Постанова № 42023978, 23.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2014 р. Справа№ 910/15368/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

від Прокуратури: Вацьківська І.В. - прокурор відділу;

від позивача: не з'явився;

від відповідача:Руденко О.В. - директор;

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора м.Києва

на рішення Господарського суду м.Києва

від 08.10.2014р.

у справі № 910/15368/14 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Прокурора Дарницького району м.Києва в інтересах держави в особі Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Політрейд"

про визнання недійсним договору оренди нерухомого приміщення та зобов"язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Дарницького району м.Києва в інтересах держави в особі Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Політрейд" про визнання недійсним договору оренди нерухомого приміщення та зобов"язання вчинити дії.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.10.2014р. у справі № 910/15368/14 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Заступник прокурора м. Києва звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, прокурор звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення місцевого господарського суду скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт звертає увагу суд на те, що відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що приміщення середньої школи № 316 по пр-ту Бажана, 32-А в м. Києві використовується під склад-магазин канцелярських товарів згідно з умовами договору оренди, укладеного 01.11.2006 між Управлінням освіти Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації і ТО В «Центр Політрейд», а відтак порушення вимог ст. 63 Закону України «Про освіту» відсутні. Крім того, суд послався на чинність розпорядження Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації № 1299 від 22.11.2006, на підставі якого укладено спірний договір оренди.

Скаржник звертає увагу суд на те, що судом безпідставно залишено поза увагою, що спірний договір оренди укладено для розміщення складу-магазину канцелярських товарів, що жодним чином не пов'язано з навчально-виховним процесом, а відтак його укладено всупереч встановлених законом вимог.

На думку апелянта, відповідно до зазначеного визнання правочину недійсним ставиться в залежність від його відповідності вимогам чинного законодавства та актам органів державної влади в момент вчинення.

Оскільки, спірний договір оренди укладено з порушенням ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст. ст. 18, 61, 63 Закону України «Про освіту» він підлягає визнанню недійсним, як такий, що суперечить вимогам закону.

Скаржник не погоджується також з посиланням суду на чинність розпорядження Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації № 1299 від 22.11.2006, оскільки відповідно до нього районному управлінню освіти дозволено укласти договір оренди приміщення середньої школи № 316 по пр-ту Бажана, 32-А в м. Києві для використання під склад-магазии канцелярських товарів терміном з 01.1 1.2006 до 01.1 1.2007.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2014р. порушено апеляційне провадження у справі № 910/15368/14 та визнано явку повноважних представників сторін в судове засідання обов'язковою.

Ухвалою від 104.12.2014 року розгляд справи відкладено на 123.12.2014 у звязку з неявкою в судове засідання представників сторін.

В судове засідання представник позивача не з"явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати необхідних заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Вислухавши думку представників Прокуратури та відповідача, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника позивача, оскільки останній не скористався належним їм процесуальним правом приймати участь в судовому засіданні.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників Прокуратури та відповідача, перевіривши наявні матеріали справи, колегія встановила наступне:

01.11.06. між позивачем та відповідачем укладено договір №317 оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), що є об'єктом комунальної власності територіальної громади Дарницького району міста Києва.

Пунктом. 1.1 договору визначено, що орендодавець на підставі розпорядження № 1299 від 22.11.06. передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Бажана, 32А, с/ш № 316, загальною площею 184,6 кв.м.

Згідно з п. 2.1 договору вступ орендаря в строкове платне користування нерухомим майном настає одночасно з підписанням сторонами договору та акту приймання-передачі.

Як свідчать матеріали справи, позивач передав, а відповідач прийняв у орендне користування об'єкт оренди за актом приймання-передачі від 01.11.06.

Відповідно до п. 11.1 договору строк його дії сторонами погоджено з 01.11.06. по 01.11.07.

Розпорядженнями Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 15.11.07. № 1199, від 23.10.08. № 1331, від 16.11.09. № 658, строк дії договору продовжувався до 01.11.08., 01.11.09. та 01.11.10. Далі, додатковою угодою до договору термін його дії продовжено до 31.03.12.

На підставі розпорядження Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 20.08.12. № 419 термін дії договору продовжено до 30.03.2015.

Відповідно до протесту прокурора від 18.09.12. № 52/8597 вих.12 видано розпорядження Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 25.09.12. №474 "Про розгляд протесту прокурора від 18.09.12. № 52/8597 вих.12 на розпорядження Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації від 20.08.12. № 419", яким скасовано розпорядження Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації від 20.08.12. № 419 та зобов'язано управління освіти вжити відповідні заходи щодо припинення договірних відносин з орендарем.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2013 у справі №910/17839/13 за позовом Управління освіти Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Політрейд" про розірвання договору №317 від 01.11.2006, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Законодавець встановлює, що вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України), а відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Постановою пленуму Верховного суду України № 9 від 6 листопада 2009 року зазначено, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено, у зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205- 210, 640 ЦК тощо).

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що за своєю правовою природою спірний договір є договором оренди.

Частиною 1 ст. 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 760 ЦК України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживча річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму.

Частина 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Відповідно ч. 5 ст. 283 Господарського кодексу України визначає, законом може бути встановлено перелік державних та комунальних підприємств, цілісні майнові комплекси яких не можуть бути об'єктом оренди.

Відповідно до абз. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції чинній на момент укладення Договору) не можуть бути об'єктами оренди, зокрема, об'єкти державної власності, що мають загально державне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини 5 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Згідно ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній на момент укладення Договору) приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться, зокрема, об'єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансується з державного бюджету.

Частиною ст. 18 Закону України "Про освіту" визначено, що навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Статтею 61 вказаного Закону встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

У відповідності до ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Згідно з п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється. Ці норми затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 від 14.08.01. та розповсюджуються на загальноосвітні навчальні заклади І, І-ІІ, І-ІІІ ступенів, спеціалізовані школи І, ІІ, ІІІ ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, які проектуються, будуються, реконструюються та ті, що функціонують незалежно від типу, форм власності та підпорядкованості.

Оскільки приміщення, яке передано в оренду є приміщенням середньої загальноосвітньої школи № 316, то можуть передаватись в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом.

Зі змісту договору вбачається, що орендовані за спірним договором приміщення використовуються для використання під склад-магазин канцелярських товарів.

При цьому, відповідно до Статуту відповідача предметом його діяльності є в тому числі: оптова, роздрібна та комісійна торгівля продукцією власного та не власного виробництва.

Слід зазначити що, взявши в оренду за договором приміщення загальною площею 184,6 кв.м за адресою: м. Київ, пр. Бажана, 32 А у СЗШ № 316, (під склад-магазин канцелярських товарів), відповідач і використовував його під склад-магазин канцелярських товарів, як свідчать матеріали справи.

З матеріалів справи вбачається, що нежитлові приміщення площею 184,6 кв.м. - об'єкт оренди використовуються під склад-магазин канцелярських товарів, що не є порушенням норм п. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту".

В матеріалах справи наявний акт обстеження від 12.03.2013 та від 12.05.2014 за адресою: пр. Бажана 32 А, заклад СШ №316, відповідно до якого встановлено комісією, що ТОВ "Центр Політрейд" використовує приміщення за призначенням згідно договору.

На запит прокуратури Департамент освіти і науки, молоді та спорту листом №063-3061 від 16.06.2014 повідомило, що станом на 16.06.2014 ТОВ "Центр Політрейд" не зверталось до Департаменту освіти і науки, молоді та спорту із заявою про проведення ліцензування діяльності з надання освітніх послуг та відповідної ліцензії не отримувало.

Листами №3538 від 14.11.2012, №3894 від 17.12.2012, №1867 від 21.06.2013 Управління освіти Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації зверталось до відповідача з проханням про звільнення орендованого приміщення.

Акт обстеження від 12.05.2014 тільки підтверджує використання приміщення за призначенням - використання під склад-магазин канцелярських товарів і знаходження приміщення у задовільному стані.

Таким чином, відсутнє порушення приписів ст. 63 Закону України "Про освіту".

Крім того, при вирішенні спору суд звернув увагу, що розпорядженням Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 25.09.2012 №474 скасовано розпорядження Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 20.08.2012 №419 "Про продовження строку дії договору оренди нежитлового приміщення у спеціалізованій загальноосвітній школі №316 на пр.. Бажана, 32-А", однак, слід зазначити, що розпорядження Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації від 22.11.2006 №1299, на підставі якого укладений спірний договір, є чинним та не скасовано.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Відповідно до положень чинного законодавства України визнання правочину недійсним ставиться в залежність від його відповідності вимогам чинного законодавства та актам органів державної влади.

З огляду на викладене вище, у суду відсутні підстави для визнання договору недійсним.

Оскільки вимога про зобов'язання відповідача вчинити дії є похідною від вимоги про визнання Договору недійсним, в задоволенні якої судом відмовлено, то суд відмовляє в задоволенні вимоги про зобов'язання відповідача повернути нежитлове приміщення у СЗШ № 316 загальною площею 184,6 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Бажана, 32 А.

Згідно з п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача, за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Згідно зі ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, використання орендованого приміщення під склад - магазин канцелярських товарів відповідає предмету діяльності відповідача, згідно до Статуту ТОВ "ЦЕНТР Політрейд" і умовам договору оренди нежитлового приміщення та підтверджується актами обстеження від 12.03.2013 року та 12.05.2014 року, що містяться в матеріалах справи. А на підставі вищезазначеного, відсутні порушення вимог п.5 ст.63 ЗУ «Про освіту».

Відповідно до матеріалів справи, відповідач підтримує майно в нормальному стані, провів благоустрій, запобігає його пошкодженню та руйнуванню, що підтверджується актом обстеження від 12.05.2014 року. Таким чином, відсутні порушення приписів ст. 63 ЗУ « Про освіту».

Враховуючи вищеперелічене, спірний договір оренди нерухомого майна відповідає вимогам цивільного законодавства, а отже законні підстави для визнання його недійсним відсутні.

Враховуючи, що відсутні правові підстави визнання правочину недійсним, відсутні підстави і для звільнення орендарем приміщення.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи, апелянт не надав суду жодних доказів, які б свідчили про необґрунтованість вимог позивача.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що підстав для скасування рішення Господарського суду м. Києва не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора м.Києва на рішення Господарського суду м. Києва від 08.10.2014р. у справі № 910/15368/14 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 08.10.2014р. по справі № 910/15368/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/15368/14 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх