Ухвала суду № 42032182, 23.12.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/6536/14-ц 23.12.2014 23.12.2014 23.12.2014

Провадження №22ц/784/3370/14 Головуючий в першій інстанції Андрощук В.В.

Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів: Коломієць В.В., Довжук Т.С.,

при секретарі судового засідання Кудрі В.М.,

без участі сторін,

розглянула у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_3 та

ОСОБА_4

на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 жовтня 2014 року постановлену за заявою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про розстрочку виконання рішення суду по справі за позовом

публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»

(далі - ПАТ «КБ «Надра»)

до

ОСОБА_3 та

ОСОБА_4

про стягнення заборгованості за кредитним договором

та зустрічним позовом

ОСОБА_3 та

ОСОБА_4

до

ПАТ «КБ «Надра» в особі філії Миколаївського регіонального управління

про встановлення кредитного договору нікчемним правочином, визнання його недійсним та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

27 червня 2014 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з заявою про розстрочку виконання рішення суду.

Заявники зазначали, що в провадженні Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі - відділ ДВС) знаходяться виконавчі провадження № 43370711 та № 43370655 з примусового виконання виконавчих листів Заводського районного суду м. Миколаєва № 2/487/658/13, виданих 06 серпня 2013 року про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 08/05/2007/840 К-383 від 21 травня 2007 року в розмірі 703 291 грн. 97 коп. та про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «КБ «Надра» судових витрат у сумі 1 720 грн. 50 коп. з кожного відповідно. За вказаними виконавчими листами були відкриті виконавчі провадження.

Посилаючись на те, що їх щомісячний сумісний дохід складає 10 000 грн. та, що в них відсутнє майно, яке б могло забезпечити одноразову сплату боргу, заявники просили розстрочити виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 квітня 2013 року, шляхом здійснення ними щомісячних платежів у розмірі 7 564 грн.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 жовтня 2014 року у задоволенні вказаної заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просять ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити їх заяву в повному обсязі. На думку апелянтів, ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 373 ЦПК України підставою для розстрочки виконання судового рішення є наявність обставин, що утруднюють його виконання (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність майна в натурі, стихійне лихо тощо). Перелік цих обставин не є вичерпним.

Статтею 36 Закону «Про виконавче провадження» (далі - Закон) також передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Таким чином, за змістом положень статті 373 ЦПК України та статті 36 Закону розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках при доведеності обставин, що ускладнюють виконання рішення, або роблять виконання неможливим.

Згідно з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувану, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо)

Розстрочка - спосіб виконання зобов'язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановленими наперед.

Порядок виконання рішення - це визначена законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов'язки суб'єктів виконавчого провадження під час їх вчинення.

Судовою практикою також визначено, що вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, інші надзвичайні події тощо ( пункт 7.2 постанови № 9 Пленуму ВГСУ від 17 жовтня 2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).

Конституційний Суд України також зазначав, що розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, суд не може змінювати суті винесеного у справі рішення (справа № 1-7/2013 від 26 червня 2013 року).

З матеріалів справи вбачається, що в провадженні відділу ДВС знаходяться виконавчі провадження № 43370711 та № 43370655 з примусового виконання виконавчих листів Заводського районного суду м. Миколаєва № 2/487/658/13, виданих 06 серпня 2013 року про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 08/05/2007/840 К-383 від 21 травня 2007 року в розмірі 703 291 грн. 97 коп. та про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «КБ «Надра» судових витрат у сумі 1 720 грн. 50 коп. з кожного відповідно.

20 травня 2014 року державним виконавцем відділу ДВС було винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень.

Згідно відповіді відділу ДВС від 04 червня 2014 року, відсутні підстави для звернення державного виконавця до суду з заявою про розстрочку виконання рішення суду (а.с. 247).

Заявниками не надані суду докази наявності особливих чи виняткових обставин, які утруднюють чи унеможливлюють виконання судового рішення (відсутність коштів на банківських рахунках, відсутність рухомого та нерухомого майна, на яке можливо було б звернути стягнення, інші надзвичайні події).

Посилання заявників на тяжке фінансове становище, навіть при доведеності цього факту, не може бути достатньою підставою для застосування правил статті 373 ЦПК України.

Отже, основний висновок суду першої інстанції про недоведеність умов, передбачених статтею 373 ЦПК України, та відсутність підстав для розстрочки виконання судового рішення, відповідає обставинам справи, вимогам конституційного та процесуального права.

Доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення судом вимог чинного законодавства, апеляційна скарга не містить.

Таким чином, оцінивши всі зібрані у справі докази та вірно застосувавши норми процесуального права, суд першої інстанції з урахуванням встановлених обставин справи обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про розстрочку виконання судового рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити, а ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді