Ухвала суду № 42052098, 19.12.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/11972/14

Провадження № 22-ц/795/2537/2014

Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції Литвиненко І. В.

Доповідач - Скрипка А. А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2014 року

м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3 при секретарі:ОСОБА_4за участю:старшого державного виконавця Новозаводського

відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції ОСОБА_5,

ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою старшого державного виконавця Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції ОСОБА_5 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 листопада 2014 року по справі за поданням старшого державного виконавця Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції ОСОБА_5 про встановлення тимчасового обмеження боржнику ОСОБА_7 у праві виїзду за межі України,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.11.2014 року відмовлено у задоволенні подання старшого державного виконавця Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції ОСОБА_5 про встановлення тимчасового обмеження боржнику ОСОБА_8 у праві виїзду за межі України.

В апеляційній скарзі старший державний виконавець Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції ОСОБА_5 просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції і постановити нову ухвалу, якою задовольнити подання про встановлення боржнику тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон до виконання ним своїх зобовязань. В доводах апеляційної скарги зазначено, що ухвала від 20.11.2014 року є незаконною, постановленою з порушенням та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що чинне законодавство, зокрема стаття 377-1 ЦПК України та стаття 6 Закону України „Про порядок виїзду з України та вїзду в Україну громадян України не містить чіткого визначення поняття ухилення боржника від виконання своїх зобовязань, тому вказане поняття є оціночним. На думку апелянта, є невірним висновок суду про те, що державним виконавцем не надано відповідних доказів на підтвердження ухилення боржника від виконання своїх зобовязань, оскільки до суду надавались документи, які підтверджують факт ухилення, а саме пояснення боржника про те, що він має мінливий заробіток, але зобовязується погасити борг протягом двох місяців. Апелянт вказує, що протягом місяця після надання пояснення боржником борг не погашено, на дзвінки боржник не відповідає, що свідчить про його ухилення від виконання зобовязань.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд на підставі приписів п.1ч.1 статті 312 ЦПК України приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції,-залишенню без змін, оскільки її судом постановлено з додержанням вимог закону.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у старшого державного виконавця Новозаводського ВДВС Чернігівського МУЮ ОСОБА_5 знаходиться виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова (а.с.3) про стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 суми боргу з урахуванням індексу інфляції - 23944 грн.15 коп., 3% річних від простроченої суми - 218 грн.22 коп., відсотків за користування кредитом - 528грн. 28 коп., а всього 24690 грн. 65 коп. та судових витрат в сумі 1221 грн.31 коп.

18.08.201 року старшим державним виконавцем Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції ОСОБА_5 була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 44429948 за вказаним виконавчим листом (а.с.4).

27.08.2014 року старшим державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника в рамках виконавчого провадження ВП № 44429948 (а.с. 6 зворотній бік).

Старшим державним виконавцем було надіслано запити до Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області, Чернігівського ВРЕР УДАІ УМВС України в Чернігівській області, Державної податкової служби України стосовно грошових коштів та майна боржника (а.с.6, 7).

01.10.2014 року старшим державним виконавцем в рамках виконавчого провадження ВП № 44429948 було винесено постанову про примусовий привід боржника ОСОБА_8 (а.с. 8).

Відповідно до листа УМВС України в Чернігівській області від 15.10.2014 року, у боржника ОСОБА_8 09.10.2014року було відібрано зобовязаня щодо прибуття до Новозаводського ВДВС ЧМУЮ (а.с. 8 зворотній бік).

20.10.2014 року старшим державним виконавцем було відібрано письмові пояснення у боржника ОСОБА_8, в яких він вказує, що на даний час має мінливий заробіток, кошти на користь ОСОБА_6 зобовязується виплатити протягом двох місяців(а.с.9). ОСОБА_8 має на праві власності 1/2 частину квартири по вул.Кирпоноса, 27/5 в м. Чернігові (а.с. 9).

13.11.2014 року державним виконавцем було складено акт, в якому держаний виконавець зазначає, що неможливо звязатися із боржником ОСОБА_8 за вказаним ним номером мобільного телефону, оскільки немає відповіді. Акт складено без участі понятих (а.с. 9 зворотній бік).

Відмовляючи в задоволенні подання державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем не представлено належних та допустимих доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання зобовязань, а приписами ЦПК України передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобовязань, а за наявності факту ухилення від їх виконання.

Апеляційний суд погоджується з обґрунтованістю вказаного висновку суду першої інстанції, оскільки вказаний висновок суду є вірним по суті. Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності оскаржуваної ухвали суду нормам права, які регламентують спірні правовідносини, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

Відповідно до приписів статті 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Згідно зі статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України „Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України від 31.01.1994 року регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і вїзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розвязання спорів у цій сфері. Пунктом 5 ч.1 статті 6 вказаного Закону передбачено як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон - ухилення громадянина України від виконання ним зобовязань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобовязань.

Згідно з п.18 ч.3 статті 11 Закону України „Про виконавче провадження державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобовязань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобовязання за рішенням.

Таким чином, в розумінні вказаних правових приписів, обовязковою законною підставою для обмеження громадянина України у його праві виїзду за межі України може бути лише ухилення боржника від виконання ним своїх зобовязань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи).

Словосполучення „ухилення від виконання зобовязань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), вжите у п.5 ч.1 статті 6 Закону України „Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України, визначає з обєктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обовязків. У звязку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Особа, яка має невиконані зобовязання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Відповідно до положень ч.2 статті 10 ЦПК України, яка регламентує змагальність сторін, наявність умислу та обставини, які є предметом посилання субєкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови „доведення факту ухилення боржника від виконання зобовязання.

Відповідно до приписів статей 10,60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В матеріалах справи відсутні докази ухилення боржника ОСОБА_8 від виконання своїх боргових зобовязань, зокрема з пояснень боржника від 20.10.2014 року на імя начальника Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції (а.с.9) вбачається, що боржник ОСОБА_8 зобовязався погасити заборгованість протягом двох місяців, тобто до 20.12.2014 року, а з поданням про встановлення боржнику тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобовязань старший державний виконавець звернувся 19.11.2014 року (а.с.1), що в даному випадку є передчасним. Крім того, відомості, викладені в акті державного виконавця від 13.11.2014року (а.с 9 зворотній бік) про те, що звязатися з боржником в телефонному режимі неможливо, в даному випадку не можна розцінювати як ухилення боржника від виконання зобовязання.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про передчасність заявленого подання є вірним по суті, вказаний висновок узгоджується з фактичними обставинами справи, тому відповідно до п.1 ч.1 статті 312 ЦПК України апеляційний суд вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу, залишивши без змін оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, оскільки її постановлено з додержанням вимог закону.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі допущено описку в зазначенні по батькові старшого державного виконавця Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції ОСОБА_5, оскільки в ухвалі вказано Миколаївна. Відповідно до приписів ч.1 статті 219 ЦПК України, яка регламентує виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні, суд може з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі, виправити допущені у судовому рішенні описки чи арифметичні помилки.

Керуючись статтями: 303, 304, 307; п.1 ч.1 статті 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу старшого державного виконавця Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції ОСОБА_5 - відхилити.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: