Ухвала суду № 42032103, 23.12.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №471/1280/14-к 23.12.2014 23.12.2014 23.12.2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/784/753/14 Головуючий у 1-й інстанції: Марценюк С.А.

Категорія: ч.3 ст. 286 КК України Доповідач апеляційної інстанції: Кателін В.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2014 року м. Миколаїв

Апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

головуючого судді Куценко О.В.

суддів: Кателіна В П ., Значок І.С.

за участю:

секретаря: Пінчука О.В.

прокурора Бондаренка С.А.

обвинуваченого: ОСОБА_3

захисника: ОСОБА_4

потерпілої: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12014150000000132 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Братського районного суду Миколаївської області від 21 жовтня 2014 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Цибирики Каларашського району Республіки Молдова, громадянин України, маючий на утримані п'ятьох малолітніх дітей, раніше не судимий на підставі ст. 89 КК України, мешканець АДРЕСА_2, проживаючого в АДРЕСА_1визнано винним за ч. 3 ст. 286 КК України з призначенням покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_3:

на користь потерпілої ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 14050 грн. -моральну шкоду в сумі 100000 грн.; на користь потерпілої ОСОБА_6 матеріальну в сумі 9350 грн. і моральну шкоду в сумі 100000 грн.; на користь НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області судові витрати в сумі 2556 грн. 32 коп.; на користь Одеського НДІСЕ судові витрати в сумі 1537 грн. 50 коп.

Судом вирішено питання щодо речових доказів.

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 16 червня 2014 року, близько 00.20 год., в порушення правил п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України, водій ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем «ВАЗ-21063», реєстраційний номер НОМЕР_1, стан гальмівної системи якого не відповідав вимогам п. 31.4.1 «а», «в» Правил Дорожнього руху України, рухався по вул. Вороніна в смт. Братське Миколаївської області.

В салоні вказаного автомобілю знаходилися пасажири ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 Під час проїзду заокругленої частини вул. Вороніна, водій ОСОБА_3 грубо порушив вимоги п. п. 2.3 «б», 10.1, 12.1, 12.4 Правил Дорожнього руху України, проявив неуважність до дорожньої обстановки і її зміни, не переконавшись, що зміна напрямку руху на заокругленій проїзній частині буде безпечна, рухаючись зі швидкістю більш ніж 90 км/год.(при дозволеній швидкості руху в населених пунктах не більше 60 км/год.), не обрав безпечну швидкість руху, в результаті чого втратив керуванням своїм транспортним засобом, з'їхав на узбіччя праворуч, наїхавши на бетонний стовп лінії електромережі. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажири транспортного засобу «ВАЗ-21063» ОСОБА_7 та ОСОБА_8 загинули на місці пригоди.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 286 КК України, тобто порушив правила безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб.

В апеляційній скарзі обвинувачений у кримінальному провадженні ОСОБА_3, не оспорюючи фактичних обставин справи, кваліфікації дій та доведеності своєї вини, вважає покарання, призначене йому вироком суду занадто суворим. Вказує, що він щиро розкаявся у вчиненому і бажає спокутувати свою провину перед потерпілими. Просить суд зважити на те, що раніше він не судимий, що у нього на утриманні знаходяться п'ятеро малолітніх дітей, а найменша донька хворіє на тяжку хворобу та потребує хірургічного втручання, тому просить призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, як просив прокурор у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_3 і захисника ОСОБА_4 в його інтересах, які підтримали доводи апеляційної скарги, думку прокурора і пояснення потерпілої ОСОБА_5, які просили вирок суду першої інстанції залишити без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає їх безпідставними.

Як встановлено з матеріалів кримінального провадження, дослідженим доказам суд першої інстанції дав належну оцінку та обґрунтовано дійшов до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та вірно кваліфікував його дії як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчинені злочину визнав повністю і щиро розкаявся.

Фактичні обставини справи та кваліфікація злочину апелянтом не оспорюються, а тому відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції тільки в межах апеляційної скарги.

Що стосується призначеного покарання, то суд відповідно до вимог ст.ст. 65, 67 КК України, врахував ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3, визнання провини у вчиненому кримінальному правопорушенні, щире каяття, позитивні характеристики за місцем проживання і за місцем роботи, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні п'ятьох малолітніх дітей, одна з яких хворіє на серцево-судинне захворювання і потребує операції, моральні страждання потерпілих, які втратили своїх близьких людей, а також ту обставину, що на протязі 2009-2013 років ОСОБА_3 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього Руху України, настання тяжких наслідків.

Обставинами, що обтяжують покарання суд визнав вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.

У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно призначив таке основне покарання у виді позбавлення волі близьким до мінімальних меж, передбачених санкцією ч. 3 ст. 286 КК України з застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами

Доводи обвинуваченого ОСОБА_3., які викладені в апеляційній скарзі про те, що суд при прийняті рішення не врахував його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, раніше не судимого суд не бере до уваги, оскільки вони були враховані судом першої інстанції під час постановлення вироку. Інших обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції, судом не встановлено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що судом першої інстанції досліджено матеріали справи у відповідності з вимогами КПК, покарання обвинуваченому ОСОБА_3 призначене необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому підстав для зміни вироку в частині призначеного покарання, про що просить апелянт, не вбачає.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Братського районного суду Миколаївської області від 21 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_10 - без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді