Постанова № 42024908, 26.12.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2014 року 810/7108/14

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовом

Іноземного підприємства "АЛЬТЕКО"

до

Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Іноземне підприємство "АЛЬТЕКО" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.08.2014 №0015421501 в частині нарахування штрафу в розмірі 32616,40 грн. (20%) на суму податкового боргу 163082 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині нарахування штрафу в розмірі 32616,40 грн. є незаконним, оскільки податковий орган дійшов помилкових висновків про наявність у ІП "АЛЬТЕКО" зобов'язань зі сплати авансових внесків з податку на прибуток в розмірі 163082 грн. Позивач звернув увагу на те, що підприємство за результатами попереднього податкового року має переплату з податку на прибуток, що повинна зараховуватись в рахунок погашення авансових платежів.

Із зазначених підстав позивачем сплата авансових внесків з податку на прибуток не здійснювалась, натомість, податковий орган, зараховуючи суму переплати у рахунок погашення заборгованості, самостійно визначив дату 15.05.2014 та кількість днів затримки, що призвело до прийняття необґрунтованого податкового повідомлення-рішення.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Стверджує, що податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки позивачем всупереч вимог податкового законодавства самостійно визначені грошові зобов'язання з авансових платежів з податку на прибуток сплачені із затримкою, що призвело до нарахування підприємству штрафних санкцій.

До початку розгляду справи по суті представники сторін подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Іноземне підприємство "АЛЬТЕКО" 28.05.1997 зареєстроване як юридична особа, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Серія ААВ №159508.

Відповідно до матеріалів справи, в липні 2014 року посадовою особою ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області на підставі п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку ІП "АЛЬТЕКО" з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань з авансових платежів податку на прибуток.

Результати перевірки позивача оформлено актом від 31.07.2014 №149/1501/24915661 (далі - акт перевірки).

В ході перевірки податковим органом встановлено, що позивачем порушено термін сплати самостійно визначеного грошового зобов’язання з податку на прибуток протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

Так, відповідач зазначає, що ІП "АЛЬТЕКО" суму податкового боргу в розмірі 214361,90 грн. – граничний термін сплати 12.03.2014 фактично сплачено 15.05.2014, що складає 65 днів затримки.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ш" від 07.08.2014 №0015421501, відповідно до якого позивачу за затримку на 65 календарних днів сплати суми грошового зобов’язання у розмірі 214361,90 грн. нарахований штраф у розмірі 20%, що становить 42872,38 грн.

Не погоджуючись із висновками податкового органу та рішенням, яким ІП "АЛЬТЕКО" визначені штрафні санкції, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI.

Згідно з підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

На суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом.

Якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов’язань.

Дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з березня поточного звітного (податкового) року по лютий наступного звітного (податкового) року включно.

Форма розрахунку, передбачена у цьому пункті, затверджується у порядку, встановленому цим Кодексом.

Податкова декларація та розрахунок щомісячних авансових внесків за базовий звітний (податковий) рік подаються протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Розділом ХХ "Перехідні положення" підрозділ 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств", пунктом 2 абзацом 2 визначено, що платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином, з 1 січня 2013 року платники податку на прибуток щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації. У січні - лютому 2013 року платники податку на прибуток сплачують авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року.

При цьому у складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

Як вже зазначалося, Позивачем самостійно визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток - 214 361,90 грн., граничний термін сплати - 12.03.2014.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 12.03.2014 року у Позивача була переплата по авансовим внескам з податку на прибуток в розмірі 163082 грн., що підтверджується наступним.

Так, згідно річної декларації з податку на прибуток за 2012 рік Позивачем задекларовано авансові внески на наступний рік з березня 2013 року по лютий 2014 року в розмірі 213818 грн.

Разом з тим, позивачем сплачено фактично 376900 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями: від 19.03.2013 №727 на суму 17900 грн.; від 02.04.2013 №751 на суму 17900 грн.; від 15.05.2013 №800 на суму 17900 грн.; від 20.06.2013 №869 на суму 17900 грн.; від 19.07.2013 №907 на суму 17900 грн.; від 20.08.2013 №935 на суму 17900 грн.; від 12.09.2013 №962 на суму 17900 грн.; від 23.10.2013 №1031 на суму 17900 грн.; від 13.11.2013 №1045 на суму 17900 грн.; від 20.12.2013 №1102 на суму 17900 грн.; від 29.01.2014 №1147 на суму 17900 грн.; від 26.02.2014 №1199 на суму 80000 грн.; від 28.02.2014 №1205 на суму 100000 грн.

Як було зазначено в Акті перевірки, самостійно визначене грошове зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 214361,90 грн. було сплачено 15.05.2014.

Погашення відбулося шляхом подання уточнюючої декларації з податку на прибуток за 2013 рік від 15.05.2014, відповідно до якої переплату по авансовим внескам з податку на прибуток станом на 15.05.2014 в розмірі 178180 грн. було зараховано на погашення зобов’язання з податку на прибуток та додатково сплачено 15.05.2014 - 40000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1333.

Згідно пункту 54.1 статті 54 Податкового Кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством (нарахування податкового зобов'язання податковим органом), платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Підпунктом 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового Кодексу України встановлено, що платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Зазначена стаття не містить будь-яких виключень (заборон) щодо видів податків, за якими не може бути здійснено погашення грошового зобов'язання за рахунок надміру сплачених сум такого зобов'язання.

Нормами пунктів 9.1, 9.4 статті 9 Податкового Кодексу України встановлено вичерпний перелік загальнодержавних податків та зборів, та якими передбачено тільки такий вид податку, як "податок на прибуток підприємств". Таким чином, термін "авансовий внесок з податку на прибуток" зазначає строк сплати одного й того ж виду податку - "податок на прибуток підприємств", а саме, його попередню оплату - авансування до наступного терміну сплати за підсумками річної декларації.

Таким чином, податковим законодавством не встановлена заборона погашення авансових внесків з податку на прибуток за рахунок надмірно сплачених сум з цього ж податку.

Отже, за наявності у платника податку надміру сплачених сум з податку на прибуток підприємств, податковий орган повинен без заяви платника податків у автоматичному режимі здійснити зарахування надміру сплачених сум у рахунок погашення відповідних зобов’язань із авансових внесків.

Можливість перерахування надміру сплачених коштів не ставиться в залежність від підстав їх виникнення (реально сплачені, утворились внаслідок перерахунку, внаслідок розстрочення чи відстрочення сплати зобов'язань тощо).

Підсумовуючи вищевказане, суд зазначає, що висновки відповідача про затримку ІП "АЛЬТЕКО" сплати авансових платежів з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 163082 грн. є безпідставними, оскільки податковий орган у випадках наявності за платником податків переплати з податку на прибуток повинен самостійно здійснювати зарахування таких коштів у рахунок погашення зобов’язань із сплати авансових внесків.

Визначенні відповідачем штрафні санкції за порушення граничних строків сплати авансових внесків в розмірі 163082 грн. у ході розгляду справи не підтвердились і спростовані наданими позивачем доказами.

Відтак, прийняте на підставі Акту перевірки податкове повідомлення-рішення від 07.08.2014 №0015421501 в частині нарахування штрафу в розмірі 32616,40 грн. (20%) на суму податкового боргу 163082 грн. є протиправним і підлягає скасуванню.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В силу частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивач вимог про відшкодування судових витрат не заявляв, судові витрати стягненню з Державного бюджету України на користь позивача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69-71, 97, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Іноземного підприємства "АЛЬТЕКО" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 07.08.2014 №0015421501 в частині нарахування штрафу в розмірі 32616,40 грн. (20%) на суму податкового боргу 163082 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.