Ухвала суду № 42032053, 25.12.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №484/3831/14-ц 25.12.2014 25.12.2014 25.12.2014

Провадження №22-ц/784/3136/14

Головуючий першої інстанції Максютенко О.А.

Категорія: 27 Суддя-доповідач апеляційного суду Леванчук О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

25 грудня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Леванчука О.М.,

суддів: Мурлигіної О.Я., Царюк Л.М.,

секретар судового засідання: Свіщук О.В.,

за участю:

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 7 жовтня 2014 року за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

18 вересня 2014 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 13 березня 2013 року між ним та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 001-14541-130313, за умовами якого ПАТ «Дельта Банк» зобов'язався відкрити ОСОБА_2 картковий рахунок № НОМЕР_1 в гривні, встановити ліміт кредитної лінії у розмірі 8000 грн., здійснювати обслуговування карткового рахунку на умовах, викладених в тарифах, що є невід'ємною частиною договору.

На виконання зобов'язань за договором позивач відкрив позичальнику рахунок та встановив кредитний ліміт у 8000 грн., а відповідач скористався кредитною лінією, але зобов'язання з погашення кредиту не виконував.

У зв'язку з чим, станом на 22 липня 2014 року утворилася заборгованість за кредитом на загальну суму 13 061 грн., з яких 5325 грн. заборгованість за тілом кредиту, 2640 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту та 5096 грн. заборгованості за комісіями.

Посилаючись на викладене просив стягнути вказану заборгованість з відповідача.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 7 жовтня 2014 року позов задоволено у повному обсязі, вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 13 березня 2013 року між сторонами був укладений кредитний договір № 001-14541-130313, який складався із заяви про відкриття карткового рахунку та обслуговування кредитної картки, Правил надання банківських послуг при здійсненні кредитування фізичних осіб та Тарифів банку.

На виконання умов цього договору ПАТ «Дельта Банк» встановив позичальнику ліміт кредитної лінії на картковий рахунок у розмірі 8000 грн. строком на 364 календарні дні, а позичальник зобов'язався щомісяця погашати частину заборгованості у вигляді обов'язкового мінімального платежу згідно з тарифами (а. с. 3-4).

Однак, зобов'язання з погашення кредиту позичальник не виконував, внаслідок чого, станом на 22 липня 2014 року виникла заборгованість за кредитом на загальну суму 13 061 грн., з яких 5325 грн. заборгованість за тілом кредиту, 2640 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту та 5096 грн. заборгованості за комісіями.

Викладене підтверджується розрахунком ціни позову, складеним позивачем, а також випискою з особового рахунку позичальника, наданою позивачем під час апеляційного розгляду. Зазначеної заборгованості апелянт не спростовував.

Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, встановив права та обов'язки сторін та обґрунтовано на підставі ст. ст. 526, 1050, 1054 ЦК України дійшов вірного висновку про необхідність стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором. У зв'язку з чим, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

З огляду на таке, не заслуговують на увагу як правобезпідставні доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про необґрунтоване стягнення з нього судом заборгованості за кредитним договором за наявності укладеного ним договору страхування від 13 березня 2013 року.

Посилаючись на умови цього договору, відповідач вважав, що він не повинен сплачувати заборгованість за кредитним договором.

Однак, умови договору страхування, на який посилається відповідач (а. с. 28) містять вичерпний перелік страхових випадків і ОСОБА_2 не надав будь-яких доказів на підтвердження виникнення жодного з них.

Крім того, відповідно до п. 2 цього договору страхування, предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з життям, здоров'ям та працездатністю застрахованої особи та з втратою нею прибутку (доходу), внаслідок звільнення її з постійного місця роботи.

З урахуванням наведеного, відповідач безпідставно ототожнював договір страхування і кредит як взаємопов'язані зобов'язання, оскільки фактично договір страхування є окремим самостійним договором, єдиною ознакою пов'язаності якого з кредитним договором між сторонами є визначення ПАТ «Дельта Банк» вигодонабувачем.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду підстав для скасування оскаржуваного рішення не вбачає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 7 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: Судді: