Рішення № 42052476, 23.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18841/14 23.12.14

За первісним позовомФізичної особи-підприємця Щерб'юк Марії Яківни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія МТД"простягнення 61 630,93 грн.За зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія МТД"до Фізичної особи-підприємця Щерб'юк Марії Яківнипровизнання недійсним договору

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом)не з'явився від відповідача (позивача за зустрічним позовом)Олєйніков С.В. (дов. б/н від 10.11.2014 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 23 грудня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Фізична особа-підприємець Щерб'юк Марія Яківна (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія МТД" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 61 630,93 грн., в тому числі 52 480.00 грн. основного боргу, 2 381,01 грн. 3 % річних, 6 769,92 грн. збитків від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг за Договором про надання послуг від 09.08.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2014 року порушено провадження у справі № 910/18841/14 та призначено справу до розгляду на 16.10.2014 року.

15.10.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання 16.10.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 08.09.2014 року не виконав, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 16.10.2014 року представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду спору та не заперечив проти поданого клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2014 року продовжено строк вирішення спору, розгляд справи відкладено на 18.11.2014 року.

18.11.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія МТД" надійшла зустрічна позовна заява про визнання недійсним Договору про надання послуг від 09.08.2012 року, укладеного між Фізичною особою - підприємцем Щерб'юк Марією Яківною та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія МТД".

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що Договір про надання послуг від 09.08.2012 року збоку Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія МТД" підписано заступником Генерального директора Лук'яненко О.М., який вийшов за межі своєї компетенції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2014 року зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія МТД" прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 18.11.2014 року винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 23.12.2014 року.

Представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) в судове засідання 23.12.2014 року не з'явився, про причини неявки суду невідомо, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 23.12.2014 року представник відповідача (позивача за первісним позовом) проти первісного позову заперечив та підтримав зустрічні позовні вимоги у повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

09.08.2012 року між Фізичною особою - підприємцем Щерб'юк Марією Яківною (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія МТД" (замовник) укладено Договір про надання послуг (надалі по тексту-Договір).

Відповідно до пункту 1.2. Договору виконавець зобов'язався надати кімнати для тимчасового проживання працівників замовника у кількості 10 людей з 09.08.2012 року.

Згідно з пунктами 2.3., 2.5. Договору замовник зобов'язався здійснювати оплату за надані послуги у розмірі 40,00 грн. за одне койко-місце на добу у безготівковій формі протягом 7-10 календарних днів після закінчення поточного місяця.

На виконання умов укладеного між сторонами Договору позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) за період з 09.08.2012 року по 25.11.2012 року надано відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) послуг на загальну суму 123 400,00 грн., що підтверджується наступними актами здачі - прийняття виконаних робіт (послуг):

- акт № 1 здачі-прийняття виконаних робіт (послуг) за період з 09.08.2012 року по 31.08.2012 року на суму 20 920,00 грн.

- акт № 2 здачі-прийняття виконаних робіт (послуг) за період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року на суму 40 960,00 грн.

- акт № 3 здачі-прийняття виконаних робіт (послуг) за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року на суму 43 820,00 грн.

- акт № 4 здачі-прийняття виконаних робіт (послуг) за період з 01.11.2012 року по 25.11.2012 року на суму 17 700,00 грн.

Відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) було здійснено часткову оплату наданих послуг на суму 70 920,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

Позивач (відповідач за зустрічним позовом) зазначає, що відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) здійснено оплату за надані послуги не в повному обсязі, у зв'язку з чим за останнім рахується заборгованість в розмірі 52 480,00 грн.

У зв'язку з несплатою відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) заборгованості за надані послуги позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) направлено на адресу останнього претензію з вимогою погасити борг в розмірі 52 480,00 грн.

Проте, відповідач (позивач за зустрічним позовом) відповіді на претензію не надав, суму заборгованості не сплатив.

Таким чином, позивач (відповідач за зустрічним позовом) звернувся до суду за захистом свого порушеного права та просить стягнути з відповідача (позивача за зустрічним позовом) 52 480,00 грн. У зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) нараховано 2 381,01 грн. 3 % річних, 6 769,92 грн. збитків від інфляції за період з 01.01.2013 року по 08.08.2014 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія МТД" подало зустрічну позовну заяву, відповідно до якої просить визнати спірний Договір недійсним з тих підстав, що з боку відповідача (позивача за зустрічним позовом) Договір підписано від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія МТД" заступником генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія МТД" Лук'яненко О.М. з перевищенням наданий йому повноважень. Таким чином, підстави для сплати позивачу (відповідачу за зустрічним позовом) заборгованості за Договором відсутні.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами частини 1 статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно з частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що за відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) утворилася заборгованість в розмірі 52 480,00 грн.

Крім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідачів 2 381,01 грн. 3 % річних, 6 769,92 грн. збитків від інфляції за період з 01.01.2013 року по 08.08.2014 року.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Дослідивши розрахунок збитків від інфляції, наданий позивачем, судом було виконано власний розрахунок, відповідно до якого позовні вимоги щодо стягнення збитків від інфляції підлягають частковому задоволенню в розмірі 6 596,22 грн. за період з 01.01.2013 року по 08.08.2014 року.

Разом з тим, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача (позивача за зустрічним позовом) 2 381,01 грн. 3 % річних відповідно до заявлених сум позивача, оскільки за розрахунком суду розмір 3 % перевищує заявлений до стягнення позивачем, а враховуючи приписи пункту 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України без клопотання позивача суд позбавлений можливості вийти за межі позовних вимоги.

Стосовно зустрічних позовних вимог про визнання недійсним Договору про надання послуг від 09.09.2012 року слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Підставою для недійсності Договору позивач визначає те, що оспорюваний Договір був укладений заступником генерального директора Лук'яненко О.М. з перевищенням повноважень, оскільки генеральний директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія МТД" не делегував йому повноважень на підписання даного Договору та не видавав відповідної довіреності.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що спірний Договір з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія МТД" підписано та скріплено печаткою саме генеральним директором Лісніченко О.О.

Таким чином, доводи відповідача (позивача за зустрічним позовом) про підписання Договору не уповноваженою на те особою до уваги судом не беруться як такі, що не відповідають обставинам справи.

Окрім того, у пункті 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 Цивільного кодексу України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Таким чином суд зазначає, що відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) було вчинено наступне схвалення спірного Договору, що підтверджується, зокрема, актом № 1 здачі-прийняття виконаних робіт (послуг) за період з 09.08.2012 року по 31.08.2012 року на суму 20 920,00 грн., актом № 2 здачі-прийняття виконаних робіт (послуг) за період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року на суму 40 960,00 грн., актом № 3 здачі-прийняття виконаних робіт (послуг) за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року на суму 43 820,00 грн., актом № 4 здачі-прийняття виконаних робіт (послуг) за період з 01.11.2012 року по 25.11.2012 року на суму 17 700,00 грн. та копіями банківських виписок з рахунку позивача (відповідача за зустрічним позовом).

За таких обставин, відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) не доведено, а судом не встановлено обставин з якими положення статей 203, 215 Цивільного кодексу України пов'язують можливість визнання Договору недійсним.

Приймаючи до уваги вищенаведене суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог з викладених у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія МТД" правових підстав необхідно відмовити.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Щерб'юк Марії Яківни про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія МТД" підлягають частковому задоволенню в розмірі 52 480,00 грн. основного боргу, 2 381,01 грн. 3 % річних, 6 596,22 грн. збитків від інфляції, а у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія МТД" до Фізичної особи-підприємця Щерб'юк Марії Яківни про визнання недійсним Договору про надання послуг від 09.08.2012 року слід відмовити.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача (позивача за зустрічним позовом).

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Щерб'юк Марії Яківни задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія МТД" (02081, м. Київ, вул. Канальна, 1, ідентифікаційний код 25595632) на користь Фізичної особи - підприємця Щерб'юк Марії Яківни (78593, Івано-Франківська обл., м. Яремче, с. Поляниця, ідентифікаційний код 2084804768) 52 480 (п'ятдесят дві тисячі чотириста вісімдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 2 381 (дві тисячі триста вісімдесят одну) грн. 01 коп. 3 % річних, 6 596 (шість тисяч п'ятсот дев'яносто шість) грн. 22 коп. збитків від інфляції, 1 821 (одну тисячу вісімсот двадцять одну) грн. 85 коп. судового збору.

3. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія МТД" відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.12.2014 року

Суддя С.В. Стасюк