Рішення № 42025076, 18.12.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/14325/2014

Головуючий у 1 інстанції: Соколов О.М.

Доповідач: Гаращенко Д.Р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.

при секретарі - Шалапуда Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерська брама» за довіреністю - Кириллова Михайла Сергійовича на рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 квітня 2014 року у справі за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерська брама» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

ВСТАНОВИЛА:

13 лютого 2014 року КП УЖГ Печерського району м. Києва «Печерська брама» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги в сумі 19 561,30 грн. Свої вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_2 є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, в якій зареєстрований та проживає. КП УЖГ Печерського району м. Києва здійснює утримання будинку, прибудинкової території та надає інші послуги ОСОБА_2 згідно тарифами, які визначені законодавством України. ОСОБА_2 як співвласник квартири в багатоквартирному будинку, зобов'язаний брати участь у витратах, що пов'язані з утриманням будинку та прибудинкової території відповідно до своєї частки в будинку та сплачувати житлово-комунальні платежі в строки, що встановлені договором або законом. ОСОБА_2 свій обов'язок по оплаті таких послуг не здійснював, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 19 561 грн. 30 коп.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 квітня 2014 року у задоволенні позову КП «Печерська брама» було відмовлено.

25 квітня 2014 року представник КП УЖГ Печерського району м. Києва за довіреністю - КирилловМ.С. подав апеляційну скаргу на вказане рішення, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин у справі, просив його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування заявлених вимог апелянт вказав, що строк позовної давності не сплинув, оскільки ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10 серпня 2011 року позов КП УЖГ «Печерська брама» до ОСОБА_2 про стягнення боргу було залишено без розгляду, а тому строк позовної давності повинен відраховуватися саме з вказаної дати. Також апелянт зазначив, що судом першої інстанції помилково було встановлено, що нарахування здійснювалося на двох мешканців, оскільки нарахування плати за спожиті житлово-комунальні послуги здійснювалося на зареєстрованого у квартирі відповідача ОСОБА_2 Додатково апелянт вказав, що у КП УЖГ Печерського району м. Києва відсутні дані про встановлення ОСОБА_2 приладів обліку холодної води, їх опломбування і взяття на облік.

Рішенням колегії суддів Апеляційного суду м. Києва від 03 червня 2014 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 квітня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь КП УЖГ Печерського району м. Києва «Печерська брама» заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 19 561 грн 30 коп. і вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 жовтня 2014 року рішення колегії суддів Апеляційного суду м. Києва від 03 червня 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У судовому засіданні представник КП УЖГ Печерського району м. Києва «Печерська брама» за довіреністю - Кириллов М.С. апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити.

ОСОБА_2 апеляційну скаргу просив відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вислухавши доповідь судді Гаращенка Д.Р., пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить 1/2 частина квартири АДРЕСА_1, в якій він зареєстрований та проживає.

Зазначений будинок перебуває на балансі КП УЖГ Печерського району м. Києва «Печерська брама», що надає житлово-комунальні послуги та утримує прибудинкову територію.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 обов'язку з оплати наданих послуг, 27 серпня 2010 року КП УЖГ Печерського району м. Києва «Печерська брама» зверталося до Печерського районного суду Києва з заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за надані житлово-комунальні послуги за період з червня 2007 року по травень 2010 року в розмірі 16 313 грн. 94 коп.

Судовим наказом Печерського районного суду м. Києва від 19 листопада 2010 року з ОСОБА_2 на користь КП УЖГ Печерського району м. Києва «Печерська брама» стягнуто заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 16 313 грн. 94 коп. за період з червня 2007 року по травень 2010 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20 січня 2011 року судовий наказ від 19 листопада 2010 року скасовано з підстав, що між сторонами вбачається спір про право.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22 червня 2011 року відкрито провадження в справі за позовом КП УЖГ Печерського району м. Києва «Печерська брама» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10 серпня 2011 року позов залишено без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача в судове засідання.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за період з червня 2007 року по лютий 2011 року суд першої інстанції керувався ст.ст. 258, 261 ЦК України та виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення боргу за період з лютого 2011 року по травень 2013 року суд першої інстанції зазначив, що нарахування за житлово-комунальні послуги здійснювалося на двох мешканців, ОСОБА_3 помер, а даних щодо прийняття ОСОБА_2 боргів померлого не надано.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

На підставі п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобовязаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної приватної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Проте, ОСОБА_3 помер у 2007 році.

Згідно Акту звірки взаєморозрахунку по особовому рахунку № НОМЕР_2 ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 користується послугами одна особа та зареєстрована одна особа.

Як вбачається із зазначеного акту звірки, згідно довідки про нарахування та оплату по особовому рахунку № НОМЕР_2 заборгованість за період з 01.12.2007 року по 30.04.2013 року складає 19 561,30 грн.

Отже, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що нарахування житлово-комунальних послуг здійснюється на двох осіб, оскільки із довідки про нарахування та оплату за житлово-комунальні послуги по особовому рахунку № НОМЕР_2 вбачається, що послугами користується одна особа, а із довідки форми 3 вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована одна особа, тому нарахування здійснюється лише на одну зареєстровану особу.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що заборгованість за житлово-комунальні послуги виникла з грудня 2007 року, тобто після смерті ОСОБА_3

Посилання ОСОБА_2 на встановлення приладів обліку холодної води 08 квітня 2003 року згідно договору з ВКФ «УкрСервісМонтаж» колегія суддів до уваги не приймає, так як в порушення п. 9 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення про встановлення приладів обліку ОСОБА_2 КП «Печерська брама» не повідомив, відсутні докази наявності актів опломбування та взяття на облік зазначених приладів. Крім того, у судовому засіданні ОСОБА_2 вказав, що за спожиту воду не сплачував.

Також колегія суддів не приймає до уваги посилання ОСОБА_2 на сплату коштів за спожитий газ і електроенергію, оскільки згідно з розрахунку КП по УЖГ «Печерська брама» не нараховувалась плата за електроенергію і спожитий газ.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 264 цього Кодексу передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до ч. 3 ст. 118 ЦПК України позовна заява щодо вимог, визначених у ч. 1 ст. 96 цього Кодексу, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.

З матеріалів справи вбачається, що у листопаді 2010 року КП по УЖГ «Печерська брама» звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з червня 2007 року по травень 2010 року, в результаті розгляду якої був виданий 19 листопада 2010 року судовий наказ.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20 січня 2011 року за заявою ОСОБА_2 вказаний судовий наказ було скасовано. Того ж дня копію ухвали про скасування судового наказу було отримано КП УЖГ Печерського району м. Києва «Печерська брама».

Отже, в даному випадку в листопаді 2010 року перебіг позовної давності був перерваний у зв'язку з поданням заяви про видачу судового наказу та його виданням, тобто ухваленням судового рішення в порядку наказного провадження. Зазначена позиція викладена в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 20 жовтня 2014 року та є обов'язковою при новому розгляді справи в апеляційному порядку згідно ч. 4 ст. 338 ЦПК України.

Разом з тим, протягом наступних трьох років після переривання строку позовної давності КП УЖГ Печерського району м. Києва до суду з позовом до ОСОБА_2 не звертався, ОСОБА_2 дії, що свідчать про визнання ним свого боргу, не вчинялись, а тому заборгованість за житлово-комунальні послуги підлягає стягненню за три останні роки перед днем звернення до суду, тобто з лютого 2011 року по квітень 2013 року у сумі 11 054, 36 грн.

Доводи апеляційної скарги про переривання строку позовної давності внаслідок залишення позову КП по УЖГ Печерського району м. Києва «Печерська брама» без розгляду 10 серпня 2011 року не заслуговують на увагу, оскільки суперечать ч. 1 ст. 265 ЦК України.

Отже, рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 квітня 2014 року слід скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову частково.

Керуючись ст.ст. 218, 303-305, п. 2 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерська брама» за довіреністю - Кириллова Михайла Сергійовича - задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 квітня 2014 року - скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:

Позов Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерська брама» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерська брама» (код ЄДРПОУ 34239762) заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 11 054, 36 грн. та судовий збір у розмірі 137, 66 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення однак може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді