Постанова № 42024907, 15.12.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2014 року 810/6791/14

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-сервісна компанія"

до

Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлово-сервісна компанія" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.02.2014 №0000891501 та №0000911501.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом здійснено нарахування штрафних санкцій на борг, який виник через технічну помилку, яку позивачем було усунуто, а отже притягнення платника податку до відповідальності, у випадку самостійного виявлення та виправлення помилки є протиправним.

Представник відповідача позову не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що в ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем строків сплати податкових зобов'язань по земельному податку, що призвело до порушення податкового законодавства та як наслідок, до виникнення податкового зобов'язання, визначеного спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Представник позивача 15.12.2014 подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не з’явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Крім того, частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідачем не надано суду доказів поважності причин неможливості забезпечення явки представника відповідача на судове засідання, а тому суд на підставі ч. 4 та ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в лютому 2014 року Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведено перевірку ТОВ "Житлово-сервісна компанія" з питань дотримання термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов’язання в податковій звітності з орендної плати за 2013 рік, за результатами якої складено Акт від 14.02.2014 №1/1501/33212404 (далі - Акт перевірки).

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення ТОВ "Житлово-сервісна компанія" строків сплати податкових зобов'язань по земельному податку, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

На підставі висновків Акту перевірки Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.02.2014 №0000891501, відповідно до якого за затримку сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 680887,55 грн. зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 136177,51 грн., та №0000911501, відповідно до якого за затримку сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 302001,40 грн. зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 10% в сумі 30200,14 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх, звернувшись із позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (п. 286.3 ст.286 Податкового кодексу України).

Згідно п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

За змістом п. 287.4 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

З матеріалів справи вбачається, що 14.01.2013 ТОВ "Житлово-сервісна компанія" подано звітну податкову декларацію з плати за землю за 2013 рік, відповідно до якої задекларовано щомісячну суму земельного податку за січень-листопад 2013 року у розмірі 75611,37 грн. та за грудень 2013 року у розмірі 75611,35 грн.

В подальшому, у зв’язку з неповним заповненням додатку №1 до вказаної податкової декларації, позивачем було подано нову податкову декларацію з плати за землю за 2013 рік, , відповідно до якої задекларовано щомісячну суму земельного податку за січень-листопад 2013 року у розмірі 75611,37 грн. та за грудень 2013 року у розмірі 75611,35 грн.

21 лютого 2013 року засобами електронного зв’язку до Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було надіслано уточнюючу податкову декларацій №1 з плати за землю за 2013 рік, відповідно до якої задекларовано щомісячну суму земельного податку за січень-листопад 2013 року у розмірі 75602,05 грн. та за грудень 2013 року у розмірі 75602,00 грн.

11 вересня 2013 року у результаті самостійного виявлення помилки по податкових зобов’язань з податку на землю та з урахуванням звітної нової та раніше уточнюючої декларації задвоєної суми сплати за оренду землі, яка склала щомісячно 151213,42 грн., ТОВ "Житлово-сервісна компанія" було направлено до Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області нову уточнюючу податкову декларацію №2 з плати за землю за 2013 рік, в якій було вказано річну сум орендної плати в розмірі 907224,55 грн.

Контролюючим органом визначено, що у позивача на кінець кожного звітного місяця в картці особового рахунку обліковувались нарахування по деклараціям від 21.02.2013 та від 15.01.2013 з урахуванням поточних платежів, здійснених підприємством.

Як встановлено перевіркою, зазначене обумовило виникнення недоїмки за березень, квітень, травень, липень та серпень 2013 року.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Житлово-сервісна компанія" з урахуванням уточнюючої податкової декларації №2 з плати за землю за 2013 рік сплачено податкові зобов’язання з орендної плати за землю, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 55-66).

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України).

У відповідності до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Суми податкових зобов'язань з податку на землю, в розмірі, який відповідає уточнюючому розрахунку від 11.09.2013, сплачені ТОВ "Житлово-сервісна компанія", що не заперечується відповідачем.

Отже, на момент перевірки платника та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у податкового органу були відсутні підстави для встановлення платнику штрафу за затримку граничного строку сплати узгоджених сум податкових зобов'язань у зв'язку із відсутню об'єкта для їх нарахування, оскільки податок на землю у розмірі, визначеним прийнятим відповідачем уточненням, сплачено підприємством.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України у справі за позовом Приватного підприємства "Корені" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, а саме в постанові від 27.04.2014 №К/800/24315/13.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В силу частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-сервісна компанія" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 14.02.2014 №0000891501 та №0000911501.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-сервісна компанія" (код ЄДРПОУ 33212404) сплачений судовий збір у розмірі 332 (триста тридцять дві) грн. 76 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.