Ухвала суду № 42027929, 17.12.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/3349/14-ц

Номер провадження 22-ц/786/3887/14

Головуючий у 1-й інстанції Цибізова С.А.

Доповідач Панченко О. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 рокум. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Панченка О.О.,

Суддів: Бутенко С.Б., Прядкіної О.В.,

При секретарі: Лимар О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 20 листопада 2014 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до Абазівської сільської ради Полтавського району, ОСОБА_2 про встановлення фактів фальсифікації та підробки документів, належності земельної ділянки та встановлення факту її захвату, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 20 листопада 2014 року в задоволенні вказаного позову відмовлено повністю.

З таким рішенням суду не погодився ОСОБА_1 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Апелянт вважає рішення суду таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо встановлення фактів підробки документів та самозахвату земельної ділянки є недоведеними та спростовуються судовими рішеннями.

Крім того, щодо встановлення факту належності земельної ділянки місцевий суд вказав про відсутність підстав про задоволення цієї вимоги, у зв'язку з ненаданням позивачем доказів наявності перешкод в оформленні на неї права власності, оскільки станом на час вирішення справи позивачем не додержано процедури завершення приватизації земельної ділянки для будівництва та обслуговування господарських будівель в АДРЕСА_1, про що останньому було видано дозвіл 20 січня 2005 року Абазівською сільською радою.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 02.08.2002 року по справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Абазівської сільської ради, ОСОБА_3 про визнання незаконним рішення Абазівської сільської ради від 24.11.1997 року, визнання порядку користування суміжними земельними ділянками встановлено такі обставини: ОСОБА_3 користується своєю земельною ділянкою постійно без змін її розміру; згідно рішення Абазівської сільської ради від 29.08.1997 року ОСОБА_3 дозволено приватизувати земельну ділянку, в тому числі біля будинку 0,15 га; зазначене рішення на даний час чинне. Даним рішенням, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 19.11.2002 року, ОСОБА_1 в позові відмовлено повністю. Ухвалою Верховного Суду України від 14.10.2003 року в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 на зазначені рішення і ухвалу судів відмовлено.

Також судом встановлено, що аналогічні обставини встановлювались рішенням Полтавського районного суду, Полтавської області від 20 вересня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Абазівської сільської ради, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, визнання незаконним рішення виконавчого комітету Абазівської сільської ради від 29.08.1997 року та визнання державного акту на право приватної власності на землю не дійсним, яким в задоволенні зазначених позовних вимог відмовлено.

Рішення не оскаржувалося і набрало законної сили.

14 листопада 2011 року ОСОБА_2 - син ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 24 червня 2008 року отримав Державний акт на право власності на земельну ділянкою пл. 0,16 га за адресою АДРЕСА_2. Зазначений державний акт ніким не оскаржений та в судовому порядку недійсним не визнаний, а отже є чинним.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановленні судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, твердження про фальсифікацію рішення від 29.08.1997 року не знаходить свого підтвердження, оскільки законність такого рішення неодноразово перевірялася судами різних інстанції.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Будь-яких доказів на підтвердження позовних вимог позивачем не надано, а ті документи, що долучені до справи вже були предметом судового розгляду та отримали належну оцінку.

Окрім того, позивачем не надано належних доказів щодо підроблення рішення Абазівської сільської ради, зокрема вироку суду чи висновку органів досудового слідства по факту підробки документів та доказів захвату земельної ділянки позивача у 1997 році, а одже такі твердження позивача є лише припущенням.

З огляду на наявні у справі докази, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову і такий висновок суду доводами апеляційної скарги не спростовується, а докази та обставини, на які посилається апелянт, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткової юридичної оцінки не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні місцевим судом дотримано норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини, що склалися між сторонами і їм надана належна правова оцінка, в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними та підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ч.1 ст. 308, 314, 315 ЦПК України, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 20 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя: /підпис/ Панченко О.О.

Судді: /підпис/ Бутенко С.Б. /підпис/ Прядкіна О.В.

КОПІЯ

ВІРНО: суддя Апеляційного суду

Полтавської області _____ Панченко О.О.