Рішення № 42052477, 24.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/21948/14 24.12.14

За позовом Приватного підприємства "Трейд-М"

до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське

товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "ЕЛІТА

ПРИДНІПРОВ'Я"

про стягнення 14 120,00 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивачa: Чернякова О.С. - представник за довіреністю №б/н від 14.08.2014;

від відповідача: не з'явились.

У судовому засіданні 24.12.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального

кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства "Трейд-М" до Товариства з обмеженою відповідальністю СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРОФІРМА "ЕЛІТА ПРИДНІПРОВ'Я" про стягнення 14 120,00 грн. на підставі Договору на поставку продукції №01/06 від 01.06.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору поставки продукції №01-06 від 01.06.2011 року, не виконав свої зобов'язання щодо поставки узгодженого між сторонами товару, внаслідок чого у нього виник обов'язок з повернення попередньої оплати у розмірі 10 000,00 грн. (вартість непоставленого товару). Крім того, позивачем було нараховано 3 620,00 неустойки за період з 02.11.2013 по 01.05.2014 та 500,00 грн. штрафу у зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку з поставки товару за укладеним між сторонами договором.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.10.2014 порушено провадження у справі №910/21948/14, розгляд справи призначений на 03.11.2014.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.11.2014 в порядку статті 77 ГПК України розгляд справи відкладений на 26.11.2014.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.11.2014 в порядку статті 77 ГПК України розгляд справи відкладений на 10.12.2014.

10.12.2014 через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судової експертизи.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.12.2014 підтримав заявлене клопотання про призначення судової експертизи, посилаюсь на те, що Договору поставки №0208 від 02.08.2011 року та Додаткової угоди від 01.06.2012 року до нього Відповідач не має, отже на думку представника відповідача ця обставина ставить під сумнів дійсність вказаних Договору та Додаткової угоди. Також, представник відповідача зазначав, що не має можливості довести недійсність вказаних документів, тож просить суд призначити почеркознавчу та технічну судові експертизи по справі №910/21948/14.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.12.2014 в порядку статті 77 ГПК України розгляд справи відкладений на 24.12.2014. Суд відмовив у задоволенні клопотання про призначення експертизи, з підстав викладених в ухвалі від 10.12.14.

Представник позивача у судовому засіданні 24.12.2014 позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідач в судове засідання 24.12.2014 не з'явився, повноважних представників не направив, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 24.12.2014, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

01.06.2011 між приватним підприємством "Трейд-М" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "ЕЛІТА ПРИДНІПРОВ'Я" (постачальник) укладено Договір поставки продукції № 01/06 (далі -Договір), відповідно до умов якого постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язаний передати в обумовлений в цьому Договорі строк вирощену продукцію (пшениця, соняшник, кукурудза, соя, ячмінь) покупцю для використання в підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язаний прийняти й оплатити ці товари.

Відповідно до п. 1.2 Договору, найменування, кількість та ціна товару вказується в рахунку і в накладній.

Згідно з п. 2.1 Договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.06.2012, постачальник здійснює поставку товару з 01.07.2012 по 01.11.2013. У випадку не поставки товару постачальник зобов'язаний повернути грошові кошти на розрахунковий рахунок покупця протягом 7 банківських днів з моменту закінчення строку поставки, тобто не пізніше 11.11.2013.

Відповідно до п.п. 2.2, 2.3 Договору, датою поставки вважається дата поставки товару на склад покупця; право власності на товар переходить до покупця з моменту поставки товару на склад покупця.

Згідно з п. 4.4 Договору, покупець здійснює передплату за товар в сумі 10 000,00 грн. на розрахунковий рахунок постачальника, а саме: 01.06.2011 - 10 000,00 грн.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.4 ст. 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм ч. 1 та ч. 2 ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України. якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено судом, на виконання п. 4.4 Договору поставки продукції №01/06 від 01.06.2011, позивач здійснив попередню оплату за товар, який мав бути поставлений відповідачем, у розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача № 26009187892, належним чином засвідчена копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Однак, відповідач своїх зобов'язань за Договором поставки продукції №01/06 від 01.06.2011 не виконав, узгоджений між сторонами товар у встановлені строки не поставив.

Крім того, як встановлено судом, відповідач не повернув позивачу суму передплати у строки, які визначені п. 2.1 Договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.06.2012.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частинами 1, 2 статті 604 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін; зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Так як, відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 1 від 01.06.2012 до Договору, сторони визначили, що у випадку не поставки товару у строк до 01.11.2013, у постачальника виникає обов'язок повернути грошові кошти на розрахунковий рахунок покупця протягом 7 банківських днів з моменту закінчення строку поставки, тобто не пізніше 11.11.2013, то суд приходить до висновку, що сторони досягли домовленості про заміну первісного зобов'язання (поставки) на нове - обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "ЕЛІТА ПРИДНІПРОВ'Я" повернути попередню оплату та, відповідно, право Приватного підприємства "Трейд-М" вимагати повернення попередньої оплати.

У відзиві на позовну заяву від 22.12.2014 відповідач заперечує наявність у нього заборгованості перед позивачем посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами спірної угоди, а тому у відповідача відсутня наявність грошового зобов'язання перед відповідачем.

У матеріалах справи наявні копія Договору поставки продукції №01/06 від 01.06.2011 та копія Додаткової угоди №1 від 01.06.2012 до Договору на поставку продукції №01/06 від 01.06.2011.

З огляду на вищевикладене, встановивши фактичні обставини справи, та беручи до уваги, що відповідач обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача, не спростував, доказів належного виконання своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором суду не надав, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства "Трейд-М" до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "ЕЛІТА ПРИДНІПРОВ'Я" в частині стягнення основного боргу (суми передплати) в розмірі 10 000,00 грн. за Договором поставки продукції № 01/06 від 01.06.2011 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3 620,00 грн. неустойки від вартості непоставленого у строк товару за період з 02.11.2013 по 01.05.2014 та 500,00 грн. штрафу від вартості непоставленого товару за Договором поставки продукції №01/06 від 01.06.2011.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно зі статтею 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2 Договору, у випадку порушення строків поставки товару та/або недопоставки кількості товару, яка визначена даним Договором, покупець має право отримати від постачальника неустойку у розмірі 0,2% від вартості непоставленого в строк товару за кожний день прострочки та/або штраф в розмірі 5% від вартості непоставленої частини товару.

Так як судом встановлена правова природа передбаченого Додатковою угодою №1 від 01.06.2012 обов'язку постачальника повернути попередню оплату як новація, тобто сторонами була досягнута згода, що після настання строку поставки - 01.11.2013, у відповідача виникає обов'язок повернути попередню оплату, тобто, вже відсутній обов'язок здійснити позивачу поставку, а, отже, і прострочення виконання такого обов'язку відсутнє. Таким чином, підстав для нарахування неустойки за період з 02.11.2013 по 01.05.2014 за порушення строків поставки немає, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення неустойки в розмірі 3 620,00 грн. та штрафу в сумі 500,00 не підлягають задоволенню.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРОФІРМА "ЕЛІТА ПРИДНІПРОВ'Я" (01024, м. Київ, провулок Чекистів, будинок 1-А, квартира 2; ідентифікаційний код: 30932551) на користь Приватного підприємства "Трейд-М" (51900, Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вулиця Алтайська, будинок 5, квартира 29; ідентифікаційний код: 34827627) 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу та 1 293 (одна тисяча двісті дев'яносто три) грн. 91 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 29.12.2014

Суддя М.Є. Літвінова