Постанова № 42052792, 23.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2014 р. Справа№ 927/209/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Тищенко О.В.

секретар Бурдейна Н.В.

за участю представників:

від позивача: Галіч Ж.В.(представник за довіреністю)

від відповідача: Підгорний К.Є. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта"

на рішення господарського суду Чернігівської області

від 28.10.2014р.

у справі №927/209/13-г (суддя Моцьор В.В.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

до Приватного підприємства "Спецтранс"

про стягнення 74500,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до Приватного підприємства "Спецтранс" про стягнення 74500,00грн. шкоди в порядку регресу.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 27 серпня 2013 року у справі №927/209/13-г позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ПП "Спецтранс" на користь ВАТ "НАСК "Оранта" 62666,87грн. шкоди, судовий збір в сумі 1447,22 грн., 981,58 грн. витрат за проведення судової експертизи; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 червня 2014 року у справі №927/209/13-г рішення господарського суду Чернігівської області від 27 серпня 2013 року у справі №927/209/13-г змінено, стягнуто з ПП "Спецтранс" на користь ВАТ "НАСК "Оранта" затрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 49647,39грн., судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1144,14грн. за розгляд справи місцевим господарським судом та 859,85грн. витрат понесених на оплату судової автотоварознавчої експертизи; в іншій частині позову відмовлено.

29 липня 2014 року постановою Вищого господарського суду України у справі №927/209/13-г рішення господарського суду Чернігівської області від 27 серпня 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 червня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області.

При цьому, в постанові Вищого господарського суду України вказано про те, що суди попередніх інстанцій, визначаючи розмір реальних збитків досліджують лише висновки відповідних товарознавчих експертиз та розрахунок позивачем розміру страхового відшкодування. Між тим, судами не досліджено, чи відремонтовано автомобіль "Hyundai Grandeur", яку суму реально витратив власник цього автомобіля для здійснення ремонту. В матеріалах справи відсутні будь-які товарні чеки, акти виконаних робіт, які б підтверджували суму, яку власник автомобіля реально витратив на ремонт. За таких обставин, передчасно стягувати із відповідача будь-які кошти.

В постанові касаційної інстанції міститься вказівка про те, що під час нового розгляду справи необхідно усунути зазначені вище порушення. З'ясувати, яку суму реально витратив власник цього автомобіля для здійснення ремонту. Для цього дослідити товарні чеки, акти виконаних робіт, які б підтверджували суму, яку власник автомобіля реально витратив на ремонт та обсяг робіт, які виконані. Співставити, чи відповідають обсяги виконаних робіт пошкодженням, отриманим автомобілем під час ДТП.

Згідно ч.1 ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 28.10.2014р. у справі №927/209/13-г у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що суд не має можливості співставити, чи відповідають обсяги виконаних робіт пошкодженням, отриманим автомобілем під час ДТП та встановити реальні збитки, оскільки позивачем не надано суду доказів того, яку суму реально витратив власник автомобіля "Hyundai Grandeur" для здійснення ремонту; в матеріалах справи відсутні будь-які товарні чеки, акти виконаних робіт, які б підтверджували суму, яку власник автомобіля реально витратив на ремонт та обсяг робіт, які виконані.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відкрите акціонерне товариство Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 28.10.2014р. у справі №927/209/13-г та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити та стягнути 49647,39 грн.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 р. у справі №927/209/13-г прийнято апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" на рішення господарського суду Чернігівської області від 28.10.2014р. у справі №927/209/13-г до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 16.12.2014 р.

В судовому засіданні, відповідно до ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 23.12.2014 р.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 23.12.2014 р. представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 28.10.2014р. у справі №927/209/13-г та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити та стягнути 49647,39 грн.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 23.12.2014 р. представник відповідача заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, рішення господарського суду Чернігівської області від 28.10.2014р. у справі №927/209/13-г - без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

01.04.2010 року між Кошелею І.І. та ВАТ НАСК "Оранта" укладено договір добровільного страхування №УБ 426624, відповідно до умов якого позивач застрахував майнові інтереси потерпілого, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу легкового автомобіля "Hyundai Grandeur" д.р.н. АО 2575 АР.

Відповідно до п.1.11 договору добровільного страхування №УБ 426624, строк дії договору встановлено з 02 квітня 2010 року до 01 червня 2011 року.

06 серпня 2010 року на автодорозі Чоп-Київ трапилась ДТП за участю автомобіля "Hyundai Grandeur" д.р.н. АО 2575 АР під керуванням водія Кошеля Івана Івановича та автомобіля "DAF" д.р.н. СВ 9977 АВ під керуванням водія Кравченка Володимира Петровича, що підтверджується довідкою УДАІ ГУ МВС України в Закарпатській обл. № 715 від 03 вересня 2010 року.

Згідно звіту автотоварознавчого дослідження №232/10 від 01 грудня 2010 року, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля "Hyundai Grandeur" д.н.з. АО 2575 АР, в результаті його пошкодження при ДТП складає 121308,34грн.

Позивачем складено страховий акт №01-07-К та розрахунок страхового відшкодування від 27 квітня 2011 року, згідно яких сума, яка підлягає до сплати в якості страхового відшкодування становить 100000,00грн.

Відповідно до угоди між Кошеля І.І. та ВАТ "НАСК "Оранта" про припинення зобов'язання переданням відступного, сторони погодили, що вартість страхового відшкодування за Договором добровільного страхування №УБ 426624 становить 100000,00грн.

На підставі вищевказаних документів та заяви про страхову виплату №45 від 06 серпня 2010 року, позивач на виконання умов Договору страхування виплатив на рахунок, визначений страхувальником, страхове відшкодування у розмірі 100000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №37153 від 07 червня 2011 року.

Відповідно до ст.979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п.2.9.4.2 та п.2.9.4.3 Договору страхування, страховик зобов'язаний: упродовж двох робочих днів з моменту отримання письмової заяви страхувальника про страхову виплату вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення виплати страхового відшкодування; після складання страхового акта провести виплату страхового відшкодування у терміни, встановлені п.3.11.4 та п.2.11.5 Договору страхування.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пунктів 1,3 частини 1 статті 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

За змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина водія автомобіля "DAF" д.н.з. СВ 9977 АВ встановлена у судовому порядку.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи постанови Новозаводського районного суду міста Чернігова від 18 жовтня 2010 року у справі №3-4421/2010, Кравченка В.П. (водія автомобіля "DAF" д.н.з. СВ 9977 АВ) визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 лютого 2012 року, Кравченка Володимира Петровича визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 286 КК України і призначено йому покарання у виді двох років обмеження волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст.ст.75,76 КК України звільнено засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку терміном один рік не вчинить нового злочину. Цивільний позов потерпілої Кошелі Вікторії Василівни задоволено частково. Стягнуто з ПП "Спецтранс" м. Чернігів, вул. Борисенка, буд. 47 на користь Кошелі В.В. 4500,00грн. у відшкодування завданої моральної шкоди. В задоволенні цивільного позову Кошеля В.В. відмовлено.

Цивільно-правова відповідальність Кравченка В.П. за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу автомобіля "DAF", д.н.з. СВ 9977 АВ, згідно із полісом № ВЕ/2049471, застрахована у ПрАТ "Перша страхова компанія", яким встановлено ліміт відповідальності страхової компанії в межах суми 25500,00грн.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 636 ЦК України, договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Вказані норми містяться у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги п'ятої ЦК України і стосуються як договірних, так і недоговірних (деліктних) зобов'язань.

Отже, після підписання полісу ВЕ/2049471 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, від власника автомобіля ""DAF", д.н.з. СВ 9977 АВ до ПрАТ "Страхова компанія "Перша" перейшов обов'язок у випадку настання ДТП спричиненого за участю забезпеченого транспортного засобу, відшкодувати завдану ним шкоду потерпілій особі у межах встановленого ліміту відповідальності.

Позивач зазначає, що ним понесено витрати пов'язанні з виплатою страхового відшкодування в сумі 100000,00грн., рішенням господарського суду міста Києва від 29 листопада 2012 року у справі №5011-50/14117-2012 стягнуто з страхової компанії відповідача страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 25500,00грн., вказана сума стягнута в межах ліміту відповідальності за шкоду заподіяну майну, згідно полісу № ВЕ/2049471, а сума в розмірі 74500,00грн. (100000,00грн. - 25500,00грн.) повинна бути стягнута з власника автомобіля "DAF".

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Як встановлено Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області від 28 лютого 2012 року, власником джерела підвищеної небезпеки - автомобіля марки "DAF", д.н.з. СВ 9977 АВ, є ПП "Спецтранс", а Кравченко В.П. керував ним на підставі наказу №9 від 12 жовтня 2005 року про прийняття на роботу та подорожнього листа №021971 від 04 серпня 2010 року, в який він вписаний як водій.

Позивач вважає, що сума збитків була досліджена та оцінена у відповідності до звіту №232/10 автотоварознавчого дослідження від 01 грудня 2010 року, а також висновком судової автотоварознавчої експертизи №995/13-24 від 08 липня 2013 року Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та висновком судової автотоварознавчої експертизи №14161/13-54 від 20 лютого 2014 року Київського науково-дослідного інституту судових експертиз і, що матеріальний збиток, завданий власникові "Hyundai Grandeur" д.н.з. АО 2575 АР (Кошеля О.В.) в результаті його пошкодження при ДТП становить 49647,39грн., як встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 червня 2014 року.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як зазначено в пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року (з відповідними змінами), відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювана шкоди. Як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку із заподіянням шкоди майну.

Якщо в склад реальних збитків включені витрати, які заінтересована особа повинна буде здійснити для відновлення порушеного права, такій особі належить довести їх необхідність, а також гаданий розмір, обґрунтованим розрахунком та доказами на його підтвердження (постанова Верховного Суду України від 25 серпня 2009 року у справі №9/16/6/13/14/1593).

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, яку суму реально витратив власник автомобіля "Hyundai Grandeur" для здійснення ремонту, як-то товарні чеки, акти виконаних робіт, які б підтверджували суму, яку власник автомобіля реально витратив на ремонт та обсяг робіт, які виконані.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що не має можливості співставити, чи відповідають обсяги виконаних робіт пошкодженням, отриманим автомобілем під час ДТП та встановити реальні збитки.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" про стягнення з Приватного підприємства "Спецтранс" 74500,00грн. шкоди в порядку регресу є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" залишити без задоволення, рішення господарського суду Чернігівської області від 28.10.2014р. у справі №927/209/13-г - без змін.

2. Матеріали справи №927/209/13-г повернути до господарського суду Чернігівської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

О.В. Тищенко