Ухвала суду № 42025283, 24.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2014 року м. Київ К/9991/73170/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.05.2012 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012 р.

у справі №2а-2348/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничотранспортна компанія»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гірничотранспортна компанія» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.05.2012 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012 р., позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.07.2011 р. №0000960703, а також стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 32,19 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у період з 01.12.2010 р. по 31.01.2011 р., про що складено акт від 07.06.2011 р. №79/07-03/32264561, яким встановлено порушення позивачем вимог:

- п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», за результатом чого позивачем безпідставно включено до податкового кредиту грудня 2010 року суму податку на додану вартість у розмірі 551 863 грн.;

- п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого товариством безпідставно включено до податкового кредиту січня 2011 року суму податку на додану вартість у розмірі 298 370,00 грн., лютого 2011 року - 254 955,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення між різницею суми податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість у відповідних місяцях;

- п. 198.3 ст. 198, п.п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено заявлену до відшкодування на розрахунковий рахунок суму податку на додану вартість за січень 2011 року в розмірі 298 370,00 грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.07.2011 р. №0000960703, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 298 370,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Фактичною підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування на 298 370,00 грн., слугував висновок податкового органу про безпідставне включення підприємством до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених у ціні придбаного товару у ТОВ «Пластум», ВАТ «Криворіжгаз», ТОВ «Роскот», ТОВ «Регом», ТОВ «Северсталь-Україна», ТОВ «Ерсіда», ТОВ «Востокпневматика», ТОВ «Сервіс Юніон», ТОВ «Інформ Юст», ТОВ «Трансавтолюкс», ПП «Едванс КР», ПП «Інфопост», за договорами, які, на думку відповідача, є нікчемними та не створюють інших наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності порушень у діях позивача вимог податкового законодавства при формуванні складу податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість спірного податкового періоду, а отже і обґрунтованості заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, у спірний податковий період позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Пластум», ВАТ «Криворіжгаз», ТОВ «Роскот», ТОВ «Регом», ТОВ «Северсталь-Україна», ТОВ «Ерсіда», ТОВ «Востокпневматика», ТОВ «Сервіс Юніон», ТОВ «Інформ Юст», ТОВ «Трансавтолюкс», ПП «Едванс КР», ПП «Інфопост», за результатом виконання яких сформував податковий кредит.

Судом першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановлено, що фактичне виконання договорів, укладених з вказаними контрагентами, та правомірність формування за здійсненими господарськими операціями податкового кредиту підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових та податкових накладних, платіжних доручень з відмітками банківської установи про переказ безготівкових коштів в якості повного розрахунку за придбаний товар, актами прийому-передачі товару, товарно-транспортними накладними.

Враховуючи, що у період виникнення спірних правовідносин діяли положення різних нормативно-правових актів, застосуванню підлягають як норми Закону України «Про податок на додану вартість», так і норми Податкового кодексу України.

Так, в акті перевірки від 07.06.2011 р. податковим органом зазначено, що згідно поданої позивачем податкової декларації за лютий 2011 року, задекларована сума податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню становить 886 598,00 грн. Перевіркою правомірності такого відшкодування охоплено декларації попередніх періодів у яких виникло від'ємне значення з податку на додану вартість, за рахунок якого позивач заявив бюджетне відшкодування.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до 7.7.2 цього ж пункту, у разі якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Аналогічні положення закріплені у п.п. 14.1.18 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що податковий кредит за спірний період сформовано позивачем на підставі податкових накладних, які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагента товару (послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту та відповідно права на бюджетне відшкодування такого податку, відповідачем не спростовано.

З огляду на викладене, спірне податкове повідомлення-рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування обґрунтовано визнано судами першої та апеляційної інстанцій протиправним та скасовано.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.05.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012 р. у справі №2а-2348/12/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.