Постанова № 42022780, 01.12.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2014 року Житомир справа № 806/4222/14

категорія 8.3.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Токаревої М.С.,

за участі секретаря Смолінської І.П.,

за участі представників позивача та відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіта" до Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агровіта" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.07.2014 року №0001251500 та від 29.04.2014 року №0001211500. В обґрунтування позову позивач зазначив, що Андрушівською ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку підприємства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року. За результатами проведеної перевірки було складено акт від 14.04.2014 року №000025/06-01-22/31331249, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 29.04.2014 року №0001211500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 121658 грн. у т.ч.97326 грн. - за основним платежем та 24332 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. У порядку адміністративного оскарження позивачем було подано скаргу на акт перевірки, за результатами розгляду якої було винесено податкове повідомлення-рішення від 28.07.2014 року №0001251500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 88210 грн. у т.ч. 70568 грн. - за основним платежем та 17642 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Позивач не погоджується із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями у зв'язку з чим, просить їх визнати протиправними та скасувати, оскільки на його думку, вони винесені без врахування всіх обставин та з порушенням норм чинного законодавства.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві та просили позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали та заперечували щодо його задоволення з підстав викладених у письмових запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, дійшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи Андрушівською ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку підприємства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року. За результатами проведеної перевірки було складено акт від 14.04.2014 року №000025/06-01-22/31331249, у якому контролюючим органом зроблено висновок про порушення ТОВ "Агровіта" п.138.4, п.138.6, п.138.8 ст.138, п.146.1 ст.146 розділу ІІІ, п.6 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 97326 грн.

На підставі вказаного акту контролюючим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 29.04.2014 року №0001211500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 121658 грн. у т.ч.97326 грн. - за основним платежем та 24332 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

У порядку адміністративного оскарження позивачем було подано скаргу на акт перевірки, за результатами розгляду якої було винесено податкове повідомлення-рішення від 28.07.2014 року №0001251500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 88210 грн. у т.ч. 70568 грн. - за основним платежем та 17642 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Системний аналіз наведених норм Податкового кодексу України свідчить, що у якості підстави для не включення до складу валових витрат передбачають тільки випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, передбачених законодавством.

При цьому, судом враховано, що згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Позиція контролюючого органу, викладена у акті щодо заниження податку на прибуток, грунтується на тому, що при проведенні перевірки було виявлено розбіжності щодо показників податкового та бухгалтерського обліку підприємства.

Суд не погоджується з такою позицією відповідача зважаючи на наступне.

Зокрема, на переконання відповідача, ним встановлено завищення задекларованих TOB "Агровіта" показників у рядку 05.1 Декларації з податку на прибуток за 2013 рік "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" всього па суму 822 187грн.

При цьому, відповідач виходив із даних коду рядка 080 Звіту про фінансові результат за 2013 рік , в якому собівартість реалізованої продукції зазначена у розмірі 6 507 906грн., в той час як в декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік зазначено собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) у розмірі 7330092, 00 грн.

Відповідно до п.5 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Разом з тим, відповідно до наказу ТОВ "Агровіта" "Пpo облікову політику на ТОВ "Агровіта" №1-Б від 03.01.2011р. для цілей складання фінансової звітності запроваджено принцип відображення собівартості готової продукції шляхом включення до неї лише собівартості використаної сировини.

Слід вказати, що відповідачем не встановлено не підтвердження собівартості виготовленої продукції в сумі 736 776,00грн. первинними документами, а зроблено лише посилання на звіт про фінансові результати, оцінку якого здійснено без урахування наказу ТОВ «Агровіта» «Про облікову політику на ТОВ «Агровіта» №1-Б від 03.01.2011р. та відомостей бухгалтерського обліку про наявність амортизаційних відрахувань та прямих витрат на оплату праці, які товариством у відповідності до норм ПКУ віднесено на собівартість виготовленої продукції.

На думку суду, звіт про фінансові результати не є документом, на підставі якого визначається собівартість виготовлених товарів, такими є первинні документи та сформовані на їх підставі регістри бухгалтерського обліку.

Свідок ОСОБА_1, якій працював на час проведення перевірки фінансовим директором, пояснив, що податкова звітність відображена відповідно до норм ПКУ, а розбіжності у заповнені в бухгалтерському обліку не можуть свідчити про порушення податкового обліку. Податковий облік вівся без порушень ПКУ.

Відповідачем ні у ході проведення перевірки, ні у ході судового розгляду справи не заперечується факт того, що жодних зауважень до податкової звітності позивача у контролюючого органу немає.

Згідно зі статтею 15 Закону контроль за додержанням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні здійснюється відповідними органами в межах їх повноважень, передбачених законами.

Суд вважає за необхідне вказати, що контролюючий орган, при здійсненні ним перевірок повинен застосовувати норми чинного законодавства у податкових спорах із урахуванням функцій та повноважень контролюючих органів у розумінні Податкового кодексу України, які покладені на них чинним законодавством.

Функції контролюючих органів чітко визначені статтею 19-1 Податкового кодексу України, чинною на момент прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Зокрема, згідно із підпунктом 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що до повноважень контролюючих органів не належить функції зі здійснення контролю за веденням бухгалтерського обліку на підприємствах.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток у зв'язку із зауваженнями до фінансової звітності підприємства та будь якими порушеннями у веденні бухгалткрського обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що висновки перевіряючих податкового органу, викладені в акті, на підставі якого прийнято оспорювані податкові повідомлення - рішення ґрунтуються лише на припущеннях та не підтверджені документами, а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіта" задовольнити.

Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 28 липня 2014 року №0001251500 і від 29 квітня 2014 року №0001211500 та скасувати їх.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя М.С. Токарева

Повний текст постанови виготовлено: 08 грудня 2014 р.