Постанова № 4203638, 28.05.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                       К-37323/06 ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

28 травня 2009 року                                                                                               м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого –  Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Брайка А.І., Костенка М.І., Усенко Є.А.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Виробничого об’єднання «Домобудівельник» на постанову Господарського суду Луганської області  від 15.08.2006 року та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 07.11.2006 року по справі № 10/444н-ад  за позовом Виробничого об’єднання «Домобудівельник» до ДПІ м. Лисичанськ про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними.

Заслухавши доповідь судді  Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Луганської області  від 15.08.2006 року, залишеною без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 07.11.2006 року, в задоволені позовних вимог Виробничого об’єднання «Домобудівельник» до ДПІ м. Лисичанськ про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними – відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 01.12.2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.10.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі Виробничого об’єднання «Домобудівельник» просить скасувати судові рішення та постановити нове – про задоволення позову посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме, судами не враховано, що податкове повідомлення-рішення № 0000332301 в силу вимог п.п.«в» п.п.6.4.1 п.6.4 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вважається відкликаним, отже на підставі цього повідомлення-рішення в картці особового рахунку позивача не могла рахуватися заборгованість.

Касаційна скарга підлягає задоволенню, судові рішення – скасуванню з винесенням нової постанови про задоволення позову з огляду на наступне.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодилась колегія апеляційного суду, вважав доведеним порушення позивачем вимог п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а відтак, правомірним застосування до нього штрафних санкцій в сумі 8734,18 грн. (податковим повідомленням-рішенням № 0001321501/0 від 14.11.2005р.), в сумі 1033,37 грн. (податковим повідомленням-рішенням № 0001321501/1 від 05.01.2006р.) та в сумі 3853,98 грн. (податковим повідомленням-рішенням № 0001311501/1 від 05.01.2006р.).

Свої висновки суди попередніх інстанцій обґрунтовувала тим, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження суми податкового зобов’язання, а тому відповідачем правильно відображено в картці особового рахунку недоїмку в сумі 17740,12 грн. станом на 25.06.2003 року.

З такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, оскільки вони не відповідають вимогам законодавства, чинного на момент спірних правовідносин.

Так, згідно з положеннями, закріпленими в п.«в» п.п.6.4.1 п.6.4 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо рішення контролюючого органу про нарахування суми податкового зобов’язання або стягнення податкового боргу скасовується чи змінюється судом.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеної працівниками ДПІ у м. Лисичанську Луганської області перевірки своєчасності сплати Виробничим об’єднанням «Домобудівельник» узгодженої суми податкового зобов’язання було складено акт за № 15010138/13402042 від 24.10.2005р., в якому податковий орган вказав про порушення позивачем вимог п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме, підприємством, на думку відповідача, порушувались строки сплати до бюджету податку на додану вартість: до 30 календарних днів у сумі 87341,8 грн., до 90 календарних днів у сумі 457553,1 грн. Такий висновок було зроблено податковим органом на підставі перевірки податкової звітності, наданої СПД, та інформації оперативного обліку податків і зборів (обов’язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів.

В листі ДПІ у м. Лисичанську № 13419/16 від 15.11.2005 року зазначається про те, що станом на 25.06.2003 року у картці особового рахунку ВО «Домобудівельник» обліковувалась недоїмка у сумі 17740,12 грн., в т.ч. 4415,12 грн. залишок несплаченої штрафної санкції та 13325,00 грн. залишок несплаченого основного платежу, що нараховані за повідомленням-рішенням № 0000332301 від 30.05.2003 року.

Зазначене повідомлення-рішення за № 0000332301/0 від 30.05.2003 року, яким позивачу було визначене суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 23724,14 грн. (з них: основний платіж – 15297,14 грн., штрафні санкції – 8427,00 грн.) було винесено ДПІ у м. Лисичанську на підставі акту перевірки № 104/23-104 від 11.02.2003р., складеного за результатами документальної перевірки з питань дотримання податкового законодавства ВО «Домобудівельник» за період з IVкварталу 1999р. по 01.10.2002р.

За результатами апеляційного узгодження податкове повідомлення-рішення №0000332301/0 від 30.05.2003 року скасовано в частині визначення податкового зобов’язання по основному платежу в сумі 1972,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 493,00 грн.

26.03.2003 року ДПІ у м. Лисичанську надіслала позивачу нове податкове повідомлення-рішення №0000332301/1, яким позивачу було визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 21259,00 грн. (з них: основний платіж – 13325,00 грн., штрафні санкції – 7934,00 грн.).

Сума податкового зобов’язання, визначена в податковому повідомленні-рішенні №0000332301/1 в розмірі 4335,00 грн. (з них: основний платіж – 3468,00 грн., штрафні санкції – 867,00 грн.) була сплачена підприємством платіжним дорученням № 92 від 13.02.2003 року.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 07.10.2003 року податкове повідомлення-рішення №0000332301/1 від 26.03.2003 року визнано недійсним в частині визначення податкового зобов’язання за платежем штрафна санкція з податку на додану вартість в сумі 4602,75 грн.

Оскільки податкове повідомлення-рішення №0000332301/1 від 26.03.2003 року було частково скасовано судом, відповідно до положень п.«в» п.п.6.4.1 п.6.4 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зазначене повідомлення-рішення не можна вважати узгодженим, а тому не можна вважати обґрунтованим висновок податкового органу щодо порушення позивачем строків сплати узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ, визначеного податковим повідомленням-рішенням, яке було скасовано судом в частині, і як наслідок, нарахування штрафних санкцій за порушення п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку про необхідність скасувати рішення судів попередніх інстанцій та винести нову постанову – про задоволення вимог позивача про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення № 0001321501/0 від 14.11.2005р. про застосування штрафних санкцій в сумі 8734,18 грн., податкового повідомлення-рішення № 0001321501/1 від 05.01.2006р. про застосування штрафних санкцій в сумі 1033,37 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0001311501/1 від 05.01.2006р. про застосування штрафних санкцій в сумі 3853,98 грн.

З огляду на зазначене та керуючись ст.ст.210, 220, 222, ст.229, 232 та ч.5 ст.254  КАС України, колегія –

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Виробничого об’єднання «Домобудівельник» задовольнити.

Постанову Господарського суду Луганської області  від 15.08.2006 року та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 07.11.2006 року скасувати та постановити нову, якою позовні вимоги Виробничого об’єднання «Домобудівельник» задовольнити, визнати недійсними податкове повідомлення-рішення № 0001321501/0 від 14.11.2005р. про застосування штрафних санкцій в сумі 8734,18 грн., податкове повідомлення-рішення № 0001321501/1 від 05.01.2006р. про застосування штрафних санкцій в сумі 1033,37 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0001311501/1 від 05.01.2006р. про застосування штрафних санкцій в сумі 3853,98 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

Головуючий:/підпис/________Шипуліна Т.М.Судді:/підписи/________Бившева Л.І.________Костенко М.І.________Брайко А.І.________Усенко Є.А.З оригіналом згідно.

Відповідальний секретар:                                              Е.А. Рустам’ян