Ухвала суду № 42032185, 24.12.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №479/799/14-ц 24.12.2014 24.12.2014 24.12.2014

Провадження №22-ц/784/3421/14

Провадження № 22-ц/784/3421/14 Суддя першої інстанції: Микитей Л.Л.

Категорія 23 Суддя-доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої - Кутової Т.З.,

суддів - Буренкової К.О., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання - Харитоновою І.В.,

за участю: представника позивачки - ОСОБА_2, представника відповідача - Осипенка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Приватного сільськогосподарського виробничого підприємства

«Рутенія - М»

на рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 6 листопада 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Приватного сільськогосподарського виробничого підприємства «Рутенія - М» (далі - ПСП «Рутенія - М») про визнання договору оренди землі недійсним та повернення земельної ділянки, -

в с т а н о в и л а:

В липні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ПСП «Рутенія - М» про визнання договору оренди землі недійсним та повернення земельної ділянки.

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначала, що їй на підставі державного акту належить земельна ділянка загальною площею 3,45, яка розташована в межах території Бурилівської сільської ради, Кривоозерського району, Миколаївської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідач використовує вказану земельну ділянку на підставі договору оренди землі від 16 березня 2010 року, зареєстрованого у Кривоозерському відділі Миколаївської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» 14 грудня 2010 року за № 041047600022.

Посилаючись на викладене та на відсутність волевиявлення, а саме її підпису на договорі оренди від 16 березня 2010 року, відсутність у договорі істотних умов, укладеного з відповідачем, позивачка просила суд визнати вказаний договір оренди земельної ділянки недійсним та зобов'язати відповідача повернути належну їй земельну ділянку.

Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 6 листопада 2014 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між ПСП «Рутенія - М» та ОСОБА_4 16 березня 2010 року, зареєстрований 14 грудня 2010 року в Кривоозерському відділі Миколаївської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» за № 041047600022 та зобов'язано ПСП «Рутенія - М» повернути ОСОБА_4, належну їй на праві приватної власності земельну ділянку, кадастровий номер 4823980700:02:000:0949, площею 3,45 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах території Бурилівської сільської ради Кривоозерського району, Миколаївської області. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ПСП «Рутенія - М», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку належить земельна ділянка загальною площею 3,45, яка розташована в межах території Бурилівської сільської ради Кривоозерського району, Миколаївської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.7).

16 березня 2014 року між ПСП «Рутенія - М» та від імені ОСОБА_4 укладено договір оренди належної останній земельної ділянки, строком на 10 років (а.с.8-9).

Договір зареєстрований у Кривоозерському відділі Миколаївської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» 14 грудня 2010 року за № 041047600022.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки договір оренди землі було підписано від імені орендодавця сторонньою особою, яка не мала належних повноважень на вчинення такої дії, не можна вважати, що волевиявлення орендодавця під час укладання такого договору було вільним. Тому визнав такий правочин недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В силу статті 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до вимог ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вичинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи Миколаївського відділення Одеського науково - дослідного інституту судових експертиз № 479/799/14ц від 10 жовтня 2014 року, підпис від імені ОСОБА_4 у графі «Орендодавець» договору оренди землі від 16 березня 2010 року, виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою (а.с.47-49).

Враховуючи наведене, районним судом зроблено вірний висновок про наявність підстав, передбачених положеннями ч.1 ст. 215, ч.3 ст. 203 ЦПК України, щодо визнання спірного договору оренди земельної ділянки недійсним.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на прийняття позивачкою орендної плати, само по собі не є підставою вважати, що між нею та ПСП «Рутенія - М» існують договірні правовідносини щодо обумовленої земельної ділянки.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а зводяться до переоцінки наданих доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку відповідно до вимог ст.212 ЦПК України.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, то апеляційна скарга в силу ч.1 ст. 308 ЦПК України підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського виробничого підприємства «Рутенія - М» відхилити.

Рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 6 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча:

Судді: