Ухвала суду № 42049069, 24.12.2014, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц/791/3607/2014 Головуючий в І інстанції: Гонтар Д.О.

Категорія: Доповідач: Радченко С.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року грудня місяця 24 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:ОСОБА_1Суддів:ОСОБА_2

ОСОБА_3при секретарі:ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м.Херсоні на ухвалу Суворовського районного суду м.Херсона від 30 жовтня 2014 року в справі за скаргою Херсонського державного університету на постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м.Херсоні ОСОБА_5, заінтересована особа ОСОБА_6,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2014 року Херсонський державний університет (далі ХДУ) звернувся до суду з скаргою зазначаючи, що на виконанні ВДВС Суворовського РУЮ у м.Херсоні знаходилися виконавчі листи видані 19.03.2014 року Суворовським районним судом м. Херсона про стягнення з ОСОБА_6 на користь ХДУ заборгованості в сумі 2138,62 грн та 229,40 грн сплаченого судового збору. За вказаними виконавчими листами були відкриті виконавчі провадження №42846372 та №42864173. Однак, 04.09.2014 року ХДУ було отримано постанови про повернення виконавчих документів стягувачеві на підставі п.5 ч.1ст.47 Закону України «Про виконавче провадження»у зв'язку з неможливістю встановити місце проживання, перебування боржника - фізичної особи. Стягувач вказував, що державним виконавцем не було проведено всіх дій, передбаченихЗаконом України «Про виконавче провадження», необхідних для виконання судового рішення. Зокрема не було здійснено дій щодо розшуку боржника. Посилаючись на зазначені обставини, ХДУ просив постанови державного виконавця про повернення виконавчих документів визнати неправомірними та зобов'язати державного виконавця скасувати вказані постанови. Зобов'язати ВДВС Суворовського РУЮ у м.Херсоні прийняти до виконання виконавчі листи від 19.03.2014 року Суворовського районного суду м.Херсона по цивільній справі № 668/2490/13-ц за позовом ХДУ до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, а також виконатинеобхідні дії щодо оголошення розшуку боржника.

Ухвалою Суворовського районного суду м.Херсона від 30 жовтня 2014 року скаргу задоволено частково. Визнано постанови державного виконавця ВДВС СуворовськогоРУЮ у м.Херсоні ОСОБА_5про повернення виконавчого документу стягувачу та завершення виконавчого провадження за виконавчими листами №668/2490/13-ц від 19.03.2014 року- неправомірними. Скасовано постанови ВДВС СуворовськогоРУЮ у м.Херсоні № 42846372 та № 42864173 від 25.06.2014 року про повернення виконавчого документу стягувачу.

В апеляційній скарзі ВДВС Суворовського РУЮ у м.Херсоні, посилаючись на незаконність даної ухвали та вважаючи її такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні скарги.

В письмових запереченнях, які надійшли на адресу суду, представник ХДУ просить апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши доповідача, перевіривши відповідність оскаржуваної ухвали нормам матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Однієюіз основних засад судочинства є обов'язковість судових рішень.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (стаття 14 ЦПК України).

Згідно ч.1ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

З матеріалів справи вбачається, що Суворовським районним судом м.Херсона 19.03.2014 року було видано виконавчі листи по стягненню з ОСОБА_6 на користь Херсонського державного університету заборгованості у розмірі 2138,62 грн та судового збору у розмірі 229,40 грн (а.с.2,3). 04.09.2014 року ХДУ отримані постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві (а.с.4,5), винесені державним виконавцем ВДВС Суворовського РУЮ у м. Херсоні ОСОБА_5 від25.06.2014 р. під № ВП № 42846372 та ВП № 42864173. на підставі п.5 ч.1 ст.47, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з тим, що вжитими заходами встановити місцезнаходження боржника не виявилося можливим (а.с.6,7).

Відповідно до п.5 ч.1ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у результаті вжитих державним виконавцем заходів, зокрема, неможливо встановити місце проживання, перебування боржника-фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).

Згідно з ч.1, п.10 ч.3ст.11 цього ж Законудержавний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання.

Стаття 40 Закону України «Про виконавче провадження»регламентує дії державного виконавця при оголошенні боржника у розшук.

У разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.

Розшук боржника - фізичної особи, дитини, розшук транспортних засобів боржника здійснюють органи внутрішніх справ, а розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача.

Незвернення державного виконавця до суду у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, а також інші дії та бездіяльність державного виконавця, пов'язані з розшуком боржника або його майна, можуть бути оскаржені у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з п.3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженоїнаказом Міністерства юстиції України N512/5 від 02.04.2012 р., перед зверненням до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника - фізичної особи або дитини, який здійснюється відповідно до статті 40 Закону, державний виконавець вживає заходів, спрямованих на встановлення фактичного місцезнаходження боржника - фізичної особи або дитини щодо: а) отримання відповіді на запит від відповідних територіальних органів МВС України щодо місця реєстрації особи; б) отримання інформації від учасників виконавчого провадження та інших осіб, у тому числі усно (в такому випадку отримана інформація відображаєься в акті державного виконавця), про можливі місця перебування боржника; в) перевірки наявності боржника за можливими місцями його перебування, встановленими під час проведення виконавчих дій; г) отримання інформації щодо місця роботи боржника; ґ) отримання інформації про боржника з інших джерел.

Згідно пояснень ВДВС Суворовського РУЮ у м.Херсоні державним виконавцем були здійснені запити щодо реєстрації місця проживання боржника та наявності чи відсутності у нього майна, на яке можливо звернути стягнення. Згідно отриманих відповідей у боржника відсутнє майно на яке можна звернути стягнення, боржник зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, однак за місцем реєстрації не проживає, про що було складено відповідний акт.

З досліджених доказів не вбачається, що державним виконавцем було здійснено всіх заходів щодо встановлення місця проживання боржника.

У порушення п.3.12 вищезазначеної Інструкції державний виконавець не здійснив всіх запитів до належних державних органів.

Крім того, не звернувся до суду з поданням про розшук боржника, як того вимагаєст.40 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документа стягувачу є неправомірними та обґрунтовано задовольнив скаргу в цій частині.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на належних доказах, і як такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню.

Враховуючи наведене колегія суддів приходить до висновку,що ухвала суду відповідає вимогам цивільного процесуального закону і підстави для її зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м.Херсоні відхилити.

Ухвалу Суворовського районного суду м.Херсона від 30 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у касаційному порядку.

Головуючий:

Судді: