частини 3057 ВВ МВС України від 08.05.2014 № 100 (по стройовій частині) призначено з 09.05.2014 на 10.05.2014 у добовий наряд черговим частини - капітана ОСОБА_4, начальника фізичної підготовки і спорту.

Як свідчать зафіксовані у висновку службового розслідування пояснення ОСОБА_4, він 09.05.2014 здійснював прийняття чергування по частині від капітана ОСОБА_9 на сторінці 3 висновку службового розслідування зазначено зокрема наступне: «Під час прийняття наряду, близько 9.25, в місці почали лунати хлопки. Черговий у цей час здійснював перевірку справності технічних засобів оповіщення та охорони. З метою отримання оперативної обстановки від чергового по МУ МВС України намагався встановити з ним зв'язок. Для здійснення зв'язку з черговим по міському управлінню МВС України в приміщенні чергового частини передбачений прямий двухсторонній телефон. Але під час здійснення прийому та передачі наряду попередній черговий, каштан ОСОБА_9, повідомив каштану ОСОБА_4, що цей телефон не працює. Про це було зроблено запис в книгу приймання та здачі чергування чергового частини. Розпорядившись помічникові за допомогою стаціонарного міського телефону здійснити дозвін до Державної служби охорони, черговий за допомогою іншого телефону Намагався вийти на зв'язок з черговим від МУ МВС України по номеру «101», а потім по вказаному шестизначному в інструкції номеру. Черговий не відповідав. Тоді каштан ОСОБА_4 вийшов на вулицю та звернувся до заступника командира частини з громадської безпеки майора ОСОБА_10 спитавши чи є якась інформація стосовно того, що відбувається в місці. Він відповів, що поки ні. Він попросив, якщо з'явиться яка - небудь інформація, повідомити його, як чергового. Після чого повернувся до приміщення чергового частини і продовжив приймати чергування. При прийнятті чергування капітану ОСОБА_4 особисто ніяких розпоряджень стосовно можливого нападу на військову частину не надходило, але близько 9.25 були посилені всі пости які були на території військового містечка, також, піднялась бадьора зміна, що мала відпочивати. До штабу частини прибуло декілька військовослужбовців з автоматами, яких раніше не виставлялось, вони сповістили ОСОБА_4, що отримали команду посилити охорону та оборону штабу частини у зв'язку з можливим нападом. З цього часу весь особовий склад був у готовності до відбиття можливого нападу. Такі посилення впродовж останніх тижнів відбувались декілька разів.».

Також, на сторінці 3 висновку службового розслідування зазначено, що «черговий частини, разом з помічником, прапорщиком ОСОБА_11 завантажив всю зброю, боєприпаси, картки - замісники, навчальну зброю та спеціальні засоби з КЗЗ ЧЧ в ящик, який отримав від начальника складу озброєння та боєприпасів. Цей ящик черговим, помічником чергового, капітаном ОСОБА_12 та ще одним військовослужбовцем, прізвище якого ОСОБА_4 не пам'ятає, був віднесений на склад озброєння та боєприпасів і зданий…». Крім того, на питання ОСОБА_4 «Які дії Вами було зроблено щодо знищення або збереження документації з грифом «Таємно» або «ДСК», які вказівки та від кого саме Ви отримали щодо проведення вказаних дій ?» ОСОБА_4 відповів, що вказана документація, після того як частину покинуло більше 50 відсотків військовослужбовців та зняті всі блокпости, ним була знищена. Вказівки, щодо її евакуації, передачі іншій особі, ОСОБА_4 не отримував, натомість, від начальника штабу частини отримав дозвіл на знищення. Спочатку були знищені таємні пакети, потім, інша документація, по окремому аркушу. Після цього за допомогою палиці був розгорнений попіл. Не знищених аркушів, серед попелу, ОСОБА_4 не знайшов.

Вказані пояснення, зокрема щодо перевірки справності технічних заходів та внесення відповідного запису про це в книгу приймання та здачі чергування чергового частини, дій щодо здачі зброї, знищення документів тощо на думку суду, свідчать саме про те, що капітан ОСОБА_4 фактично вчинив дії щодо прийняття чергування 09.05.2014, та усвідомлював, що на той час він виконує обов'язки чергового частини.

Статтею 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано

служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань,

вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни тощо.

Згідно зі ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідно до ст. 298 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України черговий частини зобов'язаний: у разі надходження сигналу тривоги негайно подати сигнал на підйом підрозділів, доповісти командирові військової частини, оповістити його заступників та інших посадових осіб частини і діяти згідно з інструкцією; до їх прибуття керувати діями підрозділів частини; у разі одержання повідомлення про мобілізацію негайно доповісти про це командирові й начальникові штабу військової частини і діяти за їх вказівками та інструкціями; видавати офіцерам і прапорщикам військової частини особисту

зброю та боєприпаси до неї під особисту розписку у книзі видачі зброї та боєприпасів (додаток 10 до цього Статуту), а у разі оголошення тривоги - за картками; здійснювати контроль за своєчасністю здавання зброї та боєприпасів; у разі несанкціонованого спрацьовування охоронної сигналізації кімнат для зберігання зброї у підрозділах з'ясувати причини спрацьовування сигналізації та діяти згідно з обставинами; у разі виникнення радіаційної та хімічної небезпеки діяти згідно з інструкцією;стежити за виконанням підрозділами розпорядку дня й керувати поданням установлених сигналів; особисто перевіряти не менше ніж двічі на добу (з них один раз уночі) несення служби добовим нарядом і додержання внутрішнього порядку в підрозділах, вживати заходів для запобігання кримінальним та іншим правопорушенням, випадкам порушення вимог безпеки, а також для усунення виявлених недоліків; постійно знати місце перебування командира військової частини, негайно доповідати йому про всі надзвичайні події у

військовій частині, про самовільно відсутніх військовослужбовців строкової служби і вжиті заходи щодо їх розшуку; постійно перебувати в кімнаті чергового; виходячи у службових справах, залишати замість себе помічника й сповіщати йому, куди і на який час вибув; мати зведений розклад занять, знати райони навчальних об'єктів, а також місце проведення занять кожної роти;мати відомості про розподіл особового складу, а також про розподіл бойової та іншої техніки; через чергового парку контролювати її повернення до парку, доповідати командирові військової частини про випадки затримки машин у рейсі, вживати заходів для розшуку й повернення їх до парку; перевіряти і своєчасно висилати призначені від частини підрозділи (команди) й доповідати про це начальникові штабу чи

командирові військової частини; проводити огляд зовнішнього вигляду військовослужбовців, які звільняються із розташування військової частини; приймати заарештованих на військову гауптвахту і своєчасно звільняти їх з-під арешту, роблячи необхідні відмітки в записці про арешт і в книзі обліку заарештованих; у разі виникнення пожежі, стихійного лиха в розташуванні військової частини чи поблизу неї негайно вживати заходів для врятування Бойового Прапора військової частини, людей, озброєння,

боєприпасів, бойової та іншої техніки, матеріальних засобів; викликати пожежний і черговий підрозділи та до їх прибуття організувати гасіння пожежі;разом з лікарем (фельдшером) перевіряти перед роздаванням їжі її якість, вносячи відповідний запис до книги обліку контролю за якістю приготування їжі, давати дозвіл на її видачу; у разі

виникнення сумніву щодо якості їжі негайно доповідати про це командирові військової частини; бути особисто присутнім під час роздавання та приймання їжі, контролювати повноту видачі її особовому складові; контролювати підтримання чистоти і порядку в казармах та на закріплених територіях у розташуванні військової частини; давати в особливих випадках команду черговим рот на зачинення вхідних дверей до казарми на засуви; у разі прибуття командира військової частини зустрічати його і доповідати, а в присутності особового складу перед цим давати команду "Струнко". Наприклад: "Товаришу полковнику, за час мого чергування надзвичайних подій не трапилося (чи трапилося

те-то). Черговий частини капітан Калина". Заступникам командира військової частини черговий частини лише відрекомендовується.

Крім того, статтею 17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що на військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов'язки. Ці обов'язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.

Такими обов'язками, зокрема, є виконання дій щодо збереження, вивезення чи знищення військового майна та документації з метою недопущення заволодіння ними сторонніми особами.

У висновку службового розслідування порушення вищевикладених положень Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України полягало в тому, що «09 травня 2014 року комісією військової частини 3057 у складі першого заступника командира частини - начальника штаба майора ОСОБА_16, заступника начальника штабу капітана ОСОБА_12, начальника фізичної підготовки і спорту капітана ОСОБА_4 було проведене знищення секретних документів у зв'язку із загрозою нападу на територію військової частини 3057 та можливим потраплянням документів із обмеженим доступом до сторонніх осіб. В склад комісії входив капітан ОСОБА_4, який на той час виконував обов'язки чергового частини 3057, він також був присутній під час знищення документів із грифом "таємно" та "ДСК" .Після документального оформлення знищення документів із обмеженим доступом був складений відповідний акт, але капітан ОСОБА_4 Підмовився ставити підпис у зазначеному акті. Про даний вчинок капітана ОСОБА_4 був складений акт від 17.06.2014 № 268, де члени комісії засвідчили відмову капітана ОСОБА_4 ставити підпис у акті "Про знищення документів і справ" від 09.05.2014 № 2 дек…під час знищення службової документації чергового частини капітаном ОСОБА_4 не була знищена та не була вивезена книга видачі зброї. Спеціальне обладнання та інші матеріальні засоби, що знаходились у приміщенні чергового частини капітаном ОСОБА_4 вивезено не було, що призвело до їх втрат. Більш того, після передислокації особового складу з військової частини 3057 капітан ОСОБА_4 з невідомих причин не повідомив безпосереднього начальника тобто командира військової частини 3057 про причини своєї відсутності. Слід відзначити, що начальник фізичної підготовки та спорту капітан ОСОБА_4 09.05.2014 виконуючи обов'язки чергового частини під час проведення передислокації особового складу військової частини 3057, належним чином покладені на нього обов'язки не виконав. У порушення ст. уг. 295, 298 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України не доповів командирові військової частини 3057 про отримання телефонограми від Начальника Генерального штабу Збройних Сил України щодо отриманого завдання про підготовку до можливого нападу на територію військової частини 3057, не уточнив у командира військової частини про подальший порядок дій та не оповістив особовий склад частини про отриману інформацію. Також у порушення ст. ст. 296, 297 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України своєчасно та встановленим порядком наряд чергового частини не здав. Зброю та боєприпаси офіцерів та прапорщиків частини капітан ОСОБА_4 здав актом лише 16.05.2014 начальнику служби озброєння та техніки частини старшому лейтенанту ОСОБА_13

Щодо отримання телефонограми від Начальника Генерального штабу Збройних Сил України про підготовку до можливого нападу на територію військової частини 3057, позивач та його представник заперечують та стверджують що 09.05.2014 така телефонограма до військової частини не надходила, доказів цьому не надано. З цього приводу суд зазначає, що телефонограма є усним розпорядженням вчинити певні дії, яка може бути зафіксована на паперовому носії. В даному випадку, це було завдання Начальника Генерального штабу Збройних Сил України, про існування якого згадують посадові особи у письмових поясненнях у вигляді «надійшла інформація про посилання охорони». Також про надходження такої телефонограми стверджують і відповідачі 1 та 2. При цьому капітан ОСОБА_4 не уточнив у командира військової частини про подальший порядок дій та не оповістив особовий склад частини про отриману інформацію.

Щодо неналежної евакуації зброї, слід зазначити, що наказ про це був відданий підполковником ОСОБА_17 о 16 год. 09.05.2014, про що показання як самого позивача, так і лейтенанта ОСОБА_13 і прапорщика ОСОБА_11 співпадають. Далі, із пояснень начальника служби озброєння та техніки старшого лейтенанта ОСОБА_13 встановлено, що зброя до передачі була представлена капітаном ОСОБА_4 без опису та будь-яких облікових документів чергового частини. У зв'язку із чим начальник складу озброєння та боєприпасів сержант ОСОБА_14 відмовився приймати зброю без документів та запропонував капітану ОСОБА_4 її перерахувати, від чого останній відмовився.

Також, незрозумілою є поведінка капітана ОСОБА_4 щодо відмови від підписання акту про знищення документації із грифом «Таємно» та «ДСК», оскільки останній був присутній під час знищення, що вбачається також із його пояснень наданих під час службового розслідування та був зобов'язаний підписаний такий акт (чи з запереченнями чи без).

Та обставина, що капітан ОСОБА_4 своєчасно та у встановленому порядку наряд чергового частини не здав не заперечується самим позивачем та підтверджується матеріалами службового розслідування.

Слід зазначити, що з того моменту, коли капітан ОСОБА_4 покинув територію військової частини 3057 він ані наступного дня 10.05.2014, ані 11.05.2014 не прибув у місце передислокації. Більш того, зв'язок із ним був відсутній, а сам він не вчиняв будь-яких дій щодо повідомлення командира про своє місцеперебування. Вже з 12.05.2014 капітан ОСОБА_4 убув на лікарняний та з'явився лише 16.05.2014 для складання акту про передачу зброї та боєприпасів.

Посилання представника позивача на те, що у місті у період 10-11 травня 2014 року А не неможливо було викликати таксі, чи скористатися громадським транспортом щоб добратися до місця передислокації військової частини 3057, а зв'язатися із командиром частини позивач не можливості через пошкоджений мобільний телефон суд вважає такими, що не виправдовують вчинок капітана Національної гвардії України. Так, із пояснень представників відповідачів встановлено, що аеропорт Маріуполь віддалений від військової частини 3057 лише на відстань 6 км., а тому питання у начальника фізичної підготовки та спорту капітана ОСОБА_4 яким чином йому туди дістатись взагалі не могло поставати. Непрацюючий чи пошкоджений мобільний телефон також не є взагалі єдиним засобом зв'язку. Тому, вказане свідчить саме про низьку усвідомленість військовослужбовцем свого військового обов'язку, низькі бойові і морально-психологічні якості та патріотизм капітана ОСОБА_4

Єдине, що не може ставитись у провину позивачу, це те, що спеціальне обладнання та інші матеріальні засоби, що знаходились у приміщенні чергового частини капітаном ОСОБА_4 вивезено не було, що призвело до їх втрат. Суд дійшов такого висновку спираючись на висновок службового розслідування по факту знищення та пошкодження військового майна частини 3057 від 25.06.2014 в якому зокрема зазначено, що «…вину командування військової частини 3057 та інших посадових осіб військової частини не встановлено, у зв'язку із відсутністю нормативно-правових актів України, внутрішній актів, інструкцій, тощо, які регулюють порядок евакуації військового майна у випадку ймовірного нападу озброєних осіб (угрупувань)».

З огляду на викладене, викладені у висновку службового розслідування обставини дійсно мали місце і провина у їх вчинені капітана ОСОБА_4 доведена.

Оглянутий у судовому засіданні відеозапис репортажу місцевого телебачення суд до уваги не приймає, оскільки в нього висвітлені події 09.05.2014, що відбувались у військовій частині 3057 загалом. Будь-яких конкретних відомостей чи дій чергового частини капітана ОСОБА_4 в ньому не висвітлювалось.

Доводи позивача та його представника про те, що висновок службового розслідування не відповідає вимогам п.п. 8.2, 8.3 та 8.4 Інструкції № 1000 суд дослідивши його зміст спростовує. Так, у висновку службового розслідування міститься опис обставин порушення, склад дисциплінарного проступку, вказівки на норми, що були порушені, опис пояснень позивача та інших осіб причини скоєного правопорушення, та висновки. Ставлення винної особи зазначено в аркушах бесід. Характеристика особи порушника наведена у службовій характеристиці, що міститься в матеріалах службового розслідування.

Крім того, слід зазначити, що сама позовна вимога про скасування висновку службового розслідування від 17.06.2014 не є належним способом захисту прав особи.

Так, згідно п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Висновок службового розслідування не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке породжує для позивача права та обов'язки та тягне у разі невиконання певні негативні наслідки. Отже, висновок службового розслідування є лише викладенням та дослідженням обставин скоєного дисциплінарного проступку, висновки щодо цього та рекомендації відносно обрання певного виду дисциплінарного стягнення.

Тому, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 щодо визнання незаконним та скасування висновку службового розслідування за фактом неналежного виконання обов'язків чергового частини капітаном ОСОБА_4 з 09.05.2014 на 10.05.2014 суд відмовляє.

Також, судом з'ясовано, що висновок службового розслідування затверджений командиром військової частини 3057 підполковником ОСОБА_17 17.06.2014.

Доводи позивача про те, що відповідач 1 не мав права затверджувати висновок службового розслідування з посиланням на положення п. 3.10 Інструкції № 1000, суд вважає безпідставним, оскільки не доведено обставин неповноти чи не об'єктивності проведеного службового розслідування. Вказане підтверджується вже вище проаналізованими обставинами, а також наступним.

Відповідно до п. 10.3 Інструкції № 1000 після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир (начальник) проводить бесіду з військовослужбовцем, який учинив правопорушення. Під час бесіди до військовослужбовця доводяться суть учиненого ним порушення, які вимоги законодавства або посадових інструкцій він порушив. За результатами бесіди оформляється аркуш бесіди із зазначенням дати її проведення, а також заперечень, заяв та клопотань особи, стосовно якої проведено службове розслідування. Аркуш бесіди підписується особою, яка проводила бесіду, присутніми посадовими особами та військовослужбовцем, з яким проводилась бесіда. Аркуш бесіди долучається до матеріалів службового розслідування.

Суду надано та долучено до матеріалів справи аркуш проведення бесід з військовослужбовцем внутрішніх військ МВС України з приводу його звільнення з військової служби за контрактом від 18.06.2014.

Так, у аркуші бесід п. 8 позивач зазначив, що «мені не зрозуміла підстава. На якій підставі мене вважають допустивши зазначене порушення. Ніяких пояснень у мене не питали, розслідування не проводили…».

З приводу цього суд зазначає, що у висновку службового розслідування від 17.06.2014 зазначено, що капітан ОСОБА_4 був опитаний та надав відповідні пояснення. На вимогу суду надані засвідчені копії пояснень капітана ОСОБА_4, відібрані під час проведення службового розслідування та датовані 15.06.2014. Зміст вказаних пояснень, викладених у висновку службового розслідування відповідає змісту викладених в адміністративному позові та додаткових поясненнях щодо обставин подій, які стались з 09.05.2014 на 10.05.2014 у військовій частині 3057.

Тому, у суду відсутні підстави вважати, що під час службового розслідування капітана ОСОБА_4 не відбирались пояснення.

З огляду на викладене, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання протиправними дій підполковника ОСОБА_17 щодо затвердження 17.06.2014 висновку службового розслідування суд відмовляє.

Відповідно до п. 10.1 та п. 10.8 Інструкції № 1000 накладення дисциплінарного стягнення на військовослужбовця, стосовно якого проводилось службове розслідування, здійснюється у порядку і в спосіб, що визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-ХІV.

Дисциплінарне стягнення має бути накладене на військовослужбовця протягом місяця від дня закінчення службового розслідування. У цей період видається відповідний наказ командира (начальника) про прийняте ним рішення.

Супровідним листом від 15.07.2014 вих. № 873 начальником Східного територіального управління Національної гвардії України полковником ОСОБА_15 направлено матеріали за фактами порушення військової дисципліни капітаном ОСОБА_4 з клопотанням про накладення дисциплінарного стягнення «звільнення з військової служби за службовою невідповідністю».

Наказом командувача Національної гвардії України № 164 від 17.07.2014 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника фізичної підготовки і спорту військової частини 3057 капітана ОСОБА_4» начальнику фізичної підготовки та спорту військової частини 3057 капітану ОСОБА_4 оголошено дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення військового звання.

В наказі зазначено наступне «У період з 09 на 10 травня 2014 року начальник фізичної підготовки та спорту капітан ОСОБА_4 був призначений до виконання обов'язків чергового військової частини 3057.

Капітан ОСОБА_4 належним чином покладені на нього обов'язки не виконав. На порушення статей 295, 298 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України не доповів командирові військової частини 3057 про отримання телефонограми від начальника Генерального штабу Збройних Сил України щодо можливого нападу на територію військової частини 3057, не уточнив у командира військової частини про подальший порядок дій та не оповістив особовий склад частини про отриману інформацію.

Близько 18.00 09 травня 2014 року у зв'язку із загостренням у місті Маріуполі Донецької області суспільно-політичної обстановки було оголошено передислокацію військової частини 3057 до пункту тимчасової дислокації аеропорту «Маріуполь», при цьому черговим частини капітаном ОСОБА_4 не в повному обсязі були виконані обов'язки щодо вивезення, збереження та знищення певних видів військового майна та документації, що призвело до їх втрати, а саме не було прийнято заходів щодо збереження матеріальних та спеціальних засобів, що перебували в приміщенні чергового частини (окрім зброї та боєприпасів), особовий склад частини не було поінформовано про проведення евакуації.

Під час знищення службової документації чергового частини капітаном ОСОБА_4 не була знищена та не була вивезена книга видачі зброї. Спеціальне обладнання та інші матеріальні засоби, що знаходились у приміщенні чергового частини, капітаном ОСОБА_4 також вивезено не було, що призвело до їх втрат.

Після передислокації особового складу з військової частини 3057 капітан ОСОБА_4 з невідомих причин не прибув до пункту тимчасової дислокації - до аеропорту «Маріуполь» та 10-11 травня 2014 року був відсутній на службі без поважних причин, при цьому на зв'язок не виходив та не повідомив безпосереднього начальника - командира військової частини 3057 про причини своєї відсутності.

На порушення статей 296, 297 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України капітан ОСОБА_4 своєчасно в установленому порядку наряд чергового частини не здав. Зброю та боєприпаси офіцерів та прапорщиків частини він здав за актом лише 16.05.2014 начальникові служби озброєння техніки частини старшому лейтенантові ОСОБА_13».

У зв'язку із викладеним, за порушення вимог статей 11, 16, 17, 295, 296, 297, 298 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, свідоме негативне ставлення до військової служби, виконання військового обов'язку та вірності Військовій присязі, нехтування обов'язком із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, ураховуючи суспільно-політичну обстановку / в державі, а також обсяги і ступінь важливості виконання службово-бойових завдань, які покладені на Національну гвардію України, начальникові фізичної підготовки та спорту військової частини 3057 капітану ОСОБА_4 (НОМЕР_1) вирішено оголосити дисциплінарне стягнення у виді позбавлення військового звання.

Відповідно до п.п. 5 п. 225 Положення № 1153/2008 звільнення військовослужбовців з військової служби на підставах, передбачених частинами шостою і сьомою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», здійснюється: у військових званнях до генерал-лейтенанта включно за всіма підставами - Міністром оборони України.

Пунктом 2 Указу Президента України від 28 березня 2014 року № 346/2014 «Питання головного органу військового управління Національної гвардії України» установлено, що командувач Національної гвардії України користується щодо військовослужбовців Національної гвардії України правами Міністра оборони України, які передбачені Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153.

Представник позивача зауважив, що висновком службового розслідування від 17.06.2014 та клопотанням про накладення дисциплінарного стягнення було запропоновано накласти на капітана ОСОБА_4 дисциплінарне стягнення у вигляді «звільнення з військової служби за службовою невідповідністю», в той час, як наказом командувача Національної гвардії України № 164 від 17.07.2014 було застосовано більш суворе покарання у вигляді «позбавлення військового звання».

З цього приводу суд зазначає, що висновок службового розслідування від 17.06.2014 та клопотання про накладення дисциплінарного стягнення носять лише рекомендаційний характер. Враховуючи те, що командувач Національної гвардії України має дисциплінарну владу щодо накладення такого виду стягнення як «позбавлення військового звання», суд не вбачає в цьому порушень вимог чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд вважає, що наказ командувача Національної гвардії України від 17.07.2014 № 164 є законним, виданим посадовою особою у межах повноважень у відповідності до вимог чинного законодавства. Тому, у задоволенні позовних вимог в цій частині суд також відмовляє.

Щодо визнання незаконним та скасування наказу командира військової частини 3057 від 29.08.2014 № 41 в частині виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення ОСОБА_4 суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.9 Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 26.05.2014 № 333 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.2014 за № 611/25388 виключення зі списків особового складу військової частини проводиться наказом по стройовій частині в такі строки, зокрема, військовослужбовців, позбавлених військового звання в порядку дисциплінарного стягнення, - з дня підписання відповідного наказу, а якщо законодавством установлено строки здавання посади, - з дати затвердження акта про здавання і прийняття посади. Початком здавання посади є день, що настає за днем підписання наказу про позбавлення військового звання.

Тобто, наказ командира військової частини 3057 від 29.08.2014 № 41 про виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення ОСОБА_4 є лише реалізацією наказів про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення та звільнення його з військової служби.

Тому, враховуючи попередні висновки суду про законність та обґрунтованість наказів від 17.07.2014 № 164 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника фізичної підготовки і спорту військової частини 3057 капітана ОСОБА_4» та від 15.08.2014 № 70 о/с «По особовому складу» у задоволені позовних вимог про скасування наказу командира військової частини 3057 від 29.08.2014 № 41 про виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення ОСОБА_4 суд відмовляє у зв'язку із необґрунтованістю.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку що відповідачі довели законність своїх дій при призначенні, проведені та затверджені висновків службового розслідування відносно капітана ОСОБА_4, а також довели законність та обґрунтованість винесених наказів від 17.07.2014 № 164 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника фізичної підготовки і спорту військової частини 3057 капітана ОСОБА_4», від 15.08.2014 № 70 о/с «По особовому складу» та від 29.08.2014 № 41. Тому у задоволенні позовних вимог в цій частині суд відмовляє.

У задоволенні решти позовних вимог про зобов'язання відповідачів вчинити певні дії суд також відмовляє, оскільки вони є пов'язаними із вимогами про визнання незаконними дії та скасування наказів, у задоволенні яких судом відмолено.

З огляду на викладене, у задоволенні позову капітана ОСОБА_4 суд відмовляє повністю.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Командира військової частини 3057 Національної гвардії України ОСОБА_17, Першого заступника командира військової частини 3057 Національної гвардії України ОСОБА_16 та Головного управління Національної гвардії України про визнання неправомірними дій, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко