Постанова № 42021839, 02.12.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2014 року Житомир справа № 806/5114/14

категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Токаревої М.С.,

за участі секретаря Смолінської І.П.,

за участі представників позивача та відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Авант" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.09.2014р. №0001362201та №0001372201. В обґрунтування позову позивач зазначив, що Коростенською ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року. За результатами проведеної перевірки було складено акт від 01.09.2014 року №1145/22-01/22050168, на підставі якого винесено податкові повідомлення-рішення від 24.09.2014р. №0001362201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 92 025 грн., в т.ч. 73 620 грн. за основним платежем та 18 405 грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0001372201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 205 975 грн., в т.ч. 164 780 грн. основного платежу та 41 195 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а також №0001382201, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у сумі 100 644 грн. Позивач не погоджується із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки, на його думку, вони винесені без врахування всіх обставин та з порушенням норм чинного законодавства, а тому просить визнати їх протиправними та скасувати.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та заперечував щодо його задоволення з підстав викладених у письмових запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи Коростенською ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 01.09.2014 року №1145/22-01/22050168, у якому контролюючим органом зроблено висновок про порушення позивачем п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до завищення податкових зобов'язань на загальну суму 1967875 грн. та завищення податкового кредиту на загальну суму 1472084 грн. Також зроблено висновок про порушення позивачем п.135.1, п.135.2, п.135.3 ст.135, п.п.14.1.27, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 розділу I, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.146.11 ст.146, п.138.10.4 п.138.10 ст.138, п.141.1 ст.141 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 164780 грн. та зменшено від'ємне значення за 2011 рік у сумі 100644 грн.

На підставі вказаного акту винесено податкові повідомлення-рішення від 24.09.2014 року №0001362201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 92 025 грн., в т.ч. 73 620 грн. за основним платежем та 18 405 грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0001372201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 205 975 грн., в т.ч. 164 780 грн. основного платежу та 41 195 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а також №0001382201, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у сумі 100 644 грн.

Згідно з п. 135.1 ст.135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

У відповідності з п.135.2 ст.135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 135.3 ст.135 ПК України суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів.

У відповідності з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

Згідно з п. 14.1.27 п.14.1 ст.14 розділу I ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно з п. 14.1.36 п.14.1 ст.14 розділу I ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Згідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Контролюючий орган свою позицію, викладену у акті перевірки, обґрунтовує неможливістю проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Украгро- Трейд» , так як підприємство не знаходиться за податковою адресою, а також наявністю з боку посадових осіб та засновників порушень податкового законодавства. Також вказано у акті, що у провадженні СУ ДПС у Житомирській області знаходиться кримінальна справа відносно керівника ПП «Украгро-Трейд» ОСОБА_1 за ознаками злочинів передбачених ч.2 ст.205, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212, ч.2 ст.366, ч.1, ч.3 та ч.4 ст.358 КК України. Крім того, відповідач також вказує, що взаємовідносини позивача з ПП «Украгро-Трейд» не мали реального товарного характеру, первинні документи, складені від імені контрагента-продавця ПП «Украгро-Трейд», не мають статусу первинних документів, тому що складені всупереч чинному законодавству. Водночас, у акті зазначено, що у ході аналізу податкової звітності встановлено достатню кількість трудових ресурсів, виробничого обладнання, торгівельного обладнання, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Суд не погоджується з такою позицією контролюючого органу зважаючи на наступне.

23.11.2011 року між позивачем та ПП «Украгро-Трейд» укладено договір купівлі-продажу №23/11Ж на поставку макухи соняшникової.

На думку суду, відсутність персоналу, транспортних засобів, виробничо-складських приміщень, обладнання не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкт господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Відповідно до роз'яснення ВАС України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Господарські операції між ТОВ «Авант» та ПП «Украгро-Трейд» підтверджуються належним чином оформленими податковими та видатковими накладними. Зауважень що вказаних документів у відповідача ні на час проведення не перевірки, ні на час судового розгляду, немає, тобто вони підтверджені первинними документами наданими позивачем у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV, які є підставою для податкового та бухгалтерського обліку.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; о ст.9 п.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, слід відмітити, що чинним законодавством не передбачено обов'язок проведення зустрічних перевірок для підтвердження податкового кредиту.

Крім того, слід вказати, що ст. 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З системного аналізу даної норми вбачається, що обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили.

Податковим органом жодного вироку суду у кримінальному щодо посадових осіб контрагента позивача суду не надано.

Одночасно, слід відмітити, що Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Крім того, у ході судового розгляду спростовано твердження відповідача, що позивачем завищено витрати операційної діяльності, у зв'язку з тим, що свідоцтво платника податку контрагента позивача анульоване 25.02.2013 року, оскільки на момент здійснення господарської операції в листопаді 2011року ПП «Украгро-Трейд» був належним чином зареєстрований у ЄДР та зареєстрований у якості платника податку на додану вартість та мав відповідне свідоцтво платника податку.

Що стосується твердження відповідача щодо того, що позивачем зайво віднесено до складу витрат з податку на прибуток за період з 2011р. по 2013р. суму 103 667 грн. по операціях з суб'єктом господарювання ТОВ «Хлібопродукт» по ремонтно-підсобним роботам з посиланням на те, що первинні документи акти здачі-прийняття робіт не відповідають вимогам законодавства, то суз цього привожу зазначає наступне.

У ході судового розгляду справи встановлено, всі без акти здачі-приймання робіт, які були у наявності, надані до перевірки та зазначені в акті перевірки, не суперечать законодавчим нормам. Так, первинні документи мають назву, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; вказано найменування послуги господарської операції, вказана посадова особа виконавця - директор., тобто вони цілком відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV, якою встановлено вимоги до первинних документів, а тому свідчать про реальність господарської операції.

Крім того, взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Хлібопродукт» у повній мірі відображено у регістрах бухгалтерського обліку платника, про що зазначено в акті перевірки.

Що стосується посилання відповідача щодо того, що позивач зайво відніс до складу витрат з податку на прибуток за 2013 рік списання запчастин та матеріалів в сумі 62 649 грн., посилаючись на п.146.11 ст.146 ПК України мотивуючи це тим, що на вказану суму підприємством перевищено 10% розрахунковий ліміт який дорівнює 204 349 грн. то суд не погоджується з ним зважаючи на наступне.

Позивачем дійсно, віднесено в витрати за 2013р. суму 62 649 грн., але в порядку встановленому п.138.4, п.138.5, п.138.8, п.138.10 ст.138 ПК України, як витрати з проведення технічного обслуговування (далі-ТО) дорожніх транспортних засобів (далі-ДТЗ) та витрат з запасів.

Згідно з п.146.11 ст.146 ПК України первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єктів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об'єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення.

Відповідно до п.138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.138.5 ст.138 ПК України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного: датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору;

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

Відповідно до п.138.10 ст.138 ПК України до складу інших витрат включаються: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг:

Актами №1 від 30.03.2013р., №2 від 31.03.2013р., №3 від 31.07.2013р., №4 від 31.07.2013р., №6 від 03.09.2013р. на суму 62 649 грн. підтверджується законне право позивача на віднесення витрат до декларації за 2011р. з податку на прибуток, як витрати понесені на проведення ТО ДТЗ власними силами та як витрат понесених при використанні запасів для власних потреб.

Відповідно до п.6 МСБО 2 «Запаси» до запасів належать активи, які існують у формі основних або допоміжних матеріалів для використання у процесі виробництва або надання послуг.

Відповідно до п.16 МСБО 9, запаси передані в експлуатацію, виключаються із складу активів, списуються на витрати залежно від виду продукції, послуг і напряму діяльності підрозділу, у якому ці запаси експлуатуватимуться. Правила податкового обліку запасів повністю відповідають їх бухгалтерському обліку.

Порядок проведення і склад заходів, які відносяться до технічного обслуговування автотранспорту, наведено в Положенні про технічне обслуговування і ремонт ДТЗ, затвердженому наказом Мінтрансу від 30.03.1998р. №102. Слід вказати, що щоденне, технічне і сезоне технічне обслуговування ДТЗ не належить до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення ДТЗ (п.3.8 Положення №102). У бухгалтерському обліку витрати на ТО автомобіля (як витрати з підтримки об'єкта основних засобів у працездатному стані) включаються до складу витрат звітного періоду (п.15 П(С)БО 7 «Основні засоби») та розділом шостим Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом МФУ від 30.09.2003 р. № 561. Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду. (п. 32 Методрекомендацій № 561).

Рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей об'єкта, чи здійснюються вони для підтримання об'єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат (п. 29 Методрекомендацій № 561).

При цьому підставою для визнання в обліку виконаних операцій є первинні документи, що підтверджують здійснення витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами бухгалтерського обліку (п.138.2 ПК України, п.1 ст.9 Закону №996). Оскільки витрати на підтримку об'єкта ОЗ у працездатному стані (витрати на ТО) не відносяться до капітального ремонту і не спрямовані на поліпшення автомобіля, за умови участі автотранспорту в господарській діяльності платника податків вони в повному обсязі включаються до податкових витрат підприємства. При цьому вони відображаються у складі собівартості виробленої продукції або визнаються іншими витратами того звітного періоду, у якому були здійсненні (п.138.5 ПК України).

Наведені обставини свідчать, що позивачем цілком правомірно включено суму 62 649 грн. до складу витрат в декларацію з податку на прибуток за 2013р., як витрати понесені на проведення ТО ДТЗ власними силами та як витрат понесених при використанні запасів для власних потреб.

Що стосується позиції контролюючого органу про зайве віднесення до складу витрат з податку на прибуток в II кварталі 2012р. витрати, не пов'язані з господарською діяльністю за отримані від ПП «Аргумент» послуг з проведення незалежної оцінки будівлі в сумі 3 167 грн., посилаючись на пп. 138.10.4 п.138.10 ст.138 ПК України, та на завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 633 грн., посилаючись на п.198.3 ст.198 ПК України при цьому указуючи на те, що нежитлова будівля по який проводилась незалежна оцінка, знаходиться у власності фізичних осіб ОСОБА_2, та ОСОБА_3

Згідно з пп. 138.10.4 п.138.10 ст.138 ПК України інші операційні витрати, що включають зокрема: витрати за операціями в іноземній валюті, витрати від курсової різниці, визначені згідно зі статтею 153 цього Кодексу; амортизацію наданих в оперативну оренду необоротних активів; амортизацію необоротних та нематеріальних активів у складі об'єктів, отриманих у концесію; інші витрати операційної діяльності, пов'язані з господарською діяльністю, у тому числі, але не виключно.

Так, дійсно нежитлова будівля, по який проводилась незалежна оцінка, знаходиться у власності фізичних осіб ОСОБА_2, та ОСОБА_3 Оцінка, яка проводилась ПП «Аргумент» у квітні 2012р. на суму 3800 грн, в т.ч. ПДВ 633,33 грн., здійснювалась не для власних потреб цих фізичних осіб, а з метою отримання кредитних коштів від Креді Агріколь банку, що саме і зазначено в договорі №22-03/2012/ж від 22.03.2012р. п.1.2 на надання послуг між позивачем та ПП «Аргумент», який надавався для перевірки і на який є посилання в Акті перевірки. Крім того, як доказ законного та правильного віднесення зазначених сум до витрат з податку на прибуток і до податкового кредиту з ПДВ позивачем надано: запит(вимогу) від Креді Агріколь банку від 27.02.2012р. для позивача на проведення незалежної оцінки будівлі; кредитний договір між ПАТ Креді Агріколь банком та позивачем де п.4.1.6. вказується що, фізичні особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в якості поручителів забезпечують договір іпотеки. Всі ці докази в сукупності дають правову основу вважати, що незалежна оцінка будівлі від ПП «Аргумент» та понесені витрати безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Виходячи з цього суд дійшов висновку, що позивач правомірно відніс до складу витрат з податку на прибуток в II кварталі 2012р. суму 3 167 грн., та правомірно відніс до податкового кредиту з податку на додану вартість суму 633 грн. по роботі від ПП «Аргумент» з проведення незалежної оцінки будівлі з метою отримання кредитних коштів для здійснення власної господарської діяльності.

Що стосується того, що у акті перевіряючими стверджується, що позивачем зайво віднесено до складу витрат з податку на прибуток за період з 2011р. по 2013р. відсотки по кредитах в сумі 631 344 грн. керуючись п.141.1 ст.141 ПК України, з посиланням на те, що отримані кредитні кошти використовувались не в межах господарської діяльності.

Суд не погоджується з такою позицією контролюючого органу зважаючи на наступне.

Згідно п.141.1 ст.141 ПК України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

За кредитним договором , який укладається виключно у письмовій формі, банківська установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки (ст.1054, ст.1055 ЦК України.) Відносини за кредитним договором регулюються ст.1054-1056, а також пар.1 гл.71 ЦК України., якщо інше не встановлено вказаними статями ЦК і не випливає із суті кредитного договору.

Витрати на сплату відсотків та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченням, є фінансовими витратами (п.3 П(С)БО 31). Такі витрати визнаються (п.4 П(С)БО 31) юрособами- витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визначені зобов'язаннями), крім фінансових витрат, які капіталізуються.

Фінансові витрати відображаються у звітному періоді їх нарахування у складі інших витрат, крім тих, які включені до собівартості кваліфікаційних активів згідно з вимогами П(С)БО 31.

У податковому обліку, нарахування, сплата процентів та інших витрат підприємства, пов'язаних із запозиченням, обмежень немає.

Згідно ст.138 п.138.10.5. ПК України фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку);

Позивач залучав кредитні кошти виключно на поповнення обігових коштів, про що свідчать наявні у матеріалах справи, банківські виписки, в яких зазначено отримання на рахунок коштів та подальший рух цих коштів на закупівлю товарів, робіт/послуг від контрагентів-постачальників. Слід також зазначити, що за весь період кредитування банком не були пред'явлені позивачу претензії з приводу нецільового використання кредитних коштів.

Висновок про те, що позивач використовував кредитні кошти не за призначенням, не відповідає дійсності, ґрунтуються виключно на припущеннях перевіряючих і не підтверджені належними доказами, що свідчить про те, що контролюючим органом невірно визначено правову природу формування витрат.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що позивачем правомірно включено відсотки у сумі 631 344 грн. до складу витрат в декларації з податку на прибуток за період з 01.07.2011р. по 31.12.2013р., згідно з положеннями п. 138.10.5 ст.138 ПК України, як фінансові витрати, понесені на сплату відсотків за кредитами, залученими на поповнення обігових коштів.

Також у акті перевіряючими зазначається про безпідставне віднесення до інших витрат з податку на прибуток за 2013р. суми 88139 грн. керуючись п.146.14 ст.146 ПК України, як суму перевищення балансової вартості над доходами від продажу основних засобів, а також посилаючись на п.198.3 ст.198 ПК України, донараховується податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 17 628 грн.

На думку суду, господарську операцію з продажу причепа бортового-Е КАЕSSBOHRER на суму 45000 грн, вт.ч. ПДВ 7500 грн. позивачем ФО ОСОБА_4 згідно видаткової та податкової накладної №341 від 03.09.2013р. було здійснено у відповідності п.146.13 п.146.14 ст.146 ПК України.

Слід вказати, що при реалізації причепа позивач нарахував податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 7500 грн. на вартість продаваємого основного засобу , що підтверджується наявною у матеріалах справи копією податкової накладної №34.

Податкові зобов'язання з ПДВ визнаються за загальним правилом першої події виходячи з договірної вартості ТЗ, але не нижче від звичайних цін (п.188.1 ПК України).

Згідно п.146.13 ПК України сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження над балансовою вартістю окремих об'єктів основних засобів та нематеріальних активів включається до доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку.

Згідно п.146.14 ПК України дохід від продажу або іншого відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів для цілей застосування цієї статті визначається згідно з договором про продаж або інше відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів, але не нижче звичайної ціни такого об'єкта (активу).

Балансова вартість ТЗ - це різниця між його первісною вартістю з урахуванням переоцінки і сумою накопиченої амортизації (п.п.14.1.9 ПК України).

Отже, у відповідності до п.146.13 ст.146 ПК України ТОВ «Авант» суму 88139 грн., як суму що перевищує балансову вартість над доходами від такого продажу включив до витрат з податку на прибуток цілком законно.

Між тим, при продажі причепа бортового-Е КАЕSSBOHRER позивач враховував і норму п.146.14 ПК України, щодо застосування звичайної ціни при продажі основних засобів. Так Позивач застосував найбільш поширений метод (метод порівняльної ціни (аналогів продажу), за яким звичайна ціна визначається за цінами на ідентичні, однородні товари, що реалізуються не пов'язаній із продавцем особі за звичайних умов діяльності.(п.39.4 ПК України).

При застосуванні цього методу використовуються офіційні джерела інформації, так як: статистичні дані державних органів, ціни спеціалізованих аукціонів із торгівлі окремими видами продукції, довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних, інші офіційні інформаційні джерела (п.39.11 ст.39 ПК України).

Позивач скористався для порівняння ціни (аналогів продажів) спеціалізованим комерційним виданням «Авто базар» №7 стор.15 Причепи www.avtobazar.ua (а.с. 166), де можна порівняти однорідні причепи. Аналіз порівняння аналогів продажу говорить про те, що ціна реалізації причепу відповідає ринковій ціні.

Згідно з абз.1 п.39.15 ПК України передбачено , що в разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податку у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менш ніж на 20% таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування ) податкового зобов'язання.

Відповідно до абз.1п.39.14 ст.39 ПК України обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган ДПС у порядку, встановленому законом.

Наведені обставини свідчать, що при віднесенні суми 88 139 грн. до складу витрат в декларації з податку на прибуток 2013 році позивач діяв у відповідності п. 146.13, п.146.14 ст.146 ПК України.

З приводу того, що у акті вказано, що позивач завищив податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 41 360 грн., за період з 01.07.2011р по 31.12.2013р. по операціям з придбання у окремих постачальників (ТДВ «Коростенський КХП», ТОВ «Хлібопродукт», ПМП «Атлант» ТОВ «Аріадна XXI», ІСГ «Западного Полісся НААН»,) та реалізації зернових культур, посилаючись на п.198.4, ст.198 , п.15 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, суд не погоджується з таким твердженням та зазначає з цього приводу наступне.

Відповідно до п.15 підрозділу 2 розділу XX ПК України тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001-1008 згідно з УКТЗЕД технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників, а також крім постачання таких зернових та технічних культур Аграрним фондом у разі їх придбання з податком на додану вартість (діє в редакції Закону України від 07.07.2011р.№3609-VI)

Податкова пільга надається шляхом: податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору; встановлення зниженої ставки податку та збору; звільнення від сплати податку та збору. (п.30.9 ст.30 ПК України).

Слід вказати, що наявними у матеріалах справи письмовими доказами підтверджено, що суб'єкти господарювання ТОВ «Аріадна XXI» та ІСГ «Западного Полісся НААН», про які йдеться мова в акті перевірки - є сільськогосподарськими виробниками зернової продукції.

Згідно з п.198.4 ст. 198 ПК України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно з п.198.5 ст. 198 ПК України, якщо у подальшому такі товари/послуги, основні виробничі засоби фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні виробничі засоби вважаються проданими у податковому періоді, на який припадає таке використання, у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, основними виробничими засобами.

Датою використання товарів/послуг, основних виробничих засобів вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу. (Пункт 198.5 статті 198 в редакції Закону N 3609-VI від 07.07.2011р. діяв до 30.06.2012р.)

Крім того платник податків вправі відмовитися від використання податкової пільги чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету(п.30.4 ст.30 ПК України).

Слід вказати, що податкове законодавство України базується на принципі правомірності (п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України). Даний принцип передбачає, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків ( п.56.21 ст.56 ПК України).

Отже, позивач придбаваючи зернові культури у серпні, вересні, жовтні 2011р. у ТДВ «Коростенський КХП», ТОВ «Хлібопродукт», ПМП «Атлант», керуючись п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.10 ст.210 ПК України на підставі податкових накладних (додаються) №309 від 04.08.2011р. ПДВ 6 634 грн., №48 від 21.09.2011р. ПДВ 6 362 грн., № 49 від 23.09.2011р. ПДВ 6 637 грн., №52 від 29.09.2011р. ПДВ 7 587 грн., №2 від 17.10.2011р. ПДВ 5 159 грн. (скористався) правомірно визначив свій податковий кредит, та керуючись п.198.5 ст. 198 ПК України визначив свої податкові зобов'язання при реалізації зазначених зернових культур, так як фактично використаних в господарських операціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що висновки перевіряючих податкового органу, викладені в акті, на підставі якого прийнято оспорювані податкові повідомлення - рішення ґрунтуються лише на припущеннях та не підтверджені документами, а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Авант" задовольнити.

Визнати податкові повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 25 вересня 2014 року №№0001362201, 0001372201, 0001382201 протиправними та скасувати їх.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя М.С. Токарева

Повний текст постанови виготовлено: 09 грудня 2014 р.