Рішення № 42043748, 18.12.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №585/3593/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Шульга В. О.Номер провадження 22-ц/788/2190/14 Суддя-доповідач - Маслов В. О. Категорія - 5

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2014 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Маслова В. О.,

суддів - Левченко Т. А. , Собини О. І.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06 листопада 2014 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виділення в натурі частки із спільної часткової власності,

ВСТАНОВИЛА:

01 жовтня 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зазначеним вище позовом, який згодом уточнила. Зазначала, що житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 на праві приватної спільної часткової власності належить їй та відповідачці по справі ОСОБА_4 кожній відповідно по 7/10 та 3/10 його частки. Посилаючись на те, що між ними як співвласниками будинку виникають непорозуміння та суперечки з приводу користування ним, утримання та збереження, позивачка просила виділити їй на праві приватної власності відокремлену частину житлового будинку та господарські будівлі і споруди, а саме: літера "А-2" кімнату 2-1 площею 3,1 кв.м, кімнату 2-2 площею 16,6 кв.м., кімнату 2-3 площею 7 кв.м., кімнату 2-8 площею 26,1 кв.м., кімнату 2-9 площею 11,7 кв.м.; літера "А" кімнату 2-4 площею 7 кв.м., кімнату 2-5 площею 11,5 кв.м., кімнату 2-6 площею 17,2 кв.м., кімнату 2-7 площею 10 кв.м.; надвірні будівлі: літню кухню "Б", сарай-прибудову "б", сарай "В", сарай прибудову "в", гараж "Г", огорожу "№1-№ 3", згідно з технічним паспортом, виданим КП Роменське міськрайонне БТІ 04 жовтня 2012 року № 1523. 2. Виділити в натурі ОСОБА_4 на праві приватної власності відокремлену частину вказаного житлового будинку, а саме: літера "А-3" кімнату 1-1 площею 3 кв.м., кімнату 1-2 площею 11,7 кв.м., кімната 1-4 площею 3,8 кв.м., кімнату 1-5 площею 12,2 кв.м., кімнату 1-6 площею 12 кв.м., кімнату 1-7 площею 12 кв.м.; літера "А" кімнату 1-3 площею 24 кв.м., згідно з технічним паспортом, виданим КП Роменське міськрайонне БТІ 4 жовтня 2012 року № 1523. 3; припинити право спільної часткової власності на вказану нерухомість; вирішити питання щодо судового збору.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06 листопада 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на необґрунтованість рішення суду, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Вказує, що частка будинку, яку вона просить виділити вже на протязі десятків років є повністю відокремленою, тому її виділ в натурі можливий. Вважає, що місцевий суд не взяв до уваги, що згідно технічного паспорту житлового будинку, його конструктивні елементи збудовані таким чином, щоб кожній із сторін було виділено відокремлену частину житла з самостійним входом. Зазначає, що надала достатньо доказів на підтвердження можливості запропонованого варіанту розподілу будинку.

Заслухавши пояснення ОСОБА_3, яка підтримала доводи апеляційної скарги та наполягала на припиненні права спільної часткової власності, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду скасуванню, виходячи з п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що будинок АДРЕСА_1 зводився ОСОБА_5 у 1946 - 1947 р.р. про що свідчить копія договору на право забудови між ним та комунальним відділом виконкому Роменської міської ради депутатів трудящих від 01 грудня 1946 року, укладеного на підставі рішення цього виконкому від 30 жовтня 1946 року про відвід земельної ділянки під забудову.

Перший розподіл цього будинку стався 05 березня 1954 року, коли договір про розподіл будинку між ОСОБА_5 і його дружиною ОСОБА_6 був посвідчений нотаріусом Роменської державної нотаріальної контори. Копія цього договору також є в матеріалах справи.

Позивачка стала власницею 7/10 частин цього будинку на підставі договору дарування, посвідченого Роменською державною нотаріальною конторою 06 лютого 1997 року, згідно з яким ОСОБА_5 подарував їй, цю відокремлену частину будинку. 25 вересня 2012 року їй на цю частину будинку видане свідоцтво про право власності, де формою власності зазначено «приватна спільна часткова». Копія цього свідоцтва є на а.с. 8.

Відповідачка стала власницею 3/10 частини цього будинку на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Роменського нотаріального округу 17 березня 2011 року, згідно з яким ОСОБА_5 подарував їй цю відокремлену частину будинку. Копія цього договору є на а.с. 57. Цей договір пройшов державну реєстрацію і в розділі щодо форми власності також зазначено «приватна спільна часткова». Це підтверджується витягом про державну реєстрацію прав, копія якого є на а.с. 59.

Рішенням виконкому Роменської міської ради від 18 грудня 2013 року № 198, копія якого є на а.с. 31, задоволено заяву позивачки і присвоєно «нерухомому майну (частині житлового будинку площею 110,2 кв.м.), зазначеному в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_3, - АДРЕСА_1». Такий же номер присвоєно присадибній земельній ділянці.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд зазначив у рішенні, що позивачка не надала доказів про відповідність ідеальних часток сторін у домі фактичному користуванню та вказав на відсутність висновків фахівців про можливість виділу в натурі часток будинку кожній стороні. Такі висновки суду не ґрунтуються на діючому законодавстві, судом не ураховані конкретні обставини даної справи.

Згідно з ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

З ч. 1 ст. 364 ЦК України вбачається, що співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.

Частиною 1 статті 367 ЦК України передбачено, що майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 183, 358, 364 ЦК України слід дійти висновку, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Такі ж роз'яснення містяться у пункті 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок».

На підставі вказаних законів підлягає скасуванню рішення місцевого суду, задоволенню позов ОСОБА_3 щодо виділу в натурі кожному з співвласників їхніх часток у будинку і припинення спільної часткової власності, утворення приватної власності на квартири у будинку для кожної з сторін.

Окрім вказаних вище правовстановлюючих документів про право власності сторін на спірний будинок, їхні частки і конкретні приміщення в будинку підтверджуються технічним паспортом на цей будинок складеним станом на 04 жовтня 2012 року, копія якого є на а.с. 19 - 22. Сторони не оспорюють приналежні їм частки і конкретні приміщення в будинку. За цими документами суд вважає за можливе провести виділ часток в натурі.

Доводи місцевого суду про необхідність висновків фахівців щодо розподілу будинку були б правильними у випадку, якщо б цей будинок ділився вперше і такий розподіл вимагав би значних перепланувань і переобладнань у будинку. Суд не врахував тієї обставини, що у спірному будинку з 1954 року існують дві відокремлені квартири з окремими входами, своїми жилими і підсобними приміщеннями, з самостійними електро-, газо-, водопостачанням і обліком і з усіма іншими відокремленими комунікаціями. Цей виділ в натурі не потребує жодних переобладнань у будинку. Обидві сторони знають свої частки в будинку і надвірних будівлях і не мають претензій з цього приводу один до другого, бо це фактичне користування складалося на протязі 60-ти років, починаючи з попередніх співвласників. Тому тут не вимагається ні проведення будівельно - технічної експертизи, ні висновків архітектурного, пожежного, санітарного і інших наглядів. Вимога позивачки про припинення права спільної часткової власності і виділ в натурі часток в будинку ґрунтується на законі. А тому її апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Оскільки позивачка, ІНФОРМАЦІЯ_1, є інвалідом 2-ї групи (копія довідки МСЕК на а.с. 9), то вона звільнена від сплати судового збору як у суді першої інстанції, так і при подачі апеляційної скарги на підставі п. 9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Отже, на підставі ст. 88 ЦПК України з відповідачки в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 375 грн. 40 коп., що складається з 243 грн. 60 коп. за суд першої інстанції та 121 грн. 80 коп. за апеляційний суд.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 88, 291, 303, п. 4 ч. 1 ст. 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Скасувати рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06 листопада 2014 року у даній справі і постановити нове про задоволення позову ОСОБА_3.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на будинок АДРЕСА_1.

У цьому будинку виділити в натурі на праві приватної власності ОСОБА_4 відокремлену частину вказаного житлового будинку, а саме: літера "А-3" кімнату 1-1 площею 3 кв.м., кімнату 1-2 площею 11,7 кв.м., кімната 1-4 площею 3,8 кв.м., кімнату 1-5 площею 12,2 кв.м., кімнату 1-6 площею 12 кв.м., кімнату 1-7 площею 12 кв.м.; літера "А" кімнату 1-3 площею 24 кв.м.

На квартиру № 2 у цьому будинку виділити в натурі на праві приватної власності ОСОБА_3 відокремлену частину житлового будинку та господарські будівлі і споруди, а саме: літера "А-2" кімнату 2-1 площею 3,1 кв.м, кімнату 2-2 площею 16,6 кв.м., кімнату 2-3 площею 7 кв.м., кімнату 2-8 площею 26,1 кв.м., кімнату 2-9 площею 11,7 кв.м.; літера "А" кімнату 2-4 площею 7 кв.м., кімнату 2-5 площею 11,5 кв.м., кімнату 2-6 площею 17,2 кв.м., кімнату 2-7 площею 10 кв.м.; надвірні будівлі: літню кухню "Б", сарай-прибудову "б", сарай "В", сарай прибудову "в", гараж "Г", огорожу "№1-№ 3".

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід Держави 375 грн. 40 коп. судового збору на рахунок 31211206780002, МФО 837013, ЄДРПОУ 37970593, отримувач - УДКС у м. Суми (Суми), 22030001, Банк одержувача ГУДКСУ у Сумській області.

Рішення апеляційного суду набрало законної сили, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -