Ухвала суду № 42032251, 25.12.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/423/14-ц 25.12.2014 25.12.2014 25.12.2014

Провадження № 22ц/784/3507/14 Суддя першої інстанції Тихонова Н.С.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

25 грудня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Козаченка В.І.,

суддів: Царюк Л.М., Мурлигіної О.Я.,

при секретарі Свіщуку О.В.

за участю: представника стягувача - ОСОБА_2,

представника боржника - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт «Ніка - Тера» і ОСОБА_4 на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 листопада 2014 року про поворот виконання рішення суду по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера» про захист трудових прав - ,

В С Т А Н О В И Л А:

11 листопада 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера» (надалі - Товариство) звернулось до суду з заявою про поворот виконання судового рішення.

Свої вимоги мотивувало тим, що 3 березня 2014 року Ленінським районним судом м. Миколаєва було ухвалено рішення, яким за позовом ОСОБА_4 визнано незаконним наказ Товариства від 27 грудня 2013 року № 700-К про припинення трудового договору з ОСОБА_4 з підстав передбачених п. 4 ст. 40 КЗпП України, змінено формулювання причин звільнення ОСОБА_4, зобов'язано Товариство внести запис в трудову книжку про зміну формулювання звільнення ОСОБА_4, стягнуто з Товариства на користь ОСОБА_4 3000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та в дохід держави 243 грн. 60 коп. судового збору.

Однак рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 15 квітня 2014 року це рішення суду було змінено. Визнано незаконним наказ Товариства від 27 грудня 2013 року № 700-к про звільнення ОСОБА_4 з роботи з підстав передбачених п. 4 ст. 40 КЗпП, та зобов'язано внести зміни до трудової книжки ОСОБА_4 про недійсність запису про його звільнення з роботи по п. 4 ст. 40 КЗпП України, зобов'язано Товариства видати наказ про припинення трудових відносин з ОСОБА_4 з 25 листопада 2013 року на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України та внести відповідний запис в його трудову книжку, стягнуто з Товариства на користь ОСОБА_4 500 грн. моральної шкоди, 9531 грн. 92 коп. вихідної допомоги.

На виконання цього судового рішення Товариством на користь ОСОБА_4 було виплачено компенсацію моральної шкоди в розмірі 500 грн., вихідну допомогу в розмірі 9531 грн. 92 коп., а також судовий збір в дохід держави в розмірі 243 грн. 60 коп., крім того, внесено зміни в трудову книжку відповідача про підстави його звільнення.

В подальшому касаційною інстанцією було скасовано рішення апеляційної суду, а 30 жовтня 2014 року при новому апеляційному розгляді рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 в повному обсязі.

Посилаючись на викладене, Товариство просило суд допустити поворот виконання рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 3 березня 2014 року, зміненого рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 15 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства, стягнути з ОСОБА_4 на свою користь 10275,52 грн. безпідставно стягнутих за виконавчими листами Ленінського районного суду м. Миколаєва, а також зобов'язати ОСОБА_4 надати свою трудову книжку ТОВ «МСП «Ніка-Тера» для внесення запису про його звільнення на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП та скасування запису про звільнення його на підставі п. 3 ст. 38 КЗпП.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 листопада 2014 року заяву Товариства задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Товариства сплачену компенсацію моральної шкоди в розмірі 500 грн., судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп., а загалом 743 грн. 60 коп.

Зобов'язано ОСОБА_4 надати свою трудову книжку Товариству для внесення запису про його звільнення на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України та скасування запису про звільнення його на підставі п. 3 ст. 38 КЗпП.

В частині стягнення сум виплаченої вихідної допомоги відмовлено.

В апеляційній скарзі Товариство просило змінити ухвалу суду в частині відмови у стягнення вихідної допомоги та задовольнити заяву в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем при зверненні до суду були подані неправдиві відомості щодо порушення Товариством його трудових прав, які призвели до неправильного судового рішення.

ОСОБА_4 в своїй апеляційній скарзі просив ухвалу суду скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, а саме несвоєчасного його повідомлення про розгляд заяви боржника, що позбавило його можливості належно підготуватися до судового процесу.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно змісту положень ст. 239 КЗпП України та ч. 2 ст. 382 ЦПК України поворот виконання рішення у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин допускаються лише у випадках, якщо скасоване рішення було засноване на повідомлених позивачем неправдивих відомостях чи представлених підроблених документах.

Позов ОСОБА_4 стосується стягнення з Товариства виплат, що випливають з трудових відносин.

Посилання позивача у позовній заяві та поясненнях в суді на певні обставини, як на підставу заявлених вимог, не можуть бути розцінені в якості відомостей, якими обґрунтовувалось рішення суду, оскільки відповідно до ст. 57 ЦПК України наявність обставин, що обґрунтовують вимоги сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

До того ж, відповідальність позивача у такому випадку може настати лише тоді, коли він усвідомлював, що повідомляє неправдиві відомості, а не помилявся у їх достовірності. Різна оцінка пояснень позивача щодо безпідставного зменшення персональної надбавки за працю, покладення обов'язків, не передбачених посадовою інструкцією, не проведення оплати праці як кваліфікованого працівника, порушенням правил охорони праці працедавцем та надання відповідних доказів суду не може тягнути за собою повороту виконання рішення, якщо такі пояснення не були визнані неправдивими, а докази підробленими.

Із рішення апеляційного суду Миколаївської області від 30 жовтня 2014 року не випливає, що висновки про існування обставин, на підставі яких було зроблено позов, ґрунтувались на завідомо неправдивих відомостях позивача (т. 2 а.с. 108-111).

Будь-яких інших доказів, які б свідчили про встановлення факту неправдивості пояснень позивача та підробку наданих ним документів матеріали справи не містять.

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 про порушення місцевим судом норм процесуального права щодо його виклику до суду для розгляду заяви Товариства, то з матеріалів справи вбачається таке.

На виконання приписів ст.ст. 74-76 ЦПК України районним судом на адресу сторін поштою була направлена судова повістка про виклик до судового засідання, з зазначенням дати, часу та місця проведення цього засідання (а.с. т. 2 147).

Між тим, в матеріалах справи міститься зворотне повідомлення про вручення повістки тільки заявнику, повідомлення про отримання повістки під розписку ОСОБА_4 в матеріалах справи відсутнє.

В той же час, заява Товариства була розглянута місцевим судом без з'ясування причин неявки до суду ОСОБА_4, що є помилкою районного суду.

З пояснень, наданих представником ОСОБА_4 в судовому засіданні вбачається, що останній він отримав документи від суду запізно, що позбавило його можливості підготуватися до засідання та брати в ньому участь.

Проте, ця помилковість була виправлена апеляційним судом, де представнику ОСОБА_4 було надано право висловити свою думку по суті заяви Товариства та надати відповідні докази на підтвердження своїх заперечень. Однак будь-яких доказів не було надано.

Оскільки процесуальна помилка суду щодо не з'ясування причин неявки до суду ОСОБА_4 не призвела до неправильного вирішення заяви Товариства по суті та не є підставою відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України для скасування ухвали та передачі цього питання на новий розгляд, то доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, перевіряючи доводи заяви боржника, дав належну оцінку вказаним вище обставинам, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим, дійшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про поворот виконання рішення в частині стягнення вихідної допомоги.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт «Ніка - Тера» і ОСОБА_4 відхилити, а ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: