Ухвала суду № 42052906, 23.12.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а-582/10/0270

Головуючий у 1-й інстанції: Яремчук К.О.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

23 грудня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Полотнянка Ю.П. Сторчака В. Ю.

секретар судового засідання: Сокольвак Ю.В.

за участю:

представника відповідача: Бабій Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колорит Агро" (далі - позивач) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення та визнання неправомірними дій ,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача в якому просив: скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000912330/2 від 30.12.2009; визнати неправомірними дії відповідача щодо зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту наступного податкового періоду - за січень 2009 року на суму 757297 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.10.2014 адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив колегію суддів її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився хоча був належним чином повідомлений.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що протягом періоду з 27 липня по 14 серпня 2009 року головним державним податковим ревізором-інспектором, ДПА у Вінницькій області Бегус Л.Г. проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування позивачем сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за період з 21.11.2006 по 01.02.2009, що виникли за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.12.2006 по 01.09.2008. За наслідками проведеної перевірки складено акт №144/0701/34700975 від 21.08.2009.

В ході проведеної перевірки, зокрема, виявлено порушення позивачем підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.7 пункту 7.7 статті 7, пункту 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 (надалі - Закон № 168/97-ВР), в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в лютому, квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні 2008 року та січні 2009 року на загальну суму 1 226 621 гривень; порушення Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997, внаслідок чого позивачем завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за січень 2009 року, на суму 757297 гривень.

На підставі виявлених порушень державною податковою інспекцією у м. Вінниці 07.09.2009 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000912330/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі на 1 226 621 гривень.

За результатами розгляду скарг, що подавались позивачем в адміністративному порядку, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000912330/1 від 13.11.2009 та податкове повідомлення-рішення №0000912330/2 від 30.12.2009.

Так, постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 30.03.2010 залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 адміністративний позов позивача задоволено повністю, а саме: визнано неправомірними дії державної податкової інспекції у м. Вінниці щодо зменшення залишку від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за січень 2009 року на 757297 гривень та визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення №0000912330/0 від 07.09.2009 №0000912330/1 від 13.11.2009 №0000912330/2 від 30.09.2009.

Не погодившись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу, за результатами розгляду якої ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.02.2014 рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, скасовуючи судові рішення, колегія суду касаційної інстанції вказала на неповне з'ясування всіх обставин у справі, оскільки для правильного вирішення спору слід встановити розмір питомої ваги реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва в загальному обсязі валового доходу сільськогосподарського товаровиробника, чого встановлено не було. Натомість, суди першої та апеляційної інстанцій, приймаючи здійснений позивачем розрахунок питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу позивача для вирішення питання про застосування спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість, не з'ясували, за якою методикою проведено такий розрахунок та чим передбачено необхідність застосування саме такої методики.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду - за січень 2009 року на суму 757297 грн. є неправомірними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Відповідно до п. 11.29 ст. 11 Закону 168/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачалося, що дію п. 7.7 ст. 7, п. 10.1 і 10.2 ст. 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Разом з цим п. 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 03.05.1997 №166 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість") суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених указаними пунктами.

Виходячи з вищевикладеного, а також відповідно до п. 2 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 №271 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачалося, що дія цього Порядку поширюється на сільськогосподарських товаровиробників незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, котрі зареєстровані як платники податку на додану вартість і одержали від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній (звітний) рік суму, що становить не менш як 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Таким чином, для того аби визначити розмір питомої ваги реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва в загальному обсязі валового доходу сільськогосподарського товаровиробника ТОВ "Колорит Агро" у 2007 та 2008 роках слід визначитись із методикою розрахунку такої питомої ваги.

Так, з матеріалів справи слідує, що в ході перевірки податковий орган у якості такої питомої ваги взяв за основу розрахунки питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства за 2007 рік, згідно з яким питома вага самостійно розрахована позивачем та становила 80,9%, а також за 2008 рік, відповідно до якого питома вага позивачем визначена в розмірі 81,2%.

Вказаний розрахунок позивачем здійснено відповідно до наказу Мінагрополітики України № 818 від 22.11.2007 "Про затвердження Розрахунку питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства за попередній звітний період (податковий) рік".

Разом з тим, з метою визначення розміру питомої ваги реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва в загальному обсязі валового доходу сільськогосподарського товаровиробника позивача у 2007 та 2008 роках ухвалою суду від 25.03.2014 призначалася судово-економічна експертиза, проведення якої доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Однак 28.08.2014 експертна установа своїм повідомленням №567/568/14-21 зазначила про неможливість надання висновку судово-економічної експертизи.

В матеріалах справи міститься висновок, який виконаний аудитором - товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро аудиту", зробленого на замовлення позивача. Вказане дослідження проводилося з метою розрахунку суми питомої ваги питомої ваги реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва в загальному обсязі валового доходу сільськогосподарського товаровиробника ТОВ "Колорит Агро" у 2007 та 2008 роках.

За результатами такого дослідження аудитором проведено обрахунок питомої ваги реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва в загальному обсязі валового доходу сільськогосподарського товаровиробника ТОВ "Колорит Агро" окремо у 2007 та 2008 роках. Так, у висновку йдеться про те, що питома вага реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва в загальному обсязі валового доходу сільськогосподарського товаровиробника Товариства у 2007 році становила 9,16 відсотків, а у 2008 році - 27,09 відсотків.

Такі висновки здійснені з огляду на отримані позивачем доходи у 2007 та 2008 роках, що відображалися на відповідних рахунках (субрахунках) бухгалтерського обліку, що ведеться позивачем. Так, аудитором вирахувано, що у 2007 році загальний валовий дохід позивача становив 10845763,13 гривень, а у 2008 році - 22 944355,20 гривень.

При цьому для визначення питомої ваги реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва в загальному обсязі валового доходу сільськогосподарського товаровиробника позивача у 2007 році дохід від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продукції її переробки (993592,18 гривень) помножено на 100 відсотків та поділено на загальну суму валового доходу позивача у 2007 році, що становив 10845763,13 гривень. Таким чином, було отримано 9,16 відсотків питомої ваги реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва в загальному обсязі валового доходу сільськогосподарського товаровиробника позивача у 2007 році.

А тому в зв'язку із застосуванням такого ж механізму для визначення питомої ваги реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва в загальному обсязі валового доходу сільськогосподарського товаровиробника позивача у 2008 році вирахувано дохід від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продукції її переробки, що становив 6217196,61 гривень, який помножено на 100 відсотків та розділено на загальну суму валового доходу, що становив 22944355,20 гривень. Таким чином, було отримано 27,09 відсотків питомої ваги реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва в загальному обсязі валового доходу сільськогосподарського товаровиробника позивача у 2008 році.

Посилання представника відповідача як на підставу для відмови у задоволенні адміністративного позову на те, що позивачем самостійно визначено питому вагу доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства у 2007 та 2008 роках, подавши відповідні розрахунки, є безпідставними, оскільки мета подання позивачем таких розрахунків була іншою, а саме - для отримання статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку.

Методика розрахунку такої питомої ваги позивачем здійснювалася у відповідності до наказу Мінагрополітики України №818 від 22.11.2007, який не передбачає мету проведення такого розрахунку для визначення питомої ваги реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва в загальному обсязі валового доходу сільськогосподарського товаровиробника позивача, що було обраховано незалежним аудитором на підставі положень Закону № 168/97-ВР.

Таким чином, дії відповідача щодо зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за січень 2009 року, на суму 757297 гривень є протиправними.

Поряд з тим з адміністративного позову слідує, що позивачем оскаржено до суду лише податкове повідомлення-рішення №0000912330/2 від 30.12.2009, що приймалося відповідачем за наслідками розгляду адміністративної скарги позивача.

Згідно п. 6.5 ст. 6 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі коли нарахована сума податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу зменшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними від дня отримання платником податків нового податкового повідомлення або відповідної податкової вимоги, що містить нову суму податкового зобов'язання (податкового боргу).

В силу п. 9 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 11.12.1996 №29 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі скасування раніше прийнятого рішення органу державної податкової служби про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу вважаються відкликаними податкові повідомлення або податкові вимоги з дня прийняття рішення про скасування суми податкового зобов'язання або податкового боргу.

Водночас у разі скасування в певній частині раніше прийнятого рішення органу державної податкової служби про нарахування суми податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу, раніше надіслане податкове повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними від дня отримання платником податків нового податкового повідомлення або відповідної податкової вимоги, що містить нову суму податкового зобов'язання (податкового боргу).

Пунктом 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 №253 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що після закінчення розгляду скарги структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення, підшиває другий примірник вмотивованого рішення за скаргою платника податків, у тому числі рішення про продовження терміну розгляду скарги, або рішення про податковий компроміс до справи платника податків поряд з корінцем податкового повідомлення, що оскаржувалося, та:

а) у разі часткового скасування раніше прийнятого рішення про нарахування суми податкового зобов'язання складає та направляє платнику податків згідно із зазначеним Порядком нове податкове повідомлення, при цьому раніше надіслане податкове повідомлення вважається відкликаним;

б) у разі збільшення податковим органом суми податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги платника податків складає та направляє платнику податків згідно із зазначеним Порядком окреме податкове повідомлення на суму збільшення податкового зобов'язання, при цьому раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається.

При цьому розділом 6 згаданого Порядку передбачені вичерпні випадки відкликання податкових повідомлень. Цим розділом не передбачено відкликання податкових повідомлень, а отже, і надіслання нових податкових повідомлень у разі залишення без змін раніше прийнятого рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (штрафних (фінансових) санкцій) внаслідок їх адміністративного оскарження.

А тому, попереднє податкове повідомлення вважається відкликаним, а платнику податків надсилається нове податкове повідомлення лише у разі зміни раніше прийнятого рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження в сторону їх зменшення.

Окрім цього, з матеріалів справи слідує, що скарги позивача, що подавалися ним в адміністративному порядку, залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0000912330/0 від 07.09.2009 - не змінювалося.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що у відповідача не було правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень №0000912330/1 від 13.11.2009 та №0000912330/2 від 30.12.2009.

При цьому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про скасування податкових повідомлень - рішень №0000912330/0 від 07.09.2009 та №0000912330/1 від 13.11.2009, що приймалися відповідачем.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 30 грудня 2014 року .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Полотнянко Ю.П.

Сторчак В. Ю.